Тема 9. Міжнародна економічна інтеграція

9.1. Сутність, цілі і передумови міжнародної економічної інтеграції.

9.2. Форми міжнародної економічної інтеграції.

9.3. Особливості і тенденції розвитку міжнародної економічної інтеграції.

Однією з головних рис функціонування світового господарства на початку XXI століття став інтенсивний розвиток міжнародних економічних відносин. Відбувається розширення і поглиблення економічних відносин між країнами, економічними групами, різними фірмами й організаціями. Ці процеси спостерігаються в поглибленні міжнародного поділу праці, інтернаціоналізації господарського життя, збільшення відкритості національних економік, їхньому зближенню, розвитку і зміцненню регіональних міжнародних структур.

Характерно, що всі ці процеси взаємодії і співробітництва носять протилежний характер. Діалектика міжнародних економічних відносин виявляється в тім, що прагнення до економічної незалежності, зміцненню національних господарств, окремих країн у результаті приводить до великої інтернаціоналізації світового господарства, відкритості національних економік, поглибленні міжнародного поділу праці.

Аналіз зміни в економічному і політичному середовищі світу дозволяє виділити дві протилежні тенденції: сепаратизм і інтернаціоналізм.

Сепаратизм – прагнення до відділення і виділення, чітко виділяє себе в сепаратистських рухах у Шотландії, Уельсу, Іспанії «гарячих крапках» у колишній Югославії і чеченській війні в Росії.

Інтернаціоналізація відбулося від слова «інтернаціоналізувати - декларувати вільним для міжнародного використання».

Интернационализация экономических отношений представляет собой процесс развития стойких внешнеэкономических отношений между комплексными экономическими системами (странами, народами).

Однією з рис економічної інтеграції на макрорівні одночасно і як наслідок її розвитку виступає економічна інтеграція.

Международная экономическая интеграция представляет собой процесс экономических взаимоотношений стран, что приводит к сближению хозяйственных механизмов, взаимопроникновению отдельных национальных хозяйств, что соответствует интересам всех, кто берёт участие в интеграционном процессе сторон, а также касается трёх стран.