![]() |
Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | |
|
Наука конституційного права – одна з основних нормативних юридичних дисциплін, що досліджує правове закріплення онов суспільного і державного устрою, становища особистості та інших соціальних суб’єктів у суспільній і державній структурах. Наука конституційного права об’єднує два головних відгалуження – науку конституційного права України і науку конституційного права зарубіжних країн.
Предмет науки конституційного права - це основи суспільного державного устрою, становища особистості та інших суб’єктів у цих системах, процеси і форми правового закріплення їх, джерела конституційного права, практика його реалізації.
Методологія науки конституційного права включає гуманістичний, інституціональний, структурні, функціональні, системний та інші підходи, загально- й приватнонаукові методи юриспруденції; найбільш широко використовують теоретико-юридичний і спеціально-юридичний методи.
Особливе становище науки конституційного права в системі юридичних наук зумовлено значенням конституційного права як галузі права і конституції як основного закону в системі законодавства, оскільки норми конституційного права визначальні для всіх інших галузей права.
Результати досліджень науки конституційного права використовуються як теоретичними й історичними, так і всіма нормативними і прикладними юридичними дисциплінами у процесі удосконалення законодавчого процесу, державного будівництва, формування місцевого самоврядування, захисту прав і свобод суб’єктів права.
Наука адміністративного права – галузева юридична дисципліна, що вивчає управлінські відносини у сфері діяльності органів державної виконавчої влади, внутрішньо організаційній діяльності інших державних органів, у процесі здійснення певними громадськими організаціями і їх органами делегованих їм державою владних повноважень, джерела адміністративного права, практику реалізації адміністративного законодавства відповідними суб’єктами.
Предметом науки адміністративного права є відносини, що виникають у процесі утворення та діяльності органів виконавчої влади, муніципального самоврядування, а також інші відносини у сфері управління, джерела адміністративного права, практика його реалізації, адміністративні правопорушення.
Дослідження, проведені у сфері науки адміністративного права, ґрунтуються на використанні інструментального, функціонального, системного, синергетичного, інформаційного, кібернетичного та інших підходів, властивих їм методів юриспруденції.
Результати досліджень використовуються в різноманітних гуманітарних і юридичних дисциплін пов’язаних із вивченням проблем управління і самоврядування, а також у правовій практиці та практиці державного управління, місцевого і регіонального самоврядування, попередженні і припиненні адміністративних правопорушень, реалізації мір адміністративної відповідальності.
Наука цивільного права – нормативна юридична дисципліна, що становить ядро науки приватного права, вивчає правові форми регулювання майнових відносин, основою яких є юридична рівність суб’єктів таких відносин. Вона становить систему знань про закономірності цивільно-правового регулювання суспільних відносин, тлумачення цивільного законодавства, узагальнення практики його застосування і реалізації. Історичним джерелом науки цивільного права є праці римських юристів.
Предмет науки цивільного права – сукупність цивільно-правових відносин, джерела цивільного права, практика його реалізації.
Цивільне законодавство включає такі основні розділи: загальні положення; право власності та інші речові права; зобов’язальне право; авторське право; право на винахід та інші результати творчості; спадкове право; правоздатність іноземних громадян і юридичних осіб; застосування цивільних законів іноземних держав і міжнародних договорів. Основний нормативно-правовий акт – Цивільний кодекс України.
У науці цивільного права використовують різноманітні методологічні підходи, загально- та приватнонаукові методи юриспруденції (історичний і логічний, порівняльний, системний, структурний, конкретно-соціологічні та ін.).
Результати досліджень науки цивільного права мають безпосереднє значення для удосконалення цивільно-процесуального права, підприємницького, податкового, митного, сімейного, трудового права та інших галузей, а також розвитку відповідних юридичних наук.
Наука цивільно-процесуального права – галузева процесуальна юридична наукова дисципліна, що вивчає правові форми регулювання здійснення цивільного правосуддя – порядку розгляду і вирішення судом цивільних справ, виконання судових рішень.
Предмет науки цивільно-процесуального права – діяльність суду зі здійснення правосуддя, органу примусового виконання судових постанов (судового виконавця), а також діяльність усіх учасників цивільного процесу (позивачів, відповідачів, третіх осіб, свідків, експертів та ін.), джерела цивільно-процесуального права, судова практика у цивільних справах. Основний нормативно-правовий акт – Цивільно-процесуальний кодекс України.
У науці цивільно-процесуального права використовують поведінковий, інструментальний, функціональний, герменевтичний методологічні підходи, теоретико- і спеціально-юридичний, конкретно-соціологічні, психологічні та інші методи юриспруденції.
Результати досліджень використовують у теорії процесуального права, науках адміністративного, податкового, митного, сімейного, трудового права та ін., правотворчій і юридичній практиці.
Наука кримінального права – нормативна (галузева) юридична дисципліна, що досліджує злочин і покарання, їх історичний розвиток і соціальну сутність, джерела кримінального права, практику його застосування.
Предмет науки кримінального права – злочини як найбільш суспільно-небезпечні й протиправні діяння, покарання, джерела кримінального права, практика його застосування. Єдиний нормативно-правовий акт – Кримінальний кодекс України.
Основу методології науки кримінального права становлять гуманістичний, поведінковий, герменевтичний, аксіологічний та інші підходи, теоретико- і спеціально-юридичні, конкретно-соціологічні, історичний, логічний, психологічний та інші методи юриспруденції.
Результати наукових досліджень науки кримінального права спрямовані на вирішення проблем удосконалення її самої, а також розвиток теорій правопорушень, юридичної відповідальності й правоохоронної діяльності, кримінологічної науки, соціології права, криміналістики, оперативно-розшукової діяльності та інших юридичних дисциплін, кримінального права і законодавства, практики його застосування і боротьби зі злочинністю.
Наука кримінально-процесуального права – нормативна процесуальна юридична дисципліна, що досліджує правове регулювання порядку порушення, розслідування, розгляду, вирішення кримінальних справ про злочини і виконання вироків (постанов) суду, а також практику їх здійснення.
Предмет науки кримінально-процесуального права – діяльність органів розслідування, прокуратури і суду при розслідуванні, розгляді й розв’язанні справ про злочини, при виконанні вироків (ухвал, постанов суду) і застосуванні примусових заходів медичного характеру, дії інших учасників кримінального процесу (потерпілого, адвокатів, свідків, експертів та ін.), кримінально-процесуальне законодавство, судова практика з кримінальних справ.
У науці кримінально-процесуального права використовують поведінковий, інструментальний, функціональний, герменевтичний методологічні підходи, теоретико- і спеціально-юридичний, конкретно-соціологічні, психологічні та інші методи юриспруденції.
Результати досліджень використовують у теорії процесуального права, науках адміністративного, податкового, митного права, кримінології, криміналістиці, оперативно-розшукової діяльності та інших наук, правотворчій і судовій та правоохоронній практиці.
Наука сімейного права – нормативна галузева юридична дисципліна, що досліджує правове регулювання особистих і майнових відносин, що випливають із шлюбу та належності до сім’ї.
Предмет науки сімейного права – особисті й майнові відносини, що виникають у сім’ї між подружжям, між батьками і дітьми, між іншими членами сім’ї, а також відносини, що виникають у зв’язку з усиновленням, опікою, піклуванням, прийняттям дітей на виховання, порядок і умови припинення шлюбу, порядок реєстрації актів громадянського стану, джерела і структура сімейного права, практика його реалізації.
Методологію становлять гуманістичний, функціональний, аксіологічний та інший підходи, теоретико- і спеціально-юридичний, конкретно-соціологічні та інші методи юриспруденції.
Результати наукових досліджень використовують у процесах удосконалювання правотворчості, практики правозастосування і право реалізації, науках цивільного і цивільно-процесуального права, соціології права, криміналістиці та ін.
Наука міжнародного права – нормативна юридична дисципліна, що досліджує правове регулювання міжнародних відносин, джерела міжнародного права і права міждержавних об’єднань, практику їх реалізації.
Предмет науки міжнародного права – публічні і приватні міжнародні відносини, відносини держав у міждержавних об’єднаннях, діяльності міжнародних організацій, джерела і система міжнародного права і права міждержавних об’єднань, практика їх реалізації.
Методологічну базу міжнародного права становлять різноманітні методологічні підходи і методи юриспруденції, особливе значення мають гуманістичний підхід і порівняльно-правовий метод.
Результати досліджень науки міжнародного права мають безпосереднє наукове і практичне значення для більшості юридичних дисциплін, галузей права, практики застосування права.
Дата публикования: 2014-12-08; Прочитано: 454 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!