Тип грунтоутворення

Поняття про тип ґрунтоутворення було введено в науку ще на початку ХХ століття, проте не всі вчені зміст питання розуміли однаково.

Низка вчених вважає, що тип ґрунтоутворення повністю співпадає з типом грунту. К.Д. Глінка (1927), С.С. Неуструєв (1930), В. Кубієна (1970) та інші вважали, що типів ґрунтоутворення значно менше, чим існуючих типів грунтів. К.Д. Глінка і С.С. Неуструєв виділяли п’ять типів ґрунтоутворення: латеритний, підзолистий, солонців, болотний, степовий. В. Кубієна виділяв дев’ять типів ґрунтоутворення. Він вважав, що один і той же тип ґрунтоутворення може проявлятися у декількох типах грунту, у різних комбінаціях та з різною інтенсивністю. Та, сполучення підзолистого та болотного типу ґрунтоутворення формує болотно-підзолисті грунти, степовий та підзолистий – сірі лісові грунти, тощо.

Формування грунту того чи іншого типу – результат дії різних, нерідко протилежних за направленістю процесів. Тому для кожного типу грунту відповідно є свій комплект ЕГП, які впливають на загальний процес ґрунтоутворення на даній території, а відповідно кожному генетичному типу грунту відповідає свій тип ґрунтоутворення. Згідно з цією концепцією, тип грунту та тип ґрунтоутворення – поняття одного порядку.

На сьогодні поняття типу ґрунтоутворення найбільше пов’язується з наявністю, або домінуванням того чи іншого профілюючого ЕГП, спільного для низки грунтових типів. Проте для складних повно профільних грунтів досить важко виділити домінуючий ЕГП, тому поняття «тип ґрунтоутворення» та широкі над типові поняття (підводне, алювіальне, гірське, ерозійне, кріогенне, степове, болотне, лісове, культурне ґрунтоутворення) поки що використовується в науці не зовсім строго і одноманітно. Більш строго поняттям слугує «тип грунту» і пов’язаний з ним комплект ЕГП.