Перетворення грошей на капітал. Загальна формула руху капіталу

Однією з особливостей економічної системи з розвинути­ми ринковими відносинами є те, що гроші стають капіталом. Гроші і капітал - це два різні поняття. Гроші самі по собі не є капіталом, вони стають ним, коли власнику грошей приносять додаткові гроші, тобто доход або прибуток.

Найбільш загальною формулою руху грошей як капіталу є формула:

Г-Т-Г',де Г' =Г + ΔГ.

Загальна формула капіталу стверджує, що гроші можуть Пуги капіталом лише тоді, коли за них купують товар, який при Його продажу принесе більші гроші, тобто:

Г' =Г + ΔГ.

Наявність приросту грошей ΔГ і є свідченням того, що гроші - капітал. Класики, в тому числі К. Маркс, приріст грошей ΔГ назвали додатковою вартістю. Таким чином, гроші функціонують як капітал, коли вони приносять додаткову вартість.

Щоб вирішити проблему, яким чином з'являється додат­кова вартість без порушення вимог закону вартості, К. Маркс розглядає дві суперечності загальної формули капіталу:

1. Додаткова вартість не може виникнути в обігу, одночас­но вона ж не може виникнути без обігу;

2. Товар має бути куплений за вартістю, проданий за варті­стю, і при цьому має з'явитись додаткова вартість.

Зазначені дві суперечності вирішуються, якщо на ринку з'яв­ляється особливий товар — робоча сила, тобто в суспільстві з'яв­ляються люди, які є власниками лише одного ресурсу — ресурсу праця. Робоча сила, тобто здатність людини до праці, або сам ре­сурс праця, стає товаром лише за певних умов:

а) носій робочої сили не повинен мати інших ресурсів (за­собів праці, предметів праці, землі тощо);

б) носій робочої сили має бути юридично вільним, сам по­вністю розпоряджатися собою, в тому числі своєю робочою силою.

Такі умови становляться саме в умовах капіталістичного (розвинутого) товарного виробництва. На ринку поряд із звичай­ними товарами з'являється товар робоча сила.

У зв'язку з цим формула руху капіталу перетворюється в складнішу:

Її можна назвати загальною формулою підприємницької діяльності.

По-перше, ця формула свідчить, що додаткова вартість створюється не в обігу (торгівлі), а у виробництві — процесі людської праці; однак вона може з'явитись лише тоді, коли результат праці продукт Т' буде проданий (тобто в обігу). Та­ким чином вирішується перша суперечність загальної форму­ли руху капіталу.

По-друге, дійсно товар, у тому числі засоби виробництва та робоча сила, купуються за вартістю; за вартістю продаються і ви­роблені у процесі виробництва товари (Т' - Г'); одночасно при цьому, порівняно з попередньою сумою грошей, з'являється до­даткова вартість: Г' =Г + ΔГ.

Таким чином вирішується і друга суперечність загальної формули руху капіталу.

У цілому загальну формулу руху капіталу (підприємництва) можна описати так:

І. Підприємець купує за гроші (які він може взяти в банку як позику) два види товару:

1. Засоби виробництва—техніку, сировину тощо.

2. Робочу силу, тобто ресурс праця.

II. Підприємець, організувавши власне виробництво, "з'єднує" засоби виробництва з робочою силою, завдяки чому створюється продукт (те, заради чого підприємець організував власну справу).

III. Продукція, вироблена на підприємстві, виноситься на ринок, тобто продається.

Унаслідок реалізації цієї продукції підприємець одержує суму грошей Г', що перевищує початкову суму Г.

Загальна формула руху капіталу фактично збігається з фор­мулою кругообігу грошового капіталу (див. тему 12).