Тема 7. Держава і право України в складі Речі Посполитої (друга половина ХVІ – перша половина ХVІІ ст.)

Заняття 1. Особливості державно-правового розвитку на українських землях в складі Речі Посполитої (друга половина ХVІ – перша половина ХVІІ ст.).

Вступ

З кінця XIV – до першої половини XVII ст. правове становище України характеризувалося двома визначальними особливостями. Перша полягала в тому, що створення й забезпечення реалізації сис­теми тогочасних юридичних норм здійснювалося тут сусідніми дер­жавами, між якими в цей період було поділено українські землі. Інша особливість була наслідком першої: іноземне привласнення й утримання українських земель виключало можливість виникнення української державності, хоч вона вже стояла на порядку денному.

Упродовж двохсот років долю українських земель визначав полі­тичний курс Польщі й Литви на обопільне зближення. Він зумовлю­вався, по-перше, необхідністю організувати відсіч агресії з боку ні­мецьких феодалів, ударною силою яких у смузі балтійського узбережжя були пов'язані між собою духовно-рицарські ордени ме­чоносців – Лівонський і Тевтонський. По-друге, посилення Москов­ського князівства і поступове його перетворення (кінець XV – поча­ток XVI ст.) на централізовану державу, намагання розширити свої володіння дедалі гостріше зачіпало аналогічні прагнення Литви і Польщі, диктуючи обом державам необхідність об'єднання власних можливостей.

Правовими етапами реалізації настанови на польсько-литовську злуку стало укладання вже згадуваних трьох уній – Кревської (1385 р.), Городельської (1413 р.) і Люблінської (1569 р.), які юридично оформили союз, а потім і злиття цих держав в одну – Річ Посполиту (Республіку). Особливо позитивну роль у подальшій долі українського народу відіграла Люблінська унія. На практиці це означало небачений розвиток України, посилення європейської інтеграції, включення українського народу до сімї європейських народів.

Питання 1. Українські землі в складі Речі Посполитої: загальний історичний огляд.