Утримання із заробітної плати та нарахування на неї

5.6.1. Утримання із заробітної плати податку з доходів фізичних осіб

Відповідно до статті 2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-ІУ платниками податку з доходів фізичних осіб є:

— резиденти, що отримують доходи з джерелом їх походжен­ня з території України та іноземні доходи;

— нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх похо­дження з території України (крім нерезидентів, що одержують доходи від здійснення дипломатичної чи прирівняної до неї між­народним договором іншої діяльності).

Віднесення фізичних осіб до резидентів або нерезидентів для цілей оподаткування їх доходів та визначення обсягів податкової відповідальності здійснюється в наступному порядку.

Резидентом визнається фізична особа, яка має місце прожи­вання в Україні. Якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, як­що перебуває в Україні не менше 183 днів (постійно або наїзда­ми, включаючи день приїзду та від'їзду) протягом податкового року. Однією з умов визначення місця знаходження центру жит­тєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької дія­льності.

Коли ж неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, то вона вважається резидентом, якщо є громадянином України.

В інших випадках фізична особа визнається нерезидентом і відповідає лише за доходи, отримані з джерел на території України.

Безпосередньо в галузі АПК платниками податку на доходи фізичних осіб виступають:

• наймані особи, тобто фізичні особи, які безпосередньо влас­ною працею виконують трудову функцію виключно за доручен­ням або наказом працедавця згідно з умовами укладеного з ним трудового договору (контракту) відповідно до трудового законо­давства;

• самозайняті особи, тобто платники податку, які є суб'єктами підприємницької діяльності або здійснюють незалежну профе­сійну діяльність та не є найманими особами у межах такої під­приємницької чи незалежної професійної діяльності;

• особи, які отримують доходи, що підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті або декларуванню за результатами звітного року;

• особи, які отримують іноземні доходи, тобто доходи з дже­релом їх походження не з території України, незалежно від виду таких доходів;

• особи, які мають у власності або користуванні земельні ді­лянки, передані їм у встановленому порядку для ведення особис­того селянського господарства, садівництва та індивідуального дачного будівництва і здійснюють продаж сільськогосподарської продукції, вирощеної на зазначених ділянках (у випадках пере­вищення граничних розмірів її ведення).

Об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб є:

• загальний місячний оподатковуваний дохід, якій дорівнює сумі оподатковуваних доходів, виплачених (нарахованих) протя­гом звітного податкового місяця;

• чистий річний оподатковуваний дохід, який визнається шля­хом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року. Загальний річ­ний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, отриманих (нарахованих) протягом та­кого звітного податкового року;

• доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;

• іноземні доходи.

Загальним оподатковуваним доходом вважається будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, нарахований (виплачений) на користь платника податку зві­тного податкового періоду.

Базовим же об'єктом оподаткування на протязі податкового періоду є загальний місячний оподатковуваний дохід.

Оподаткування доходів у вигляді заробітної плати. Відпо­відно до положень Закону України «Про оплату праці» заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому ви­разі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану роботу. Відповідно до пп. 4.2.1. Закону № 889 до складу загального місячного оподат­ковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати і винагороди, нараховані (виплачені) платни­ку податку згідно до умов трудового або цивільного договору.

Для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників за­стосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошо­вій та натуральній формі (оцінені в грошовому виразі) за відпра­цьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих ви­плат.

Для обкладання податком з доходів фізичних осіб заробітну плату має бути зменшено на:

• збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

• внесок на соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратам, зумовленими народженням та похованням;

• внесок на соціальне страхування на випадок безробіття;

• суму податкової соціальної пільги (якщо працівник має на неї право).

Ставка податку з доходів фізичних осіб визначена у п. 7.1. і п. 22.3 Закону № 889 у 2007 році становить 15 %.

Відповідно до п. 6.1 Закону № 889 будь-який платник подат­ку — резидент має право на зменшення суми загального місячно­го оподатковуваного доходу, отриманого з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на су­му податкової соціальної пільги лише за однієї умови.

Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахо­ваного на користь платника податку протягом звітного податко­вого місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 сі­чня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

Станом на 1 січня 2007 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу з розрахунку на місяць встановлений у розмірі 525 грн. Отже протягом усього 2007 року, навіть у разі зміни прожиткового мінімуму протягом року, граничний розмір дохо­ду, що дає право на застосування ПСП, становитиме:

Чи 740).

Розмір податкової соціальної пільги розраховується виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 1 січня звітного року (з 01.01.2007 року — 400 грн).

Розмір податкової соціальної пільги у 2007 році відповідно до Закону України про бюджет на 2007 рік становитиме:

(400 грн • 50 % = 200 грн).

Платник податку має право самостійно вибрати місце застосу­вання ПСП, при цьому не має значення — є місце роботи плат­ника податків основним чи це робота за сумісництвом, чи тимча­сова робота на період відпустки основного працівника (навіть коли встановлено неповний робочий день).

До доходу працівника, який має право на застосування ПСП з кількох підстав, застосовується більша за розміром ПСП.

5.6.2 Нарахування та утримання внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування

Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 року № 16/98-ВР відповідно до Конституції України встановлено принципи та за­гальні правові, фінансові й організаційні засади загальнообов'я­зкового державного соціального страхування громадян України.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування — це система прав, обов'язків і гарантій, якою передбачено матеріаль­не забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безро­біття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, визначених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються через сплату страхових внесків власником або упов­новаженим ним органом, громадянами, а також бюджетні інші джерела, встановлені законом.

Загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню підлягають:

1) особи, які працюють на умовах трудового договору (конт­ракту):

— на підприємствах, в організаціях, установах незалежно від їх форм власності та господарювання;

— у фізичних осіб;

2) особи, які забезпечують себе роботою самостійно громадяни-суб'єкти підприємницької діяльності.

Основними нормативними документами, що регулюють пи­тання нарахування та утримання соціальних внесків є:

1. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціаль­не страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 року № 2240-ІП.

2. Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 року № 400/97-ВР.

3. Основи законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 року № 16/98-ВР.

4. Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсій­не страхування від 09.07.2003 року № 1058-IV.

5. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціаль­не страхування від нещасного випадку на виробництві та профе­сійного захворювання, що спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року № 1105-XIV.

6. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-ІИ.

7. Закон України «Про розмір внесків на деякі види загально­обов'язкового державного соціального страхування» від 11.01.2001 року №2213-111.

8. Інструкція про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випа­дків на виробництві та професійних захворювань України, затвердже­на постановою правління ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 20.04.2001 року № 12.

9. Інструкція про порядок обчислення та сплати страхуваль-; иками і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена постановою Правління ПФУ від 19.12.03 року №21-1.

Нарахування страхових внесків здійснюється на суми, які не зменшені відповідно до законодавства про податок на доходи фі­зичних осіб.

Страхові внески нараховуються на суми доходів у межах мак­симальної величини, що встановлюється законом.

Згідно з Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік» максимальний розмір доходів, з яких справляються внески до соціальних фондів дорівнює:

> з 01.01 по 31.03 —7875 грн;

> з 01.04 по 30.09. — 8415 грн;

> з 01.10 по 31.12 — 8520 грн.

На суму нарахованих внесків на фонд оплати праці до Пенсій­ного фонду, до Фонду з тимчасової непрацездатності, до Фонду безробіття, до Фонду від нещасних випадків на виробництві складають кореспонденцію рахунків:

Дебет 15, 23, 91, 92, 93 — Кредит 651, 652, 653, 656.

Суму утриманих внесків із заробітної плати фізичних осіб до Пенсійного фонду, до Фонду з тимчасової непрацездатності та Фонду безробіття роблять бухгалтерський запис:

Дебет рахунку 661 — Кредит субрахунків 651, 652, 653.

Таблиця 5.1

Ставки внесків до пенсійного фонду та органів соціального страхування в 2007 році

№ з/п	Платники внесків	Об'єкт оподаткування	Ставка внесків
ПЕНСІЙНІ ВНЕСКИ
Нарахування
	Юридичні особи всіх форм влас-ності незале­жно від системи оподаткування, об'єднання грома-дян, профспілки, політичні партії, а та­кож філії, представництва, від-ділення та інші відокремлені під-розділи цих осіб, які мають окре-мий баланс і самостійно ведуть розрахун­ки із застрахованими особами (крім платників ФСП)	Зарплата працівників (у т. ч. у натуральній формі), грошове за­безпечення, винагорода за вико­нання робіт (послуг) за цивіль­но-правовими угодами, що підлягають обкладанню подат­-	33,2 % за працівників, а також за осіб, які вико­нують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами
	Приватні підприємці, незалежно від системи оподаткування, та інші особи, які використо­вують найма-ну працю (за найманих працівни­ків та осіб, які виконують роботи (по-слуги) за цивільно-правовими угодами		ками з доходів, та допомога з тимчасової непрацездатності
	Платники фіксованого сільськогосподарсько­го податку (ФСП)	Зарплата працівників (у т. ч. у натуральній формі), що підлягає обкладанню податком з доходів, та допомога по тимчасовій непрацездатності	13,28%
Утримання
	Наймані працівники за трудовими договорами	Зарплата, інші виплати та вина­городи за трудовими або цивіль­но-правовими договорами (за виконання робіт, послуг), що включаються до загального опо­датковуваного доходу, та суми допомоги по тимчасовій непра­цездатності	0,5 % від суми заробітної плати, що не перевищує прожитковий мінімум для працездатної особи; 2 % від частини заробіт­ної плати, що перевищує прожитковий мінімум для працездатної особи
	Особи, що виконують роботу (надають послу­ги) за ЦПД
	Особи, які проходять альтернативну (невійсь­кову) службу
	Особи, обрані на виборні посади до
	органів державної влади, органів місцевого самовря­дування, об'єднань громадян, профспілок, по­літичних партій, які отримують зарплату (ви­нагороду) за роботу на цих посадах Особи льотних екіпажів повітряних суден ци­вільної авіації (пілоти, штурмани, бортінженери, бортмеханіки, бортрадисти, льотчики-наглядачі) і борт оператори, які виконують спеціальні роботи в польотах
Якщо доход: — не більше 150 грн-1 %; — від 150 до 250 грн-2%; — від 250 до 350 грн-3%; — від 350 до 500 грн -4%; — від500 грн-5 %
	Фізичні особи, які працюють за трудовими договорами (контрактами) та мають статус держслужбовця або працюють на посадах, ро­боту на яких зараховують до трудового стажу на отримання пенсії за спеціальними закона­ми України	Частина доходу: — до150 гри-1 %; — від 151 до 250 грн -2%; — від 250 до 350 грн -3 %; — від 350 до 500 грн - 4%; Від 500 грн - 5 %
ВНЕСКИ3 ТИМЧАСОВОЇ НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ
Нарахування
	Підприємства, установи, організа-ції або упов­новажений ними орган незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, іноземні підприємства, філії та представ­ництва	Фактичні витрати на оплату праці найманих працівників (у т. ч. у натуральній формі), які обкладають податком з доходів фізичних осіб	1,5 %
	Фізичні особи, які використовують працю на­йманих працівників (за найманих працівників)
Утримання
	Наймані працівники	Зарплата найманих працівників, яку обкладають податком з до­ходів	0,5 % з заробітної плати, що не перевищує про-жит­кового міні-муму для праце-здатної особи; 1 % з заробітної плати, що переви-щує прожитко-вий мінімум для працездатної особи.
ВНЕСКИ НА ВИПАДОК БЕЗРОБІТТЯ
Нарахування
	Підприємства, установи, організа-ції або упов­новажений ними орган незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, іноземні підприємства філії та представництва	Фактичні витрати на оплату праці найманих працівників (у т. ч. у натуральній формі), які обкладають податком з дохо­дів фізичних осіб	1,3 %
	Фізичні особи, які використовують працю на­йманих працівників (за найманих працівників)
Утримання
	Наймані працівники	Зарплата найманих працівни­ків, яку обкладають податком з доходів фізичних осіб	0,5 %
	Працюючі пенсіонери, працюючі інваліди, які мають право на пенсію, тимчасово працюючі іноземні громадяни	Не сплачують
ВНЕСКИ ВІД НЕЩАСНОГО ВИПАДКУ НА ВИРОБНИЦТВІ
Нарахування
	Підприємства, установи, органі-зації або упов­новажений ними орган незалежно від форм власно-сті, виду діяльності, господарюва-ння, іноземні підприємства, філії та представництва	Фактичні витрати на оплату праці найманих працівників (у т. ч. у натуральній формі), які обкладають податком з дохо­дів фізичних осіб	Страховий тариф встанов­лено в залежності від виро­бничої ризиковості галузі
	Фізичні особи, які використовують працю на­йманих працівників (за найманих працівників)

5.6.3. Порядок утримання із заробітної плати за виконавчими листами

Батьки виплачують аліменти добровільно чи в примусовому порядку. В обох випадках їх можна сплачувати через підприємс­тво, де працює платник.

Щоб утримувати і перераховувати аліменти, необхідні такі документи:

• заява працівника (при добровільній сплаті);

• виконавчий лист (у випадку примусової сплати);

• ксерокопія свідоцтва про народження дитини;

• ксерокопія акта про розлучення платника аліментів. Заява повинна містити:

• ПІБ, дату народження дитини, на яку виплачуються алі­менти;

• ПІБ та адресу особи, яка виплачує або переказує аліменти.

Що стосується виконавчого листа, то це — документ, що ви­дає суд і який слугує підставою для примусового виконання ви­несеного на користь позивача рішення. Здійснює волю суду дер­жавна виконавча служба, яка, у свою чергу, направляє цей виконавчий лист за місцем роботи (проживання) боржника разом із розпорядженням. В останньому зазначено інформацію про по­рядок стягнення суми боргу і про розмір відрахувань.

Отримавши виконавчий лист, підприємство відсилає держвиконавцю підписане головним бухгалтером і завірене печаткою повідомлення про одержання.

Виконавчі листи, що надійшли на підприємство, обов'язково реєструють у спеціальному журналі реєстрації виконавчих доку­ментів.

Якщо ж платник аліментів змінює місце роботи, то підпри­ємство повинно повернути виконавчий документ держвиконавцю не пізніше 3-х днів з дня звільнення з відміткою про нове мі­сце роботи, якщо воно відоме. При цьому у відповідні графи вносять відомості про утриману суму і про період, за який про­ведено утримання. Цей запис посадові особи завіряють своїми підписами і скріплюють печаткою. До виконавчого документа адміністрація складає супровідний лист, в якому зазначає всі ві­домості про проведені стягнення, наявність нестягненої забор­гованості, середній заробіток боржника за останні 3 місяці. Ко­пію супровідного листа надсилають стягувачу аліментів, щоб його повідомити про це.

Після того як виконавчий лист або заява надійшли на підпри­ємство, адміністрація зобов'язана відраховувати аліменти із зар­плати працівника.

Розмір аліментів у виконавчому документі може виражати­ся у відсотках від заробітку або у фіксованій сумі. В ст. 70 За­кону України «Про виконавче впровадження» від 21.04.1999 року № 606-ХІУ зазначено, що загальний розмір усіх відраху­вань при кожній виплаті заробітної плати особі, яка сплачує аліменти за виконавчими документами на неповнолітніх дітей, не може перевищувати 70 %, а для інших аліментних стяг­нень — 50 %.

Особа, яка сплачує аліменти добровільно може самостійно встановити відсоток відрахувань, що може перевищувати і 50 % його зарплати.

Утримують аліменти з працівника з усіх видів його заробітку і додаткових винагород як за основним місцем роботи, так і за су­місництвом після вирахування із зазначених сум податку з дохо­дів фізичних осіб та соціальних внесків.