Стратегія виживання (оборонна)

1. Перебудова маркетингової діяльності: вилучення товару, експансія на
основному ринку тощо.

2. Перебудова системи управління.

3. Фінансова перебудова.

Поряд із базовою та альтернативними стратегіями на підприємствах

формуються і реалізуються так звані функціональні і ресурсні субстратегії.

До функціональних субстратегій відносяться маркетингова стратегія, стратегія науково-дослідних та експериментально-впроваджувальних робіт, виробнича стратегія.

До ресурсних субстратегій відносяться стратегія кадрів і соціального розвитку, стратегія технічного розвитку, стратегія матеріально-технічного забезпечення, фінансова стратегія, організаційна стратегія, інвестиційна стратегія.

Кожна субстратегія містить:

• цілі, умови та основні напрямки діяльності в тій або іншій сфері, кінцеві
результати за функціональними субстратегіями або вплив на ці результати реалізації ресурсний субстратегій;

· порядок і послідовність (у просторі та часі) вирішення завдань довгострокових планів;

· сукупність заходів, адекватних призначенню субстратегії і тих, що
забезпечують досягнення поставленої мети.

Субстратегії є складовою частиною одного цілого- загальної стратегії розвитку підприємства. Тому їх необхідно розробляти та реалізовувати як взаємозв'язані, взаемозумовлені й узгоджені елементи інтегрованого комплексу.

Бізнес-план (БП) — письмовий документ, в якому викладено сутність і

способи реалізації підприємницької ідеї, охарактеризовано ринкові, організацізаційні та фінансові аспекти майбутнього бізнесу й особливості управління ним. БП є підставою для здійснення підприємницької діяльності, необхідною передумовою залучення інвестицій для процесу розробки і реалізації підприємницької ідеї, будь-яких інноваційно-інвестиційних проектів.

У ринковій системі господарювання бізнес-план виконує дві важливі й практично значущі функції; зовнішню (ознайомлення заінтересованих ділових людей із сутністю та ефективністю реалізації нової підприємницької ідеї) і внутрішню (розробка системи управління реалізацією підприємницького проекту).

Типова класифікація бізнес-планів:

· за сферою бізнесу - виробництво, будівництво, торгівля, надання
платних послуг, посередницька діяльність тощо;

· за масштабами бізнесу — малий, середній, великий;

· за характером продукту бізнесу — традиційний, принципово новий,

· продукти виробничо-технічного та споживчого призначення.

Цілями розробки бізнес-плана є:

· налагодження комунікацій між підприємцем і майбутніми постачальниками, продавцями та найманими працівниками;

· проектування системи управління започатковуваним бізнесом у
конкретній сфері діяльності;

· своєчасне передбачення можливих перешкод і проблем на шляху до
успіху організації власного діла;

· формування та розвиток управлінських здібностей підприємця;

· перевірка переконливості власної підприємницької ідеї ще;
до її практичної реалізації.

Загальна методологія розробки БІТ охоплює три стадії; початкову, підготовчу та основну. Початкова стадія є обов'язковою за умови започаткування нового діла; вона передбачає розробку концепції майбутнього бізнесу. На підготовчій стадії формується інформаційне поле, оцінюються сильні та слабкі сторони діяльності фірми, формулюються її місія і можливі стратегічні альтернативи. На основній стадії здійснюється безпосередня розробка конкретного бізнес-плану.

На зміст і структуру БП істотно впливають: цілі розробки БП: аудиторія, для якої призначається БП; сфера та розміри бізнесу; ха­рактеристика продукту бізнесу; фінансові можливості підприємця.

Бізнес-план містить наступні типові розділи.

Резюме. Повідомлення про наміри: короткий огляд бізнес-проекту, його ключових і І важливих аспектів.

Галузь, фірма та її продукція. Поточна ситуація і тенденції розвитку галузі; опис продукту; стратегія фірми; права власності.

Дослідження ринку. Характеристика ринку продукту; цільовий ринок бізнесу; місцезнаходження фірми; оцінка впливу чинників.

Маркетинг-план. Стратегія маркетингу; очікувані обсяги продажу -

Виробничий план. Основні виробничі операції; машини та устаткування; приміщення; сировина, матеріали, комплектуючі вироби.

Організаційний план. Форма організації бізнесу; потреба в персоналі; власники бізнесу, менеджери; організація управління; кадрова політика.

Оцінка ризиків. Типи можливих ризиків; способи реагування на загрози для бізнесу.

Фінансовий план. Прибуток і збитки; план руху готівки; плановий баланс; фінансові коефіцієнти.

Основні вимоги до розробки та оформлення БП:

· лаконічне розкриття сутності підприємницького проекту;

· розміщення резюме на початку бізнес-плану;

· розміщення додатків у кінці бізнес-плану;

· наявність приміток і посилань на джерела використаної під час

розробки бізнес-плану інформації.

5. Тактичне та оперативне планування діяльності

Відмінності між стратегічним і тактичним плануванням.

Перша - часова: стратегічне планування пов'язане з рішеннями, наслідки яких даватимуться взнаки протягом тривалого періоду, а тактичні плани лише конкретизують і доповнюють стратегічні.

Друга - за охопленням сфер впливу: стратегічне планування справляє ширший і глибший вплив на діяльність підприємства, ніж тактичне, що має вузьке спрямування.

Третя - сутнісно-змістова: якщо стратегічні плани окреслюють місію діяльності підприємства, а також важливі загальні засоби виконання цієї місії, то тактичні чітко визначають усю сукупність практичних засобів, необхідних для здійснення намічених цілей.

Зміст тактичних планів. Тактичне планування охоплює розробку середньо- і короткострокових планів. Останні, є взаємозв'язаними: вони мають єдину методологію складання та однаковий склад розділів.

Тактичні плани містять наступні основні розділи.

1. Маркетингова діяльність (плани маркетингу для основних виробів і
загальний план для всієї продукції підприємства)

2. Виробнича діяльність (випуск продукції в натурі і за вартістю;
обґрунтування виробничої програми підприємства).

3. Науково-дослідні, конструкторсько-технологічні та експериментальні
роботи (нові технології та вироби).

4. Праця, кадри, соціальний розвиток колективу (персонал, фонд
заробітної плати, продуктивність, умови праці та побуту).

5. Капітальні вкладення та капітальне будівництво (інвестиції, будівельне
монтажні роботи, введення в дію основних фондів).

6. Матеріально-технічне забезпечення (потреба в матеріальній ресурсах і
джерела її задоволення).

7. Організація виробництва, праці та управління (удосконалення форм і
методів, структурна перебудова).

8. Природоохоронна діяльність (заходи стосовно охорони й раціонального
використання природних ресурсів).

9. Зовнішньоекономічна діяльність (показники цієї діяльності, результати
експортно-імпортних операцій).

10. Витрати, прибуток, рентабельність (собівартість виробів і всього
обсягу продукції, прибуток і рентабельність).

11. Фінансова діяльність (баланс доходів і витрат, взаємовідносини з

бюджетом, кредитні відносини).

Оперативне планування завершальна ланка в системі планування діяльності підприємства, основний важіль поточного управління виробництвом; детальна розробка планів підприємства та його підрозділів на короткі проміжки часу (місяць, зміну).

Оперативне планування органічно сполучає два напрямки роботи:

· календарне планування (розробка оперативних планів і графіків
виготовлення та випуску продукції);

· диспетчеризація (комплекс робіт, який охоплює безперервний
оперативний облік, контроль і регулювання виконання оперативних плані» (ходу виробництва).

Основні завдання оперативного планування:

· забезпечення виконання плану виробничої діяльності з випуску
продукції в заплановані строки за рівномірної роботи всіх підрозділів підприємства;

· установлення режиму роботи підприємства, що забезпечував би повне
використання устаткування і робітників;

· максимальне скорочення тривалості виробничого циклу та обсягів
незавершеного виробництва.

Виділяють наступні види оперативного планування.

Міжцехове оперативне планування забезпечення координування діяльності та необхідних виробничих пропорцій між цехами згідно з послідовністю технологічних процесів (заготовчих, обробних, складальних) та функціями різних цехів (основних, допоміжних, обслуговуючих). Головне його завдання - узгодження номенклатури заготовок, деталей і вузлів, а також строків передачі з одного цеху в інші.

Внутрішньоцехове оперативне планування — розробка календарних планів для виробничих дільниць і контроль їх виконання, розподіл робіт між дільницями та їх доведення до робочих місць, оперативне регулювання виробничих процесів.

Системи оперативного планування

Нелегальна система як планово-обліковою одиницею користується деталлю певної назви. При цьому можуть застосовуватися:

· складська система, коли рівень завантаження та рівномірність випуску
продукції залежить від підтримування на певному рівні складських запасів деталей;

· система планування за нормами технологічних запасів, що передбачає
встановлення постійної насиченості всіх стадій виробничого процесу необхідними запасами напівфабрикатів (деталей, вузлів) і суворе дотримання розрахункового рівня цих запасів для кожного цеху;

· система планування за строками подачі, в основу якої покладено

встановлений термін запуску і випуску партій деталей з урахуванням їхніх технологічних запасів і строків міжцехових подач;

· система планування за тактом потоку базується на синхронізації
діяльності усіх виробничих підрозділів і встановленні єдиного такту випуску готової продукції.

За комплектної системи планово-обліковою одиницею служить об'єднаний за певними ознаками комплект деталей (вузлів). Застосо­вуються також і її підсистеми:

· комплектно-вузлова (планово-облікова одиниця — вузловий комплект,
який включає деталі одного складального вузла);

· комплектно-групова (застосовується у разі виготовлення деталей або
вузлів, що мають загальний технологічний процес, однакову періодичність
запуску-випуску та строки подачі на наступну стадію);

· машинокомплектна (планово-облікова одиниця — машинокомплект,
виготовлюваний тим чи іншим цехом для певної машини).

Система оперативного планування на замовлення характеризується встановленням конкретних строків запуску-випуску виробів за кожним замовленням. За цієї системи замовлення і є планово-обліковою одиницею для підприємства в цілому, а для окремих цехів — комплекти деталей (вузлів) для певних замовлень.

Розробку і реалізацію оперативних планів здійснює виробничо-диспетчерський відділ (диспетчерська служба) підприємства. Його (її) основні завдання:

· забезпечення виконання графіків виробництва всіма підрозділами;

· контроль за ритмічністю і достатнім завантаженням робочих місць;

· своєчасне виявляння та усування простоїв і запобігання ним;

· використання технологічних і. строкових запасів у разі випадкових
порушень виробничого процесу.