Основи грунтово-географічного районування

Грунтово-географічне районування – це поділ території на грунтово-

географічні регіони, однорідні за структурою грунтового покриву, поєднанням факторів ґрунтоутворення і можливостями сільсько-господарського використання грунтів.

Сучасна схема грунтово-географічного районування розроблена Грунтовим інститутом ім. В.В. Докучаєва (м. Москва) спільно з іншими установами, у цій розробці прийнято наступну систему таксономічних одиниць:

1. Грунтово-біокліматичний пояс 2. Грунтово-біокліматична область
Для рівнинних територій	Для гірських територій
3. Грунтова зона 4. Грунтова провінція 5. Грунтовий округ 6. Грунтовий район	3. Гірська грунтова провінція 4. Вертикальна грунтова зона 5. Гірський грунтовий округ 6. Гірський грунтовий район

Опорними одиницями грунтово-географічного районування є: на рівнинних територіях – грунтова зона, в горах – гірська грунтова провінція.

Грунтово-біокліматичний пояс – це сукупність грунтових зон і гірських грунтових провінцій, об’єднаних подібністю радіаційних і термічних кліматичних умов (полярний, бореальний, суббореальний, субтропічний, тропічний).

Для кожного поясу характерний свій великий ряд типів грунтів, які не зустрічаються в інших поясах. Ці грунти мають подібні термічні режими ґрунтоутворення. У межах кожного поясу виділяють грунтово-біокліматичні області.

Грунтово-біокліматична область – це сукупність грунтових зон і гірських провінцій, об’єднаних (крім радіаційних і термічних умов) подібними умовами зволоження і континентальності, які зумовлюють особливості ґрунтоутворення, вивітрювання і розвитку рослинності на даній території.

За ступенем континентальності області поділяють на океанічні, континентальні і екстра-континентальні.

За характером зволоження області поділяються на:

гумідні – з лісовим, тайговим або тундровим рослинним покривом;

перехідні (субгумідні і субаридні) – з степовим, ксерофітно-лісовим і саванним рослинним покривом;

аридні і екстрааридні – з напівпустельним та пустельним рослинним покривом.

Грунтовий покрив областей більш однорідний, чим поясів, але в свою чергу області поділяються на грунтові зони.

Грунтова зона – ареал одного, або двох зональних типів грунтів і супутніх йому інтразональних грунтів. Всередині грунтових зон на переході до сусідніх зон виділяють грунтові підзони.

Грунтова провінція – частина грунтової зони, яка відрізняється специфічними особливостями грунтів і умовами ґрунтоутворення (зволоження, континентальність клімату, температура).

Грунтовий округ – частина грунтової провінції з певним типом структур грунтового покриву, який зумовлений характером рельєфу і грунтоутворюючих порід.

Грунтовий район – частина грунтового округу, яка відрізняється кількісним співвідношенням родів, видів та різновидів грунтів.

Гірська грунтова провінція – ареал поширення чітко визначеного ряду вертикальних грунтових зон, який зумовлений положенням гірської країни в системі грунтово-біологічних областей.

Значення інших таксономічних одиниць районування грунтів однакові для гірських і рівнинних територій.

Тривалий час вчені багатьох країн працювали над проблемою грунтово-біокліматичного районування світу. М.А. Глазовський, Б.Г. Розанов, М.М. Розов, М.М. Строганова дали детальну характеристику грунтового покриву земної кулі в багатьох монографіях і підручниках.