Дж.С. Мілль. У політиці меркантилізму знайшов відображення тісний союз державної влади з торговельною буржуазією

У політиці меркантилізму знайшов відображення тісний союз державної влади з торговельною буржуазією. Торговельний капі­тал був зацікавлений у сильній держаній владі для ліквідації застарілих феодальних обмежень, охорони міжнародної торгівлі, завоювання колоній і панування на світовому ринку. У свою чер­гу державна влада була зацікавлена у розвитку торгівлі та торго­вельної буржуазії з метою задоволення зростаючих потреб у гро­шах для утримання армії та королівського двору.

Характерною ознакою економічної політики меркантилізму був яскраво виражений протекціонізм (від лат. ргоіесііо — за­ступництво, захист), спрямований:

- на перевищення експорту товарів над їх імпортом з ме­тою нагромадження багатства в країні, збільшення внут­рішніх витрат як стимулу зростання виробництва та зайня­тості населення;

— підтримку експансії торговельного капіталу, заохочення
створення монопольних торговельних об'єднань;

— захист та заохочення розвитку національної промисло­вості, нарощування виробництва товарів на експорт, надан­ня пільг та субсидій експортерам (привілеїв, монопольних
прав, експортних премій, субсидій тощо);

— обмеження імпорту готової продукції, особливо предметів
розкоші шляхом встановлення високих ввізних митних
зборів, квот, тарифів;

— заборону або обмеження вивезення сировини та заохочен­ня її ввезення з метою підтримки на низькому рівні експорт­них цін на готову продукцію;

— удосконалення флоту, розвиток мореплавства з метою
загарбання колоній та поширення колоніальної торгівлі тощо.

2. Як спроба теоретичного обґрунтування меркантилістської політики, сукупність специфічних економічних ідей, більш-менш систематизованих економічних поглядів, сформованих на основі вивчення та узагальнення явищ економічного життя. На думку відомого дослідника історії економічних учень М. Блауга, меркантилісти "показали еко­номічну теорію в дитинстві", а поняття "меркантилізм" цілком придатне як термін, який описує центральну тенден­цію економічної думки кінця XVII і середини XVIII ст., і об'єднує сформовані протягом трьох століть неузгоджені інте­лектуальні зусилля, які сповнені суперечностей і відобража­ють багатоманітні обставини реального життя[2].

На світову торгівлю дивились як на боротьбу між державами щодо того, якій з них вдасться забрати собі найбільшу частку з існуючого у світі золота та срібла. У цьому змаганні жодна нація не може що-небудь придбати, не примусивши інші нації втратити або, в крайньому разі, не перешкодивши їм придбати стільки ж.