Процесори і80386

Мікропроцесор "INTEL" 80386 складається з центрального процесора, блоку керування пам'яттю й шини інтерфейсу.

Серце мікропроцесора - головний процесор містить у собі виконавчий блок, що містить 8 32-х розрядних регістрів загального призначення, які використаються як для обчислення адреси, так і для операцій з даними. Виконавчий блок також включає 64-х розрядний барабанний пристрій, використовуваний для прискорення багатьох операцій.

Пристрій обробки команд дешифрує коди операцій команд і поміщає їх у чергу для негайного виконання виконавчим блоком.

Пристрій керування пам'яттю складається із блоку сегментації й пристрою заміщення сторінок або підкачки.

Сегментація дозволяє керувати простором логічної адреси.

Механізм підкачки працює "внизу" і паралельний процесу сегментації, що дозволяє керувати простором фізичної адреси. Одна сторінка його складає 4 кілобайта.

Для використання системи віртуальної пам'яті 80386 підтримує повну відновлюваність для всіх помилок на сторінці й сегменті. Пам'ять може бути організована в 1 або більше сегментів різної довжини до 4 гігабайт.

Будь-яка задача на 80386 може мати 16 тисячі 381 сегмент, до 4 гігабайт кожен, тобто забезпечується 64 терабайтами віртуальної пам'яті для кожної задачі.

Блок сегментації забезпечує чотири рівні захисту для ізоляції й захисту пристроїв й операційних систем друг від друга. Конструкція мікропроцесора дозволяє всі системи з'єднувати в єдине ціле.

80386 має 2 режими роботи:

1.режим реальної адресації

2.режим захищеної віртуальної

адресації

У реальному режимі 80386 працює як дуже швидкий 8086,але з 32-х розрядним розширенням. Реальний режим також використається для підготовки мікропроцесора до роботи в захищеному режимі.

Віртуальний режим (в.р.) забезпечує доступ до дуже складного, більш сучасного способу керуванню пам'яттю, а також для підкачки (заміщення) сторінок й інших можливостей мікропроцесора. У в.р. програмне забезпечення 80386 може вирішувати завдання по ступені складності такі ж, як в 8086 й 80286 у режимі віртуальної пам'яті. Це дозволяє виконувати програмне забезпечення 8086.

Віртуальні завдання 80386 можуть захищатися одна від іншої і від головної ОС 80386 шляхом використання заміщення сторінок, емуляції команд вводу-виводу.

Для сполучення комп'ютера з високоефективними системами, інтерфейс шини 80386 має конвеєрну обробку даних, динамічне резервування шини даних і прямі сигнали BYTE ENABLE...

80386 має 32 програмно-доступні регістри в наступних категоріях:

1.регістри загального призначення

2.регістри сегментації

3.регістр прапорів

4.регістри керування

5.регістри системної адреси

6.регістр тестів

7.регістр налагодження

Ці регістри є також набором 8086, 80286, тому всі 16-и розрядні регістри всіх процесорів попередніх випусків "покриваються" 32-х розрядними регістрами 80386. Базова архітектура містить 6 прямо доступних сегментів, кожен з яких розміром до 4 гігабайт. Сегменти вказуються значеннями селектора, поміщеними в регістр сегмента.

Селектори автоматично завантажуються при операції включення задач.

Інший тип регістрів - це регістри керування, системної адреси, налагодження й тестів. Вони використаються для налагодження операційних систем.

Мікропроцесор має 8-м 32-х розрядних РЗП. Вони підтримують 16, 32-х розрядні адресні операнди, 1,8,16,32,64 операнди даних і бітові поля від 1 до 32 бітів. Вони називаються: EAX, EBX, ECX, EDX, ESI, EDI, EBP, ESP.

Молодші 16 розрядів кожного регістра можуть використатися окремо, вони називаються: AX, BX, CX, DX, SI, DI, BP, SP.

Також можуть індивідуально використатися молодший (0-7) і старший(8-15) байти РОН AX, BX, CX, DX, відповідно їх називають: AL, BL, CL, DL й AH, BH, CH, DH.

Індивідуальна доступність байтів РЗП забезпечує додаткову гнучкість для операцій з даними, але це не використається при адресації.