Загальне та спеціальне природокористування

Громадяни використовують природні ресурси для задоволення різних потреб та інтересів. Експлуатація землі, води, надр, лісів та інших природних об’єктів здійснюється в порядку загального і спеціального їх використання. Суб’єктами права загального користування природними ресурсами можуть бути, згідно із Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища”, всі громадяни. Закон гарантує громадянам право на використання природних ресурсів для задоволення естетичних, оздоровчих, матеріальних та інших потреб. Це право здійснюється громадянами безкоштовно, без закріплення за ними певних природних ресурсів. Для його здійснення не потрібно відповідного дозволу уповноважених органів і осіб. Загальним є, наприклад, використання скверів, парків, водоймищ, лісів (збір дикорослих ягід, грибів, горіхів і т. д.).
На відміну від загального використання природних ресурсів, спеціальне природокористування здійснюється громадянами, підприємствами, установами і організаціями у випадках, коли певні природні ресурси у встановленому законодавством порядку надаються їм у володіння, користування чи в оренду. Природні ресурси для спеціального користування надаються на підставі спеціальних дозволів – державних актів на право володіння чи право постійного користування землею, лісорубських квитків, мисливських карток та інше. Спеціальне використання природних ресурсів для здійснення виробничої чи іншої діяльності можливе тільки за плату. Природокористувачам забороняється погіршувати стан об’єктів природи, заподіювати їй шкоду. Вони зобов’язані виконувати заходи щодо раціонального використання природних ресурсів, проводити природоохоронні і відновлювальні роботи, які спрямовані на збереження і покращання навколишнього природного середовища.

26. Основні функції управління в сфері охорони довкілля та використання природних ресурсів.

Змістом управління в галузі природокористування та охорони довкілля є комплекс функцій, які прийнято називати функціями управління. Разом з тим, функції складають зміст практичної діяльності з реалізації завдань і цілей управління В юридичній літературі існують різні точки зору стосовно по-ділу функцій управління у сфері природокористування та охоро-ни довкілля на групи. Зокрема, розрізняють: а) організаційні (про-сторово-територіальний устрій об'єктів природи; облік природних ресурсів і ведення природоресурсових кадастрів; екологічне пла-нування; екологічне прогнозування); б) попереджувально-охоронні (екологічний моніторинг; екологічна експертиза; екологічний кон-троль); в) інші (екологічна стандартизація і нормування; виріше-ння спорів в галузі охорони довкілля) функцій. Функції управління подіяють на загальні та спеціальні. До загальних функцій відносять планування і прогнозування, координація, організаційна діяльність, облік, екологічний контроль і нагляд. Спеціальних функцій управління в екологічній сфері значно більше. До них можна піднести стандартизацію та нормування, видачу ліцензій і лімітів на природокористування, екологічний моніторинг, екологічну інформацію, екологічну експертизу, веден-ня державних природоресурсових кадастрів, ведення Червоної книги України, розподіл і перерозподіл природних ресурсів тощо. Функції екологічного планування, прогнозування та програмування в екологічній сфері характеризують діяльність спеціально уповноважених на те органів з розробки й визначення показників і їх можливих змін у процесі використання природних ресурсів та охорони навколиш-нього природного середовища.

25. Поняття зміст та види управління в сфері охорони довкілля та використання природних ресурсів. Під управлінням в галузі екології розуміють врегульовані правовими нормами суспільні відносини, в яких реалізується діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань, спрямована на забезпечення ефективного використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки юридичними і фізичними особами, дотримання екологічного законодавства, попередження екологічних правопорушень та захист екологічних прав громадян. Відповідно розрізняють державне, самоврядне, громадське управління. В літературі можна також зустріти виділення управління на два види, такі як державне та відомче (галузеве). Загальнодержавне управління має територіальний характер. Воно розповсюджується на всіх природокористувачів і всі об’єкти природи в межах держави в цілому або певної адміністративно-територіальної одиниці. Відомче управління розповсюджує свої дії лише на певний об’єкт природи: землі, води, ліс тощо. Воно не пов’язане з адміністративно-територіальним розподілом, а розповсюджується на природо-користування певним природним ресурсом, неззалежно від того на території якої області він знаходиться. Українське законодавство розрізняє державне та громадське управління. Хоча власне управлінську діяльність здійснюють лише державні органи. Окремими управлінськими повноваженнями на своїй території наділені також органи місцевого самоврядування, в першу чергу їх виконавчі органи. Щодо громадських організацій, окремих громадян, то тут доцільно вести мову про їх участь у здійсненні охорони довкілля,зокрема в управлінні охороною довкілля. Зміст управління в галузі охрони довкілля складається з низки взаємопов’язаних управлінських функцій, які поділяються на загальні (планування, прогнозування, координація, організаційна діяльність, облік, екологічний контроль і нагляд) та спеціальні (стандартизація і нормування, видача ліцензій і лімітів на природокористування, екологічний моніторинг, екологічна інформація, екологічна експертиза, ведення державних природоресурсних кадастрів, ведення Червоної книги України, розподіл і перерозподіл природних ресурсів тощо). Відповідно до завдань і напрямків діяльності до складу організаційної системи регулювання природоохоронних відносин можна віднести: на загальнодержавному рівні: Верховну Раду України, Президента України, Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади; на територіальному (місцевому) рівні: органи місцевого само-врядування, місцеві державні адміністрації, територіальні підрозділи спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади в галузі охорони довкілля та забезпечення екологічної та радіаційної безпеки, громадян та громадські об’єднання.