Згортання речення у дієслівні невласне-словосполучення

Процес формування дієслівних невласне-словосполучень складніший, ніж процес утворення невласне-словосполучень, оскільки базовою синтаксичною одиницею для них виступає семантичне складне речення, між елементарними предикативними частинами якого наявні здебільшого темпоральні власне-семантичні відношення зі значенням одночасності. Так, зокрема, результатом згортання семантичне складного речення Учень сидить за партою і пише в зошиті (Учень сидить за партою + Учень пише у зошиті) є дієслівне невласне-словосполучення писати в зошиті за партою, оскільки його залежний компонент за партою, виражаючи значення локалізації стану, зумовлений локативною семантикою предиката сидить іншої предикативної частини Учень сидить за партою, поєднується з предикатом дії писати другої елементарної предикативної частини Учень пише в зошиті, який може супроводжуватися аргументами із семантичними функціями діяча, об'єкта та знаряддя.

Неодмінною умовою формування дієслівних невласне-словосполучень є семантична різноплановість предикатів елементарних речень. Згортання одного з таких предикатів, переважно другого, спричиняється до різноманітних комбінацій значень опорних дієслів, які не відбивають їхньої валентної сполучуваності. Дієслова зі значенням дії, що поширюється на об’єкт, сполучаються з адвербіативами на позначення місця дії або кінцевого пункту руху, які супроводжували предикати локативної семантики (пор.: друкувати в кабінеті ← дівчина друкує + дівчина перебуває в кабінеті) з адвербіативами, що визначають часові параметри дії і співвідносяться з предикатами всеохоплювального фізичного стану (пор.: друкувати вночі ← жінка друкує + ніч), з адвербіативами, що пояснюють причину дії і корелюють з одномісними предикатами психічного стану (пор.: вдарити спересердя ← чоловік вдарив + чоловік був сердитий).

Література:

1. Арутюнова Н.Д. Предложение й его смысл. Логико-семантические проблемы.- М.: Наука, 1976.– 382 с.

2. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис. – К.: Либідь, 1993. –368с.

3. Габка К. Об изучении синтаксической синонимии // Русский язык за рубежом. – 1986. – № 1. – С.70 – 73.

4. Гак В.Г. Теоретическая грамматика французского языка. Синтаксис. – М.: Высшая школа, 1986. – 303 с.

5. Городенська К.Г. Деривація синтаксичних одиниць. – К.: Наук, думка, 1991.

6. Гуйванюк Н.В. Формально-семантичні співвідношення в системі синтаксичних одиниць. – Чернівці: Рута, 1999. – 336 с.

7. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови. Морфологія. – Донецьк: ДонДУ, 1996. – 437 с.

8. Загнітко А.П. Український синтаксис: науково-теоретичний і навчально-практичний комплекс: у 2-х ч. – К.: ІЗМН, 1996. – Ч.І. – 202 с.; Ч.ІІ. – 240с.

9. Загнітко А.П. Слово у душі - душа у слові. – Донецьк: Академія, 1997. – 434с.

10. Кацнельсон С.Д. О категории субьекта предложения // Универсалии й типологические исследования (Мещаниновские чтения). – М.: Наука, 1974. – С. 35 – 56.

11. Красильникова Е.В. Имя существительное в русской разговорной речи. Функциональный аспект: Автореф.... докт. филол. наук. – М., 1999. – 52с.

12. Крьшова О.А. Коммуникативный синтаксис русского языка. – М.: Наука, 1992. – 286с.

13. Мельничук О.С. Розвиток структури слов'янського речення. – К.: Наук, думка, 1966. – 324 с.

14. Распопов И.П. Несколько замечаний о так называемой семантической структуре предложения // Вопросы языкознания. – 1981. – № 4. – С. 15 – 28.

15. Руднев Ф.Г. Синтаксис современного русского языка. – М., 1963. – 364 с.

16. Степанов Ю.С. Индоевропейское предложение. – М.: Наука, – 248с.

17. Теньер Л. Основы структурного синтаксиса. – М.: Прогресс, 1988. – 654с.

18. Хомський Н. Роздуми про мову / Пер. з англ. – Львів: Ініціатива, 2000. – 352 с.