Тестові завдання. 1. Кримінологічний рецидив злочинів – це:

1. Кримінологічний рецидив злочинів – це:

а) вчинення особою будь-якого повторного злочину незалежно від того, чи була вона притягнута до відповідальності за попередній злочин;

б) вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за вчинення умисного злочину;

в) вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за вчинення будь-якого злочину;

г) вчинення нового будь-якого злочину особою, яка має судимість за вчинення умисного злочину.

2. Легальний рецидив злочинів – це:

а) вчинення особою будь-якого повторного злочину незалежно від того, чи була вона притягнута до відповідальності за попередній злочин;

б) вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за вчинення умисного злочину;

в) вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за вчинення будь-якого злочину;

г) вчинення нового будь-якого злочину особою, яка має судимість за вчинення умисного злочину.

3. Пенітенціарний рецидив злочинів – це:

а) вчинення злочину після відбуття покарання;

б) вчинення злочину після умовно–дострокового звільнення особи з місць позбавлення волі;

в) вчинення злочину в період ресоціалізації особи до погашення або зняття судимості;

г) вчинення злочину в момент відбуття покарання?

4. Простий рецидив передбачає:

а) одну судимість;

б) дві судимості;

в) три судимості;

г) три і більше судимостей.

5. Складний чи багаторазовий рецидив передбачає:

а) дві судимості;

б) три і більше судимостей;

в) чотири судимості;

г) чотири і більше судимостей.

6. Кримінально-правовий рецидив злочинів визнається:

а) підставою для звільнення від кримінальної відповідальності;

б) обставиною, яка обтяжує покарання;

в) обставиною, яка пом’якшує покарання;

г) підставою для призначення покарання більш суворого. ніж передбачено санкцією відповідної статті КК.

7. Серед виявлених осіб, які вчинили злочини у 2011 році рецидивісти складають:

а) 10 %;

б) 15 %;

в) 25 %;

г) 35 %.

8. Визначте вид рецидиву за характером вчинених злочинів:

а) фактичний;

б) легальний;

в) загальний;

г) латентний.

9. Визначте вид рецидиву за соціально-правовим змістом:

а) легальний, класичний, пенітенціарний;

б) фактичний спеціальний, загальний;

в) пенітенціарний, фактичний, легальний;

г) спеціальний, пенітенціарний, легальний.

10. Критеріями класифікації злочинців-рецидивістів є:

а) кількість попередніх судимостей;

б) інтенсивність рецидиву;

в) характер і розмір відбутого покарання;

г) вірно все вищенаведене.

Рекомендовані джерела: [1, 10, 18, 20, 21, 22, 24, 26, 27, 31, 42, 44, 47, 58, 61, 63, 73, 76, 79, 84, 86, 88, 90, 93, 94, 108, 117, 122, 126, 131, 137, 142, 154, 165, 177, 178, 188, 195, 200].

Тема 12. Кримінологічна характеристика і попередження організованої злочинності.

1. Поняття та кримінологічна характеристика організованої злочинності.

2. Кримінологічна характеристика особи злочинця в організованій злочинності.

3. Детермінанти організованої злочинності.

4. Попередження організованої злочинності.

5. Основні положення Концепції державної політики у сфері боротьби з організованою злочинністю.

1. Поняття та кримінологічна характеристика організованої злочинності.

Організована злочинність – це суспільно небезпечне явище, яке охоплює усю сукупність злочинів, учинених організованими злочинними угрупованнями, організованими (злочинними) групами та організаціями злочинними (Юридична енциклопедія, т. 4, с. 310).

Відповідно до Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», під організованою злочинністю слід розуміти сукупність злочинів, що вчиняються у зв’язку з створенням та діяльністю організованих злочинних угруповань.

Як свідчать статистичні дані, з перших років незалежності й до 1999 р. в Україні спостерігалася тенденція зростання організованої злочинності. Так, у 1995 р. було виявлено 288 злочинних груп; у 1996 р. – 322; у 1997 р. – 600; у 1998 р. – 953; у 1999 р. – 1057. Але, починаючи з 2000 р., кількість виявлених організованих злочинних угруповань зменшується і становить: у 2000 р. – 960; у 2001 р. – 770; у 2005 р. – 551; у 2006 р. – 466; у 2007 р. – 420, у 2008 р. – 378. Далі йде незначне збільшення числа виявлених організованих злочинних груп та злочинних організацій (2009 р. – 379, 2010 р. – 397, 2011 р. – 395).

Вказані статистичні дані свідчать, скоріш за все, не про посилення протидії організованій злочинності з боку держави та її органів, а про зростання організованості та «професіоналізму» таких угруповань, уміння протидіяти правоохоронним органам та приховувати сліди злочинної діяльності.

Організованій злочинності притаманні такі ознаки, що відрізняють її від інших видів злочинності:

- стійкість;

- структурованість та системність;

- масштабність;

- мета;

- способи;

- забезпечення власної безпеки.

Стійкість організованих злочинних угруповань полягає, насамперед, у триваючому характері злочинної діяльності, її організованому й планомірному характері.

Структурованість злочинних угруповань полягає в чіткій внутрішній організації з виділенням керівного ядра, субординації й певній спеціалізації окремих структурних ланок. Для таких угруповань притаманна сувора дисципліна та жорстокі покарання за її порушення. Ознака системності організованої злочинності полягає в розподілі сфер діяльності, злочинних зв’язках та взаємодії окремих угруповань між собою, їх об’єднанні в різного роду злочинні асоціації. При цьому, не виключається конкуренція між окремими злочинними угрупованнями, постійні перерозподіли сфер впливу.

Масштабність організованої злочинності полягає в її місцевому, регіональному, міжрегіональному, національному чи транснаціональному характері діяльності. Організована злочинність охоплює все більші території й набуває міжнародного характеру.

Метою організованих злочинних угруповань є отримання злочинним шляхом доходів та збагачення у великих і особливо великих розмірах.

Способи вчинення злочинів учасниками організованих злочинних структур відрізняються раціональним вибором об’єкта та суб’єкта посягання, належною підготовкою до злочину та високим професіоналізмом його вчинення. Для злочинів характерним є використання різного роду техніки та інформації; планування й розподіл ролей; створення сприятливих для вчинення злочину умов та приховування злочинної діяльності; організація взаємодії як окремих осіб так і злочинних груп; рішучість і жорстокість дій.

Особливістю організованої злочинності є наявність функції забезпечення безпеки злочинних угруповань, їх учасників від соціального та правового контролю. Для виконання охоронної функції виділяються окремі учасники або й цілі структури, налагоджуються зв’язки з окремими працівниками правоохоронних органів, розробляються й дотримуються певні правила конспірації.

Розрізняють різні види організованих злочинних угруповань. Класифікують їх за різними критеріями, зокрема:

за рівнем організації:

- організована злочинна група – формування з трьох і більше осіб, які зорганізувалися в стійке об’єднання для вчинення одного або декількох злочинів, об’єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи (ч. 3 ст. 28 КК);

- злочинна організація – стійке ієрархічне об’єднання декількох осіб (п’ять і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації так і інших злочинних груп (ч. 4 ст. 28 КК).

За масштабом діяльності організовані злочинні угруповання поділяються на:

- місцеві (діють у межах населеного пункту);

- регіональні (у межах певного регіону: району, області, АРК);

- міжрегіональні (поширюють свою діяльність на кілька областей;

- національні (діють у більшості регіонів або в масштабі всієї країни);

- транснаціональні (поширюють свою дію на Україну та інші країни).

За напрямом діяльності організовані злочинні угруповання поділяють на такі, що діють у сфері:

- кримінального бізнесу – незаконний обіг наркотичних засобів і психотропних речовин, зброї; контрабанда культурних цінностей; торгівля людьми та людськими органами; викрадення автомобілів; організація азартних ігор, проституції і т. ін.;

- тіньової економіки – створення та забезпечення функціонування тіньових підприємств, контроль і вилучення частини прибутку діючих тіньових підприємств чи окремих структурних підрозділів тощо;

- легальної економіки – відмивання коштів, отриманих злочинним шляхом, інвестування їх у високоприбуткові підприємства і т. ін.

Негативні фактори, які детермінують організовану злочинність в сучасних умовах:

- криза політичних, соціально-економічних та культурних основ організації життя суспільства;

- недостатня активність органів державної влади, зумовлена дефектами політичного устрою, корумпованістю, слабкістю політичних лідерів, їх нездатністю ефективно діяти в складних умовах;

- незабезпеченість (матеріальна, організаційна, культурна) раціонального функціонування демократичних інститутів суспільного устрою;

- міждержавні протиріччя, які перешкоджають концентрації зусиль суспільства в боротьбі зі злочинністю;

- кримінальне самовідтворення (здатність злочинності до самоорганізації і самодетермінації злочинної діяльності);

- неефективність заходів боротьби з кримінальними проявами.