Нормативи порогових мас небезпечних речовин за категоріями

№ з/п	Категорія небезпечних речовин	Порогова маса, тонн
		1 клас	2 клас
1.	Горючі (займисті) гази
2.	Горючі рідини
3.	Горючі рідини, перегріті під тиском
4.	Ініціюючі (первинні) вибухові речовини
5.	Бризантні (вторинні) та піротехнічні вибухові речовини
6.	Речовини - окисники
7.	Високотоксичні речовини
8.	Токсичні речовини
9.	Речовини, які становлять небезпеку для довкілля (високотоксичні для водних організмів)
10.	Речовини, які становлять небезпеку для довкілля (токсичні для водних організмів) та/або можуть здійснювати довгостроковий негативний вплив на водне середовище
11.	Речовини, які вступають в бурхливу реакцію зводою
12.	Речовини, які вступають в бурхливу реакцію з водою з виділенням горючих та/або вибухонебезпечних чи токсичних газів

Пожежовибухонебезпечні властивості речовин визначаються за показниками згідно ГОСТ 12. 1. 044 - 89 "Пожаровзрывоопасность веществ и материалов", які можна отримати з довідкової літератури.

На випадок, якщо сумарна маса ні однієї з категорій небезпечних речовин не перевищує норматив порогової маси небезпечних речовин за категоріями, визначається група небезпечних речовин.

Категорії небезпечних речовин поєднуються в групи за видами аварій (катастроф), які можуть відбутися, виходячи із властивостей небезпечних речовин та уражаючих факторів цих аварій (катастроф).

Розглянемо вимоги до груп небезпечних речовин:

- група 1 (вибух) - горючі (займисті, схильні до спалахування) гази, горючі рідини, перегріті під тиском, ініціюючі (первинні),бризантні (вторинні) та піротехнічні вибухові речовини, речовини - окислювачі, речовини, які вступають у бурхливу реакцію з водою з виділенням горючих та/або вибухонебезпечних чи токсичних газів;

- група 2 (пожежа) - горючі (займисті, схильні до спалахування) гази, горючі рідини, перегріті під тиском речовини - окисники, а також речовини, які вступають в бурхливу реакцію з водою з виділенням горючих та/або вибухонебезпечних чи токсичних газів:

- група 3 (шкідливі для людей та навколишнього середовища) -високотоксичні речовини, токсичні речовини, речовини, що представляють небезпеку для довкілля (високотоксичні для водних організмів), речовини, які становлять небезпеку для довкілля (токсичні для водних організмів) та/або можуть здійснювати довгостроковий негативний вплив на водне середовище, а також речовини, які вступають в бурхливу реакцію з водою з виділенням з горючих та/або вибухонебезпечних чи токсичних газів.

Після визначення груп небезпечних речовин розраховується сумарна маса кожної з них. Як вже зазначалось, суб'єкти господарської діяльності несуть відповідальність згідно з законодавством за своєчасне, повне і достовірне проведення ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки.

Декларація безпеки - документ, який визначає комплекс заходів, що вживаються суб'єктом господарської діяльності з метою запобігання аваріям, а також забезпечення готовності до локалізації, ліквідації аварій та їх наслідків. Декларація безпеки складається на основі дослідження суб'єктом господарської діяльності ступеня небезпеки та оцінки рівня ризику виникнення аварій, що пов'язані з експлуатацією цих об'єктів. Суб'єкт господарської діяльності готує і подає до місцевих органів виконавчої влади декларацію безпеки об'єкта підвищеної небезпеки, яка включає:

- результати всебічного дослідження ступеня небезпеки та оцінки рівня ризику;

- оцінку готовності до експлуатації об'єкта підвищеної небезпеки відповідно до вимог безпеки промислових об'єктів;

- перелік прийнятих з метою зниження рівня ризику рішень і здійснених з метою запобігання аваріям заходів;

- відомості про заходи щодо локалізації і ліквідації можливих наслідків аварій.

Місцеві державні адміністрації або виконавчі органи місцевих рад протягом 30 днів після отримання декларації безпеки оприлюднюють у регіональних друкованих засобах масової інформації відомості про об'єкти підвищеної небезпеки, а саме:

- найменування суб'єкта господарської діяльності, у власності або
користуванні якого є об'єкт підвищеної небезпеки;

- посаду, прізвище, ім'я, по батькові, номер телефону (факсу) посадової особи суб'єкта господарської, діяльності, відповідальної за інформацію та взаємодію з громадськістю;

- стислий опис виробничої діяльності, пов'язаної з експлуатацією об'єкта підвищеної небезпеки;

- перелік та основні характеристики небезпечних речовин, які використовуються або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються на об'єкті підвищеної небезпеки;

- стислі відомості про можливі наслідки і рівень ризику, про здійснені суб'єктом господарської діяльності заходи безпеки щодо запобігання аваріям та локалізації і ліквідації їх наслідків;

- відомості про способи оповіщення та необхідні дії населення у разі виникнення аварії.

У разі коли в зоні впливу факторів аварії можуть опинитися інші регіони, оприлюднюють зазначені відомості також у друкованих засобах масової інформації цих регіонів. У порядку реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру суб'єкти господарської діяльності, одночасно з розробленням декларації безпеки розробляють і затверджують план локалізації і ліквідації аварій для кожного об'єкта підвищеної небезпеки, який вони експлуатують або планують експлуатувати. План локалізації і ліквідації аварій погоджує відповідний територіальний орган, до відання якого віднесено питання захисту населення від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і переглядається кожні 5 років.

Суб'єкт господарської діяльності, який планує будівництво або реконструкцію об'єкта підвищеної небезпеки, зобов'язаний одержати дозвіл на будівництво такого об'єкта відповідно до законодавства про містобудування. Попередньо він зобов'язаний одержати згоду сільської (селищної), міської ради на розміщення об'єкта на своїй території.

Після закінчення будівництва або реконструкції надається дозвіл на експлуатацію об'єкта підвищеної небезпеки. До заяви на отримання дозволу додаються:

- декларація безпеки;

- договір обов'язкового страхування відповідальності за шкоду, яка може бути заподіяна аварією;

- план локалізації і ліквідації аварій;

- копія дозволу на будівництво або реконструкцію;

- висновки передбачених законом державних експертиз;

- копія рішення відповідної ради про надання згоди на розміщення об'єкта підвищеної небезпеки на території села, селища, міста.

Ідентифікація ПНО для промислових підприємств повинна враховувати вимоги діючих нормативно-технічних норм.