Власне-семантична, семантико-синтаксична і формально-синтаксична інтерпретації двоскладності/одно складності. Речення з кількома присудками у системі снтаксичної синоніміки

Синтаксичні дослідження останніх років розкрили виразні ознаки наукової недостатності поширеної зараз теорії однорідних членів речення – неспроможність її в тлумаченні речень з однорідними присудками. У сучасних нормативних граматиках і в наукових працях прийнято вважати правильним розуміння таких речень як простих. І справді, коли подивитися на речення, в якому є ряд присудків, легко помітити в них риси "однаковості". Так, у реченні Поїзд повільно підійшов до перону і зупинився кожний з присудків виражає одну з ознак названого підметом предмета, а також виявляє певну узгодженість формальних ознак з відповідними ознаками підмета.

Очевидність цих рис сприяє тому, що звичне вже їх синтаксичне тлумачення здається правильним і, доки розглядається з боку семантико-формальних ознак самих присудків, воно не викликає якогось сумніву щодо його істинності.

Але досить розглянути ці присудки з власне-синтаксичного боку – подивитись на них як на конструктивні елементи речення, осмислити роль присудка у формуванні структури речення, як "однорідні" присудки виявляють саме ті риси, пояснення яких перебуває за межами можливостей поширеного зараз тлумачення. Ці риси яскраво проступають на фоні зіставного дослідження специфіки структурних типів речень - простих і складних: природно, що з боку синтаксичної структури просте і складне речення об'єднуються тим, що вони являють собою предикативні синтаксичні будови. Однак у цьому плані між ними наявні суттєві відмінності: якщо просте речення монопредикативне, тобто являє собою одну предикативну одиницю, що має свій модально-часовий план, то складне речення поліпредикативне, тобто являє собою сполучення кількох певним чином співвіднесених одна з одною предикативних одиниць або їх контекстуальних еквівалентів. Кожна предикативна одиниця або її контекстуальний еквівалент у структурі складного речення має категорії модальності і часу і характеризується власним модально-часовим планом. У зв'язку з цим виразно окреслюється специфіка присудка, яка визначається його конститутивною роллю у формуванні речення – одиниці предикативної. Оскільки носієм предикативних категорій, що складають суть речення як статичної структури є присудок, то цілком логічною постає підстава розглядати як конститутивний елемент речення один присудок, що й мотивує тлумачення речення з однорідними присудками, як поліпредикативної будови, тобто як складного речення.

Історично погляд на речення з кількома присудками як на складне з'явився в мовознавстві першим. Ще в минулому столітті М.І.Греч у своїй граматиці (1827) багато уваги приділив міркуванням про "зміни" складних речень, з-поміж яких чітко виділяється так зване "злиття речень". Під останнім розуміється утворення "речень із спільним членом", у тому числі таких, що мають "спільний підмет" і різні присудки: Дерева ростуть і зеленіють. Оскільки речення з кількома присудками є результатом "злиття" простих речень, напевне, М.І.Греч вважав їх своєрідними складними, однак самої класифікації він не запронував.

Ф.І.Бусласв розглядає "злиття" речень, у якому вбачає основу творення речень з одним підметом і кількома присудками, одним присудком і кількома підметами. Так, на його думку, від злиття речень Сонце гріє та Сонце світить, у яких однакові підмети, тобто спільні для цих речень, утворюється речення Сонце гріє і світить. У цьому разі синтаксична кваліфікація речення загалом залишилась невизначеною: з того, що воно утворюється внаслідок "злиття" простих речень, випливає, що воно є складним, бо закономірне сполучення простих речень утворює складне; але з того, що воно має один підмет (присудок) простий і один підмет (присудок) "злитий", а не кілька підметів (присудків), не випливає, що це речення є складне.

На думку О.О.Шахматова, речення Дерева ростуть і зеленіють, до складу якого входить простий підмет дерева і присудок (злитий) ростуть і зеленіють, належить до простого. Своє тлумачення О.О.Шахматов підсилює запереченням уявлюваного М.І.Гречем та Ф.І. Буслаєвим шляху утворення речень з кількома присудками: "Навряд чи маємо підстави думати, що наявність кількох присудків відповідає наявності кількох речень і що, наприклад, у реченні Цезар прийшов, побачив, переміг маємо злиття 3 речень: Цезар прийшов + Цезар побачив + Цезар переміг". Однорідність присудків у структурі простого речення може вимірюватися умовною шкалою: від простого нейтрального чи однотипного ускладнення до складнішого, комплікованого, з порушенням ідеї лінійного поширення, із взаємодією простого і складного речень.

Формально однорідними є також парні присудки, дієслівна семантика яких взаємодіє в нерозчленованому - одночасному вияві, типу: Посміхнувся і сказав', Зайшов і зупинився розгублений. Варіантами форм є "стягнені", утворені засобом перетворення одного із членів пари у дієприслівник: посміхаючись сказав або спостерігаючи сидів.

Лінійно однорідними є синтаксичні ряди присудків, що виражають сумісність подій і станів. У такому разі семантика дії корелюється поняттєвою подібністю, що забезпечує лінійність розгортання реченнєвого виразу. Як правило, ряди відкриті: Мати в цей час палила, варила їсти, смажила щось смачне, прибирала в хаті, подавала сніданок (В.Підмогильний).

Різновидом однорідності простих присудків є ряди, що об'єднують дієслова - словоформи з різним значенням атрибуції суб'єкта в реченнях констативної модальності типу: Хлопець добре малює, співає, вміє майструвати.

Протиставлення простого речення складному не може цілком ґрунтуватися на об'єднанні в одній конструкції комбінаторно виражених символів, що порушують обсяг її семантичної структури, пропозиційний зміст. У такому разі багато простих речень з так званими предикатними словами чи зворотами включення можна назвати складними, пор.: Радію зустрічі з друзями', Зустрівся з друзями - радію. Такі різновиди однорідних присудків, виражені дієсловами функціонально координованої семантики, можуть протиставлятися синтаксично однорідним складним присудкам, а також рядам різнооформленого типу: з поєднанням простих, іменних складених і присудків-дуплексивів, які в цьому разі не можуть однозначно кваліфікуватися як абсолютно однорідні.

Література:

1. Горяний В.Д. Синоніміка односкладних речень // Українська мова і література в школі. – 1970. – № 7. – С. 51 – 54.

2. Гуц Л.М. Синаксична синоніміка як один із засобів мовної експресії // Українська мова і література в школі. – 1973. – №6. – С.36 – 41.

3. Кадомцева Л.О. Функціональні різновиди речень з однорідними присудками // Мовознавство. – 1987. – № 3. – С. 17 – 22.

4. Кучеренко І.К. Речення з кількома присудками // Мовознавство. – 1970. – № 6. – С. 56 – 67.

5. Мельничайко В.Я. Робота над граматичними синонімами під час підсумкового повторення // Українська мова і література в школі. – 1968. – № 3. – С. 55 – 62.

6. Мельничайко В.Я. Розгляд граматичної синоніміки складних речень // Українська мова і література в школі. – 1970. – № 1. – С. 66 – 72.