Київ-2000

КИЇВ-2000

Курс лекцій з тематики підготовки працюючого персо-налу і невоєнізованих формувань цивільної оборони суб’єк-тів господарської діяльності та непрацюючого населення рекомендується для керівників навчальних груп та самос-тійного вивчення основних положень у сфері цивільної оборони та захисту населення і територій в умовах надзвичайних ситуацій техногенного, природного, еколо-гічного та воєнного характеру. При використанні Курса лекцій необхідно враховувати особливості і стан ведення цивільної оборони суб’єктом господарської діяльності та його місцем розташуванням і територіальними особливос-тями даної території. Складається із 3 частин:

Частина 1. Загальна тематика для підготовки особового складу невоєнізованих формувань на об’єктах господар-ської діяльності.

Частина 11. Спеціальна тематика для підготовки особо-вого складу невоєнізованих формувань на об’єктах госпо-дарської діяльності.

Частина 111. Тематика для підготовки робітників та служ-бовців, працівників сільського господарства та непрацюю-чого населення до дій у надзвичайних ситуаціях.

Курс лекцій розроблено полковником запасу Мігович Г.Г. за сприянням окремих працівників цивільної оборони суб’єктів господарської діяльності м. Києва та Київської області.

Зауваження і пропозиції щодо внесення змін та до-повнень для включення у друге видання Курсу лекцій надсилайте за адресою: ЗАТ “Укртехногрупа”, 254074, вул. Вишгородська, 23а, оф.7, тел./факс (044)-430-12-92.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Успішне вирішення багатопланових і складних завдань, які покладені на Цивільну оборону України, у значному ступеню будуть залежати від рівня підготовки населення держави до дій у складній обстановці, яка може скластися внаслідок виникнення надзвичайних ситуацій техногенно-го, природного, екологічного та воєнного характеру.

Внаслідок вивчення тематики кожний громадянин пови-нен:

твердо знати індивідуальні і колективні засоби захисту і уміло використовувати їх в умовах надзвичайних ситуацій;

знати сигнали цивільної оборони і уміти діяти за ними;

знати порядок проведення відселення і евакуації, свої обов’язки і дії при проведенні евакозаходів;

уміло проводити рятувальні і невідкладні аварійно-від-новлювальні роботи в осередках ураження (зараження) і районах стихійних лих, оказувати само- і взаємодопомогу при пораненнях і ураженнях;

уміти виготовляти найпростіші засоби захисту органів дихання, проводити герметизацію свого житла та викону-вати роботи з пристосування під укриття заглиблених і наземних споруд.

Завдання підготовки населення з цивільної оборони мо-жуть бути якісно виконанні тільки тоді, коли керівники за-нять ясно представляють можливу обстановку, яка може скластися на об’єкті, в районі (місті обласного підпоряд-кування) внаслідок НС і способи ліквідації їх наслідків.

Підготовка до занять включає: особисту підготовку ке-рівника; вибір і підготовку місця проведення заняття; під-готовку засобів матеріального забезпечення; підготовку тих, кого навчають.

Відправні дані з організації і методики проведення за-нять керівники отримують під час навчання на обласних (міських, районних, міжрайонних) курсах цивільної обо-рони і на інструкторсько-методичних заняттях, які прово-дяться начальниками штабів цивільної оборони та з над-звичайних ситуацій об’єктів господарської діяльності.

Інструкторсько-методичні заняття, в залежності від сту-пеню підготовленості керівників, можуть проводитися пе-ред кожним або одночасно з декілька занять. На них роз’яс-нюються особливості проведення наступних занять, вихо-дячи з специфіки організації і ведення цивільної оборони на даному об’єкті.

Готуючись до заняття, керівники повинні:

уяснити тему і її зміст;

вивчити рекомендовану програмою і іншу, що відноси-ться до теми, літературу;

визначити навчальні питання і час на вивчення кожного із них;

підібрати місце проведення занять;

визначити засоби матеріального забезпечення і порядок їх підготовки до заняття;

скласти план-конспект.

Особлива увага при підготовці керівники повинні при-діляти визначенню навчальних питань.

План-конспект – це робочий документ керівника, який дозволяє йому твердо проводити заняття, нічого не пропус-каючи і дотримувати послідовність при вивченні матеріалу.

Докладність викладення у плані-конспекті матеріалу і методики проведення заняття залежить від опиту і ступе-ню підготовки керівника.

План-конспект затверджується начальником штабу ЦО та з НС суб’єкта господарської діяльності.

Досягнення цілей заняття у більшому ступеню залежить від місця проведення і матеріального забезпечення. При недостатній забезпеченості матеріальними засобами началь-ник штабу ЦО та з НС об’єкту повинен спланувати заняття навчальних груп у різні строки для того, щоб кожна із них була забезпечена всім необхідним для практичного нав-чання. Всі засоби матеріального забезпечення повинні бути підготовлені для занять завчасно.

Кожне заняття керівник починає з докладу старшого групи про готовність до заняття, перевірки наявності нав-чаємих та готовності засобів матеріального забезпечення.

Після цього він називає тему, навчальну ціль (мету) і приступає до відпрацювання навчальних питань у послі-довності, передбаченій план-конспектом. При необхідності керівник постановкою 2-3 контрольних питань перевіряє ступінь освоєння раніше вивчених тем.

В ході заняття керівник повинен прививати навчаємим тверді практичні навики щодо дій в умовах аварій, катаст-роф та стихійних лих, підвищувати їх психологічну підго-товку.

Керівник повинний виховувати у навчаємих готовність переборювати трудності і чутливість страху, витримувати нервово-психологічні навантаження, які будуть виникати при ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, але при цьому необхідно строго дотримувати заходи безпеки, особ-ливо при проведені рятувальних і невідкладних аварійно-відновлювальних робіт.

Кожне заняття закінчується коротким підсумком, де ке-рівник нагадує тему і мету заняття, позитивні сторони і не-достатки, вказує як їх ліквідувати, називає тему наступного заняття і рекомендує літературу для підготовки за темою.

Методичні розробки не слідує приймати за шаблон. Во-ни мають цілю дати керівникам відправні дані з підготовки і проведення занять. Матеріал методичних розробок необ-хідно використовувати з обліком специфіки роботи кожно-го суб’єкта господарської діяльності і особливостей органі-зації і ведення ЦО на ньому, рівня підготовки навчаємих, матеріальної забезпеченості занять та інших місцевих умов.

Т Е М А 1.

ЗАКОН УКРАЇНИ “ПРО ЦИВІЛЬНУ ОБОРОНУ УКРАЇНИ”. ЄДИНА ДЕРЖАВНА СИСТЕМА ЗАПОБІГАННЯ І РЕАГУВАННЯ НА НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ ТЕХНОГЕННОГО ТА ПРИРОДНОГО ХАРАКТЕРУ. ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА ЦО ПІДПРИЄМСТВА, УСТАНОВИ, ОРГАНІЗАЦІЇ.

Навчальна ціль:

Вивчити основні положення Закону України “Про Цивільну оборону України”, структуру і завдання ЄДС НС та ЦО оборони суб’єкта господарської діяльності.

Вид навчальних занять – групове заняття.

Тривалість – 2 години.

Метод проведення занять – бесіда, розповідь, показ.

Місце проведення заняття – клас.

Навчальні питання і орієнтовний розрахунок

навчального часу:

Передмова 2/3 хв.

1. Головні положення Закону України “Про цивільну оборону України”. 30 хв.

2. Структура і завдання Єдиної державної системи запо-бігання і реагування на НС техногенного і природного ха-рактеру. 30 хв.

3. Організаційна структура ЦО суб’єкта господарської діяльності. 25 хв.

Підсумки. 3/2 хв.

Навчальна література і посібники:

1. Закон України “Про Цивільну оборону України”, ВРУ, № 2974-Х11, 1993р., Київ.

2. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про Цивільну оборону України”, ВРУ, № 555-Х1У, 1999р., Київ.

3. Положення про Цивільну оборону України, поста-нова КМУ, № 299, 1994 р., Київ.

4. Про єдину державну систему запобігання і реагу-вання на НС техногенного та природного характеру, пос-танова КМУ, № 1198, 1998 р., Київ.

5. Типове положення про територіальну підсистему єдиної державної системи запобігання і реагування на НС техногенного та природного характеру, наказ МНС Украї-ни, № 387, 1998 р., Київ.

6. Періодичні видання МНС України, 1998-2000 рр., Київ.

Матеріальне забезпечення

(стенди або схеми в класі):

1. Законодавча база ЦО України.

2. Нормативна база ЦО України.

3. Структура ЄДС НС.

4. Структура територіальної підсистеми ЄДС НС.

5. Структура ЦО України.

6. Структура ЦО суб’єкта господарської діяльності.

Передмова

Кожен має право на захист свого життя і здоров’я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та на вимогу гарантій забезпечення реалізації цього права від Кабінету Міністрів України, міністерств та інших цент-ральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, керів-ництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування.

Держава як гарант цього права створює систему цивіль-ної оборони, яка має своєю метою захист населення від не-безпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, еко-логічного, природного та воєнного характеру.

Кожна людина у випадках аварій, катастрофі стихійного лиха повинна вміти захистити себе, свою сім’ю і надати допомогу потерпілим.

Необхідності цього вимагає саме життя, наша дійсність. Науково-технічний прогрес значно збільшив можливості ви-робництва, але приніс з собою техногенну та екологічну небезпеку для людини і довкілля.

Більшість реґіонів держави підпадають під вплив небез-печних природних явищ. Ось чому кожен з нас повинен багато знати і вміти в ім’я збереження здоров’я і життя.

ПЕРШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:

“ГОЛОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНУ УКРАЇНИ

“ПРО ЦИВІЛЬНУ ОБОРОНУ УКРАЇНИ”

Основу законодавства у сфері цивільної оборони, за-хисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій складає Закон України “Про Цивільну оборону України”, який складається із 5 розділів.

У першому розділі Закону визначаються загальні заса-ди Цивільної оборони України, які складають визначення ЦО, її системи, поширення заходів цивільної оборони на території України, завдання ЦО, керівництво та органи управління цивільною обороною.

Цивільна оборона України є державною системою ор-ганів управління, сил і засобів, що створюється для органі-зації і забезпечення захисту населення від наслідків над-звичайних ситуацій техногенного, екологічного, природ-ного та воєнного характеру.

Систему цивільної оборони складають:

органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції, пов’язані з безпекою і захистом населення, попередженням, реагуванням і діями в надзви-чайних ситуаціях;

органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, ке-рівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування;

центральний орган виконавчої влади з питань надзви-чайних ситуацій та у справах захисту населення від наслід-ків Чорнобильської катастрофи;

курси та навчальні заклади підготовки і перепідготовки фахівців та населення з питань цивільної оборони;

служби цивільної оборони;

сили і засоби, призначені для виконання завдань ЦО;

фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних ресурсів, передбачені на випадок надзвичайних ситуацій;

системи зв’язку, оповіщення та інформаційного забезпе-чення.

Заходи цивільної оборони поширюються на всю тери-торію України, всі верстви населення, а розподіл за обся-гом і відповідальністю за їх виконання здійснюється за територіально-виробничим принципом.

Завданнями Цивільної оборони України є:

запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техноген-ного походження і запровадження заходів щодо зменшен-ня збитків та втрат у разі аварій, катастроф, вибухів, вели-ких пожеж та стихійного лиха;

оповіщення населення про загрозу і виникнення надзви-чайних ситуацій у мирний і воєнний часи та постійне ін-формування його про наявну обстановку;

захист населення від наслідків аварій, катастроф, вели-ких пожеж, стихійного лиха та застосування засобів ура-ження;

організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час;

організація і проведення рятувальних та інших невід-кладних робіт у районах лиха і осередках ураження;

створення систем аналізу і прогнозування управління, оповіщення і зв’язку, спостереження і контролю за радіо-активним, хімічним і бактеріологічним зараженням, під-тримання їх готовності до сталого функціонування у над-звичайних ситуаціях мирного та воєнного часів;

підготовка і перепідготовка керівного складу цивільної оборони, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях.

Керівництво Цивільною обороною України відповідно до її побудови покладається на Кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві дер-жавні адміністрації, керівників підприємств, установ і ор-ганізацій незалежно від форм власності і підпорядкування.

Начальником Цивільної оборони України є Прем’єр-міністр України, а його заступником – керівник централь-ного органу виконавчої влади з питань надзвичайних си-туацій та у справах захисту населення від наслідків Чорно-бильської катастрофи; начальником цивільної оборони Ав-тономної Республіки Крим є Голова Ради міністрів Авто-номної Республіки Крим; начальниками цивільної оборони згідно з адміністративно-територіальним устроєм України є голови місцевих державних адміністрацій; начальниками цивільної оборони в міністерствах, інших центральних ор-ганах виконавчої влади, на підприємствах, в установах і організаціях є їх керівники.

Безпосередньо керівництво виконанням завдань цивіль-ної оборони здійснюється постійно-діючими органами управління у справах ЦО, у тому числі створеними у складі підприємств, установ і організацій силами та служ-бами цивільної оборони.

Завдання, функції та повноваження органів управлін-ня у справах цивільної оборони визначаються цим Законом і Положенням про органи управління у справах цивільної оборони, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Органи управління у справах цивільної оборони, які входять до складу місцевих державних адміністрацій, є підрозділами подвійного підпорядкування.

У другому розділі Закону визначаються повноваження органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ і органі-зацій з питань цивільної оборони.

Кабінет Міністрів України:

забезпечує здійснення заходів щодо попередження над-звичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків;

розподіляє міста і території за групами, а юридичних осіб - за категоріями щодо реалізації заходів ЦО;

створює резерви засобів індивідуального захисту і май-на цивільної оборони, матерально-технічних та інших фон-дів на випадок надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний часи, а також визначає їх обсяг і порядок використання;

вживає заходів щодо забезпечення готовності органів управління у справах ЦО, сил і засобів ЦО до дій в умовах надзвичайних ситуацій;

створює єдину систему підготовки органів управління у справах цивільної оборони, сил ЦО та населення до дій в умовах НС;

визначає порядок створення спеціалізованих професій-них та невоєнізованих пошуково-рятувальних формувань;

задовольняє мобілізаційні потреби військ, органів управ-ління у справах цивільної оборони та установ ЦО.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи сіль-ських, селищних, міських рад в межах своїх повноважень забезпечують вирішення питань ЦО, здійснення заходів щодо захисту населення і місцевостей під час НС, сприя-ють органам управління у справах ЦО у виконанні покла-дених на них завдань.

Центральний виконавчий орган з питань НС та у справах захисту населення від наслідків Чорнобиль-ської катастрофи (МНС України):

забезпечує здійснення державної політики у сфері ЦО, захисту населення і місцевостей від наслідків надзвичайних ситуацій, попередження НС;

організовує розроблення і здійснення відповідних захо-дів з ЦО;

керує діяльністю підпорядкованих йому органів управ-ління у справах цивільної та спеціалізованих формувань, військами ЦО;

здійснює контроль за виконанням вимог ЦО, станом готовності сил і засобів ЦО, проведенням рятувальних та інших невідкладних робіт у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

координує діяльність центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, вико-навчих органів місцевого самоврядування та юридичних осіб щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, проведення пошуку та рятування людей;

здійснює оповіщення населення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайної ситуації, забезпечує належне функціонування відомчих територіальних і локальних сис-тем оповіщення;

здійснює навчання населення, представників органів управління і сил ЦО з питань захисту і дій у надзвичайних ситуаціях;

організовує фінансове і матерально-технічне забезпе-чення військ цивільної оборони, пошуково-рятувальних та інших підпорядкованих йому спеціалізованих формувань;

створює згідно з законодавством підприємства з вироб-ництва спеціальної і аварійно-рятувальної техніки, засобів захисту населення і контролю тощо.

Керівництво підприємств, установ і організацій неза-лежно від форм власності і підпорядкування забезпечує своїх працівників засобами індивідуального та колектив-ного захисту, організовує здійснення евакозаходів, ство-рює сили для ліквідації наслідків НС та забезпечує їх го-товність до практичних дій, виконує інші заходи з ЦО і несе пов’язані з цим матеріальні та фінансові витрати в порядку та обсягах, передбачених законодавством.

Радіаційні, хімічні і вибухонебезпечні підприємства додатково створюють локальні системи виявлення загрози виникнення надзвичайної ситуації та оповіщення персо-налу і населення, що проживає в зонах можливого уражен-ня; запроваджують інженерно-технічні заходи, що зменшу-ють ступінь технічного ризику виникнення аварій, пожеж та вибухів, і несуть витрати щодо їх здійснення в обсягах, передбачених відповідними нормативно-правовими актами.

Власники потенційно небезпечних об’єктів відповіда-ють за захист населення, що проживає в зонах можливого ураження, від наслідків аварій на цих об’єктах.

У третьому розділі Закону визначаються сили цивіль-ної оборони та порядок їх комплектування.

Силами цивільної оборони є її війська, спеціалізовані та невоєнізовані формування.

Війська цивільної оборони підпорядковуються керів-никові центрального органу виконавчої влади з питань НС та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Війська ЦО виконують завдання щодо захисту населен-ня від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха, воєн-них дій, а також проводять рятувальні та інші невідкладні роботи. Кількість і чисельність частин і підрозділів цих військ визначається з урахуванням потреб і особливостей реґіону призначення.

Комплектування військ ЦО здійснюється на підставі Закону України “Про загальний військовий обов’язок і військову службу”, а також за контрактом.

Для виконання специфічних робіт, пов’язаних з радіа-ційною та хімічною небезпекою, значними руйнуваннями внаслідок землетрусу, аварійними ситуаціями на нафтога-зодобувних промислах, проведення профілактичних та відновлювальних робіт, у тому числі й поза межами України, у встановленому законодавством порядку можуть створюватися спеціалізовані формування, що підпорядко-вуються центральному органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС України).

Застосування спеціалізованих формувань для дій за призначенням здійснюється згідно з Положенням про Цивільну оборону України, яке затверджує Кабінет Міністрів України.

Комплектування спеціалізованих формувань ЦО здій-снюється за контрактом з числа фахівців, що мають досвід роботи у надзвичайних ситуаціях.

Невоєнізовані формування цивільної оборони ство-рюються в областях, містах, районах, містах Києві і Севас-тополі, на підприємствах, в установах і організаціях неза-лежно від форм власності і підпорядкування.

До невоєнізованих формувань ЦО зараховуються праце-здатні громадяни України, за винятком жінок, які мають дітей до 8 років, жінок з середньою та вищою медичною освітою, які мають дітей віком до 3 років, та осіб, які мають мобілізаційні розпорядження.

Для забезпечення заходів з цивільної оборони, захис-ту населення і місцевостей від наслідків надзвичайних ситуацій та проведення спеціальних робіт у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, місцевих державних адміністраціях, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядку-вання створюються спеціалізовані служби цивільної оборо-ни: енергетики, захисту сільськогосподарських тварин і рослин, інженерні, комунально-технічні, матеріального за-безпечення, медичні, оповіщення і зв’язку, протипожежні, торгівлі і харчування, технічні, транспортного забезпечен-ня та інші. Для проведення евакуаційних заходів в умовах надзвичайних ситуацій на базі місцевих державних адміні-страцій створюються евакуаційні комісії.

Організаційні засади створення служб цивільної оборо-ни та евакуаційних органів, їх завдання, функції і пов-новаження визначаються у Положенні про ЦО України.

Контроль за дотриманням вимог законодавства з питань ЦО органами виконавчої влади і органами місцево-го самоврядування, керівниками підприємств, установ і ор-ганізацій незалежно від форм власності і підпорядкування здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту насе-лення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС України).

У четвертому розділі Закону визначається порядок утримання і матеріально-технічного забезпечення функціо-нування системи цивільної оборони.

Фінансування заходів з ЦО здійснюється за рахунок від-повідно державного та місцевих бюджетів, а також коштів підприємств, установ і організацій незалежно від форм влас-ності і підпорядкування згідно з законодавством України.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самовря-дування відраховують кошти на проведення заходів щодо навчання та захисту населення і місцевостей, включаючи витрати на утримання і підготовку територіальних органів управління у справах цивільної оборони та формувань цивільної оборони, призначених для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, згідно з законодавством України.

Фінансування заходів з цивільної оборони, що потре-бують капітальних вкладень (включаючи будівництво захисних споруд, складів для зберігання техніки та майна цивільної оборони, створення пунктів управління, систем зв’язку та оповіщення), здійснюється відповідно до загаль-ного порядку фінансування капітального будівництва.

Потреби цивільної оборони у військовій техніці, при-ладах і спеціальному майні задовольняється центральними органами виконавчими органами виконавчої влади, упов-новаженими з питань матеріальних ресурсів та економіки з оплатою замовником вартості виділених матеріальних ре-сурсів. Продукція для потреб цивільної оборони виготов-ляється на умовах державного замовлення.

Центральний орган виконавчої влади з питань надзви-чайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС України) є державним замовником продукції, послуг та робіт для за-безпечення потреб цивільної оборони.

Війська цивільної оборони утримуються за рахунок державного бюджету.

Військовослужбовці цивільної оборони у питаннях гро-шового та інших видів забезпечення користуються всіма правами та пільгами відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та чле-нів їх сімей” та інших нормативно-правових актів.

Органи управління Цивільної оборони України, Ав-тономної Республіки Крим, областей, міст, районів, мі-ністерств та інших органів державної виконавчої влади утримуються відповідно до встановленого порядку за ра-хунок державного і місцевих бюджетів, а також коштів, передбачуваних на утримування міністерств.

Оплата праці працівників органів управління у справах цивільної оборони здійснюється відповідно до умов оплати праці працівників органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автоном-ної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади забезпечують органи управління у справах ЦО транспорт-ними засобами, службовими, господарськими і підсобними приміщеннями, складськими площами.

Посадові особи і громадяни, винні у порушенні зако-нодавства України з питань цивільної оборони, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

У п’ятому розділі Закону визначається порядок міжнародного співробітництва в галузі цивільної оборони.

Співробітництво з іншими державами в галузі ци-вільної оборони здійснюють Кабінет Міністрів України і центральний орган з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катаст-рофи (МНС України) в межах прав і повноважень, перед-бачених законодавством.

Співробітництво здійснюється з питань обміну досвідом цивільної оборони і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, створення і оснащення сил ЦО, спільних дій в разі НС.

Керівник заняття ставить 2-3 запитання навчаємим щодо визначення повноти засвоєння основних положень Закону України “Про Цивільну оборону України”.

ДРУГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:

“СТРУКТУРА І ЗАВДАННЯ ЄДИНОЇ ДЕРЖАВНОЇ СИСТЕМИ ЗАПОБІГАННЯ І РЕАГУВАННЯ НА НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ ТЕХНОГЕННОГО І ПРИРОДНОГО ХАРАКТЕРУ”

Цивільний захист населення - це система заходів, які реалізуються центральними органами виконавчої влади, РМ Автономної Республіки Крим, державними адміністраціями областей, міст Києва, Севастополя і районів, виконавчими органами Рад, підпорядкованими їм силами і засобами під-приємств, установ, організацій (незалежно від форм власнос-ті), добровільними формуваннями, що забезпечують роз-робку та дотримання правових норм, міжнародних, дер-жавних галузевих та відомчих вимог і правил, а також ви-конання організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідеміологічних та інших заходів у сфе-рі запобігання та ліквідації НС, спрямованих на захист населення, сільськогосподарських тварин і рослин, об’єк-тів економіки і довкілля.

З метою забезпечення захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природ-ного характеру створюється державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації.

Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації (ЄДС) - це державна система, яка включає центральні органи виконавчої влади, РМ Авто-номної Республіки Крим, державні адміністрації областей, міст Києва і Севастополя та районів, виконавчі органи Рад, державні підприємства, установи та організації з відповід-ними силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпе-ченням техногенної та природної безпеки, організовують проведення роботи із запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного походження і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля, зменшення матеріальних втрат.

Головною метою ЄДС НС є забезпечення реалізації дер-жавної політики на всій території України у сфері запо-бігання і ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, захисту населення і територій від наслідків аварій, катастроф та стихійного лиха.

Основними завданнями ЄДС НС є:

забезпечення запобігання виникненню НС;

забезпечення готовності органів управління, сил і засобів;

проведення рятувальних і невідкладних аварійно-від-новлювальних робіт та організація життєзабезпечення по-терпілого населення;

розробка нормативно-правових актів, державних норм і стандартів;

здійснення цільових та науково-технічних програм;

забезпечення сталості функціонування об’єктів економіки;

збирання і опрацьовування інформації про НС;

визначення потреби у силах, матеріальних і фінансових ресурсах;

здійснення державного нагляду, експертизи і контролю;

створення та раціональне використання матеріально-технічних ресурсів;

своєчасна та достовірна інформація населення про обстановку та вжиті заходи;

оповіщення населення про загрозу та виникнення НС;

соціальний захист потерпілого населення;

захист населення у надзвичайних ситуаціях;

міжнародне співробітництво у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.

Надзвичайна ситуація - це порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом або ін-шими чинниками, що призвело (може призвести) до заги-белі людей та/або значних матеріальних втрат. Загаль-ними ознаками надзвичайних ситуацій є: матеріальні збит-ки, істотне погіршення стану довкілля, наявність або заг-роза загибелі людей, чи суттєві погіршення умов їх життє-діяльності.

Правовою основою створення ЄДС НС є Закони Ук-раїни “Про надзвичайний стан”, “Про Цивільну оборону України”, “Про війська ЦО”, доповнення та зміни до них, інші законодавчі акти, укази Президента України про створення структур Міністерства України з питань надзви-чайних ситуацій та захисту населення від наслідків Чорно-бильської катастрофи.

Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації (ЄДС НС) будується з урахуванням рівнів (загальнодержавного, територіального, місцевого і об’єктового) і класифікації надзвичайних ситуацій (техно-генного, природного і соціально-політичного характеру), стандартів безпеки і термінології, сил, засобів та резервів територій і галузей.

Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації (ЄДС НС) включає: органи управ-ління (центральні, територіальні, галузеві, місцеві і об’єк-тові), системи забезпечення (територіальні і функціональні підсистеми), сили і засоби (військові, спеціальні і спеціа-лізовані цивільні підрозділи з їх оснащенням, наглядові органи та інформаційні бази підсистем єдиної державної системи, які призначені (залучені) для виконання завдань щодо запобігання та реагування на надзвичайні ситуації).

Територіальна підсистема ЄДС НС - це складова час-тина єдиної державної системи (ЄДС), яка включає – міс-цеві органи виконавчої влади, виконавчі органи Рад, дер-жавні підприємства, установи та організації з відповідни-ми силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпе-ченням техногенної та природної безпеки, організовують проведення роботи із запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля Авто-номної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севасто-поля, зменшення матеріальних втрат.

Функціональна підсистема ЄДС НС - це складова час-тина єдиної державної системи (ЄДС), що створюється на базі міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, включає їх реґіональні та місцеві структурні підроз-діли, підпорядковані державні підприємства, установи та організації з відповідними силами і засобами, які здійсню-ють в межах своєї компетенції нагляд за забезпеченням техногенної і природної безпеки, організовують проведен-ня роботи із запобігання надзвичайним ситуаціям техно-генного та природного характеру і реагування у разі їх ви-никнення з метою захисту населення і довкілля, зменшен-ня матеріальних втрат.

Органи управління ЄДС НС – це органи виконавчої влади або їх структурні підрозділи, які призначені для без-посереднього керівництва діяльністю щодо запобігання і реагування на надзвичайні ситуації в межах своєї компе-тенції.

Органи управління ЄДС НС діляться на координуючі (державна комісія з ТЕБ і НС, Національна рада безпеки життєдіяльності, постійні комісії з ТЕБ і НС, об’єктові ко-місії з НС), постійні (КМУ, МНС України, органи з НС міністерств і відомств, державні територіальні і місцеві виконавчі органи, управління (відділи) з питань НС та ЦЗН, органи з НС реґіональних, міських і районних служб, управління об’єктів економіки, служби з НС), повсякденні

(оперативно-чергові служби МНС України, управлінь (від-ділів) з питань НС та ЦЗН, суб’єктів господарської діяль-ності).

Системи забезпечення включають: фінансові (резерв-ний фонд КМУ, резервні фонди територіальних і місцевих органів виконавчої влади у розмірі 1% від зведеного річного бюджету), матеріальні (ресурси Держкомрезерву, МНС, окремих міністерств і відомств, територіальних орга-нів виконавчої влади, суб’єктів господарської діяльності), транспортні (МО, Мінтрансу, МВС та інших, транспорт-них підприємств, суб’єктів господарської діяльності), опо-віщення і зв’язку (МНС, МВС, МО, Держкомзв’язку, Мін-трансу, Мінагропрому та інших, а також їх територіальних органів, суб’єктів господарської діяльності).

Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації (ЄДС НС) може функціонувати у наступних режимах: повсякденної діяльності (Ведення спостереження і здійснення контролю за станом довкілля, обстановкою на потенційно небезпечних об’єктах і при-леглій до них території. Розроблення і виконання цільових і науково-технічних програм і заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, забезпечення безпеки і захисту

населення, зменшення можливих матеріальних втрат, за-безпечення сталого функціонування об’єктів економіки та збереження національної культурної спадщини у разі ви-никнення надзвичайної ситуації), підвищеної готовності

( Формування оперативних груп для виявлення причин по-гіршення обстановки безпосередньо в районі можливого виникнення НС. Прогнозування можливості виникнення НС та її масштабів. Підготовка пропозицій щодо нормалі-зації обстановки в районі надзвичайної ситуації. Проведен-ня заходів щодо запобігання виникненню НС. Розроблен-ня комплексних заходів щодо захисту населення і тери-торій, забезпечення стійкого функціонування об’єктів еко-номіки. Приведення в стан підвищеної готовності наяв-них сил і засобів.), діяльності при НС ( Здійснення керів-ництва функціонуванням підсистем і структурних під-розділів ЄДС НС. Організація захисту населення і територій. Організація роботи, пов’язаної з локалізацією або ліквіда-цією НС. Визначення межі території, на якій виникла НС. Забезпечення сталого функціонування об’єктів економіки та першочергового життєзабезпечення населення. Здійснен-ня постійного контролю за станом довкілля, інформуван-ня вищестоящих органів управління щодо рівня НС та вжитих заходах, пов’язаних з реагуванням, захистом і опо-віщенням населення та наданням йому необхідних ре-комендацій щодо поведінки в умовах НС.) та діяльності при надзвичайному стані.

Головними етапами діяльності ЄДС НС є: запобі-гання виникненню надзвичайних ситуацій (підготовка та реалізація комплексу правових, соціально-економічних, по-літичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на регулювання техногенної та природної безпеки, проведення оцінки рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення НС на основі даних моніторингу, експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх переростання у НС або пом’якшення її можливих наслід-ків), реагування на НС (скоординовані дії підрозділів єди-ної державної системи щодо реалізації планів дій (планів ліквідації НС), уточнених в умовах конкретного виду та рівня надзвичайної ситуації з метою надання невідкладної допомоги потерпілим, усунення загрози життю та здоро-в’ю людей, зменшенню матеріальної шкоди і фінансових витрат), ліквідація наслідків НС, гострий період ліквідації надзвичайних ситуацій, плановий і програмний періоди ліквідації надзвичайних ситуацій.

Взаємодія органів управління ЄДС НС та підпоряд-кованих їм сил організується з метою своєчасного і ефек-тивного реагування на надзвичайні ситуації.

Визначаються центральні і територіальні органи уп-равління, які взаємодіють в кризових ситуаціях, склад і кількість сил і засобів реагування на надзвичайну ситуа-цію. Погоджується порядок спільних дій сил реагування на надзвичайну ситуацію, вирішуються питання всебічно-го забезпечення.

Базовими принципами створення ЄДС НС є: дер-жавний характер системи, орієнтація на загальнолюдські цінності, дотримання міжнародних норм, пріоритет вимог забезпечення безпеки при діяльності людини, відкритість для міжнародної співпраці.

На діяльність ЄДС НС оказують вплив фактори: зовнішні (трансграничний характер НС,соціально-еко-номічні зміни в світі, наявність світового досвіду та рин-ку) та внутрішні (високий рівень техногенної та природ-ної безпеки в Україні, необхідність протистояння НС, соціально-економічні зміни в Україні, високий науково-технічний рівень в Україні, обмеженість наявних мате-ріально-технічних ресурсів та фінансових резервів).

ЄДС НС має унікальні властивості: глобальність дії, постійна готовність, багато функціональне застосування, висока наукоємкість, надто велика інформативність, ви-сока оперативність.

Основною метою створення територіальних підсис-тем в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є забезпечення реалізації на відпо-відній території державної політики у сфері запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, цивільного захисту населення.

Керівник заняття ставить 2-3 запитання навчаємим щодо визначення повноти засвоєння основних положень створення і функціонування ЄДС НС.

ТРЕТЄ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:

“ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА ЦО ПІДПРИЄМСТВА, УСТАНОВИ І

ОРГАНІЗАЦІЇ”

Система цивільної оборони суб’єкта господарської діяльності будується на основі Закону України “Про Цивільну оборону України”, Положення про Цивільну оборону України та інших нормативно-правових актів з метою захисту робітників, службовців і населення, яке мешкає у відомчому житловому фонді або попадає у зону ураження від об’єкта, від НС техногенного, природного та соціально-політичного характеру, яка включає органи управ-ління, сили і засоби, що створюються для організації та забезпечення захисту робітників, службовців та населення, попередження і ліквідації наслідків НС та організовується за територіально-виробничим принципом.

Керівництво цивільною обороною відповідно до прин-ципу її побудови здійснює адміністрація підприємства, установи або організації. Начальником цивільної оборони є керівник адміністрації суб’єкта господарської діяльності.

Безпосереднє керівництво виконанням завдань ЦО пок-ладається на штаб цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій об’єкта, а також на штатних працівників ЦО підприємств, установ і організацій, чисельний склад яких визначається згідно з додатком № 1 до Положення про Цивільну оборону України.

Завдання, функції та повноваження штабу цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій суб’єкта господар-ської діяльності визначаються у відповідності з діючими нормативно-правовими актами з питань цивільної обо-рони, захисту населення і територій від НС.

Функціональні обов’язки штатних працівників ЦО під-приємства, установи або організації визначаються началь-ником ЦО суб’єкта господарської діяльності.

Для проведення заходів цивільної оборони штабом ЦО та з НС суб’єкта господарської діяльності на підставі реко-мендацій відділу з питань НС та ЦЗН (цивільного захисту населення) району (міста обласного підпорядкування) роз-робляються плани:

розвитку й удосконалення цивільної оборони;

цивільної оборони (дій органів управління та сил у разі надзвичайної ситуації).

Всі плани (за винятком тих, що стосуються мобіліза-ційних заходів) розробляються як документи відкритого користування.

Суб’єкт господарської діяльності, чисельний склад пра-цівників якого не перевершує 30 чоловік, за винятком ра-діаційних, хімічно, пожежо і вибухонебезпечних об’єктів, розробляє інструкцію по діям у разі надзвичайної ситуації.

Плани цивільної оборони затверджуються керівником адміністрації суб’єкта господарської діяльності після погод-ження з відділом з питань НС та ЦЗН району (міста облас-ного підпорядкування).

Плани цивільної оборони вводяться в дію у разі ви-никнення надзвичайної ситуації НЦО об’єкту або вище-стоящим органом управління.

Для надійного і сталого управління процесами захисту робітників, службовців та населення, яке попадає у зони ураження об’єкту, у надзвичайних ситуаціях і виконання інших функцій, передбачених планами на воєнний час, може використовується пункт управління, що створюється в одному із сховищ (укриття), а також можуть використо-вуватися рухомі пункти управління на автомобілях.

Режим роботи, а також чисельність особового складу, який має працювати на зазначених пунктах управління визначається у порядку, що встановлюється НЦО об’єкту.

Для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у разі надзвичайних ситуацій застосовуються сили цивільної оборони, які включають спеціалізовані і невоєні-зовані формування.

Для ліквідації наслідків НС допускаються сили ЦО об’єкта, які мають відповідну підготовку, підтверджену у атестаційному порядку, і під керівництвом відповідних органів управління у сфері цивільної оборони.

Структуру спеціалізованих формувань, їхній штат і чисельність затверджує орган, що прийняв рішення про створення формування. Спеціалізовані формування ство-рюються як за рахунок бюджету суб’єкта господарської діяльності так і на госпрозрахунковій основі.

Комплектування спеціалізованих формувань здійснює-ться за контрактом з числа фахівців, які мають досвід роботи з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Невоєнізовані формування ЦО створюються підприєм-ством, установою або організацією у відповідності до завдань, що встановлені відділом з питань НС та ЦЗН району (міста обласного підпорядкування).

До невоєнізованих формувань належать загони, коман-ди, групи, ланки, які призначені для проведення рятуваль-них та інших невідкладних робіт у разі НС.

Комплектування невоєнізованих формувань здійснює-ться у встановленому законодавством порядку з урахуван-ням завдань відділів з питань НС та ЦЗН району (міста обласного підпорядкування).

Порядок використання особового складу невоєнізова-них формувань, його матеріального, технічного і фінансо-вого забезпечення, а також матеріального стимулювання визначають органи управління, які прийняли рішення про створення указаних формувань.

Начальник цивільної оборони:

забезпечує постійну готовність ЦО суб’єкта госпо-дарської діяльності до виконання покладених на неї зав-дань;

забезпечує планування і здійснення заходів щодо захис-ту робітників і службовців підприємства, установи чи орга-нізації та населення, яке мешкає у відомчому житловому фонді від наслідків надзвичайних ситуацій;

забезпечує створення, підготовку і підтримання у стані готовності до застосування сил і засобів щодо поперед-ження і ліквідації наслідків НС, навчання працівників засо-бам захисту і діям в умовах НС у складі формувань ЦО;

організовує планування і проведення заходів щодо під-вищення сталості функціонування об’єкту і забезпечення життєдіяльності працівників в умовах НС;

забезпечує створення і підтримання у стані постійної готовності локальної системи оповіщення, зв’язку і спос-тереження про загрозу виникнення або виникнення НС;

забезпечує організацію і проведення аварійно-рятуваль-них та інших невідкладних робіт на території підприємст-ва, установи чи організації і прилеглій території у відпо-відності з планами попередження та ліквідації НС;

фінансує заходи щодо захисту робітників, службовців та населення, що мешкає на прилеглій до об’єкту території, попередження і ліквідації наслідків НС;

створює резерви фінансових і матеріально-технічних ресурсів для ліквідації наслідків НС;

подає у встановленому порядку інформацію у сфері цивільної оборони, захисту населення і територій від НС, а також здійснює оповіщення робітників і службовців про загрозу або виникнення НС;

організовує взаємодію з вищестоящими органами управ-ління з питань організації і ведення ЦО в умовах НС;

забезпечує здійснення контролю за виконанням заходів цивільної оборони суб’єктом господарської діяльності.

Штаб цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій:

розробляє плани дій у НС, розвитку і вдосконалення ЦО підприємства (установи або організації);

розробляє і втілює в життя заходи щодо захисту робіт-ників, службовців і населення, що мешкає у відомчому житловому фонді, від наслідків НС;

розробляє і подає пропозиції щодо фінансового, мате-ріально-технічного та транспортного забезпечення заходів цивільної оборони в умовах надзвичайних ситуацій;

відповідає за постійну готовність систем управління, оповіщення і зв’язку, сил і засобів ЦО до дій в умовах НС;

контролює та забезпечує своєчасне і повне інформу-вання робітників, службовців та населення на прилеглій території при загрозі або виникненні НС;

веде облік і звітність з питань ЦО за суб’єкт господар- ської діяльності;

формує об’єми заявок на матеріально-технічні засоби та здійснює контроль за їх накопиченням і збереженням;

організовує підготовку керівного складу, органів управ-ління і сил ЦО, робітників і службовців до дій в умовах НС;

організовує контроль за підтримкою в готовності сис-тем попередження і аналізу можливої обстановки на під-приємстві, в установі або організації;

готовить проекти рішень НЦО, пропозиції, накази та розпорядження з питань ЦО і НС.

Штаб ЦО та з НС об’єкта очолює начальник штабу. Посада начальника штабу може бути штатною або по сумісництву. Начальник штабу є заступником начальника цивільної оборони суб’єкта господарської діяльності.

Права начальника цивільної оборони:

Свої обов’язки начальник цивільної оборони суб’єкта господарської діяльності виконує шляхом безпосередньої діяльності, а також через начальника штабу ЦО та з НС, якому надається право:

видавати накази, розпорядження і вказівки з питань цивільної оборони, обов’язкові для виконання посадовими особами адміністрації об’єкту;

здійснювати контроль за роботою управлінь, відділів, структурних підрозділів і посадових осіб адміністрації об’єкту, що спрямована на виконання завдань ЦО;

розробляти і втілювати в життя заходи із захисту робітників і службовців від можливих наслідків НС;

здійснювати керівництво діями органів управління та сил ЦО в умовах ліквідації наслідків НС, а також залучати до дій у НС робітників і службовців об’єкту;

одержувати від управлінь, відділів, керівників структур-них підрозділів та інших посадових осіб адміністрації об’єкту відомості і матеріали, необхідні для організації та координації робіт, пов’язаних із запобіганням і ліквідацією можливих наслідків надзвичайних ситуацій.