Житло рятувальникам може надаватися на пільго-вих умовах згідно із законодавством

Рятувальникам професійних аварійно-рятувальних служб житло може надаватися також в установленому порядку на умовах, передбачених контрактами, що укладаються з ними під час прийому на роботу, в яких можуть також зазначатися пільги щодо оплати житла. комунальних пос-луг та палива. Про надання зазначених пільг рятувальнику професійних аварійно-рятувальних служб обов'язково повідомляються місцеві органи виконавчої влади, а також визначається джерело відшкодування збитків за надані пільги.

Посадовим особам професійних аварійно-рятувальних служб, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України, можуть в установленому поряд-ку надаватися службові жилі приміщення.

Рятувальники державних професійних аварійно-рятува-льних служб користуються правом на першочергове вста-новлення квартирних телефонів, влаштування дітей у дитячі дошкільні заклади.

Пенсійне забезпечення особового складу професійних аварійно-рятувальних служб здійснюється згідно із законо-давством.

На особовий склад професійних аварійно-рятувальних служб, який обслуговує підприємства, установи та організації з шкідливими та небезпечними умовами праці, поширюються гарантії прав громадян на охорону праці, встановлені законодавством про охорону праці для праців-ників цих підприємств, установ і організацій.

За рятувальниками професійних аварійно-рятувальних служб після їх виходу на пенсію при загальному стажі роботи в цих службах на посадах рятувальників понад 20 років, а також: у разі каліцтва, що настало під час чи внаслідок виконання службових обов'язків, зберігається право на пільги згідно з цим Законом.

Рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також громадських організацій, що створюють професійні аварійно-рятувальні служби, для рятувальників можуть встановлюватися додаткові гарантії соціального захисту.

За сім'ями загиблих (померлих) рятувальників збе-рігається право на одержання житла, у тому числі на умо-вах, передбачених укладеними з рятувальниками контрак-тами. Аварійно-рятувальна служба повинна разом з відпо-відним центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою держав-ною адміністрацією, органом місцевого самоврядування, громадською організацією протягом шести місяців з дня загибелі (смерті) рятувальників вирішити питання щодо забезпечення їх сімей житлом.

За дітьми загиблих (померлих) рятувальників до до-сягнення ними повноліття, а також за непрацездатними членами сім'ї, які перебували на їх утриманні, зберігається право на пільги щодо оплати житла, комунальних послуг, палива, передбачені контрактами, які були укладені з ряту-вальниками, за рахунок коштів відповідної аварійно-ряту-вальної служби.

Залучення громадян, які не є рятувальниками, до про-ведення аварійно-рятувальних робіт здійснюється за наяв-ності рішення уповноваженого керівника з питань ліквіда-ції надзвичайної ситуації, їх письмової згоди та обов'язко-вого особистого страхування зарахунок бюджетів відпо-відних адміністративно-територіальних одиниць.

На громадян, які залучаються до проведення аварійно-рятувальних робіт, поширюються права, передбачені час-тиною третьою статті 24 нього Закону.

У разі проведення аварійно-рятувальних робіт неатесто-ваними професійних аварійно-рятувальними службами, до-пуску до них неатестованих рятувальників відповідні по-садові особи цих служб несуть відповідальність згідно із законодавством.

За непрофесійне проведення аварійно-рятувальних ро-біт, навмисне заподіяння шкоди здоров’ю громадян під час їх виконання, а також навколишньому природному середо-вищу, матеріальним та культурним цінностям рятуваль-ники несуть цивільно-правову, дисциплінарну, адміністра-тивну та кримінальну відповідальність.

Рятувальники, які виконують свої функції згідно з наданими їм правами та відповідно до своїх обов’язків, не несуть відповідальності за завданні збитки під час прове-дення аварійно-рятувальних робіт.

Матеріально-технічне та фінансове забезпечення дія-льності аварійно-рятувальних робіт здійснюється за раху-нок коштів державних та місцевих бюджетів, підприємств, установ і організацій, у тому числі громадських, що ство-рюють аварійно-рятувальні служби, коштів від надання додаткових платних послуг, а також добровільних пожерт-вувань юридичних і фізичних осіб, інших не заборонених законодавством джерел.

Фінансування медико-психологічної реабілітації держав-них аварійно-рятувальних служб здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на ут-римання аварійно-рятувальних служб. Обсяг фінансування визначається уповноваженим центральним органом вико-навчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катаст-рофи.

Фінансування медико-психологічної реабілітації інших аварійно-рятувальних служб, визначених у статті 8 цього Закону, здійснюється за рахунок їх власних коштів.

Наукові дослідження з проблем організації та техноло-гії проведення аварійно-рятувальних робіт, створення для нього технічних засобів та обладнання, розроблення інди-відуальних та колективних засобів захисту рятувальників здійснюються на договірних умовах науково-дослідними та проектно-конструкторськими підприємствами, устано-вами та організаціями за замовленням центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи або за погодженим з ним замовленням інших органів виконавчої влади, органів місцевого самовряду-вання, громадських організацій.

Розроблення індивідуальних та колективних засобів захисту рятувальників здійснюється науково-дослідними та проектно-конструкторськими підприємствами, устано-вами та організаціями, які повинні мати відповідні ліцензії на цей вид діяльності.

Медичне.забезпечення діяльності аварійно-рятуваль-них служб здійснюється спеціально створеними медични-ми підрозділами, що входять до їх складу, або за догово-рами на медичне обслуговування - лікувальними заклада-ми за місцем дислокації них служб.

Усі рятувальники професійних аварійно-рятувальних служб повинні проходити попередні та періодичні медичні огляди, а також медичні огляди після проведення аварійно-рятувальних робіт за рахунок коштів, що виділяються на утримання цих служб. Періодичність медичних оглядів і порядок їх проведення встановлюються центральним орга-ном виконавчої влади з питань охорони здоров'я. За час проходження медичного огляду за рятувальниками збері-гаються місце роботи та середньомісячний заробіток.

На прохання рятувальника проводиться позачерговий медичний огляд, якщо рятувальник вважає, що погіршення стану його здорів’я пов'язано з виконанням ним профе-сійних обов'язків.

У разі участі в проведенні протягом року аварійно-рятувальних робіт, цілодобовому чергуванні рятувальники особового складу професійної аварійно-рятувальної служ-би зобов'язані один раз на рій пройти курс медико-психо-логічної реабілітації.

Після проведення аварійно-рятувальних робіт, що були пов’язані з загибеллю людей, а також при отриманні будь-якої травми професійним рятувальником особового складу професійної аварійно-рятувальної служби йому обов’яз-ково надається гарантоване забезпечення відповідним лі-куванням та психологічним відновленням у санаторно-курортних закладах, у яких створені центри медико-психо-логічної реабілітації.

Центри медико-психологічної реабілітації створюються при діючих санаторно-курортних закладах. Перелік цент-рів медико-психологічної реабілітації та порядок проход-ження медико-психологічної реабілітації, відповідність санаторно-курортних закладів вимогам медико-психоло-гічної реабілітації, а також перелік цих закладів визначає-ться у відповідному положенні, що розробляється центра-льним органом виконавчої влади з питань охорони здоро-в’я (МОЗ) та затверджується центральним органом вико-навчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катаст-рофи (МНС).

Недержавні аварійно-рятувальні служби мають право укладати договори з відповідними центрами на основі угод, затверджувати їх з уповноваженим центральним орга-ном виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС).

Державний нагляд здійснюють:

центральний орган виконавчої влади по нагляду за охо-роною праці – за готовністю аварійно-рятувальних служб до локалізації та ліквідації аварії;

спеціальна інспекція центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС) – за діяльністю аварійно-рятувальних служб.

Контроль за діяльністю аварійно-рятувальних служб, забезпеченням їх постійної готовності до проведення аварійно-рятувальних робіт та робіт щодо запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій у межах своєї компетенції здійснюють центральні органи виконавчої вла-ди, органи місцевого самоврядування та підприємства, установи та організації, у тому числі громадські, що ство-рюють аварійно-рятувальні служби.

Звітність про діяльність аварійно-рятувальних служб здійснюється в порядку, встановленому центральним орга-ном виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Звіт про діяльність аварійно-рятувальних служб подається щоквартально до Кабінету Міністрів України.

Облік надзвичайних ситуацій, у тому числі аварії па виробничих об'єктах, здійснюють відповідні підприємства, організації та органи державного нагляду за охороною праці згідно із законодавством. Форми державної статис-тичної звітності щодо цих аварій затверджуються центра-льним органом виконавчої влади з питань статистики за поданням органів державного нагляду за охороною праці.

Облік аварій та надзвичайних ситуацій, що сталися внас-лідок стихійного лиха на об'єктах невиробничого призна-чення та на території Автономної Республіки Крим, облас-тей, міст Кита та Севастополя, здійснюють відповідні те-риторіальні органи з питань надзвичайних ситуацій та ци-вільного захисту населення. Форми державної статистич-ної звітності щодо цих аварій та надзвичайних ситуацій затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань статистики за поданням центрального органу вико-навчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастро-фи (МНС) за погодженням з центральним органом вико-навчої влади по нагляду за охороною праці.

Керівник заняття ставить 2-3 запитання навчаємим щодо визначення повноти засвоєння основних положень вимог Закону щодо обов’язків, прав, гарантій соціального захисту та відповідальності рятівників цивільної оборони і при необхідності робить додаткові роз’яснення незрозу-мілих положень, ставить завдання на підготовку до нас-тупного заняття.

Т Е М А 3.

НЕБЕЗПЕЧНІ ЧИННИКИ ВИРОБНИЧИХ

АВАРІЙ, ЇХ ВПЛИВ НА ЕКОЛОГІЧНУ БЕЗПЕКУ

ТА БЕЗПЕКУ ЖИТТЯ І ЗДОРОВ’Я ЛЮДЕЙ. ХАРАКТЕРИСТИКА НЕБЕЗПЕЧНИХ ПРОМИСЛОВИХ ФАКТОРІВ ОБ’ЄКТУ.

Навчальна ціль:

Вивчити небезпечні чинники виробничих аварій,

їх вплив на екологічну безпеку та безпеку життя

і здоров’я людей, характеристики небезпечних промислових факторів об’єктів.

Вид навчальних занять – групове заняття.

Тривалість – 2 години.

Метод проведення занять – бесіда, розповідь, показ.

Місце проведення заняття – клас.

Навчальні питання і орієнтовний розрахунок

навчального часу:

Передмова 2/3 хв.

1. Основні терміни та визначення техногенних надзви-чайних ситуацій. 20 хв.

2. Небезпечні чинники виробничих аварій, їх вплив на безпеку життя і здоров’я людей та довкілля. 35 хв.

3. Характеристика небезпечних промислових факторів об’єктів. 30 хв.

Підсумки. 3/2 хв.

Навчальна література і посібники:

1. Про єдину державну систему запобігання і реагу-вання на НС техногенного та природного характеру, пос-танова КМУ, № 1198, 1998 р., Київ.

2. Концепція захисту населення і територій у разі заг-рози та виникнення надзвичайних ситуацій, Указ Прези-дента України,1999 р., Київ.

3. Довідкові дані о надзвичайних ситуаціях техноген-ного, природного і екологічного характеру, частина 1, НІЦ ЦО СРСР, 1990 р., Москва.

4. Довідкові дані о надзвичайних ситуаціях техноген-ного, природного і екологічного характеру, частина 2, НІЦ ЦО СРСР, 1990 р., Москва.

5. Довідкові дані о надзвичайних ситуаціях техноген-ного, природного і екологічного характеру, частина 3, НІЦ ЦО СРСР, 1990 р., Москва.

6. Попередження надзвичайних ситуацій. Під редак-цією генерал-лейтенанта В.Ф. Гречанінова. РІЦ ЦО і НС, 1997 р., Київ.

7. ГСРФ “Безпека в надзвичайних ситуаціях”, Стан-дартвидав Росії, Москва:

8. Довідник з цивільної оборони, Укртехногрупа, 1998 р., Київ.

9. Періодичні видання МНС України, 1998-2000 рр., Київ.

Матеріальне забезпечення

(стенди або схеми в класі):

1. Класифікація техногенних надзвичайних ситуацій.

2. Основні характеристики техногенних надзвичайних ситуацій.

3. Техніко-економічні характеристики та можливі над-звичайні ситуації на об’єкті.

ПЕРЕДМОВА

На території України знаходяться десятки тисяч промис-лових, енергетичних, транспортних та сільськогосподар-ських об’єктів, які знаходяться у незадовільному стані: мають значний знос основних фондів (від 60 до 85 %), час-ті відключення від енергоносіїв, незадовільний стан пожеж-ної безпеки, відсутність резервів матеріально-технічних ре-сурсів, недотримання вимог техніки безпеки виробництва і санітарного стану. Все це приводить до появи значної кількості аварій (катастроф) на об’єктах, що зачіпають не тільки працюючий персонал, а і населення, яке попадає у зони ураження, а також призводять і до значних екологіч-них катастроф, що охвачують значні території у всіх реґіо-нах держави.

ПЕРШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:

“ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ТЕХНОГЕННИХ НАДЗВИЧАЙНИХ

СИТУАЦІЙ”

Надзвичайна ситуація (НС) – порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи ін-шою небезпечною подією, яка призвела (може призвести) до загибелі людей та (або) значних матеріальних втрат.

Класифікація надзвичайних ситуацій – система, згідно з якими НС поділяються на класи і підкласи залежно від їх характеру.

Класифікаційна ознака НС – технічна або інша харак-теристика аварійної ситуації, що дає змогу віднести її до надзвичайної.

Порогове значення класифікаційної ознаки НС – виз-начене в установленому порядку значення технічної або іншої характеристики конкретної аварійної ситуації, що дає змогу віднести її до надзвичайної.

Екстремальна подія техногенного характеру – подія, що заключається в істотному різкому відхиленню від норми проходження процесів.

Під нормою треба розуміти таке проходження процесів, до якого населення і виробництво пристосувались шляхом тривалого досліду або спеціальних науково-технічних роз-робок.

Техногенна надзвичайна ситуація – стан, при якому внаслідок виникнення джерела техногенної надзвичайної ситуації на об’єкті, визначеній території або акваторії по-рушуються нормальні умови життя і діяльності людей, ви-никає загроза їх життю і здоров’ю, наноситься шкода май-ну населення, економіці і довкіллю.

Джерело техногенної надзвичайної ситуації – небез-печна техногенна подія, внаслідок чого на об’єкті, визна-ченій території або акваторії виникла техногенна надзви-чайна ситуація.

Аварія – небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об’єкті, території або акваторії загрозу для жит-тя і здоров’я людей і приводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів чи завдає шко-ди довкіллю.

Катастрофа – велика за масштабом аварія чи інша подія, що призводить до тяжких, трагічних наслідків.

Техногенна небезпека – стан, внутрішньо притаманний технічній системі, виробничому або транспортному об’єк-ту, що реалізується у виді дії ураження джерела техно-генної надзвичайної ситуації на людину і довкілля при його виникненні, або у виді прямої чи побічної шкоди для людини і довкіллю в процесі нормальної експлуатації цих об’єктів.

Фактор ураження джерела техногенної НС – складова небезпечної події, що характеризується фізичними, хіміч-ними і біологічними діями і проявленнями, які виражені відповідними параметрами.

Дія ураження джерела техногенної НС - негативний вплив одного або сполучених факторів ураження джерела техногенної надзвичайної ситуації на життя і здоров’я лю-дей, сільськогосподарських тварин і рослин, суб’єкти госпо-дарської діяльності та довкілля.

Зона техногенної надзвичайної ситуації – територія чи акваторія, в межах якої діє негативний вплив одного або сполучених факторів ураження джерела техногенної НС.

Потенційно небезпечний об’єкт – об’єкт, на якому ви-користовуються, виготовляються, переробляються, збері-гаються або транспортуються небезпечні радіоактивні, пожежовибухові, хімічні речовини та біологічні препарати, гідротехнічні і транспортні споруди, транспортні засоби, а також інші об’єкти, що створюють реальну загрозу виник-нення НС.

Потенційно небезпечна речовина - речовина, що внас-лідок своїх фізичних, хімічних, біологічних або токсичних властивостей визначає собою небезпеку для життя і здоро-в’я людей, сільськогосподарських тварин і рослин.

Гранично допустима концентрація небезпечної речо-вини – максимальна кількість небезпечних речовин в ґрун-ті, повітряному або водному середовищі, продовольстві, харчовій сировині, що вимірюється в одиницях об’єму або маси, які при постійному контакті з людиною або при дії на нього за певний термін часу практично не впливає на здоров’я людей і не викликає несприятливих наслідків.

Зона ураження – територія чи акваторія, в межах якої розповсюджені або куди привнесені небезпечні радіоак-тивні, хімічні чи біологічні речовини в об’ємах, що ство-рюють небезпеку для людей, сільськогосподарських тва-рин і рослин на протязі визначеного часу.

Промислова аварія – аварія на промисловому об’єкті, в технічній системі або на промисловій установці.

Проектна промислова аварія – промислова аварія, для якої проектом визначено вихідний і кінцевий стан і перед-бачені системи безпеки, що забезпечують обмеження наслід-ків аварії встановленими межами.

Запроектна промислова аварія – промислова аварія, що викликана не врахованим для проектної аварії вихід-ним станом і супроводжується додатковими в порівнянні з проектною аварією відмовленнями систем безпеки і реалі-зацією помилкових рішень персоналу, які призвели до важ-ких наслідків.

Промислова катастрофа - велика промислова аварія, що потягла за собою людські жертви, шкоду здоров’ю лю-дей або пошкодження і руйнування об’єктів, матеріальних цінностей в великих розмірах, а також принесла серйозну шкоду довкіллю.

Промислова безпека в надзвичайних ситуаціях – стан захисту населення, виробничого персоналу, суб’єктів гос-подарської діяльності і довкілля від небезпек, що виника-ють при промислових аваріях і катастрофах в зонах НС.

Забезпечення промислової безпеки в НС – прийняття і дотримання правових норм, виконання екологічних захис-них, галузевих або відомчих вимог і правил, а також прове-дення комплексу організаційних, технологічних і інженерно-технічних заходів, які спрямовані на відвернення промис-лових аварій і катастроф в зонах НС.

Керівник заняття ставить 2-3 запитання навчаємим що-до визначення повноти засвоєння основних термінів і виз-начень техногенних надзвичайних ситуацій і при необхід-ності роз’яснює незрозумілі визначення.

ДРУГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:

“НЕБЕЗПЕЧНІ ЧИННИКИ ВИРОБНИЧИХ АВАРІЙ, ЇХ ВПЛИВ НА ЖИТТЯ І ЗДОРОВ’Я

ЛЮДЕЙ ТА ДОВКІЛЛЯ”

Зростання масштабів господарської діяльності і кількос-ті великих промислових комплексів, концентрації на них агрегатів і установок великої і надзвичайно великої потуж-ності, використання у виробництві потенційно небезпечних речовин у великих кількостях, великий знос основних фон-дів на об’єктах економіки - все це збільшує вірогідність виникнення надзвичайних техногенних ситуацій, раптове виникнення яких приводить до значних соціально-еколо-гічних і економічних збитків, необхідності захисту людей від дії шкідливих для здоров’я факторів ураження, прове-дення рятувальних, невідкладних медичних і евакуаційних заходів, а також ліквідації негативних наслідків, які скла-лися внаслідок виникнення надзвичайних техногенних ситуацій.

Транспортні аварії поділяються на аварії (катастро-фи): на залізничному транспорті (товарних поїздів, паса-жирських поїздів, поїздів метрополітену); на автомобіль-ному транспорті; на судах (пасажирських, вантажних); на авіаційному транспорті (авіаційні катастрофи в аеропортах і населених пунктах та поза ними); на транспорті з вики-дом (загрозою викиду) СДОР, РР і БНР; на міському транс-порті; транспорті в які потрапили керівники держави та народні депутати.

Пожежі (вибухи) поділяються на пожежі (вибухи): в спорудах, на комунікаціях та технологічному обладнанні промислових об’єктів; на об’єктах розвідки, видобування, переробки, транспортування і зберігання легкозаймистих, горючих і вибухових речовин; на транспорті; в шахтах, підземних та гірничих виробітках; в будівлях та спорудах громадського призначення; на радіаційних, хімічних та біологічних небезпечних об’єктах.

Наявність у навколишньому середовищі шкідливих речовин понад ГДК (гранично допустимі концентрації): в ґрунті; у поверхневих водах; в повітрі; в питній воді; у підземних водах.

Аварії з викидом (загрозою викиду) СДОР і БНР: ава-рії з викидом (загрозою викиду) СДОР, утворення та роз-повсюдження СДОР під час виробництва, переробки або зберігання (поховання); аварії з викидом (загрозою викиду) БНР на підприємствах промисловості і науково-дослідних установках.

Аварії з викидом (загрозою викиду) РР: на атомних станціях, атомних енергетичних установках виробничого або дослідного призначення; на підприємствах ядерно-па-ливного циклу (окрім атомних електростанцій); з джере-лами іонізуючого випромінювання (включаючи ядерно-паливний цикл); з радіоактивними відходами, які не вироб-ляються атомними станціями.

Раптове руйнування будівель та споруд: елементів транспортних комунікацій, виробничого призначення, гро-мадського призначення.

Аварії на електроенергетичних системах: атомних електростанцій; гідроелектростанцій; теплоелектростанцій; автономних електроенергетичних станціях; інших електро-енергетичних станціях; електроенергетичних мережах; транс-портних електричних контактних мережах; порушення стійкості або поділ об’єднаної енергосистеми України.

Аварії на системах життєзабезпечення: на каналіза-ційних системах з масовим викидом забруднюючих речо-вин; на теплових мережах; на системах забезпечення насе-лення питною водою; на магістральних і комунальних газо-проводах; на нафтопроводах і продуктопроводах; на систе-мах зв’язку та телекомунікацій.

Аварії на очисних спорудах: стічних вод з масовим викидом забруднюючих речовин; промислових газів з ма-совим викидом забруднених речовин в повітря.

Гідродинамічні аварії (катастрофи) при: прориву гребель(дамб, шлюзів тощо) з утворенням проривного по-току або з утворенням хвиль прориву та катастрофічного затоплення; спрацюванні водосховищ у зв’язку з загрозою прориву гідроспоруди.

Всі надзвичайні ситуації за масштабом можливих нас-лідків поділяються з урахуванням територіального поши-рення, характеру сил і засобів, що залучаються для лікві-дації наслідків на:

загальнодержавного рівня – надзвичайна ситуація роз-вивається на території двох та більше областей (Авто-номної республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ре-сурси у обсягах, що перевищують власні можливості окре-мої області (Автономної республіки Крим, міст Києва і Севастополя), але не менше одного відсотка обсягу видат-ків відповідного бюджету;

реґіонального рівня – надзвичайна ситуація розгортає-ться на території двох та більше адміністративних районів (міст обласного підпорядкування) Автономної республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя або загрожує перенесенням на територію суміжної області держави, а також коли у разі, коли для її ліквідації необхідні мате-ріальні і технічні ресурси у обсягах, що перевищують влас-ні можливості окремого району, але не менше одного від-сотка обсягу видатків відповідного бюджету;

місцевого рівня – надзвичайна ситуація, яка виходить за межі потенційно небезпечного об’єкту, загрожує поши-ренням самої ситуації або її вторинних наслідків на дов-кілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і техніч-ні ресурси, що перевищують власні можливості потен-ційно небезпечного об’єкту, але не менш одного відсотку обсягів видатків відповідного бюджету. До місцевого рівня також належать всі надзвичайні ситуації, які виникають на об’єктах житлово-комунальної сфери та інших, що не вхо-дять до затверджених переліків потенційно небезпечних об’єктів;

об’єктового рівня - надзвичайні ситуації, які не підпа-дають під зазначені визначення.

Фактори ураження джерел техногенних надзвичайних ситуацій класифікують як по генезису, так і по механізму дії. Генезис – виникнення і наступний розвиток факторів ураження.

Фактори ураження джерел надзвичайних техногенних ситуацій за генезисом розділяють на фактори: прямої дії або первинні; побічної дії або вторинні.

Первинні фактори ураження безпосередньо викликаю-ться виникненням джерела техногенної надзвичайної си-туації.

Вторинні фактори ураження викликаються змінами об’єктів навколишнього природного середовища первинни-ми факторами ураження.

Фактори ураження джерел техногенних надзвичайних ситуацій за механізмом дії розділяють на фактори: фізич-ної дії; хімічної дії.

До факторів ураження фізичної дії відносять: повітря-ну ударну хвилю; хвилю тиску в ґрунті; сейсмічну вибухо-ву хвилю; хвилю прориву гідротехнічних споруд; уламки або осколки; екстремальний нагрів середовища; теплове випромінювання; іонізуюче випромінювання.

До факторів ураження хімічної дії відносять токсичну дію небезпечних хімічних речовин.

Ми з вами розглянули питання, які можливі техногенні надзвичайні ситуації на території об’єктів, районів, міст та реґіонів України.

Перед нами виникає цілком закономірне запитання: “Які надзвичайні ситуації можуть виникнути на нашому об’єкту?”.

Із всіх названих вам надзвичайних техногенних ситуа-цій на нашому об’єкту можливі наступні: _______________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Керівник заняття ставить 2-3 запитання навчаємим що-до визначення повноти засвоєння викладеного матеріалу і при необхідності робить додаткові пояснення.

ТРЕТЄ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:

“ХАРАКТЕРИСТИКА НЕБЕЗПЕЧНИХ ПРОМИСЛОВИХ ФАКТОРІВ

ОБ’ЄКТІВ”

Кожна надзвичайна техногенна ситуація характеризує-ться фактором ураження (одним або декількома) джерела техногенної надзвичайної ситуації.

До небезпечних факторів ураження джерел техногенних надзвичайних ситуацій, які виникають внаслідок аварій (катастроф) на об’єктах господарської діяльності відно-сяться:

Повітряна ударна хвиля, що виникає внаслідок вибу-хів легкозаймистих і вибухових речовин, яка має наступні параметри фактору ураження: надмірний тиск в фронті ударної хвилі; тривалість фази тиску; імпульс фази тиску.

Хвиля тиску в ґрунті, що виникає внаслідок вибухів легкозаймистих і вибухових речовин, яка має наступні параметри фактору ураження: максимальний тиск; час дії тиску; час збільшення тиску до максимуму.

Сейсмічна вибухова хвиля, що виникає внаслідок по-тужних вибухів вибухових речовин і має наступні пара-метри фактору ураження: швидкість розповсюдження хви-лі; максимальне значення масової швидкості ґрунту; час наростання напруги в хвилі до максимуму.

Хвиля прориву гідротехнічних споруд, що виникає внаслідок прориву гребель, шлюзів, дамб тощо і має наступні параметри фактору ураження: швидкість хвилі прориву; глибина хвилі прориву; температура води; час існування хвилі прориву.

Уламки, осколки, що виникають при вибухах легко-займистих і вибухових речовині і має наступні параметри фактору ураження: маса уламку, осколка; швидкість розлі-тання уламку, осколку.

Екстремальний нагрів середовища, що виникає при пожежах, вибухах легкозаймистих і вибухових речовин і має наступні параметри фактору ураження: температура середовища; коефіцієнт тепловіддачі; час дії джерела екст-ремальних температур.

Теплове випромінювання, що виникає при пожежах, вибухах і має наступні параметри фактору ураження: енергія теплового випромінювання; потужність теплового випромінювання; час дії джерела теплового випроміню-вання.

Іонізуюче випромінювання, що виникає при аваріях (катастрофах) з викидом радіоактивних речовин і має нас-тупні параметри фактору ураження: активність радіонуклі-дів в джерелі; щільність радіоактивного забруднення міс-цевості; концентрація радіоактивного забруднення; концент-рація радіонуклідів.

Активність радіонукліда в джерелі іонізації – радіоак-тивність, що дорівнює відношенню числа мимовільних ядерних перетворювань в джерелі за малий інтервал часу до цього інтервалу.

Щільність радіоактивного забруднення місцевості – це ступінь радіоактивного забруднення місцевості.

Токсична дія - що виникає при аваріях (катастрофах) з викидом сильнодіючих отруйних речовин і має наступні параметри фактору ураження: концентрація небезпечної хімічної речовини в середовищі; щільність хімічного зара-ження місцевості і об’єктів.

Щільність зараження небезпечними хімічними речовинами – ступінь хімічного зараження місцевості.

Більшість параметрів кожного фактору джерела тех-ногенної надзвичайної ситуації мають міжнародну познач-ку і одиницю виміру, як у системі СІ, так і не системні. Ось чому при вимірах показників треба бути уважними з одиницями виміру.

Характеристика параметрів джерела

ураження техногенної надзвичайної

ситуації та їх позначення

П а р а м е т р и	Позначення	Одиниця виміру
СІ	Не системні
Надмірний тиск в фронті ударної хвилі	Р ф,, Р	Па	т/м2, кгс/см2, атм.
Тривалість фази тиску	t +	С	-
Імпульс фази тиску	1 +	Па . с	кгс . с/см2
Максимальний тиск в хвилі тиску в ґрунті	g max	Па	кгс/см2
Час наростання тиску до максимального значення	t	С	-
Час теплового випромінювання	t	С	-
Коефіцієнт тепловіддачі	a	Вт/(м2. К)	Ккал/(м2.г.К)
Енергія теплового випромінювання	Q	Дж	Ккал.
Потужність теплового випромінювання	W	Вт	Ккал/ч
Активність радіонукліда в джерелі іонізації	A	Бк	Кі
Щільність радіоактивного забруднення місцевості.	a	Бк/м2	Кі/км3
Концентрація радіоактивного забруднення місцевості.	-	Бк/ м3	Кі/км3
Концентрація радіонуклідів	-	Бк/кг	Кі/кг
Концентрація небезпечної хімічної речовини	C	-	мг/м3
Щільність хімічного зараження місцевості	-	-	мг/см2, г/м2, кг/га

На основі матеріалу, що ми розглянули у другому нав-чальному питанні, знаємо, які надзвичайні техногенні си-туації притаманні нашому об’єкту господарської діяльнос-ті, і виходячи з цього визначимо фактори ураження джерел можливих об’єктових надзвичайних техногенних ситуацій.

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________________________

Керівник заняття ставить 2-3 запитання навчаємим що-до визначення повноти засвоєння викладеного матеріалу і при необхідності робить додаткові пояснення.

Підводить короткі підсумки проведеного заняття за те-мою і ставить завдання на самостійну підготовку до нового заняття.

Т Е М А 4.

ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОБОВ’ЯЗКИ ОСОБОВОГО СКЛАДУ НЕВОЄНІЗОВАНИХ ФОРМУВАНЬ ТА ЙОГО ДІЇ ПРИ ПРИВЕДЕННІ ФОРМУВАНЬ В ГОТОВНІСТЬ.

Навчальна ціль:

Вивчити функціональні обов’язки особового складу невоєнізованих формувань та його дії при приведенні формувань в готовність.

Вид навчальних занять – групове заняття.

Тривалість – 1 година.

Метод проведення занять – бесіда, розповідь, показ.

Місце проведення заняття – клас.

Навчальні питання і орієнтовний розрахунок

навчального часу:

Передмова. 5 хв.

1. Склад та призначення невоєнізованих формувань цивільної оборони. 10 хв.

2. Функціональні обов’язки особового складу невоєнізо-ваних формувань. 10 хв.

2. Дії особового складу невоєнізованих формувань при приведенні їх в готовність. 15 хв.

Підсумки. 5 хв.

Навчальна література і посібники:

· Закон України “Про Цивільну оборону України”, ВРУ, № 2974-Х11, 1993р., Київ.

2. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про Цивільну оборону України”, ВРУ, № 555-Х1У, 1999р., Київ.

3. Положення про Цивільну оборону України, поста-нова КМУ, № 299, 1994 р., Київ.

4. Положення про МНС України, Указ Президента Ук-раїни № 1005/96, Київ.

5. Про єдину державну систему запобігання і реагу-вання на НС техногенного та природного характеру, пос-танова КМУ, № 1198, 1998 р., Київ.

6. Концепція захисту населення і територій у разі заг-рози та виникнення надзвичайних ситуацій, Указ Прези-дента України,1999 р., Київ.

7. Проект Положення про невоєнізовані формування ЦО, Цивільної оборони, Штаб ЦО України, 1994 р., Київ.

8. Довідник з цивільної оборони, Укртехногрупа, 1998 р., Київ.

9. Періодичні видання МНС України, 1998-2000 рр., Київ.

Матеріальне забезпечення

(стенди або схеми в класі):

1. Нормативно-правова база цивільної оборони України.

2. Сили цивільної оборони.

3. Структура цивільної оборони суб’єкта господарської діяльності.

4. Концепція захисту населення і територій.

5. Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації.

ПЕРЕДМОВА

У відповідності з Законом України “Про Цивільну оборону України” створюються невоєнізовані формуван-ня ЦО в областях, містах, районах, містах Києві і Севас-тополі, на підприємствах, в установах і організаціях неза-лежно від форм власності і підпорядкування, які є складо-вою частиною сил цивільної оборони.

За підпорядкованістю невоєнізовані формування поді-ляються на територіальні та об’єктові, за призначенням на формування: загального призначення та забезпечення.

Розрахунки щодо потреб в невоєнізованих формуваннях розробляються:

територіальних формувань загального призначення та забезпечення – управліннями з питань надзвичайних си-туацій та цивільного захисту населення Автономної Рес-публіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, які затверджуються відповідними органами виконавчої влади;

об’єктових – начальниками цивільної оборони суб’єктів господарської діяльності за погодженням з відділами з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту насе-лення районів (міст обласного підпорядкування) і затверд-

жуються місцевими органами виконавчої влади та само-врядування.

ПЕРШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:

“СКЛАД ТА ПРИЗНАЧЕННЯ НЕВОЄНІЗОВАНИХ ФОРМУВАНЬ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ”

Територіальні невоєнізовані формування створюю-ться в Автономній Республіці Крим, областях, містах, міських та сільських районах для ведення рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках ураження та райо-нах масових руйнувань, а також для вирішення завдань цивільної оборони на об’єктах сумісно з об’єктовими фор-муваннями та підпорядковуються начальникам цивільної оборони відповідних територій.

Об’єктові невоєнізовані формування створюються суб’єктами господарської діяльності і підпорядковуються їх керівникам і за рішенням органів виконавчої влади і міс-цевого самоврядування можуть залучатися для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт при виникненні надзвичайних ситуацій на інших об’єктах.

Формування загального призначення (зведені заго-ни, команди, групи) створюються в районах, містах об-ласного та районного підпорядкування, на об’єктах госпо-дарської діяльності для пошуку і рятування потерпілих в осередках аварій, катастроф та стихійного лиха, надання їм долікарської допомоги, проведення невідкладних робіт, необхідних для рятування людей, захисту їхнього життя і здоров’я.

Формування забезпечення створюються на базі під-приємств, установ і організацій відповідного профілю (на об'єктах господарської діяльності,на базі відповідних служб та структурних під­розділів підприємств) для вирішення спеціальних завдань, всебіч­ногозабезпечення формувань загального призначення.

До формувань забезпечення входять:

розвідувальні групи, ланки і пости радіаційного та хіміч­ного спостереження - для ведення розвідки в осе-редках ураження і зонах лиха, місцях розміщення форму-вань та населення, на маршрутах висування, а також для спостереження за радіаційною, хімічною та біологічною обстановкою;

команди, групи і ланки зв'язку - для забезпечення зв’язком начальників та їх органів управління ЦО;

медичні та протиепідемічні загони, бригади, групи, санітар­ні дружини і пости - для ведення медичної і бакте-ріологічної розвідки, надання медичної допомоги, прове-дення протиепідемічних та санітарно-гігієнічних заходів в осередках ураження;

протипожежні та лісопожежні команди, відділення та ланки - для локалізації та гасіння пожеж на об’єктах, маршрутах висуван­ня, районах масових лісових пожеж;

інженерні команди, групи і ланки - для ведення інже-нерної розвідки, рятувальних та аварійно-відновлювальних робіт, відбудови та ремонту доріг і дорожніх споруд, підривних робіт;

аварійно-технічні команди - для ведення аварійно-технічних робіт на мережах і спорудах комунального енер-гетичного господарства;

загони, команди, групи, станції і пункти протирадіа-ційного та протихімічного захисту - для ліквідації нас-лідків радіоактив­ного і хімічного зараження (проведення санітарної обробки особового складу формувань та насе-лення, обеззараження території, споруд і техніки, організа-ції спостереження за радіаційною і хімічною обстанов-кою);

автомобільні загони і колони - для перевезення у поза-міську зону розосередженого персоналу і населення, вивіз матеріальних цінностей, перевезення сил ЦО, евакуація уражених в лікарняні заклади, підвіз робочих змін, дос-тавка матеріальних засобів;

команди і групи охорони громадського порядку - для несення комендантської служби та підтримки порядку в населених пунктах, на об’єктах, в районах розміщення, пунктах збору, маршрутах вивозу персоналу і населення, висування сил ЦО в осередки ураження і райони лиха;

підрозділи харчування (рухомі пункти харчування) - для забезпечення гарячим харчуванням особового складу формувань у разі проведення рятувальних та інших невід-кладних робіт, потерпілого населення та уражених в загонах медичної допомоги;

підрозділи торгівлі продовольчими товарами (рухомі пункти продовольчого постачання) - для забезпечення особового складу формувань сухим.пайком у разі відсутності гарячої їжі;

підрозділи торгівлі промисловими товарами (рухомі пункти речового постачання) - для забезпечення санітарно-обмивальних пунктів і загонів першої медичної допомоги обмінним одягом, білизною та взуттям;

рухомі автозаправні станції - для забезпечення тех-ніки невоєнізованих формувань паливом і мастильними матеріалами;

ланки підвозу води – для забезпечення особового складу формувань і населення водою;

підрозділи технічного забезпечення (рухомі ремонтно-відновлювальні та евакуаційні групи) - для поточного ремонту техніки в польових умовах та її евакуації;

команди, бригади, групи і ланки по захисту сільсько-господарських тварин – для ведення ветеринарної роз-відки, ветеринарної обробки уражених тварин, захисту тварин, фуражу та джерел води, обеззараження фуражу, продуктів тваринного походження, місць розміщення ху-доби, проведення профілактичних ветеринарно-санітарних і охоронно-карантинних заходів;

команди, бригади, групи і ланки по захисту сільсько-господарських рослин - для ведення фітопатологічної і ентомологічної розвідки, проведення заходів щодо захисту рослин і продуктів рослинництва, обеззараження сільсько-господарських угідь та продуктів рослинництва.

У разі необхідності, за рішенням відповідних началь-ників цивільної оборони, можуть створюватися невоєні-зованні формування ЦО іншого профілю.

До територіальних невоєнізованих формувань ЦО відносяться формування загального призначення (зведені загони, команди та групи), а також формування забезпе-чення:

розвідувальні групи, ланки річкової (морської) розвідки та на засобах залізничного транспорту, а також літаки (верто­льоти) повітряної розвідки;

зв’язку (команди, групи),

медичні (групи епідеміологічної розвідки, загони пер-шої медичної допомоги, загони або бригади спеціалізо-ваної медичної допомоги, спеціалізовані протиепідемічні бригади, рухомі проти­епідемічні загони, інфекційні рухомі госпіталі);

інженерні (групи інженерної розвідки, команди по ремонту та відновленню доріг та мостів, команди підрив-них робіт, ланки по обслуговуванню сховищ та укриттів);

аварійно-технічні (аварійно-технічні команди по електро- мережам, аварійно-газотехнічні команди, команди водопро-відно-каналізаційних або теплових мереж);

протирадіаційного і протихімічного захисту (групи, лан-ки, зведені загони, команди, СОП, СОО, СОТ);

автомобільні (загони, колони);

охорони громадського порядку (команди, групи);

технічного забезпечення (рухомі групи);

захисту сільськогосподарських рослин і тварин (ланки, бригади, групи);

інші формування забезпечення створюються в залеж-ності від місцевих умов.

Територіальні формування, як правило, створюються на базі суб’єктів господарської діяльності з чисельністю працюючих більше 100-150 чоловік.

Територіальні формування забезпечення створюю-ться на базі споріднених підприємств, організацій, установ та учбових закладів з урахуванням профілю їх діяльності, наявності відповідних фахівців, матеріальних і технічних засобів.

У сільських районах територіальні формування створю-ються на базі районних організацій та підприємств, а також найближ­чих до районних центрів об’єктів сіль-ськогосподарського призначення.

Об’єкти, на базі яких розгортаються територіальні формування загального призначення або забезпечення, створюють, крім того, об’єктові формування для вирішен-ня завдань ЦО безпосередньо на своїх об’єктах.

Об’єктові формування створюються на підприємствах (у тому числі сільськогосподарських), в організаціях, уста-новах та учбових закладах, які і складаються з формувань загального призначення та забезпечення.

На об'єктах господарської діяльності з чисельністю працюючих до 100 чоловік, школах, ПТУ, вищих та середніх учбових закладах формування загального призна-чення не створюються.

Об’єкти, що не мають матеріальних та людських ресур-сів для створення власних формувань, прикриваються, згідно планів цивільної оборони, територіальними форму-ваннями цивільної оборони.

Основними формуваннями ЦО на промислових під-приємствах є формування загального призначення. Крім них, у залежності від наявності відповідної бази, можуть створюватися формування забезпечення: розвідувальні, зв’язку, медичні, аварійно-технічні, протипожежні, охорони громадського порядку, обслуговування сховищ, обеззаражування, СОП, СОО, СОТ, інші формування.

На підприємствах лісного господарства створюються лісотехнічні та лісопожежні формування (команди, від-ділення).

В установах і на об’єктах водного транспорту додат-ково створюються морські (річкові) аварійно-рятувальні загони (групи), призначені для ведення рятувальних та іінших невідкладних робіт на акваторіях, водних шляхах та прибережних об’єктах.

На підприємствах енергетики, залізничного, повіт-ряного транспорту, зв’язку для рішення завдань ЦО безпосередньо на власних об’єктах крім спеціальних ві-домчих формувань створюються рятувальні, аварійно-від-новлювальні та аварійно-технічні команди, а також інші формування ЦО в залежності від наявності бази створення.

На базі будівних та будівельно-монтажних організа-цій, незалежно від відомчої приналежності та форм влас-ності, крім територіальних формувань ЦО загального приз-начення, створюються такі територіальні формування заез-печення: групи інженерної розвідки; команди по ремонту та відновленню доріг та мостів; команди підривних робіт.

На підприємствах сільського господарства створюю-ться такі формування: зведені команди (групи), пости РХС, СД, протипожежні (команди, відділення, ланки), команди (групи) захисту тварин і рослин, інші фор-мування.

У державних установах та організаціях для виконан-ня завдань ЦО, при наявності відповідної бази створюю-ться такі формування: зведені загони, команди, групи, ланки, пости РХС та інші.

В учбових закладах (в залежності від профілю) ство-рюються формування забезпечення (медичні, зв’язку, за-хисту тварин і рослин, розвідувальні, охорони громадсько-го порядку та інші).

Керівник заняття ставить 2-3 запитання навчаємим що-до визначення повноти засвоєння викладеного матеріалу і при необхідності робить додаткові пояснення.

ДРУГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:

“ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОБОВ’ЯЗКИ ОСОБОВОГО СКЛАДУ НЕВОЄНІЗОВАНИХ ФОРМУВАНЬ”.

По-перше нам необхідно знати, а які невоєнізовані фор-мування створені на території нашого підприємства (уста-нови чи організації) і їх основне призначення.

За рішенням начальника цивільної оборони створені наступні невоєнізовані формування (перечислити форму-вання, їх чисельність, оснащення технікою та засобами малої механізації, їх призначення, хто командир): ________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Невоєнізовані формування цивільної оборони комп-лектуються робітниками та службовцями без звільненняїх від основної роботи.

До складу формувань зараховуються працездатні грома-дяни України - чоловіки віком від 18 до 60 років і жінки - від 18 до 65 років, за винятком жінок, які мають дітей до 8 років, жінок з середньою та вищою медичною освітою, які мають дітей до 3 років, військовозобов’язаних, які мають мобілізаційні приписи, а також осіб, що входять до складу аварійних служб і спеціалізованих професійних формувань підприємств.

Дозволяється зачисляти в склад невоєнізованих фор-мувань ЦО працюючих чоловіків за віком старше 60 років та жінок старше 55 років зїх особистої згоди.

Зарахування громадян до складу формувань обумов-люється окремим пунктом при заключені трудової угоди з адміністрацією підприємства.

Успішне вирішення завдань цивільної оборони буде залежати від умілого виконання командно-начальницьким та особовим складом невоєніованих формувань своїх обо-в’язків.

Командир формування зобов’язаний:

1. Знати організація, призначення та можливості форму-вання, порядок забезпечення технікою та майном.

2. Знати рівень підготовки, моральні та ділові якості під-леглих.

3. Постійно удосконалювати особисту підготовку по ЦО, організовувати та проводити з особовим складом заняття, навчання, тренування.

4. Уміло керувати роботою формування, постійно під-тримувати взаємодію з іншими НФ ЦО (під час прове-дення РіНР).

5. Рішуче та енергійно добиватися виконання постав-лених завдань, проявляючи ініціативу і, у випадку необ-хідності, самостійно приймати рішення у відповідності з обставинами.

6. Турбуватися про забезпечення особового складу НФ ЦО засобами індивідуального захисту, слідкувати за вико-нанням мір безпеки при роботі з технікою, під час маршу, а також своєчасно приймаючи заходи щодо захисту від вторинних факторів ураження.

7. Навчати особовий склад умінню засовувати засоби індивідуального захисту, прилади радіаційної, хімічної розвідки та дозиметричного контролю, проведенню обез-зараження та санітарної обробки людей.

8. Постійно знати наявність особового складу форму-вання, наявність та стан техніки, паливно-мастильних та інших матеріальних засобів.

9. Організовувати матеріальне та технічне забезпечення формування.

10. Здійснювати контроль за правильним викорис-танням, утриманням та зберіганням майна, спеціальної техніки, періодично особисто перевіряти їх справність та зберігання.

11. Постійно заохочувати смілі, розумні та ініціативні дії підлеглих.

Одним із головних обов'язків командирів НФ ЦО являє-ться робота по підтриманню формування в постійній готовності до виконання завдань цивільної оборони.

Громадяни України, які зараховані у склад невоє-нізо­ваних формувань ЦО зобов’язані:

проходити навчання у групах підготовки по ЦО, під час тактико-спеціальних навчань, перевірок стану цивільної оборони об’єкту та при підвищенні кваліфікації;

брати участь в тренуваннях та навчаннях цивільної обо-рони;

утримувати закріплену за ними техніку, майно та інст-румент у справному стані;

знати стан техногенної безпеки на об’єкті;

знати обстановку на техногенних небезпечних об’єктах в зону ураження яких попадає суб’єкт господарської діяль-ності;

підвищувати свою професійну, фізичну та морально-психологічну підготовку;

брати участь в рятувальних роботах, виконувати інші задачі, покладені на формування.

Громадяни, які зараховані у склад формувань і ухиляю-ться від виконання обов’язків з питань ЦО, притягуються до відпові­дальності згідно чинному законодавству.

Підготовка особового складу формувань здійснюється згідно "Положення про Цивільну оборону України".

Штати формувань та табелі їх оснащення розробляю-ться формувачем згідно "Типової організації організаційно-штатної структури невоєнізованих формувань", "Приблиз-них норм оснащення невоенізованих формувань матеріально-технічними засобами", та затверд­жуються начальниками цивільної оборони за узгодженням з відповідними вище-стоящими територіальними органами з питань надзвичай-них ситуацій та цивільного захисту населення.

Для комплектування формувань використовується справна автомобільна, шляхо-будівельна та інша техніка, що не приписана до Збройних Сил України по мобілізації.

Допускається припис одного комплекту техніки до двох-трьох однотипних формувань у різних змінах.

Потреба невоєнізованих формувань цивільної оборони у матеріальних ресурсах, техніці і спеціальних видах май-на задовольняється згідно “Положення про Цивільну обо-рону України”.

Забезпечення формувань спеціальним майном, а також технікою, майном і матеріально-технічними засобами на-родногосподарського призначення здійснюється постача-льницькими структурами формувача з оплатою заявником вартості матеріальних ресурсів, а також технікою та матеріально-технічними ресурсами, які є на підприємстві.

Керівник заняття ставить 2-3 запитання навчаємим що-до визначення повноти засвоєння викладеного матеріалу і при необхідності робить додаткові пояснення.

ТРЕТЄ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:

“ДІЇ ОСОБОВОГО СКЛАДУ НЕВОЄНІЗОВАНИХ ФОРМУВАНЬ ПРИ ПРИВЕДЕННІ ФОРМУВАНЬ В ГОТОВНІСТЬ”.

Постійна готовність формування досягається:

завчасною підготовкою його до виконання покладених на нього завдань;

високим морально-психологічним станом особового складу;

забезпеченням формування засобами індивідуального захисту та іншим майном;

високим ступенем готовності автотранспорту, спеціаль-ної техніки та засобів малої механізації;

високими навичками командно-начальницького складу і особового складу формування ЦО;

знанням командно-начальницьким та особовим складом невоєнізованого формування цивільної оборони особли-востей об’єктів можливих пошукових та невідкладних аварійно-відновлювальних робіт;

безпреривним та стійким управлінням, наявністю необ-хідних запасів та своєчасним їх поповненням.

Для проведення заходів цивільної оборони органи управ-ління ЦО, підприємства, установи і організації на підставі рекомендацій територіальних органів управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення розробляють плани цивільної оборони.

Приведення формувань у готовність до дій за приз-наченням здійснюється згідно з планами, які розроб-ляються на підприємствах в організаціях і установах. В планах визначаються основні завдання, які покладені на формування, перелік заходів, які проводяться, час і вико-навці, необхідні документи, які використовуються під час приведення в готовність. Відпрацьовуються, як додаток до плану, необхідні схеми, розрахунки та інше. Плани зав-часно вивчаються з усіма виконавцями.

В планах передбачається:

порядок і строки оповіщення і збору особового складу формувань;

порядок і строки видачі табельного майна та інших матеріальних засобів;

строки готовності;

питання управління формуванням в період збору, приве-дення в готовність, висування в райони зосередження або в райони рятувальних робіт, організація комендантської служби;

питання взаємодії з іншими формуваннями;

порядок забезпечення та інші питання.

Строки приведення формувань в готовність встанов-люється вищестоящими органами управління у сфері цивільної оборони, захисту населення і територій від НС виходячи із місцевих умов, але вони не повинні пере-більшувати 12 годин.

Готовність формувань перевіряється у ході планових перевірок стану ЦО і навчань цивільної оборони, але не менше одного разу на три роки. При цьому визначається:

час збору формувань, приведенняїх у готовність, вихід у райони зосередження, до об’єктів рятувальних робіт;

готовність і здатність формувань вирішувати завдання цивільної вборони згідно призначення;

забезпеченість формувань засобами індивідуального захисту, технікою, майном і спецодягом, порядок їх збері-гання та готовність до використання;

реальність усіх розрахунків;

відповідність кількості, чисельності, організаційної структури оснащеності формувань характеру та обсягу завдань з урахуванням особливостей виробництва, спе-цифіки міста, району, області, регіону.

Додатки до плану приведення в готовність невоєні-зованого формування:

1. Штат та табель до штату, узгоджений з тери-торіальним органом управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення, затверджений начальником ЦО району (міста обласного підпоряд-кування).

2. Штатно-посадовий список.

3. Функціональні обов'язкі командно-начальницького складу формування.

4. Схема організації формування ЦО.

5. Схема оповіщення.

6. Витяг із графіка отримання майна цивільної оборони (або накладні).

7. Схема (маршрут) висування в вихідний район або район проведення пошукових та невідкладних аварійно-рятувальних робіт.

8. Схема шикування формування на марші.

9. Орієнтовні можливості за 10 годин роботи.

10. Список посадових осіб і їх номери телефонів.

11. Схема об'єкта, на якому будуть проводитись аварійно-рятувальні роботи.

12. Відомість видачі вимірювачів дози опромінення та зняття показників.

13. Журнал контролю опромінення.

14. Режими радіаційного захисту при проведенні ряту-вальних робіт в осередках ураження.

15. Довідкові матеріали.