Офіційно-діловий стиль. Особливості ОДС

Офіційно-діловий стиль – функціональний різновид мови, який служить для спілкування в державно-політичному громадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю. Він використовується в офіційних документах (указах, законах) і ділових паперах (заявах, рапортах, довідках, протоколах, розписках, дорученнях), які й дали йому назву.

ОДС реалізує дві мети: інформативну (повідомлення) та волюнтативну (наказ).

Основні риси ОДС:

- нейтральний тон викладу змісту лише у прямому значенні, проте він може бути і підкреслено офіційним, і вимогливим, й урочисто піднесеним;

- точність та ясність мають поєднуватись з лаконічністю та послідовністю викладу фактів;

- документальність (кожний офіційний папір повинен мати характер документа), наявність реквізитів;

- наявність усталених одноманітних мовних зворотів, які скорочують процес укладання текстів (кліше), наприклад, заактувати, вищесказане, згідно з розпорядженням, на підставі наказу, до заяви додаю.

- використання суспільно-політичної, дипломатичної юридичної, військової, міліцейської, адміністративно-канцелярської термінології;

- широке використання запозиченої лексики, віддієслівних іменників (затримання, відображення, призупинення, відкликання, анулювання, позбавлення, вилучення, здійснення, поновлення, схвалення, дорозслідування, доопрацювання, винесення тощо);

- сувора регламентація тексту; для чіткої організації текст поділяється на параграфи, пункти, підпункти.

У межах офіційно-ділового стилю вирізняють такі підстилі:

- законодавчий, що використовується у законотворчій сфері (конституція, закон, указ, постанова, статут, кодекс тощо), регламентує та обслуговує офіційно-ділові стосунки між приватними особами, державою і приватними та службовими особами. Він є взірцем для відомчого листування й управлінської документації, впливає на їх форму і зміст, має офіційний характер, адже використовується при виданні офіційних державних документів;

- дипломатичний підстиль використовується у сфері міждержавних офіційно-ділових стосунків у галузі політики, економіки, культури. Регламентує ділові стосунки міжнародних організацій, структур, окремих громадян. Реалізується у конвенціях (міжнародних угодах), нотах (зверненнях), комюніке (повідомленнях), заявах, ультиматумах тощо;

- юридичний підстиль, використовується в юриспруденції, судочинстві, дізнанні, розслідуванні, обслуговує і регламентує правові та конфліктні стосунки. Реалізується в актах, позовних заявах, протоколах, постановах, запитах тощо;

- адміністративно-канцелярський підстиль використовується у професійно-виробничій сфері, правових відносинах і діловодстві. Реалізується в офіційній кореспонденції (листах), договорах, контрактах, заявах, автобіографіях, характеристиках, дорученнях, розписках тощо.

Кліше

Офіційно-діловий стиль визначає наявність усталених мовних зворотів, певну стандартизацію початків і закінчень документів. Вибрані, таким чином, мовні прийоми витісняють деякі форми висловлювання думки і набувають характеру універсальних засобів. Це так звані кліше – усталені словесні формули, закріплені за певною ситуацією і сприймаються як звичайний, обов’язків компонент.

Кліше – це мовні одиниці, яким властиві постійний склад компонентів, їх порядок та звичність звучання. Наприклад: встановити контроль, слідством встановлено, згідно з оригіналом, відповідно до, мати на увазі, взяти участь, надати перевагу, до заяви додаю, з метою перевірки тощо.

Вирізняють такі види кліше:

а) прості, що складаються з двох слів: до наказу додаю, до відома, вжити заходів, оголосити подяку, накласти стягнення, згідно з, відповідно до, надсилаємо вам, просимо надіслати тощо;

б) ускладнені, що мають більше двох слів: ознайомити керівний склад, взяти на контроль, брати участь у заходах, вжити суворих заходів, накласти дисциплінарне стягнення, мати на увазі тощо;

в) складні, що мають у своїй структурі два простих кліше, які поєднані в один блок: відділ боротьби з незаконним обігом наркотиків, контроль за виконанням наказу залишаю за собою, складено і завірено у двох примірниках тощо.

Отже, тексти офіційно-ділового стилю вимагають документацій них тверджень, точності формулювань, не припускають двозначності сприймання змісту.

4. Поняття про документ. Класифікація документів.

Документ – основний вид писемної ділової мови, який широко використовується у повсякденній діяльності як джерело та носій інформації.

Документ – матеріальний об’єкт, що містить зафіксовану інформацію, оформлену в усталеному порядку і має юридичну силу для виконання конкретної, йому призначеної функції.

До всіх документів, де б і ким вони не укладалися, ставляться правові, логічні, технічні та лінгвістичні вимоги.

Правові вимоги:

Діловий документ видає повноважний орган або особа відповідно до її компетенції. Документ не повинен суперечити чинному законодавству і директивним вказівкам керівних органів.

Документ має бути об’єктивним, тобто містити достовірні та правильно зафіксовані відомості про дії, події, стан і відповідати завданням конкретного керівництва – тобто базуватися на фактах і містити конкретні та реальні пропозиції або вказівки. Документ необхідно складати за встановленою формою. Він повинен бути бездоганно відредагованим та оформленим. У ньому не допустимі юридичні і граматичні помилки.

Логічні вимоги:

У текстах ділових документів використовується лише офіційно-діловий стиль. Насамперед, він характеризується такими рисами, як логічність, точність, ясність, чіткість, стислість, доступність і простота викладу тексту документа.

Текст документа повинен бути інформаційно повним, аргументованим та переконливим. Аргументація та висновки покликані спонукати до будь-яких дій.

Мові документа властива послідовність і логічність викладу.

Будь-який текст може називатися текстом документа, якщо він взаємопов’язаний та узгоджений. Важливо, щоб окремі розділи, пункти, глави документа перебували у суворій логічній послідовності, щоб кожне положення документа було тісно пов’язане з іншими та не суперечили їм. І тому здійснення правотворчості та правозастосування неможливе без дотримання законів логіки.