Податкова політика держави

Податкова політика — це діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держави.

Формування податкової політики повинно будуватися на принципах:

стабільної податкової системи;

застосування одного й того ж податкового тягаря для різних груп платників податків залежно від рівня їхніх доходів;

створення однакових умов оподаткування як підприємців, зайнятих у сфері виробництва, так і споживачів.

Держава, застосовуючи такий фінансовий інструмент як податкова система, вирішує наступні основні питання:

досягнення постійного стійкого економічного росту;

забезпечення стабільності цін на основні товари і послуги;

забезпечення повної зайнятості працездатного населення;

забезпечення визначеного мінімального рівня прибутків населення;

творення системи соціальної захищеності громадян, у першу чергу пенсіонерів, інвалідів, багатодітних;

врівноваження (збалансованості) зовнішньоекономічній діяльності.

Вирішення одночасно всіх перерахованих вище питань практично неможливо. Знайти їх збалансоване співвідношення — це і є головне в податковій політиці будь-якої держави.

Податкова політика як засіб макроекономічного регулювання, властивий економіці ринкового типу, в Україні лише починає формуватися.

Невирішеність проблеми на концептуальному рівні:

по-перше, призводить до нестабільності податкової політики, що дестабілізує економіку;

по-друге, зумовлює використання податків не як засобу регулювання економічних процесів, а як засобу мобілізації доходів до державного бюджету, тобто у їх фіскальній функції.

Саме збереження попереднього обсягу доходів бюджету або зростання їх було досі головним критерієм при вивченні ставок оподаткування.

Для того щоб стимулююча податкова політика сприяла суттєвому зростанню попиту підприємств на інвестиційні товари і на цій основі — розширенню їх виробництва, вона має поєднуватися з такими заходами:

· комплексом заходів, в тому числі податкових, які забезпечили б активізацію інвестиційної діяльності комерційних банків, через те що власних коштів підприємств недостатньо для проведення серйозної інвестиційної політики в умовах спрацьованості більшості основних фондів підприємств;

· активізацією приватизаційних процесів, а також чітким визначенням і гарантуванням прав власності і менеджерам отримувати прибутки від виробництва та інвестування і зацікавить їх в інвестуванні коштів;

· демонополізацією економіки, яка змусить підприємства реагувати на зростання сукупного попиту не підвищенням цін. А розширенням виробництва;

· стабілізацією інфляційних процесів, що посилить привабливість інвестицій;

· політичною і правовою стабілізацією, які сприятимуть зростанню впевненості підприємців в майбутньому і стимулюватимуть їх до інвестування в економіку.

Щодо зростання попиту на споживчі товари, а отже, створення умов для розширення їхнього виробництва, то сприятлива податкова політика у сфері особистого прибуткового оподаткування має поєднуватися з суттєвим зростанням особистих доходів на базі глибокого реформування системи оплати праці на державних підприємствах і в бюджетній сфері. Це, в свою чергу, змінить співвідношення між складовими частинами валового доходу країни на користь заробітної плати, дасть можливість реформувати податкову систему в напрямі підвищення в ній ролі особистого прибуткового податку і зменшення ролі податку на прибуток підприємств. Зменшення частки податку на прибуток у податкових надходженнях до державного бюджету розширить можливості використання цього податку з метою регулювання економічних процесів.

Невипадково податкова політика України знаходиться в центрі уваги вищих державних органів країни. Наробляється система законодавчо-нормативних актів з цього питання.

Основне в податковій політиці на сучасному етапі в Україні є реформування податкової системи в напрямках:

зниження загального рівня податкового тягаря;

забезпечення інвестиційної спрямованості податкової системи шляхом запровадження інвестиційних податкових пільг;

реалізація соціальної спрямованості податкової системи;

удосконалення механізмів обчислення і стягнення податків;

удосконалення для виконання вищезазначеного правової бази оподаткування, закріплення податкової системи України в податковому кодексі.

Виходячи із специфіки функціонування економіки та діяльності підприємств в Україні і, враховуючи досвід становлення податкових систем в економіці різних країн світу, основними шляхами вдосконалення діючої податкової політики в Україні є наступне:

Рівень податкової ставки повинен встановлюватися з урахуванням рівня доходів платника податків.

Сплата податків має носити обов’язковий характер.

Зведення до мінімума негативного впливу на економіку країни тіньового бізнесу.

Один доход не повинен оподатковуватись більше одного разу, тобто треба запобігати подвійному і багаторазовому оподаткуванню.

Система й процедура сплати податків повинні бути простими, зрозумілими й зручними для платників податків й економічними для установ, які збирають податки.

Податкова система має бути гнучкою і такою, що легко адаптується до мінливих суспільно — політичних і економічних потреб.

Податкова система повинна мати чітке визначення часу сплати податку.

Становлення податкової політики в Україні відбувається в складних умовах. Правове регулювання оподаткування перебуває поки що в стані, далекому від досконалості.