Звільнення від відповідальності за законом про пресу та законом про телебачення

Закон України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в України та Закон України „Про телебачення і радіомовлення” передбачають майже ідентичний перелік підстав, які звільняють журналіста та засіб масової інформації від відповідальності. Всі вони пов’язані з тим, що засобів масової інформації лише повідомляє позицію іншої особи. Ось ці законодавчі положення

Закон України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”:

„ Стаття 42. Звільнення від відповідальності

Редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо:

1) ці відомості одержано від інформаційних агентств або від засновника (співзасновників);

2) вони містяться у відповіді на інформаційний запит щодо доступу до офіційних документів і запит щодо надання письмової або усної інформації, наданої відповідно до вимог Закону України "Про інформацію";

3) вони є дослівним відтворенням офіційних виступів посадових осіб державних органів, організацій і об'єднань громадян;

4) вони є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих іншим друкованим засобом масової інформації з посиланням на нього;

5) в них розголошується таємниця, яка спеціально охороняється законом, проте ці відомості не було отримано журналістом

незаконним шляхом.”

Закон України „Про телебачення і радіомовлення”:

„ Стаття 67. Звільнення від відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності

1. Телерадіоорганізація та її працівники не несуть відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності, у разі:

а) якщо ця інформація містилася в офіційних повідомленнях або одержана від органів державної влади, органів місцевого самоврядування у письмовій формі;

б) якщо ця інформація є дослівним цитуванням заяв і виступів (усних і друкованих) посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, народних депутатів України, кандидатів на пост Президента України, кандидатів у народні депутати України та у депутати рад усіх рівнів, кандидатів на посади сільських, селищних, міських голів;

в) якщо ця інформація розповсюджувалася без попереднього запису та містилася у виступах осіб, які не є працівниками телерадіоорганізації;

г) якщо вона є дослівним відтворенням матеріалів, поширених іншим засобом масової інформації або інформаційним агентством, з посиланням на нього;

ґ) якщо звільнення від відповідальності передбачено іншим законом.»

Законодавчі положення сформульовані достатньо просто і зрозуміло. Додамо лише декілька застережень з практики їх застосування:

1) відповідальності не буде при передруку інформації, одержаної від інформаційних агентств, лише у випадку наявності договору, укладеного з інформаційним агентством на отримання інформації;

2) документи, отримані від органів влади (або від прес служб), мають бути офіційними; факсової копії або Інтернет версії інформації прес-служби може бути не достатньо для захисту, якщо пізніше орган влади буде заперечувати факт поширення такої інформації.

Додаткова література: