Оцінка економічної ефективності системи управління

охороною праці на підприємстві (СУОПП)

Основним принципом при вирішенні завдань з охорони праці є використання економічних методів управління охороною праці, до яких відносяться:

- створення фонду охорони праці на підприємстві;

- обов'язкове соціальне страхування працівників від нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві;

- збереження середнього заробітку працюючого за період простою у разі виникнення травми чи захворювання, або у випадку виникнення небезпечної виробничої ситуації, коли робітник відмовляється від дорученої роботи;

- відшкодування шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я або у випадку смерті потерпілого, пов'язаними з виконанням трудових обов'язків;

- безплатне лікувально-профілактичне забезпечення та інші пільги і компенсації працівникам, що зайняті на роботах з важкими умовами праці.

На економічну ефективність підприємства суттєво впливають, у першу чергу, нещасні випадки на виробництві, погані умови праці, а також відсутність на підприємстві ефективно функціонуючої системи управління охороною праці.

Економічний результат підприємства, який пов'язаний з покращенням умов праці, виражається в:

- збільшенні періоду професійної активності працівників;

- підвищенні продуктивності праці;

- зменшенні плинності кадрів;

- зменшенні матеріальних витрат підприємства на оплату відшкодувань працівникам у разі нещасного випадку.

Впровадження системи управління охороною праці повинно привести до суттєвого зменшення збитків на підприємстві.

Економія від впровадження СУОПП, згідно методики, що наведена у [21], утворюється за рахунок таких джерел:

- зменшення кількості захворювань і травм і, як наслідок, зниження втрат робочого часу (у вигляді умовно звільнених робітників та економії їхньої заробітної плати з відрахуванням) Е_р;

- зменшення оплати за ставками шкідливих професій і оплати додаткових відпусток за роботу в шкідливих умовах унаслідок переведення працівників у нормальні умови праці Е_ш;

- зменшення збитків через професійні захворювання і травматизм (зниження собівартості від зменшення виплат за лікарняними листами; для повного обліку варто додати зниження збитків завдяки зменшенню витрат на стаціонарне З_с та амбулаторне З_а лікування) Е_л;

- скорочення збитків від плинності кадрів через незадоволення умовами праці Е_п.

Отже, сумарна економія визначається додаванням усіх джерел:

Е_с = Е_р + Е_ш + Е_л + Е_п, у.о. (1.1)

На підставі розрахованої сумарно економії від впровадження СУОТП можна визначити річний економічний ефект:

, у.о., (1.2)

де Е_н – нормативний коефіцієнт порівнювальної економічної ефективності (для заходів з охорони праці Е_н = 0,08);

К – одноразові витрати на розроблення і впровадження СУОПП у.о.

Тема 4. Система управління охороною праці та ризиком (СУОПР)

При вирішенні комплексних питань виробничої безпеки все більший розвиток отримує методологія оцінки безпеки промислових об’єктів та технологічних процесів на основі теорії ризику. Такий підхід відомий як ризико-орієнтований (РОП).

Створення системи управління охороною праці первісно передбачає запобігання небезпеки на підставі постійної оцінки ступеня небезпеки та ризику, тобто система повинна працювати на профілактику шляхом виключення або зменшення ризиків.

Згідно міжнародного стандарту OHSAS 18001, планування робіт з охорони праці повинно передбачати оцінку та контроль ризиків на підприємстві. Взагалі, міжнародний стандарт OHSAS 18001 розглядає Систему менеджменту гігієни та безпеки праці, тобто СУОП, як частину системи менеджменту організації, яка використовується для розробки та впровадження її політики, а також для управління ризиками в галузі гігієни та безпеки праці.

Є різниця у підході до визначення СУОП в національних стандартах України та міжнародних стандартах з охорони праці: в Україні СУОП – це діяльність, що регламентована нормативно-правовими актами; в країнах Євросоюзу СУОП – це управління ризиками в галузі охорони здоров’я та безпеки праці, що пов’язані з діяльністю підприємства.

В Україні початок підходу в галузі безпеки праці на підставі ризик-аналізу був покладений у 2001 році з прийняттям Закону України "Про об’єкти підвищеної небезпеки" та постановою Кабінету Міністрів України "Про ідентифікацію та декларування об’єктів підвищеної небезпеки". У 2002 р. Міністерством труда та соціальної політики України була затверджена методика визначення ризиків для декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки.