Екологічне нормування та стандартизація

Екологічна стандартизація, нормування являє собою одне з найбільш ефективних засобів охорони природного середовища і раціонального використання природних ресурсів. З його допомогою регулюється допустиме навантаження на екологічні системи і встановлюються межі впливу господарської діяльності на природне середовище. Стандарти якості – це єдині вимоги, правила, нормативи, які визначаються Державними органами до оцінки стану природного середовища і його окремих компонентів, до діяльності підприємств з метою охорони природи, раціонального використання її ресурсів, забезпечення оптимальної якості навколишнього природного середовища на основі поєднання екологічних та економічних інтересів суспільства. Стандарти поділяються: державні; галузеві; регіональні. Стандарти якості навколишнього природного середовища виконують такі функції: попереджувальна; заборонна; відновна; наказування; стимулювання.

Основою екологічного нормування є розробка гранично допустимих концентрацій (ГДК), гранично допустимих викидів (ГДВ), тимчасово узгоджених викидів (ТУВ) і орієнтовно нешкідливих рівнів впливу (ОНРВ) забруднюючих речовин. Ці нормативи та норми регламентують якість навколишнього середовища і мають велике значення в організації охорони природи. Систему стандартів поділяють на систему основних і допоміжних стандартів. Основні – встановлюють вимоги, які відносяться до параметрів якості природних об’єктів в цілому. Допоміжні стандарти – встановлюють організаційні, правові, термінологічні передумови для розробки та функціонування основних стандартів. Вони є: стандарти екологічної технології; екологічно-організаційні; еколого-правові.

Екологічні норми і правила орієнтовані на досягнення таких основних цілей: збереження і забезпечення нормального розвитку довкілля, тобто забезпечення природним об’єктам можливості відтворення середовища для життя людей і всього живого; збереження та відновлення ресурсів – захист якості і кількості природних ресурсів, або можливості їх відтворення; збереження генофонду і умов для його існування.

Екологічні норми і правила мають відповідати певним вимогам, а саме: бути науково обґрунтованими; бути зрозумілими для спеціалістів і населення; доступними для контролю у процесі їх використання; диференційованими за цілями, регіонами, наслідками, впливами.

Параметри і показники нормування охорони навколишнього середовища встановлюються системою державних стандартів по охороні природи. В даний час діє більш 100 різноманітних стандартів, які регламентують норми охорони атмосферного повітря, поверхневих і підземних вод, ґрунтів, геологічного середовища, лісових і інших угідь, водної і наземної флори, всіх видів фауни. Ряд норм екологічного контролю визначенні державним законодавством.