Сутність податку на додану вартість, його зародження та розви­ток

Батьківщиною податку на додану вартість (ПДВ) вважається Франція. У Франції його почали застосовувати з 1954 р. ПДВ був запроваджений в Україні в 1992 р. і, разом з акцизним збором, замінив податок з обороту та податок з продажів. ПДВ є непрямим податком, а саме - одним із видів універсальних акцизів. ПДВ має високу ефективність з фіскальної точки зору. Широка база оподаткування, яка включає не тільки товари, але й роботи та послуги, забезпечує надійність та стабільність бюджетних надходжень. Універсальні ставки полегшують як обчислення податку для його платників, так і контроль податкових органів за правильністю та своєчасною сплатою останнього. Слід відмітити, що у всіх розвинутих державах має місце диференційований підхід до встановлення цього податку на відміну від України. Стягнення ПДВ на всіх етапах руху товарів, робіт та послуг має за мету рівномірний розподілі податкового навантаження між усіма суб'єктами підприємницької діяльності. Крім того, є відсутнім кумулятивний ефект в ціноутворенні, коли податок нараховується на податок. Недоліком ПДВ є значний його вплив на загальний рівень ціноутворення, особливо щодо малозабезпечених верств населення, а також відволікання обігових коштів підприємств. Основним документом, який регламентує порядок адміністрування податку на додану вартість, є Закон України "Про податок на додану вартість " №168/97-ВР від 3 квітня 1997р. із змінами і доповненнями.

Передумови впровадження податку на додану вартість в Україні. Податок на додану вартість - це частина новоствореної вартості на кожному етапі виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), що надходить до бюджету після їх реалізації. Інакше кажучи, ПДВ - це непрямий податок, який стягується до бюджету у вигляді надбавки до ціни товару, який сплачується споживачами. Незважаючи на те, що податок на додану вартість використовується в Україні вже 17 років, він був і залишається "terra incognito" як для платників, так і збирачів. ПДВ, був запроваджений як альтернатива податку з обороту та податку з продажу. Це був цікавий експеримент, бо за своїм змістом ПДВ найкраще працює в демонополізованій економіці з мінімальним застосуванням "внутрішньокорпоративних" цін та відсутністю так званих "зв'язаних осіб". Натомість, головна мета планової системи є зворотною - підтримання планового ціноутворення, збереження єдиного власника в особі держави.Слід зазначити, що становлення податку на додану вартість в Україні проходило в 2 етапи: до 01.10.1997 року і після.

Коротко підсумовуючи викладене, можна визначити основні риси діючої до 01.10.1997 року системи оподаткування доданої вартості:

· відсутній механізм бюджетної компенсації стійкого дебетового сальдо;

· відсутні правила інфляційної нейтральності;

· ПДВ є розподільчим податком, зобов'язання бюджетів різних рівнів, щодо компенсацій не визначені;

· момент виникнення права на кредитування визначається за принципом обліку собівартості ПДВ, сплаченій у ціні товарних запасів, не зменшує податкових зобов'язань;

. ПДВ, сплаченійу ціні капітальних товарів, амортизується;