Додатки. 7. Графічна частина курсового проекту

У додатках слід подавати допоміжний матеріал, що у разі його внесення в основну частину загромаджує текст, але дає ясне уявлення про обсяг проведеної експериментальної роботи: проміжні математичні викладки і розрахунки, таблиці допоміжних цифрових даних, інструкції чи методики тощо.

7. Графічна частина курсового проекту

7.1. Загальні положення

Графічна частина складається з трьох аркушів: на першому розміщують план цеху, на другому – два повздовжніх розрізи цеху, на третьому – два поперечних розрізи із специфікацією цеху. Розрізи слід виконувати у масштабі 1:100 й показувати з будівельною частиною.

Графічну частину виконують олівцем на креслярських аркушах формату А1 (841 ´ 594 мм). У разі комп’ютерного проектування можна застосовувати формати А2 (594 ´ 420мм) або А3 (420 ´ 297мм).

Робочу площу креслення обмежують рамкою, відстань якої з лівого боку від краю аркуша – 20 мм, з інших боків – 5 мм. У нижній частині праворуч розміщують основний напис.

Лінію розрізу на плані зображають товстими короткими лініями завдовжки 8–20 мм і завтовшки 1,5 мм, які не перетинають контури стін. Напрямок погляду показують стрілкою, проставленою на відстані 2–3 мм від кінця лінії розрізу.

Лінії розрізів позначають великими літерами або арабськими цифрами.

Пояснення до креслень – специфікацію – дають, як правило, на другому аркуші (поперечні розрізи), розташовуючи її над основним написом або у разі відсутності місця – на окремому аркуші формату А4. Специфікація має бути віддалена від основного напису на 15 мм.

Форми специфікації обладнання та великого штампу наведено у додатках 21,22.

Вимоги до плану цеху

План цеху креслять у масштабі 1:100. На плані показують все основне і допоміжне обладнання, зображаючи його у вигляді контурів з дотриманням габаритних розмірів. Обладнання зображують згідно з прийнятими умовними позначеннями даного виду обладнання. Зображувати обладнання в деталях у масштабі 1:100 не рекомендується.

Компонування ліній починають після того, як виконано підбір і розрахунки технологічного обладнання.

При розміщенні машин і апаратів вирішується питання про їх взаємну ув’язку за горизонталлю і вертикаллю. У лінії передбачають необхідні транспортні пристрої (насоси, шнеки, елеватори тощо) і збірники для зберігання напівфабрикатів.

Якщо висота розвантаження і завантаження двох послідовно розміщених машин відрізняється несуттєво, то регулювання рівнів досягається зміною висоти фундаменту. Якщо різниця рівнів значна, то машини зв’язують між собою за допомогою транспортних засобів. Наприклад, за необхідності інспекційний транспортер встановлюють на фундамент висотою до 0,5 м. Для зручності обслуговування вздовж конвеєра встановлюють дерев’яні стелажі для робітників. За необхідності завантаження обладнання на висоту понад 2 м встановлюють елеватор “Гусяча шия“.

За необхідності розділення сировини на дві машини передбачають два рукава. Для взаємного ув’язування машин їх іноді розміщують вертикально, одну під одною. Зокрема, на лінії пюре протиральну машину монтують під бланшувачем.

Для транспортування рідких та пюреподібних продуктів широко застосовують насоси. Насосами подають томатну пасту, сиропи, соки, фарш тощо. Виробничі лінії мають бути поточними. Для цього обладнання розміщують послідовно, відповідно до перебігу технологічного процесу. Машини в лінії встановлюють щільно одна до одної. За необхідності розриву між машинами має бути залишеним прохід шириною не менше за 1,5 м. Відстань між автоклавами має дорівнювати 2 м, а між рядами паралельно встановлених автоклавів – 3..5 м. Відстань між сироповарильними котлами, встановленими вздовж стін, що обслуговуються тільки з фронту, може бути встановлена 0,5 м. Висота конвеєрів і столів для ручного оброблення сировини – 0,8 м. Висота майданчиків, під якими встановлено обладнання, яке потребує обслуговування, має бути не меншою за 2,5 м.

Обладнання, що встановлюється нижче рівня підлоги, має виступати над нею не менше ніж на 0,8 м. Приямки для двосітчастих автоклавів роблять завглибшки 2,2 м, а для чотьохрисітчастих – 3 м від рівня підлоги. Штуцер на їх днищі має знаходитися не менш як на 0,5 м над рівнем дна приямка.

Монорельс для електроталі встановлюють на висоті, не меншій за 4,2 м. Для зручності ряди автоклавів встановлюють фронтом обслуговування один до одного, противагами до стін.

Для забезпечення безпечної роботи передбачають загорожу рухливих частин машин, люків, площадок, переходів тощо.

Обладнання креслять у контурному зображенні, дотримуючись масштабу 1:100. При зображенні поточних технологічних ліній все обладнання нумерують відповідно до технологічного процесу (зліва на право). Номери ставлять біля контуру обладнання на виносках. На технологічних схемах наводять перелік елементів усього обладнання, які показані в графічній частині роботи.

Напрямок руху продукту на всій схемі показують окремими суцільними стрілками. Для розрізнення трубопроводів різних продуктів їх показують за ГОСТ 3464–63 або кольоровими. При зображенні за ГОСТ в лінії через кожні 50 мм роблять невеликі розриви, в яких вписують число: для холодної води – -1х-, для гарячої води – -1г-, для пари – -2-, для повітря – -3-, і т.д. до -27-, згідно зі стандартом. Далі, з -28- різне, тобто сіль, цукор, борошно або інший продукт. Рідкі й тверді речовини позначають суцільною рівносторонньою стрілкою, гази і пару – контурною. У разі зображення трубопроводів у кольорі основний продукт показують чорним або червоним кольором, водопровід – зеленою лінією, паропровід – рожевою, повітропровід – блакитною, конденсатопровід – штриховою рожевою, каналізацію – коричневою або жовтою. Але і в цьому разі дають цифрові позначення.

Лінії трубопроводів не мають перетинати контури обладнання. Якщо два трубопроводи перетинаються один з одним, то їх перетин позначають напівкруглим обводом на одному з них.

На кресленні зображення всіх комунікацій, сировини та основного продукту починаються з лівого краю аркуша з позначенням стрілки й числа, після чого робиться повна розводка на аркуші. Над стрілкою допускається надпис «Від позиції …», «До позиції …».

Пояснення до креслення – специфікацію, наводять на окремому аркуші, розташовуючи її над основним підписом. Специфікація має бути розташована вище основного підпису на 15 мм.

На плані зазначають такі розміри: габарити цеху (довжину і ширину), крок колон, відстань між осями крайніх колон і стінами будівлі, розміри вікон, дверей.

Цех проектують одноповерховим з модульними сітками колон 12 ´ 6, 18 ´ 6, 18 ´ 12 м. Ширину цеху визначають кількістю паралельних виробничих ліній. Для розміщення однієї лінії з урахуванням найбільшої ширини обладнання і потрібних проходів відводиться приблизно 6-метрова ширина цеху, для двох ліній – 12 м. Довжина цеху залежить від довжини виробничих ліній. Відповідно до вибраної сітки колон на креслення наносять повздовжні й поперечні осі.

На планах зазначають габаритні розміри площадок і приямків. Позначки висот вказують у прямокутнику або на лінії-виносці зі знаком + або –.

Габаритні розміри обладнання на плані не показують, а вказують лише установочні розміри: відстань між осями колон і осями виробничих ліній, а також відстань від осей ліній прив’язки окремо встановленого обладнання до осей колон, стін, площадок або іншого обладнання за двома координатами, а також ширину проходу в найвужчому місці.

Все обладнання на плані нумерують арабськими цифрами. Однакове обладнання позначають однією цифрою. Номери ставлять з виносками поруч з контурами обладнання.

Автоклави розміщують у приямках за відстані між осями не менше 2 м, а між рядами паралельно встановлених автоклавів – не менше 3,5 м. Монорельс встановлюють над автоклавами.

Виробничі лінії мають бути потоковими, для чого окремі апарати і машини зв’язують різними транспортними засобами (конвеєрами, насосами тощо.).

Відстань між осями паралельно розташованих ліній приймають 3–4 м, щоб проходи дорівнювали 1,8 м, якщо не передбачено проїзд вантажних візків, і 2,5 м – за їх використання. Відстань між виробничою лінією і стіною за наявності робочих місць має становити 1,4 у разі відсутності – не менше1 м.

Для нормального функціонування цеху в допоміжних приміщеннях доцільно розмістити кабінет начальника цеху, цехову контору, комору для допоміжних матеріалів, соусо- (сиропо-) варильне відділення, мийне відділення тари, сепараторне і ферментаційне відділення, цехову майстерню, склад цехового інвентарю, насосну, бойлерну і вентиляційну, туалети.

7.3. Вимоги до розрізів

Висота цеху має бути на 1,0–1,5 м вищою від найвищого обладнання. Висоту виробничих приміщень (від підлоги до низу несучої конструкції) проектують такою, що дорівнює 3,6; 4,8; 6,0; 7,2; 8,4 м і т.д., кратною 1,2 м.

Поздовжні розрізи виконують у масштабі 1:100, поперечні – 1:50. Лінію розрізу вибирають за визначальним обладнанням.

Розрізи виконують прості (одна січна площина) або складні ступеневі (кілька січних площин) залежно від того, яке обладнання хочуть показати.

Позначення розрізів: 1–1, 2–2, 3–3 і 4–4.

Повздовжні розрізи, як правило, виконують за коньком, поперечні – зліва направо. Січна площина зображується розімкнутою лінією і супроводжується стрілками, що вказують напрямок погляду.

У розрізах показують обладнання, що знаходиться на передньому плані. Машини і апарати другого плану, повністю або частково закриті обладнанням першого плану, на креслення не наносять. Якщо площина проходить через машину або апарат, то обладнання не ріжуть, а показують його вигляд спереду. Характер розрізів вибирають так, щоб показати всі будівельні конструкції і все обладнання без повторень і перетинів розрізів. Складні поперечні розрізи виконують лише зліва направо, не повертаючись.

На розрізах з будівельною частиною указують: на повздовжньому – елементи конструкції підлоги, перекриття, покрівлі та їх розміри; на поперечному – всі будівельні розміри.

У повздовжньому розрізі одне із повторюваних вікон показують повністю (з віконними рамами), а інші – схематично (контуром).

На розрізах без будівельної частини лініями обмежують висоту приміщення і підлоги, а розташування колон позначають осьовими лініями і літерною (цифровою) індексацією, як і на розрізах з будівельною частиною.

На повздовжніх і поперечних розрізах вказують позначку підлоги, висоту під площадками, глибину приямків, відстань від найвищого обладнання до будівельних конструкцій.

7.4. Послідовність виконання графічної частини

Компонування плану цеху здійснюється на міліметровому папері після завершення технологічних розрахунків, у результаті яких визначено основне технологічне обладнання.

Бажано користуватись вирізаними з паперу фігурами обладнання, що дає змогу легко відшукати найраціональніше його розміщення з урахуванням зручності його обслуговування та створення оптимальних потоків сировини, напівфабрикатів і тощо.

Після узгодження вказаної роботи з керівником приступають до креслення в тонких лініях планів і розрізів на білому папері, користуючись виконаним компонуванням на міліметровому папері.

Після остаточної перевірки керівником правильності всієї виконаної роботи, можна проставити розміри і навести креслення жирними лініями.

Рекомендована література

1. Бабарин В. П., Мазохина-Поршнева Н.Н., Рогачев В.И. Справочник по стерилизации консервов. – М. -: Агропромиздат, 1987. – 271 с.

2. Бедин Ф.П., Балан Е.Ф., Чумак Н.И. Технология хранения растительного сырья. Физиологические, теплофизические и транспортные свойства. – Одесса: Астропринт, 2002. – 306 с.

3. Верхівкер Я. Г. Стерилізаційне обладнання консервної промисловості та його ексергетичний аналіз. – К.: НМК ВО, 1991. – 53 с.

4. Відомчі норми технологічного проектування України. Проектування підприємств плодоовочевої консервної промисловості. ВНТП-СгіП–46-25.96. – Міністерство сільського господарства і продовольства України, 1996. – Ч. 1. – 38 с.

5. Відомчі норми технологічного проектування України. Проектування підприємств плодоовочевої консервної промисловості. ВНТП-СгіП–46-25.96. – Міністерство сільського господарства і продовольства України, 1996. – Ч. 2. – 98 с.

6. Грысс З. Использование отходов плодовоовощной консервной промыш-ленности. – М.: Пищ. пром-сть, 1974. – 180 с.

7. Дикис М.Я., Мальский А.Н. Технологическое оборудование консервных заводов. – М.: Пищ. пром-сть, 1973. – 423 с.

8. Житецький В.Ц., Джигирей В.С., Мельников О.В. Основи охорони праці. – Львів: Афіша, 1999. – 348 с

9. Збірник норм витрат сировини і матеріалів по виробництву овочевих консервів.– Держагропром, 1990. – Ч. 1. – 210 с.

10. Касьянов Г.И., Самсонова А.Н. Технология консервов для детского питания. – М.: Колос, 1996. – 160 с.

11. Каталог машин і обладнання для консервної промисловості. – К.: УкрНДІагропроект, 1995. – 47 с.

12. Комплексы оборудования по производству плодовоовощных, овощных и фруктовых консервов. – Одесса: СКТБ продмаш, 1990. – 90с.

13. Лебедев Е.И. Комплексное использование сырья в пищевой промышленности. – М.: Лег. и пищ. пом-сть, 1982. – 240 с.

14. Методичні вказівки до позначення умовно-графічних зображень в апаратурно-технологічних схемах для студ. спец. 7.091706 „Технологія зберігання, консервування та переробки плодів і овочів” ден. та заоч. форм навч. / Уклад.: І.Ф.Малежик, В.Л.Зав’ялов. – К.: НУХТ, 2003. – 50 с.

15. Найченко В.М., Осадчий О.С. Технологія зберігання і переробки плодів та овочів з основами товарознавства. – К.: Школяр, 1999. – 502 с.

16. Проектування підприємств плодовоовочевої консервної промисловості: ВНТП– СгіП.– К.:Мінсільгосппрод України, 1996. – Ч. 1.– 38 с.; Ч.2 – 102 с.

17. Рогачев В.И., Бабарин В.П. Стерилизация консервов в аппаратах непрерывного действия. – М.: Пищ. пром-сть, 1978. – 245 с.

18. Сборник технологических инструкций по производству консервов: Т1. Консервы овощные. – М.: Консервплодоовощ, 1990, - 324 с.

19. Сборник технологических инструкций по производству консервов. Т.2. Консервы фруктовые. – М.: Консервплодоовощ, 1992. – Ч.1. – 290 с, Ч.2– 360 с

20. Сборник технологических инструкций и нормативно-технических документов по производству консервов для детского питания. – М.: Агропромиздат, 1986. – 432 с.

21. Свердлов Т.З., Явнель Б.К. Курсовое и дипломное проектирование холодильных установок и систем кондиционирования воздуха. – М.: Пищ. пром-сть, 1978. – 264 с.

22. Ситников Е.Д. Дипломное проектирование заводов по переработке плодов и овощей. – М.: Агропромиздат, 1990. – 223 с.

23. Ситников Е.Д., Качанов В.А. Оборудование консервных заводов. – М.: Лег и пищ. пром-сть, 1983. – 408 с.

24. Справочник т ехнолога плодовоовощного консервного производства. – М.: Профи КС,,2001. – 478 с.

25. Технологическое оборудование консервных заводов. / М.С.Аминов, М.Я.Ди-кис, А.Н.Мальский. А.К.Гладушняк. – М.: Агропромиздат, 1986. – 320 с.

26. Фан-Юнг А.Ф., Проектирование консервных заводов. – М.: Пищ. пром-сть, 1976. – 308 с.

27. Флауменбаум Б.Л., Кротов Є.Г., Загібалов О.Ф. та інші. Технологія консервування плодів, овочів, м’яса і риби. – К.: Вища шк., 1995. – 301 с.

28. Ястребов С.М. Технологические расчеты по консервированию пищевых продуктов. – М.: Лег. и пищ. пром-сть, 1981. – 200 с.