Джерела фінансування інноваційної діяльності. Цілі та завдання системи фінансування інноваційної діяльності

Джерела інноваційних ресурсів ― це всі види коштів у матеріальній, фінансовій та інших формах, залучених з метою задоволення потреб у придбанні необхідних інвестиційних активів та оптимізації їх структури з позиції забезпечення ефективних результатів інноваційної діяльності.

Традиційно їх розподіляють на власні, позикові, залучені; внутрішні та іноземні; в залежності від виду коштів на такі методи фінансування інвестиційної діяльності, як самофінансування, акціонування, боргове фінансування, фінансування за рахунок дотацій, змішане фінансування.

На рівні підприємств крім класифікації джерел за трьома основними групами (власні, боргові, залучені) логічним є їх розподіл по рівнях за пріоритетами використання, які склалися в тій чи іншій галузі країни.

Основним власним джерелом інвестування як зараз, так й надалі залишатимуться кошти підприємств. В структурі власних джерел інвестування головну роль безперечно має відігравати прибуток, який лишається у розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов’язкових платежів. Амортизаційні відрахування, які формуються в результаті переносу вартості основних фондів на вартість продукту та в сукупності складають амортизаційний фонд. Сучасна системою обліку амортизації в Україні не передбачається її нагромадження в амортизаційному фонді, амортизаційні відрахування надходять до господарського обороту і використовуються для розв’язання господарських завдань, які не завжди пов’язані з цільовим призначенням Інші з розглянутих власних джерел формування інвестиційних ресурсів ― предмет оперативного планування окремо взятого підприємства, але для нашої промисловості більш вірогідним є отримання додаткових коштів за рахунок продажу основних засобів та коштів від раніш здійснених фінансових вкладень, ніж страхової суми відшкодування збитків та реалізації надлишку оборотних активів.

Серед боргових джерел інвестування перевага надається банківському кредиту, та інвестиційному лізингу ― довгострокової здачі в оренду з правом викупу основних засобів, куплених орендодавцем для орендатора з метою їх виробничого призначення.

Саме інвестиційний лізинг є найбільш перспективною формою залучення боргових ресурсів, так як в умовах дефіциту інвестиційних коштів, з одного боку, та значної кількості невикористаного обладнання, з другої, створює умови для успішного функціонування промисловості.

Емісія облігацій хоча поки й не одержала бажаного розповсюдження, та з року в рік кількість промислових підприємств, які використовують дане джерело формування інвестицій, зростає.

Податковий інвестиційний кредит ― відстрочка сплати податку на прибуток, що надається суб’єкту підприємницької діяльності на законодавчих засадах на визначений строк із метою збільшення його фінансових ресурсів для здійснення інвестиційних (інноваційних) програм. Запровадження податкового кредиту не вимагає додаткових кредитних ресурсів, бо в ньому використовується ресурсний потенціал самого підприємства у вигляді прибутку, а саме тієї частини, яка повинна відраховуватися до бюджету у вигляді податку на прибуток. Тому введення інвестиційного податкового кредиту заохочуватиме підприємства в підвищенні ефективності своєї роботи та отриманні прибутку. Однак дотепер умови надання інвестиційного кредиту не визначені, при всіх перевагах цього джерела інвестування, воно практично не використовується.

Державний інвестиційний кредит надається підприємствам, що належать до державної форми власності на капітальні вкладення виробничого призначення, а також для фінансування раніш початих перспективних будов, технічного переоснащення та реконструкції діючих підприємств, які відносяться до державної власності, за пріоритетними напрямками економіки України.

Серед залучених джерел фінансування інвестицій в першу чергу розглядається можливість використання акціонерного капіталу, емісія акцій компаній ― надійне джерело інвестицій, але ж актуальне тільки для підприємств промисловості з акціонерною формою власності.

Для підприємств промисловості відмінних від акціонерної організаційно-правових форм власності, основним джерелом додаткового залучення капіталу є розширення статутного фонду за рахунок внесків (паїв). Через цей механізм залучається більша частка іноземних інвестицій.

На думку багатьох спеціалістів, внески сторонніх вітчизняних, а особливо іноземних інвесторів в статутний фонд мають збільшити продуктивність праці та обсяги виробництва і привести до підвищення ефективності функціонування вітчизняних підприємств. Це багатообіцяюче джерело надходження інвестицій.

Практика ж безкоштовного надання державними органами та комерційними структурами кошів на цільове інвестування практично припинена.