Поняття основних засобів, їх класифікація, визнання, оцінка

Відповідно до П(С)БО 7 основні засоби — це матеріальні активи, якими володіє підприємство з метою їх використання у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду, для здійснення адміністративних і соціально-куль­турних функцій, очікуваний строк використання яких більше одного року (або опера­ційного циклу, якщо він довший за рік).

Бухгалтерський облік ведеться за кожним об'єктом основних засобів.

Об'єкт основних засобів являє собою закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що виконує самостійні функції, окремий комплекс конструктивно об'єднаних предметів, які мають спільні пристосування, приладдя, фундамент і т.д.

Основні фонди класифікуються за різними ознаками. Так, у залежності від участі у виробництві матеріальних цінностей, вони поділяються на виробничі і невиробничі. Такс розмежування є особливо актуальним для українського підприємства, що пов'язано з порядком оподаткування прибутку та сплати податку на додану вартість (ПДВ). При­дбання фондів невиробничого призначення не дає підстави для податкового кредиту з ПДВ, і за таких умов не нараховується «податкова» амортизація, що зменшує оподатко­вуваний прибуток. Тому підприємству доводиться за допомогою технологічних карт, кошторисів-калькуляцій основної діяльності доводити взаємозв'язок цього об'єкта з ви­робничою діяльністю підприємства.

За належністю основні фонди бувають власні та орендовані. За використанням; діючі та недіючі (на консервації, у запасі), а також здані в оренду.

Для цілей бухгалтерського обліку за натурально-речовинним складом основні засо­би підрозділяються на 9 груп. Група основних засобів являє собою сукупність однотип­них за технічними характеристиками, призначенням й умовами використання необорот­них матеріальних активів.

101– Земля (земельні ділянки);

102– Капітальні витрати на поліпшення земель;

103– Будинки, споруди та передавальні пристрої;

104– Машини та обладнання;

105– Транспортні засоби;

106– Інструменти, прилади, інвентар (у тому числі меблі);

107– Робоча та продуктивна худоба;

108– Багаторічні насадження;

109– Інші основні засоби.

Основні засоби, що придбані за кошти, зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, яка включає:

суму, сплачену постачальнику за винятком суми ПДВ;

суми непрямих податків, які не відшкодовуються підприємству (наприклад, збори до

Пенсійного фонду):

витрати, пов'язані зі сплатою зборів за реєстрацію, державного збору, мита;

страхування ризиків доставки;

витрати, пов'язані з монтажем, налагодженням основних засобів;

інші витрати, пов'язані з доведенням основних засобів до робочого стану.

Відповідно до П(С)БО, як і будь-який актив, основні засоби відображаються в балансі за умови дотримання двох критеріїв:

• існує економічна вигода від його використання;

• оцінка основного засобу може бути достовірно визначена.
Щодо можливості достовірної оцінки, відповідно до Положень (стандартів) бухгал­терського обліку 7 та Інструкції про застосування плану рахунків, підприємству варто використовувати дві оцінки вартості основних засобів: історичну собівартість і справед­ливу вартість.

Залишкова вартість — це різниця між первісною вартістю і сумою зносу за період експлуатації об'єкта основних засобів.

Ліквідаційна вартість — це сума коштів, яку підприємство очікує одержати за об'єкт

основних засобів у випадку його ліквідації, за винятком витрат, які пов'язані з ліквідацією.