Кримінологічна характеристика особи злочинця в організованій злочинності

У злочинних угрупованнях здійснюється певний розподіл функцій між їх учасниками, тобто відбувається їх певна спеціалізація. Розрізняють такі типи учасників організованих злочинних об’єднань:

- лідери організованих злочинних груп і злочинних організацій;

- «злодії в законі», «авторитети»;

- фахівці різних сфер професійних знань;

- рядові учасники організованих злочинних груп і організацій;

- корумповані посадові особи.

Лідери організованих злочинних груп і злочинних організацій:

- керівники організованих злочинних груп (організацій) у сфері економіки, переважна більшість яких є посадовими особами підприємств, установ чи організацій, приватними підприємцями;

- керівники бандитських, рекетирських груп з числа «злодіїв у законі», інших «авторитетів»;

- керівники – «перевертні» з числа співробітників правоохоронних і контролюючих органів.

Лідерам злочинних угруповань притаманні такі риси: наявність організаційних здібностей, сильна воля і вміння підкорити собі інших, авторитарність, жорстокість, готовність на все задля досягнення своєї мети. Щоправда, і мета, і засоби для її досягнення є злочинними.

Окремі лідери організованих злочинних угруповань, які вже володіють значними статками, бажають легалізувати своє становище в суспільстві. Для цього вони відмивають кошти, здобуті злочинним шляхом, і вкладають їх у легальний бізнес, фінансують політичну діяльність з метою проникнення у сферу державного управління тощо.

«Злодії в законі», інші «авторитети» складають еліту злочинного світу. В організованих злочинних угрупованнях вони здійснюють:

- взаємозв’язок та координуючу діяльність щодо організованих угруповань, які діють на певній території чи у сфері злочинного бізнесу;

- надання організаційної і правової допомоги організованим злочинним угрупованням;

- збирання, зберігання та поповнення спільних («общакових») коштів;

- вирішення різних спорів і конфліктів як усередині таких угруповань, так і між різними угрупованнями;

- зв’язок із засудженими злочинцями, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі, здійснюють передачі «в зону» продуктів, грошей тощо;

- вони є зразком для наслідування для інших членів злочинних угруповань і носіями злочинної субкультури.

Фахівці є не дуже численною, але важливою ланкою організованої злочинності. Це, насамперед, особи, які мають спеціальні знання і вміння щодо виготовлення і переобладнання зброї, вибухових пристроїв; щодо ремонту та експлуатації транспортних засобів, у сфері інформаційних комп’ютерних технологій тощо.

Рядові учасники організованих злочинних угруповань – це «солдати злочинного фронту», які безпосередньо виконують «чорну» роботу – вчиняють злочини, створюють умови для їх учинення, приховують сліди злочинів, здійснюють охоронні функції тощо. За кримінально-правовою термінологією саме вони є виконавцями (співвиконавцями) та пособниками.

Саме на цю категорію злочинців розрахована сувора дисципліна й жорстокі покарання у разі її порушення.

Корумповані посадові особи – це, як правило, працівники правоохоронних чи контролюючих органів. які за винагороду надають організованим злочинним угрупованням різного роду важливу інформацію, сприяють їм у вчиненні окремих злочинів, допомагають уникнути відповідальності, надають юридичну допомогу тощо.

3. Детермінанти організованої злочинності

Організовану злочинність ніхто спеціально не організовував. Її появу спричинили соціально-економічні, адміністративно-політичні, культурно-ідеологічні та інші чинники.

Організована злочинність в Україні в цілому детермінується рядом різнопланових факторів, серед яких слід назвати кризові явища в економіці: загальне падіння виробництва і пов’язане з ним безробіття; розрив господарських зв’язків; деформація зовнішньої торгівлі; тривалі взаємонеплатежі; помилки у процесі приватизації державного майна; слабкий контроль за діяльністю комерційних банків; поява спільних підприємств за участю суб’єктів з сумнівною діловою репутацією; збільшення частки «тіньової економіки», бартерних угод; непрозорість паливно-енергетичного ринку та ін.

Під поняттям «тіньова економіка» розуміють економічні процеси (виробництво, розподіл,обмін, споживання товарів і послуг), які приховуються їх учасниками від контролю держави та суспільства і не фіксуються державною статистикою, а матеріальні результати цих процесів не потрапляють до національного валового продукту (Юридична енциклопедія, т. 6, с. 74).

Негативний вплив на економіку держави чинить товарний бартер (прямий і через посередників), коли проводяться взаємні розрахунки за товари. послуги тощо у будь-якій формі, окрім грошової. Значна його поширеність завдає істотної шкоди економіці держави, сприяє ухиленню від податків та розвитку організованої злочинності.

Важливим чинником, що детермінує організовану злочинність, є корупція. Корупція – це діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг (Юридична енциклопедія, т. 3, с. 369).

Корумпованість чиновників використовує, насамперед, організована злочинність. Корупціонери за винагороду зраджують інтереси служби і держави, сприяючи організованим злочинним угрупованням у здійсненні їх злочинної діяльності та уникненні кримінальної відповідальності. Кримінальні структури витрачають на підкуп корумпованих посадових осіб різного рангу величезні кошти.

На стан боротьби з організованою злочинністю негативно впливає погіршення морального клімату в нашому суспільстві та девальвація моральних цінностей. Суцільний правовий нігілізм, який притаманний, насамперед. діловій та політичній еліті нашого суспільства, подвійна мораль, беззаконня й безкарність, вибіркове правосуддя, спричинили негативне ставлення окремих громадян до держави та її інституцій, неповагу до права як до регулятора суспільних відносин. Внаслідок цього, у свідомості багатьох людей відбувається переоцінка соціальних цінностей, формується антисоціальна спрямованість окремих осіб, що призводить, у кінцевому рахунку, до вчинення правопорушень і злочинів.

Окрім вказаних причин організованої злочинності, в Україні є певні об’єктивні та суб’єктивні умови, що сприяють вчиненню злочинів організованими злочинним угрупованнями, а саме: недосконалість чинного законодавства України щодо боротьби з організованою злочинністю; відсутність необхідного досвіду у правоохоронних органів та їх працівників щодо протидії цьому виду злочинності; недосконалість форм і методів діяльності правоохоронних органів щодо протидії організованій злочинності; недостатнє матеріальне забезпечення правоохоронних структур, покликаних протидіяти організованій злочинності; недостатній рівень фахової підготовленості та низькі моральні якості окремих працівників правоохоронних органів, які йдуть на співпрацю з організованою злочинністю; лібералізм суддів при призначенні покарання членам організованих злочинних угруповань.

4. Протидія організованій злочинності

Протидія злочинності, у тому числі організованій її формі, є одним з пріоритетних завдань Української держави. Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» від 30 червня 1993 року визначив систему державних органів, що ведуть боротьбу з організованою злочинністю.

Систему державних органів, які здійснюють боротьбу з організованою злочинністю, становлять:

а) спеціально створені для боротьби з організованою злочинністю державні органи;

б) державні органи, які беруть участь у боротьбі з організованою злочинністю в межах виконання покладених на них інших основних функцій.

До державних органів, спеціально створених для боротьби з організованою злочинністю, належать:

б) спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України;

в) спеціальні підрозділи по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України.

В разі необхідності Верховною Радою України на постійній або тимчасовій основі можуть бути створені й інші спеціальні органи для боротьби з організованою злочинністю.

До державних органів, які беруть участь у боротьбі з організованою злочинністю, належать:

а) органи внутрішніх справ України і Служби безпеки України;

б) органи прокуратури України;

в) органи доходів і зборів, органи Державної прикордонної служби України та органи державного фінансового контролю;

д) органи і установи виконання покарань та слідчі ізолятори;

е) розвідувальний орган Міністерства оборони України;

є) Служба зовнішньої розвідки України.

Основними напрямами боротьби з організованою злочинністю є:

створення правової основи, організаційних, матеріально-технічних та інших умов для ефективної боротьби з організованою злочинністю, організація міжнародного співробітництва у цій сфері;

виявлення та усунення або нейтралізація негативних соціальних процесів і явищ, що породжують організовану злочинність та сприяють їй;

запобігання нанесенню шкоди людині, суспільству, державі;

запобігання виникненню організованих злочинних угруповань;

виявлення, розслідування, припинення і запобігання правопорушенням, вчинюваним учасниками організованих злочинних угруповань, притягнення винних до відповідальності;

забезпечення відшкодування шкоди фізичним та юридичним особам, державі;

запобігання встановленню корумпованих зв’язків з державними службовцями та посадовими особами, втягненню їх у злочинну діяльність;

протидія використанню учасниками організованих злочинних угруповань у своїх інтересах об’єднань громадян і засобів масової інформації;

запобігання легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом, використанню суб’єктів підприємницької діяльності для реалізації злочинних намірів.

Запобігання організованій злочинності як напрям профілактичної діяльності передбачає:

- достатню правову базу;

- спеціалізацію кадрів, що ведуть боротьбу з цією злочинністю, та їх підготовку;

- достатнє ресурсне забезпечення;

- сучасну інформаційну базу;

- комплексне програмування;

- знання реального стану і тенденцій організованої злочинності, обґрунтовані прогнозні оцінки.

Загальносоціальною основою запобігання організованій злочинності є подолання кризових явищ у країні: в економіці, політиці, ідеології, соціальній сфері, правоохоронній діяльності.

Необхідно поліпшити механізми реалізації законів про боротьбу з корупцією, про відповідальність за легалізацію злочинних доходів, про державний фінансовий контроль та ін.

Ефективними заходами протидії організованій злочинності та корупції є:

- регіональні оперативно-профілактичні та цільові операції щодо виявлення та припинення «злодійських» сходок, діяльності «злодіїв у законі», лідерів і активних учасників етнічних злочинних угруповань;

- перевірки дотримання законності в діяльності підприємств і служб безпеки приватних структур;

- перевірки дотримання банками порядку кредитування недержавних структур;

- підготовка правових актів щодо забезпечення безпеки осіб, які здійснюють негласну допомогу в боротьбі зі злочинністю;

- вибіркові перевірки підприємств щодо видобутку та переробки нафти, газу, кольорових і рідкісноземельних металів, які відвантажують продукцію за кордон;

- розробка заходів, що перешкоджають кримінальній діяльності організованих злочинних груп і корумпованих посадових осіб у цих галузях;

- заходи, що перешкоджають проникненню організованої злочинності в органи державної влади, у тому числі правоохоронні;

- проведення конференцій із проблем удосконалення боротьби з організованою злочинністю.

Профілактика організованої злочинності є одним із пріоритетних напрямів міжнародного співробітництва України у сфері боротьби зі злочинністю.

Організована злочинність набуває міжнаціонального характеру. Організація Об’єднаних Націй у своїх документах констатувала, що організована злочинність загрожує світовій спільноті і потребує спільних зусиль усіх держав для протидії цьому явищу. Для цього визнано за необхідне:

- домовитися між державами про співробітництво у сфері боротьби з організованою злочинністю, практикувати обмін інформацією між відповідними установами держав; надавати один одному взаємну правову допомогу;

- зміцнювати технічне співробітництво в різноманітних формах, розширювати консультативні послуги з метою обміну досвідом і новими досягненнями у боротьбі з організованою злочинністю;

- посилити митний, паспортний і транспортний контроль за незаконними міжнародними поставками товарів, які здійснюються організованими злочинними групами;

- створити або розширити банк даних на учасників транснаціональних організованих злочинних груп;

- закликати фінансові установи розширювати допомогу національним, регіональним і міжнародним програмам із запобігання організованої злочинності і боротьби з нею;

- надавати взаємну допомогу в галузі кримінального правосуддя;

- вести рішучу боротьбу з «відмиванням» грошей, здобутих злочинним шляхом;

- вживати заходи щодо обмеження банківської і комерційної таємниці;

- заохочувати в порядку, встановленому законом, виявлення підозрілих фінансових операцій та інформування про них компетентних правоохоронних органів; розширювати практику «заморожування» або арешту активів, прибутків, одержаних злочинним шляхом;

- прийняти більш дійові закони щодо боротьби з корупцією, яка значною мірою зумовлює діяльність організованих злочинних угруповань;

- зміцнювати інші механізми міжнародного співробітництва у протистоянні організованій злочинності.

Експерти ООН вважають, що кінцева мета міжнародного співробітництва полягає в тому, щоб: організація і діяльність транснаціональних злочинних організацій була завжди поєднана з підвищеним ризиком; уряди, комерційні структури і система кримінального правосуддя були невразливі для корупції, хабарництва і насильства з боку національних і транснаціональних злочинних угруповань.