Небезпека на об’єктах життєзабезпечення

В Україні склався досить критичний стан в комунальному господарстві. Аналіз технічного стану будівель і споруд збудованих не тільки у 50-60 роки минулого століття, а й за останні 30 років, показує, що практично призупинено оновлення основних фондів, а в їх утриманні немає належного порядку. Технічний стан систем життєзабезпечення населених пунктів дедалі стає все більш незадовільним.

Водопостачання.

За даними Держводгоспу централізованим питним водопостачанням забезпечено населення всіх 445 міст країни, 829 селищ міського типу (91% від їх загальної кількості) і 6506 сільських населених пунктів (23%).

Загальна протяжність комунальних мереж водопостачання складає 180 тис. км. З них 25% в аварійному стані, 7% насосних станцій та 48% насосних агрегатів фактично амортизовано.

Втрати питної води складають 30%. Це викликає значні перевитрати енергоресурсів, матеріалів, реагентів і є одним із основних чинників різкого підвищення рівня ґрунтових вод. Щороку разом з водою витрачається більше 1,1 млрд. кВт/год. електроенергії, 7000 тонн рідкого хлору, більше 20 тис. тонн коагулянту та інших ресурсів. Зайві 30% стічних вод перевантажують та ускладнюють роботу мереж, насосних станцій та очисних споруд каналізації, що призводить до додаткового забруднення наших водоймищ, додаткових витрат електроенергії та додаткових ресурсів.

Має місце стійка тенденція погіршення стану основних фондів. Існуючий технічний стан водоводів і розподільних мереж створює постійну загрозу або призводить до погіршення якості питної води за фізико-хімічними і бактеріологічними показниками під час її транспортування.

Теплопостачання.

Протяжність теплових мереж становить 150 тис. км. Із 23,7 тис. км теплових мереж, які експлуатуються комунальними підприємствами, 4,2 тис. км (17,7%) перебувають у занедбаному та аварійному стані, 5,3 тис. км (22,8%) замортизовано, через що щорічні втрати теплової енергії складають більше 12%.

На підприємствах комунальної теплоенергетики експлуатується 6,7 тис. котелень, загальний технічний стан обладнання яких є критичним. Із 22,8 тис. котлів більше 6,5 тис. одиниць (28,7%) експлуатуються понад 20 років, 8,5 тис. котлів є застарілими та малоефективними з ККД нижче 82%.

Втрати палива на вироблення теплової енергії ще надто високі і складають 160-180 кг умовного палива на 1 Гкал (у розвинених країнах 140-150 кг).

Витік теплоносія та втрата тепла сьогодні на два порядки перевищують середній світовий рівень. Діючі на Україні нормативи витрат значно більші світових.

Особливу тривогу викликає різке зниження обсягів перекладання дефектних трубопроводів магістральних теплових мереж.

Газопостачання.

Природний газ залишається пріоритетним енергоресурсом України. Його частка в паливно-енергетичному балансі держави сягає 45%.

Загальна довжина газопроводів – 244 тис.км. Вони забезпечують природним газом понад 11 млн. квартир та близько 70 тис. підприємств.

З вичерпаним переліком амортизації експлуатується 3,7 тис. газорозподільних пунктів та понад 11,5 тис. км мереж. Щороку кількість таких газопроводів зростає.

Енергопостачання

В електроенергетичній галузі України експлуатується близько 1 млн. км повітряних та кабельних ліній електропередач (ЛЕП) всіх класів напруги, а також

203 тис. одиниць трансформаторних підстанцій напругою 6-750 кВ загальною потужністю 201 тис. МВА.

Магістральні електричні мережі напругою 220-750 кВ налічують 131 підстанцію загальною потужністю 76,8 МВА та 22,5 тис. км повітряних ЛЕП. Із них електроустаткування 52 підстанцій напругою 220 кВ і вище (40%) практично відпрацювало свій техресурс, морально застаріло і потребує заміни. В магістральних ЛЕП 220 та 330 кВ потребують відновлення 63% ліній напругою 220 кВ і 195 – напругою 330 кВ.

В розподільчих електромережах 0,4-150 кВ підлягають реконструкції або заміні понад 150 тис. км повітряних ЛЕП (17%) та 31 тис. шт. трансформаторних підстанцій (16%).

Житловий фонд.

Основними чинниками небезпеки на об’єктах життєдіяльності є старіння основних фондів та порушення вимог безпеки. Кожен третій житловий будинок потребує капітального або поточного ремонту. Фінансування заходів капремонту і реконструкції житлового фонду здійснюється на 8-10% від потреби.

Причинами виникнення НС на системах життєзабезпечення в основному є незадовільний технічний стан каналізаційних та водопостачальних систем – приблизно 70%, порушення вимог технологічного процесу – приблизно 25%, протиправні дії сторонніх осіб.