Укладання анотації, добір ключових слів

Анотація (з лат. аппоШіо - зауваження, примітка) - стислий виклад книжки, статті, рукопису й т. ін. Такий спосіб викладу матеріалу дозволяє чи-

Українська мова фахового спрямування

тачеві (науковцю) наскрізно ознайомитися з джерелом, визначити доцільність його опрацювання.

У навчальних посібниках, підручниках, словниках, художній літературі анотацію розміщують на другій сторінці джерела (тією мовою, якою написа­но працю). Вона має таку структуру:

1. Лаконічний виклад матеріалу з використанням простих синтаксич­
них конструкцій.

2. Матеріал анотації повинен якнайконкретніше висвітлювати зміст
джерела.

3. Вказівка на розраховану аудиторію.

У наукових статтях анотацію розміщують після назви роботи (тією мо­вою, якою написано працю), в авторефераті - на останніх сторінках трьома мовами ідентичного змісту: українською, російською та англійською. Мате­ріал анотації до статті та автореферату повинен відповідати таким вимогам:

1. Виклад повинен бути стислим і точним з використанням синтаксич­
них конструкцій, притаманних мові ділових документів, уникаючи складних
граматичних зворотів.

2. Уживати стандартизовану термінологію.

3. Зміст анотації повинен якнайточніше окреслювати основні положен­
ня та висновки дослідження.

4. Уживання безособових конструкцій: проаналізовано, систематизо­
вано, зроблено, доведено, досліджено, встановлено, обґрунтовано, подано,
враховано, класифіковано, опрацьовано, оформлено, згруповано, розроблено,
уніфіковано, використано, зосереджено, відбито та ін.

5. Обсяг анотації статті повинен бути до десяти речень.

6. Обсяг анотації автореферату: на вибір здобувача анотація англій­
ською або російською мовою повинна бути розгорнутою (до 5-ти тисяч дру­
кованих знаків - до 2 с. машинописного тексту), а дві інші - обсягом до 1200
друкованих знаків - 0,5 с. машинописного тексту.

Анотації автореферату мають таку структуру:

1) прізвище та ініціали здобувача;

2) назва дослідження;

3) вид дисертації (рукопис, монографія) і науковий ступінь;

4) спеціальність (шифр і назва);

5) установа, де відбудеться захист;

6) місто, рік; '

7) основні ідеї та висновки дисертації.

Після кожної анотації наводяться ключові слова відповідною мовою. Ключове слово - це слово або уніфіковане словосполучення з наукового дослідження, що характеризується частотністю вживання в тексті та має ва­гоме смислове навантаження у праці. Вимоги до добору ключових слів:

1) подаються в називному відмінку;

2) загальна кількість - не менше трьох і не більше десяти;

3) друкуються в рядок, через кому.

Українська мова фахового спрямування

3. Тема реферату (формулюється номінативним реченням (реченнями).

4. Дані про референта на наукового керівника роботи.

5. Місце та рік написання.

Реферат, як і більшість жанрів, має вступну частину, експозицію, ос­новну та заключну частини. Важливим у написанні тексту реферату, зокре­ма у зазначених частинах, є те, що вони гармонійно поєднуються між собою завдяки темі, у якій пропонується ряд окремих питань.

Вступ реферату повинен зацікавити читача, повідомити йому про головні питання, які будуть висвітлені в основній частині тексту. Крім того, з перших рядків реферату реципієнт довідується про першоджерела, авторів яких доцільно зазначити у вступній частині. Принципово важливо узгоджен­ня виокремлених питань / проблем із планом реферату.

Основна частина реферату є найбагатшою на засоби, що забезпечують цілісність тексту, оскільки тут читач може спостерігати за перебігом інформації відповідно до першоджерел у контексті зазначеної теми. Опис фактів, повідомлення щодо дослідженої проблеми у певній галузі науки, об'єктивне пред'явлення інформації автора першоджерела потребують відповідних клішованих зворотів, вставних слів та речень. Як правило, в основній частині реферату продуцент порівнює дослідження, думки авторів вихідних публікацій. Тому в цій частині доцільно вживати такі вирази, які підкреслюють діяльність того, хто пише, щодо порівняння думок авторів першоджерел.

Заключна частина реферату, як і вступ, також важлива своєю інформативністю. Той, хто пише, повинен у цій частині показати читачеві, що було описано, які питання були висвітлені у рефераті.

Підсумовується викладена інформація висновками; завершує рефе­рат список використаних джерел (оформлюється згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 "Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання").

2.5. Загальні правила цитування та покликання на використані джерела, правила бібліографічного опису

У наукових працях з метою підтвердження висловленої думки чи її по­яснення або для критичного аналізу того чи того друкованого твору викорис­товуються цитати.

Цитата (від лат. сіїо - викликаю, приводжу, проголошую; нім. 2ііаі) -один із виявів текстової категорії інтертекстуальності, дослівне введення до тексту фрагмента іншого тексту або висловлення. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.