Порівняльні звороти у системі синтаксичної синоніміки і синтаксичної деривації

Синоніміка безприсудкових порівняльних конструкцій з називним відмінком іменника при узгодженому означенні мотивується тотожністю їхнього змісту. Багатоплановість феномена, позначуваного терміном "порівняння" зумовила його розгляд у філософському, логічному, літературознавчому та лінгвістичних аспектах. Останній включає аспект порівняння як об'єкт граматики, лексикології, фразеології, стилістики.

Функціонально-семантичний статус порівняльних конструкцій у сучасній лінгвістиці тлумачиться по-різному. З огляду на це у дослідженні першочергову увагу слід приділити з'ясуванню специфіки порівняльних конструкцій загалом, тобто, насамперед цікавими є питання^- 1) які ознаки відрізняють будь-яку порівняльну конструкцію мови від будь-якої непорівняльної; 2) які відношення між одиницями мови різних мовних рівнів) зумовлюють компаративний зміст тієї чи тієї порівняльної конструкції, тобто, в чому полягає механізм реалізації компаративної семантики в сучасній українській мові.

Незважаючи на велику кількість засобів реалізації компаративної системи, усі вони зумовлені можливостями мовної системи й підпорядковані певним законам функціонування в її межах. Тобто, оформлюючи словесно акт порівняння, людина виконує виключно наявний у мові, запрограмований і тому зрозумілий іншим мовцям потенціал для вираження компаративного змісту, який, як слушно зазначає М.І.Черемисина, "...вловлюється носіями мови, коли вони, не задумуючись про облаштування тієї чи тієї фрази, інтуїтивно сприймають її як порівняння".

Вивчення й аналіз порівняльних конструкцій можна здійснювати з урахуванням логіко-граматичної моделі порівняння, запропонованої І.К.Кучеренком і частково використаної в дослідженнях Л.В.Голоюх, П.А.Морозова. Отже, структура логічної та мовної моделі порівняння містить певні загальні компоненти: 1) предмет (суб'єкт) порівняння, компарант - те, що порівнюється з чимось, тобто предмет чи явище, ознаки якого ми пізнаємо, розкриваємо за допомогою іншого; 2) образ (об'єкт) порівняння, компаратор - те, з чим порівнюється певний предмет чи явище, що яскраво виражені й відомі мовцеві ознаки й унаслідок цього використовується ним для характеристики пізнаного; 3) основа порівняння - ознака або ряд ознак, за допомогою яких здійснюється акт порівняння.

Крім названих елементів логічної моделі порівняння (суб'єкта, об’єкта, основи), мовне порівняння містить ще один обов'язковий компонент - показник компаративних відношень - засіб мовного оформлення порівняльної семантики (сполучник, морфема тощо). Він відіграє вирішальну роль у реалізації компаративного змісту в отириелементній моделі порівняльної конструкції, оскільки забезпечує її цілісність.

Отже, показник порівняння формує порівняльну конструкцію єдність константи і контрастів, тим самим зумовлюючи її функціонування. У цьому розрізі доцільно зауважити, що елемент слід розглядати не тільки як конкретний порівняльний сполучник, але і як показник будь-яких можливих його функціональних змін. дослідження порівняльних конструкцій сучасної української мови повинно вестись з обов'язковим урахуванням складних взаємовідношень у структурі функціонально-семантичної категорії порівняння, оскільки у кожному випадку порівняльний зворот містить у собі згорнутий потенціал редукованих компонентів, пор.: Дівчина влетіла до хати мов блискавка → *Дівчина влетіла до хати, блискавкою.