Ф. Енгельс

Теоретико-методологічні особливості меркантилізму:

- відсутність системного аналізу усіх сфер економіки, ем­піричне дослідження економічних явищ на основі визнан­ня пріоритетної ролі сфери обігу, зокрема зовнішньої торгівлі;

- трактування грошей як найвищої і абсолютної форми багатства, ототожнення грошей із золотом та сріблом;

- аналіз зовнішньої торгівлі як джерела багатства, обґрун­тування доктрини активного торговельного балансу, мета якої — "багато продавати — мало купувати";

- пошук шляхів збагачення нації на основі нееквівалентності зовнішньоторговельного обміну та антагонізму еко­номічних інтересів конкуруючих на світовому ринку держав;

- вмотивування процесу становлення національних держав, необхідності сильної централізованої влади та активної діяльності уряду з накопичення багатства країни у грошовій формі;

— трактування сфери виробництва (сільськогосподарського та мануфактурного господарства) як передумови успіш­ного розвитку торгівлі, джерела постачання товарів, необ­хідних для продажу;

— обґрунтування необхідності забезпечення високої зайня­тості населення на основі переконання, що імпортні това­ри (сировина, напівфабрикати) є капіталомісткими, а екс­порт готових виробів передбачає інтенсивне використання праці;

— започаткування позитивного знання, створення умов для переходу від сприйняття економічних явищ на рівні здоро­вого глузду до їх наукового осмислення та аналізу.

Незважаючи на те, що меркантилісти у своїй більшості аналізу­вали інтереси націй як антагоністичні, розглядали міжнародну торгів­лю як гру з нульовою сумою і захищали політику "розори сусіда", вод­ночас ідея активного торговельного балансу підвела деяких з них до розуміння взаємовигідності міжнародної торгівлі. Так знаменитий ав­тор "Робінзона Крузо" Даніель Дефо (1660—1731) у 1713 р. писав про те, що обмін товарами "приносить взаємну вигоду сторонам, які торгують. Саме такою є мова, на якій нації розмовляють одна з одною: Я даю тобі виграти від мене те, що Я можу виграти від Тебе". Д. Дефо є автором більш як 250 різних творів, його праця "Досвід про проек­ти", в якій викладена програма ряду важливих прогресивних перетво­рень, належить до видатних творів епохи. Багато висунутих Д. Дефо ідей набагато випередили свій час. Одним із перших він звернув увагу на необхідність передачі кредитної справи від лихварів до банків, аргу­ментуючи це тим, що добре організована банківська справа може не лише позбавити купців і земельних власників від утисків лихварів, але і забезпечити обслуговування державних доходів та витрат. Д. Дефо висловив цілий ряд цікавих думок щодо розвитку страхування. Він об­ґрунтовував необхідність розвитку страхової справи, урізноманітнення видів страхування, організації товариств взаємодопомоги тощо. Ім'я героя його знаменитого твору "Робінзон Крузо" стало активно викори­стовуватись економістами, які обґрунтовували або критикували прин­цип методологічного індивідуалізму.