Основні напрями превентивної діяльності щодо запобігання виникнення надзвичайних ситуацій

Одним із пріоритетних напрямів забезпечення безпечної життєдіяльності українського суспільства є посилення рівня превентивності державної політики у сфері цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій. Сучасні науково-методологічні підходи та досвід розвинених країн свідчать, що ефективна модель такого захисту має спиратися на управління ризиками надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру. Запровадження кількісних методів оцінки техногенних і природних ризиків є одним із стратегічних напрямів досягнення у державі прийнятного рівня безпеки для населення, навколишнього природного середовища та об`єктів економіки.

Ризик — це усвідомлена можливість небез­пеки, або ж ймовірність небезпеки; яка визначається як відношення кількості подій (n), з небажаними наслідками до максимально можливої їх кількості (N) за конкретний період часу: R = n/N.

Прийнятний ризик - ризик, який не перевищує на території небезпечного об`єкту і/або за її межами гранично припустимого рівня.

Впорядкована шкала ризиків смертності:

Високий	10-2	надзвичайний
10-3	дуже високий
10-4	високий
Середній	10-5	відносно середній
10-6	середній
Низький	10-7	відносно низький
10-8	низький
<10-8	незначний

Наприклад:

Протягом 2008 року в Україні виникло 312 НС, внаслідок них загинуло 587 осіб та постраждало 959 осіб. Обчислити ризик смертельних випадків.

Розв’язок: R = n/N = 587/46×10⁶ = 1,2×10^-5 .

Методикою визначення ризиків та їх прийнятних рівнів для життя людини неприйнятним ризиком вважається ризик більш ніж 1х10^-5, у нашому випадку він дорівнює 10^-5 , тобто знаходиться на межі прийнятного.

Застосування показника ризику дозволяє порівнювати дію шкідливих і небезпечних чинників різної природи і різного виду, визначати з урахуванням внеску кожного окремого чинника інтегральний ступінь небезпеки будь-якого об`єкту, системи, технології, проекту, діяльності, процесу тощо. Процес управління безпекою повинен включати ідентифікацію факторів ризику, оцінку ризику, управління ризиком. Ідентифікація факторів ризику передбачає виявлення всіх джерел небезпеки (загроз), подій, ініціюючих виникнення аварій або надзвичайних ситуацій, опис об`єкту та існуючих засобів захисту.

Оцінка ризику - процес визначення імовірності виникнення аварій або надзвичайних ситуацій та відповідних їм збитків.

Управління ризиками - процес прийняття рішень і здійснення заходів, спрямованих на забезпечення мінімально можливого ризику.

Кількісне значення імовірності виникнення негативної події визначається на основі статистичних даних, або теоретичних моделей. Оцінка наслідків аварій здійснюється за допомогою математичного моделювання за всіма можливими сценаріями розвитку аварій. Оцінка ризику - ключова ланка визначення рівня небезпеки. Знаючи ймовірність аварій та очікувану величину втрат, можна уникнути важких аварій та катастроф, послабити їхню силу, передбачити ефективні компенсаційні механізми. Процес управління ризиком може ґрунтуватися на виборі рівня ризику в межах від мінімального (який вважається досить малим) до максимально припустимого, який повинен бути економічно обґрунтованим, виходячи з існуючих обмежень на ресурси і час. Головними елементами цієї діяльності є визначення достатності превентивних заходів для забезпечення стійкості небезпечного об`єкта до зовнішніх впливів та оптимальний розподіл обмежених матеріальних і фінансових ресурсів. Управління ризиками стало однією з головних технологій забезпечення техногенної і природної безпеки в економічно розвинених країнах. Сучасна наука розглядає управління ризиками як спосіб досягнення балансу між інноваціями з одного боку та негативними явищами з іншого боку. Управління ризиками - це необхідна умова ефективного управління сучасними складними системами типу "людина - технічна система - середовище". Одним з основних принципів у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру в Україні проголошено принцип безумовного надання переваги раціональній та превентивній безпеці. Посилення превентивного характеру управління техногенною та природною безпекою України шляхом запровадження управління ризиками розглядається як розширення і активізація сфери "випередження" загальнодержавного управління і перехід його на якісно вищий рівень.

З метою зниження ризику виникнення та зменшення масштабів наслідків НС природного характеру необхідно проводити такі превентивні заходи:

- прогнозування небезпечних природних явищ і екологічної ситуації, враховуючі ймовірні збитки і втрати від можливих НС;

- науково обґрунтоване, раціональне (для новобудов) розміщення виробничого потенціалу, об’єктів господарської і соціальної інфраструктури з метою забезпечення їх безпечного функціонування;

- практичне проведення превентивних і оперативних заходів щодо захисту виробничого персоналу, населення, об’єктів природного середовища, а також здійснення інженерно-технічних заходів ЦЗ, заходів з охорони праці і техніки безпеки;

- накопичення і підтримання у готовності сховищ та укриттів для населення і виробничого персоналу ПНО.

Для запобігання виникнення надзвичайних ситуацій створюються комплексні програми. На даний час на території Чернівецької області діє: "Регіональна програма руслоочисних, руслореагуючих та берегозахисних робіт на річках Чернівецької області на 2007-2011 роки", яка затверджена рішенням 9-ї сесії обласної ради V скликання від 28 грудня 2006 року №183-9/06. Мета цієї програми полягає в упорядкуванні проведення руслоочисних та русло реагуючих робіт в руслах річок і забезпеченні захисту громадян, населених пунктів, сільськогосподарських угідь від шкідливої дії води шляхом проведення берегозахисних робіт на річках області, мінімізації заподіюваних збитків.

Також в Україні постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 р. №1256 затверджена "Комплексна програма протизсувних заходів ". Мета цієї Програми полягає в упровадженні дієвого механізму створення сприятливих умов для життєдіяльності населення на зсувонебезпечних територіях, зменшення завданих зсувами матеріальних збитків та ризику виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру.

На всіх стадіях свого розвитку людина була тісно пов'язана з навколишнім світом. На межі XXI століття людство все більше і більше відчуває на собі проблеми, які виникають при існуванні в цьому суспільстві. Небезпечне втручання людини в природу різко посилилося, розширився об'єм цього втручання, воно стало різноманітне і зараз загрожує стати глобальною небезпекою для людства. Тільки за один рік людство переміщує при оранні, будівельних роботах більше 4 тисяч км³ ґрунту; добуває 100 мільярдів тон руд, пальних та будівельних матеріалів; використовує на полях 300 мільйонів тонн мінеральних добрив та близько 4 мільйонів тонн отрутохімікатів.

Причинами виникнення надзвичайних ситуацій все частіше стають невдалі методи господарювання: негативний стан дренажних систем або зовсім не працюючі системи; недотримання водоохоронного режиму на прибережних землях, у першу чергу, забудова берегів річок у місцях їх ймовірного затоплення; знижена спроможність русел річок, підмостових отворів в наслідок захаращеності, замулення або утворення штучних гребель зі сміття;порушення протизсувного режиму при забудові; безконтрольний вивіз піску з кіс і берегів, вирубування дерев та інше.

Враховуючи складнощі соці­ально-економічного розвитку України на сучасному етапі і не­можливість реалізації всіх за­ходів запобігання у повному обсязі водно­час, необхідно:

- змінити громадську свідо­мість відносно ризиків надзви­чайних ситуацій підтримки заходів, спрямованих на покращання ситуації;

- налагодити механізми дер­жавного управління безпекою населення через приведення у дію економічних важелів систе­ми страхування від наслідків аварій;

- покращити підготовку і обі­знаність населення у питаннях, пов'язаних з профілактикою і діями у надзвичайних ситуаціях, що обов'язково приведе до зменшення людських жертв, втрат матеріальних і фінансо­вих ресурсів, збитків і шкоди навколишньому середовищу.

Вітчизняний і зарубіжний досвід переконливо свідчить, що витрати на ліквідацію над­звичайних ситуацій набагато перевищують витрати на попе­редження їх виникнення (в 15 разів). То ж необхідно цільові витрати на запобігання, за рахунок призначень на ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій і певну частку відшкодувань збитків також витрачати на запобіжні заходи. Але все це слід робити на підставі програм або конкретних планів.

Питання для самоконтролю.

1. Що розуміється під терміном "надзвичайна ситуація"?

2. Якими нормативними документами визначається класифікація надзвичайних ситуацій в Україні?

3. Як класифікуються надзвичайні ситуації?

4. Перелічити загрози виникнення НС природного характеру.

5. Зробіть аналіз природних загроз на вашій території.