Конфліктність юридичної практичної діяльності

Пов’язаність тим або іншим чином з конфліктами є властивістю, притаманною юридичній практичній діяльності. Конфлікт – це зіткнення протилежних сторін, думок, інтересів, суб’єктів тощо або зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок чи суб’єктів взаємодії. В основі будь-якого конфлікту лежить ситуація, яка включає:

- протилежні позиції з будь-якого приводу;

- або протилежні цілі чи засоби їх досягнення за певних умов;

- або незбіг інтересів, бажань, потреб тощо.

Конфлікти поділяють на внутрішньо особистісні, міжособові, міжгрупові, організаційні, міжнаціональні, регіональні тощо.

Конфлікти виникають у процесі здійснення юридичної практичної діяльності, тому що юристи представляють, захищають, забезпечують права однієї сторони щодо прав чи обов’язків іншої, а правопорушення, спір щодо права є конфліктами за своєю сутністю. Тому юридичну практичну діяльність можна розглядати як засіб попередження та вирішення конфліктів. Конфлікти можуть виникати й у взаємовідносинах між юристом та суб’єктом, інтереси якого він представляє тощо. Неприпустиме зіткнення інтересів може мати місце з причини суттєвих розходжень у свідченнях сторін, несумісності позицій щодо протилежної сторони або того факту, що є сутністю різні можливості вирішити претензії чи погашення зобов’язання. До конфліктів, які найчастіше виникають в юридичній практичній діяльності, доцільно віднести такі:

· Конфлікти протилежності законних інтересів юриста та протиправних інтересів особи, яку він захищає;

· Конфлікти протилежності інтересів осіб, інтереси яких одночасно представляє юрист, а бо інтересів осіб, яких він представляє, та інтересів осіб, яких він раніше представляв;

· Конфлікти протилежності власних інтересів юриста та особи, яку він представляє тощо.

З метою попередження конфліктів юрист не може:

· Брати на себе ведення юридичних справ, якщо на його професійні рішення в інтересах клієнта вплинуть або можуть вплинути його фінансові, ділові, майнові або особисті інтереси;

· Діяти як захисник протилежної сторони проти особи, яку він представляє з якоїсь іншої справи;

· Представляти клієнта, якщо це представництво буде прямо порушувати інтереси іншого клієнта або може бути суттєво обмежене зобов’язаннями юриста перед іншим клієнтом чи третьою особою;

· Використовувати інформацію щодо клієнта на його шкоду, за винятком випадків, коли це дозволяється або вимагається законом та професійними нормами;

· Надавати фінансову допомогу клієнту в зв’язку зі справою, що розглядається судом або має бути розглянута судом, чи приймати винагороду за представництво клієнта від будь-кого, крім клієнта і т. ін.