Терміни та визначення

Метрологія - наука про вимірювання.

Фізична величина - властивість спільна у якісному відношенні у багатьох матеріальних об’єктів та індивідуальна в кількісному відношенні у кожного з них.

Вимірювана величина – фізична величина чи параметри її залежності, що підлягають вимірюванню.

Термін параметр походить від грецького слова „вимірюю, співвідношу” і як фізична величина відображає властивості об’єкта. Параметри можуть бути як поодинокими, так і комплексними показниками властивостей об’єкта, тобто можуть об’єднувати кілька фізичних величин, що характеризують, наприклад, якість виготовлення продукції, стан працездатності або безпеки об’єкта, його відповідність певним технічним вимогам тощо.

Об’єкт вимірювання – матеріальний об’єкт, одна або декілька властивостей якого підлягають вимірюванню.

Об’єктами вимірювання можуть бути фізичні величини або ж параметри технологічних процесів, наприклад, температура, час, тиск, рівень, витрата, густина, концентрація, лінійні розміри, параметри руху тощо.

Вимірювання – відображення вимірюваних величин їх значеннями шляхом експерименту та обчислень за допомогою спеціальних технічних засобів.

Тобто - це сукупність дій, що виконуються за допомогою засобів вимірювання з метою знаходження числового значення даної величини, яке виражається в прийнятих одиницях.

Точність вимірюваня – головна характеристика якості вимірювання, що відображає близькість результату вимірювання до істинного значення вимірювальної величини.

Правильність вимірювання – характеристика якості вимірювання, що відображає близькість до нуля систематичної похибки вимірювання.

Методика виконання вимірювань - сукупність процедур і правил,виконання яких забезпечує одержання результатів вимірювань з гарантованою точністю.

Засіб вимірювальної техніки – технічний засіб, який застосовується під час вимірювань і має нормовані метрологічні характеристики.

До засобів вимірювальної технікивідносяться засоби вимірювань та вимірювальні пристрої.

Засіб вимірювань - засіб вимірювальної техніки, який реалізує процедуру вимірювань.

До засобів вимірювань відносять:

- кодові засоби вимірювань;

- реєструвальні засоби вимірювань;

- вимірювальні прилади;

- вимірювальні канали;

- вимірювальні системи.

Засіб вимірювань реалізує в ідеальному випадку лінійну залежність між значеннями вимірювальної величини та її відповідними розмірами.

Вимірювальний пристрій – засіб вимірювальної техніки, в якому виконується лише одна зі складових частин процедури вимірювань (вимірювальна операція).

До вимірювальних пристроїв відносять:

- міри;

- компаратори;

- вимірювальні перетворювачі;

- масштабні перетворювачі;

- обчислювальні компоненти засобів вимірювання.

Компаратор - вимірювальний пристрій, що реалізує порівняння однорідних фізичних величин.

Вимірювальний перетворювач – вимірювальний пристрій, що реалізує вимірювальне перетворення.

Вимірювальний перетворювач здійснює вироблення сигналу вимірювальної інформації у формі:

- зручній для передавання, подальшого перетворення, обробки та(або) збереження;

- що не дозволяє здійснювати безпосереднє сприймання цього сигналу спостерігачем.

Вимірювальний прилад – засіб вимірювань, в якому створюється візуальний сигнал вимірювальної інформації.

Одиниця вимірювання – фізична величина певного розміру, прийнята для кількісного відображення однорідних з нею величин.

Міра фізичної величини – вимірювальний пристрій, що реалізує відтворення та (або) збереження фізичної величини заданого значення.

Еталон – засіб вимірювальної техніки, що забезпечує відтворення та/або зберігання одиниці вимірювання одного чи декількох значень, а також передачу розміру цієї одиниці іншим засобам вимірювальної техніки.

Державний еталон – еталон, визнаний спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології як основа для встановлення значень усіх еталонів даної одиниці вимірювання, що є у державі.

Первинний еталон - еталон, який забезпечує відтворення одиниці вимірювання з найвищою у державі (порівняно з іншими еталонами тієї ж одиниці) точністю.

Вторинний еталон – еталон, який отримує розмір одиниці вимірювання безпосередньо від первинного еталона даної одиниці або, у разі його відсутності, - відповідного еталона іншої держави.

Вихідний еталон – еталон, який має найвищі метрологічні властивості серед еталонів даної одиниці, що є у державі, на підприємстві, в установі чи організації.

Робочий еталон – еталон, призначений для повірки чи калібрування засобів вимірювальної техніки.

Нормативний документ з метрології – документ, який встановлює правила, положення, інші вимоги чи норми, що стосуються метрології та метрологічної діяльності.

Державна метрологічна система - сукупність законодавчих та інших нормативно-правових актів, організаційної структури, наукової, технічної та нормативної бази з метрології, спрямованих на забезпечення єдності вимірювань у державі.

Повірка засобів вимірювальної техніки - встановлення придатності засобів вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, до застосування на підставі результатів контролю їх метрологічних характеристик.

Єдність вимірювань – стан вимірювань, за якого їх результати виражаються в узаконених одиницях і похибки вимірювань відомі із заданою ймовірністю.

Забезпечення єдності вимірювань (метрологічна діяльність) – діяльність, яка спрямована на досягнення і підтримку єдності вимірювань.

Таким чином, одним з головних завдань метрології є забезпечення єдності і необхідної точності вимірювань у державі, зокрема, на виробництві, у наукових установах, на підприємствах і організаціях технічного, технологічного, екологічного контролю та моніторингу.

У більшості держав світу заходи щодо забезпечення єдності і необхідної точності вимірювань установлюються (закріплюються) законодавчо: шляхом ухвалення одиниць вимірювань, регулярних повірок технічних, зразкових та еталонних засобів, випробування нових засобів вимірювання, підготовки кадрів для цієї галузі тощо.

Законодавча метрологія – частина метрології, що містить законодавчі акти, правила, вимоги та норми, які регламентуються і контролюються державою для забезпечення єдності вимірювань.

Законодавча метрологія вивчає комплекс взаємопов’язаних загальних правил, вимог і норм експлуатації засобів вимірювання, їх повірку, обслуговування, виготовлення та зберігання, а також інші завдання, які контролюються і регламентуються державою з метою забезпечення єдності вимірювань і одноманітності засобів вимірювань.

Основні визначення і поняття у метрології закріплені законодавчо, що обумовлює єдиний підхід до визначення змісту її основних наукових положень і визначень (ДСТУ 2681-94).