Стандартизацiя та нормування

Як зазначено в ст. 31 Закону України «Про охорону на- вколишнього природного середовища», екологiчна стандартиза- цiя i нормування проводяться з метою встановлення комплексу обов’язкових норм, правил, вимог щодо охорони навколишньо-

1 Зiбрання постанов Уряду України. — 1995. — № 4. — Ст. 99.

2 Офiцiйний вiсник України. — 2001. — № 51. — Ст. 2274.

3 Там само. — 1999. — № 44.

4 Зiбрання постанов Уряду України. — 1996. — № 4. — Ст. 46.

5 Офiцiйний вiсник України. — 2001. — № 4. — Ст. 164.

го природного середовища, використання природних ресурсiв та забезпечення екологiчної безпеки.

Стандартизацiя — це дiяльнiсть, що полягає у встановленнi положень для загального i багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимально- го ступеня впорядкування у певнiй сферi, результатом якої є пiд- вищення ступеня вiдповiдностi продукцiї, процесiв та послуг їх функцiональному призначенню (ст. 1 Закону України «Про стан- дартизацiю»1). Можна сказати, що стандартизацiя — це дiяль- нiсть, яка визначає певнi обов’язковi вимоги до тих чи iнших ха- рактеристик продукту, товару, об’єкту, процесу.

Змiстом державних екологiчних стандартiв є:

— визначення понять i термiнiв, що використовуються в еко- логiчнiй дiяльностi;

— режим використання i охорони природних ресурсiв;

— методи контролю за станом довкiлля;

— вимоги щодо запобiгання забрудненню навколишнього природного середовища;

— iншi питання, пов’язанi з охороною навколишнього при- родного середовища та використанням природних ресурсiв (ст. 32 Закону України «Про охорону навколишнього природ- ного середовища»). Наприклад, наказом Держстандарту Украї- ни 29.02.1996 р. затверджений Класифiкатор вiдходiв ДК 005-96, наказом Державного комiтету України з будiвництва та архiтек- тури 15.12.2003 р. затвердженi ДБН А.2.2-1-2003 «Склад i змiст матерiалiв оцiнки впливу на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуваннi i будiвництвi пiдприємств, будинкiв i споруд. Основнi положення проектування».

Нормування в галузi охорони довкiлля становить дiяльнiсть компетентних органiв по встановленню меж допустимого шкiд- ливого впливу на навколишнє природне середовище з урахуванням сучасного науково-технiчного розвитку.

Суть встановлення цього iнституту обумовлена характером взаємодiї суспiльства i природи. Суспiльство не може розвива- тись, не впливаючи на природу. При сучасному розвитку нау- ки i технiки зупинити виробничо-господарський вплив людини на довкiлля неможливо i неможливо створити технологiї, якi б

1 Вiдомостi Верховної Ради України. — 2001. — № 31. — Ст. 145.

не впливали на природу. Завдання полягає в тому, щоб обме- жити цей вплив таким чином, щоб, з одного боку, не допусти- ти гальмування розвитку економiки, а з другого — забезпечити збереження довкiлля i життя людини. Тобто екологiчний нор- матив — це своєрiдний компромiс мiж екологiєю i економiкою, мiж екологiчними i економiчними iнтересами, що дозволяє роз- вивати господарство i одночасно охороняти довкiлля та життя людини.

Правове значення нормативiв охорони довкiлля полягає в то- му, що вони є критерiєм оцiнки правомiрностi поведiнки суб’єктiв. Цi нормативи є обов’язковими для суб’єктiв.

Система екологiчних нормативiв є досить розгорнутою. Стат- тя 33 Закону України «Про охорону навколишнього природно- го середовища» не мiстить чiткої системи i класифiкацiї еколо- гiчних нормативiв. Разом з тим у системi екологiчних нормати- вiв можна видiлити:

— нормативи гранично допустимих концентрацiй забрудню- ючих речовин та гранично допустимi рiвнi шкiдливих фiзичних та бiологiчних впливiв на довкiлля. В лiтературi їх ще назива- ють нормативами екологiчної безпеки. Це показники якостi дов- кiлля, якi є своєрiдними якiсними обмеженнями на характерис- тики складу i властивостей природних компонентiв. Вони мають бути однаковi для всiєї територiї. Бiльш суворiшi нормативи мо- жуть дiяти в курортних, оздоровчих зонах;

— гранично допустимi викиди та скиди забруднюючих хi- мiчних речовин у навколишнє природне середовище, рiвнi шкiд- ливого впливу на нього фiзичних та бiологiчних факторiв (ви- робничо-господарськi нормативи). Це, до певної мiри, кiлькiснi показники, що пред’являються до виробничих суб’єктiв. Вони встановлюються стосовно окремих джерел впливу.

Нормування здiйснюється щодо окремих природних об’єк- тiв i видiв шкiдливих впливiв. Так, законодавство передбачає розроблення нормативiв якостi атмосферного повiтря, екологiч- ного нормативу якостi води водних об’єктiв та ряд iнших.

Як зазначено в ст. 33 Закону України «Про охорону нав- колишнього природного середовища», можливе встановлення також нормативiв використання природних ресурсiв (бiльш точнiше — лiмiтiв використання) та iнших екологiчних норма- тивiв.