Мотивація трудової діяльності працівників

Система мотивації — це сукупність взаємозв'язаних заходів, що заохочують окремого працівника або трудовий колектив у цілому активно працювати для досягнення індивідуальних цілей підприємства.

Моделі мотивації трудової діяльності ґрунтуються на теоріях:

· справедливості, що включає наступні складові елементи: суб'єктивне
визначення співвідношення заохочення та затрат праці, порівняння особистої винагороди із заохоченням інших людей, що виконують аналогічну роботу, зняття соціального напруження через дотриманню принципу справедливості (за наявності дисбалансу);

· очікування, що об'єднує наступні чинники — очікування позитивного
співвідношення затрат праці та результатів, очікування позитивного співвідношення результатів праці та винагороди, передбачувана міра відносного задоволення одержаною винагородою;

· потреб, що містить окремі види потреб - фізіологічні, безпеки та
захищеності, соціальні, поваги, самовиявлення.

Основними вимогами щодо побудови системи мотивації на рівні підприємства є:

· надання однакових можливостей відносно зайнятості та посадового
просування за критерієм результативності праці;

· узгодження рівня оплати праці з її і результатами і визнання особистого
внеску в загальний успіх. Розподіл доходів залежно від рівня підвищення продуктивності праці;

· створення належних умов для захисту здоров'я, безпеки праці та добробуту всіх категорій працівників;

· забезпечення можливостей для підвищення професійної майстерності, реалізації здібностей працівників, можливостей для продовження навчання, підвищення кваліфікації та перекваліфікації.

· створення в колективі атмосфери довіри, заінтересованості в
досягненні спільної мети, підтримування двосторонніх комунікацій
між керівниками і всіма іншими категоріями працівників.

Методи мотивації трудової діяльності працівників класифікуються наступним чином:

· прямі економічні — відрядна оплата; почасова оплата; премії за
раціоналізацію; участь у прибутках; оплата навчання; виплати за максимальне використання робочого часу (немає невиходів на роботу);

· непрямі економічні — пільгове харчування; доплати за стаж;
пільгове користування житлом, транспортом та ін.;

· соціальні (негрошові) — збагачення праці; гнучкі робочі графіки;
охорона праці; програми підвищення якості праці; просування по службі; участь у прийнятті рішень на більш високому рівні.

Основні засади формування ефективної мотивації поведінки працівників:

· атмосфера дружньої співпраці працівників та адміністрації
підприємства;

· обґрунтована система оцінки робіт і визначення обсягу останніх;

· обізнаність із критеріями вимірювання та оцінки; виважені нормативи й
контроль над ними; чітко зрозуміла відповідність заохочення результативності (ефективності) діяльності.

Алгоритм регулювання поведінки окремих категорій персоналу підприємства (організації) залежно від результативності діяльності має наступну послідовність дій.

1. Виявлення конкретного виду поведінки та його зв'язку з результативністю функціонування

2. Вимірювання частотності тих чи інших видів поведінки.

3. Виявлення на підставі функціонального аналізу наявних можливостей
(варіантів) поведінки.

4. Розробка стратегії втручання.

5. Застосування відповідної стратегії.

6. Вимірювання частотності видів поведінки після втручання.

7. Підтримування бажаного виду поведінки.

8. Оцінка результативності.