Студопедия.Орг Главная | Случайная страница | Контакты | Мы поможем в написании вашей работы!  
 

Метод бухгалтерського обліку



Метод бухгалтерського обліку — це сукупність способів і прийо­мів, за допомогою яких господарська діяльність підприємства відображається в обліку.

Загальнонаукові та конкретно-емпіричні методичні прийоми, що сформувались у бухгалтерському обліку, наведені на рис. 1.1.

До загальнонаукових методичних прийомів належать аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія і моделювання, абстрагування і конкретизація.

Аналіз (від грец. analysis – розкладання, розчленування) - при­йом дослідження, який передбачає вивчення предмета уявним або практичним розчленуванням його на складові (частий об'єкта, його ознаки, властивості, відношення). Кожну з виокремлених частин аналізують окремо в межах одного цілого (наприклад, здійснюють аналі­тичний облік будинків, споруд, машин і обладнання на синтетичному рахунку 10 "Основні засоби").

Синтез (від грецьк. synthesis - сполучення, поєднання, складан­ня) прийом вивчення об'єкта в цілісності. єдності та взаємозв'язку його частин. У бухгалтерському обліку синтез пов'язаний із синте­тичним обліком, оскільки дає змогу об'єднати об'єкти, розчленовані у процесі господарської діяльності, встановити їх зв'язок і пізнати предмет як єдине ціле (нематеріальні активи, матеріали, готова про­дукція та ін.).

Індукція (від лат. induction - наведення) прийом дослідження, за яким загальний висновок про ознаки множини елементів об'єкта роблять на основі вивчення не всіх ознак, а лише частини елементів цієї множини, тобто узагальнення висновків від окремого до загаль­ною (коли облік дебіторської заборгованості здійснюють за даними спочатку аналітичного, а потім синтетичного обліку).

Дедукція (від лат.deduction - виведення) прийом, за яким спочатку досліджують стан об'єкта в цілому, а вже потім його складових тобто висновки конкретизують від загального до окремого (коли облік дебіторської заборгованості здійснюють за даними спочатку синтетичного, а потім аналітичного обліку).


 
 


Рис. 1.1. Класифікація прийомів бухгалтерського обліку


Аналогія (від грецьк. analogia — відповідність) - прийом, за допо­могою якого одні об'єкти пізнають на основі їх подібності з іншими ґрунтуючись на подібності окремих сторін різних об'єктів, прийом аналогії є основою моделювання, яке застосовують, зокрема, у побудові аналітичного й синтетичного бухгалтерського обліку знарядь і об'єктів праці.

Моделювання (від лат. modulus — міра, зразок) прийом науково­го пізнання, що ґрунтується на заміні об'єкта чи явища, які вивчають па їх аналоги, моделі, котрі мають істотні прикмети оригіналу. У бух­галтерському обліку такими моделями є міжнародні та національні стандарти.

Абстрагування (від лат. abstrahere — відволікати) — прийом, що передбачає перехід від конкретних об'єктів до загальних понять і за­конів розвитку (наприклад, коли перевіряють стан контролю трудо­вої дисципліни в окремих підрозділах підприємства і, абстрагуючись, роблять висновки по підприємству загалом).

Конкретизація (від лат. concretus — густий, твердий) — прийом дослідження об'єктів в усій їх різнобічності, якісній багатогранності значень реального існування (на відміну від абстрактного). При цьо­му досліджують стан об'єктів за певних конкретних умов їх існування та історичного розвитку. Прикладом застосування цього прийому може бути виявлення у процесі обліку непродуктивних витрат за місцями їх утворення — підрозділами підприємства,

На основі загальнонаукових методів дослідження явищ, які відбуваються в господарській діяльності й відбиваються в бухгалтерсько­му обліку, сформувались емпіричні методичні прийоми, що ґрунтуються на досвіді розвитку обліку та його застосування у практичній діяльності людей. Це забезпечує поєднання теорії бухгалтерського обліку як науки та його прикладної частини — обліку капіталу та його використання суб'єктами підприємницької діяльності.

Конкретно-емпіричні методичні прийоми бухгалтерського обліку формувалися на основі загальнонаукових у результаті багатовіково­го розвитку, їх застосовують не як констатацію результатів спостере­ження (наприклад, про перевищення витрат виробництва порівняно з передбаченими нормами); вони не є пізнанням економічних процесів. Бухгалтерський облік лише тоді виконуватиме покладені на нього функції, коли групуватиме інформацію про господарські процеси за ознаками, необхідними для управління виробництвом і маркетингом. сприятиме збільшенню капіталу суб'єктів підприємництва.

Конкретно-емпіричні методичні прийоми бухгалтерського обліку є специфічними для економічної науки. Розрізняють прийоми документалістики, двоїсті, органолептичні та балансово-звітні.

Прийоми документалістики полягають у суцільному безперерв­ному документуванні господарських операцій, які відображаються у бухгалтерському обліку суб'єкта підприємницької діяльності. Первинною процедурою обліково-аналітичного процесу є оформлення господарських операцій юридичне достовірним документом на папері чи іншому носії інформації. Виходячи з контрольних функцій бухгалтерського обліку первинна документація підлягає юридичній на правомочність і достовірність за формою та змістом (із застосуванням прийомів юридичного обґрунтування), взаємному контролю операцій і логічному контролю. За допомогою документації в бухгалтерському обліку відображають обіг капіталу, його вико­ристання, заощадження та збільшення. Крім того, за документацією можна здійснювані первинне спостереження за відображеними госпо­дарськими операціями, у ній закріплюються матеріальна відповідальність працівників за отримані цінності, відображається оплата праці працівників.

Розрахунково-аналітичні прийоми застосовують у бухгалтерському обліку з метою оцінювання господарських операцій в єдиному грошовому вимірнику, а також натуральних, трудових та інших вимірниках об’єктів обліку.

Двоїсті прийоми передбачають відображення структури капіталу та його використання у процесі обігу під час здійснення господарської діяльності, тобто подвійне відображення господарських операцій у системі бухгалтерського обліку. Для цього застосовують прийоми класифікації системи рахунків бухгалтерського обліку господарської діяльності та їх групуванням за економічно однорідним змістом і призначенням. Прийоми аналітичного та синтетичного групування даних обліку застосовують для деталізації та узагальнення інформації про господарську діяльність з метою активного впливу на неї через систему управління.

Органолептичні (від грецьк. organon – знаряддя, інструмент) прийоми застосовують для контролю правильності даних обліку цінностей, здійснення інвентаризації, контрольних вимірів робіт вибірковими та суцільними спостереженнями господарських операцій, коштів, матеріальних цінностей. У бухгалтерському обліку ці прийоми застосовують у разі передавання грошей або матеріальних цінностей від однієї матеріально відповідальної особи до іншої, приймання товарів від постачальників та в деяких інших випадках (наприклад, у разі стихійного лиха чи пожежі).

Балансово-звітні прийоми передбачають узагальнення даних бухгалтерського обліку на певну дату для підбиття підсумків фінансово-господарської діяльності, обчислення податків, розрахунками із бюджетом, оплати праці працівників, тощо. При цьому здійснюють синтезування даних обліку в Головній книзі, балансове відображення стану капіталу не звітну дату (його наявності і розміщення), звітне узагальнення господарської діяльності. Сукупність методичних прийомів визначається інформаційними, контрольними та загальноекономічними функціями бухгалтерського об­ліку в мікро- та макроекономіці, а також національним законодавством і нормативно-правовим регулюванням органів державного управ­ління економікою.

Основними елементами методу бухгалтерського обліку е документація, інвентаризація, подвійний запис, оцінка, калькуляція, баланс і звітність. Практичне використання кожного з них зумовлюється від­повідними положеннями, інструкціями, вказівками, розробленими га затвердженими державними органами.

Документація — відображення господарських операцій на блан­ках документів або технічних носіях (наприклад, магнітних або оп­тичних дисках).

Інвентаризація — перевірка фактичної наявності товарно-матері­альних цінностей і грошових коштів за допомогою перерахування. зважування та вимірювання.

Подвійний запис — тотожне відображення господарських операцій двічі: у дебеті та кредиті одного чи кількох рахунків.

Оцінка — відображення об'єктів бухгалтерського обліку в єдино­му грошовому вимірнику з метою узагальнення їх по підприємству загалом.

Калькуляція (від лат. саісиїаііо — підраховування) - обчислення собівартості одиниці продукції, виконаних робіт та послуг, а також таблиця, зведення результатів такого обчислення.

Бухгалтерський баланс — звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає його активи, зобов'язання та власний капітал на певну дату.

Бухгалтерська звітність — система взаємопов'язаних і взаємозумовлених показників, що відображають господарсько-фінансову діяльність підприємства на певний період. Контрольні питання:

1. Що таке господарський облік? Його складові.

2. Яке значення в господарському обліку маг бухгалтерський облік?
3. Перелічіть об'єкти бухгалтерського обліку.

4. Що є предметом бухгалтерського обліку?

5. За якими ознаками групують засоби підприємства?
6. Що є методом бухгалтерського обліку?





Дата публикования: 2014-11-28; Прочитано: 459 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!



studopedia.org - Студопедия.Орг - 2014-2024 год. Студопедия не является автором материалов, которые размещены. Но предоставляет возможность бесплатного использования (0.007 с)...