Способи стягування податків

На сьогодення відомо декілька способів стягування податків, а саме:

Кадастровий (від слова кадастр — таблиця, довідник), коли об'єкт податку диференційований на групи по визначеній ознаці. Перелік цих груп і їхні ознаки заносяться в спеціальні довідники. Для кожної групи встановлена індивідуальна ставка податку. Такий метод характерний тим, що розмір податку не залежить від прибутковості об'єкта. Прикладом такого податку може служити податок з власників транспортних засобів. Він стягується за ставками встановленими від потужності транспортного засобу і не залежить від того використовується цей транспортний засіб або простоює;

На основі декларації (декларація — документ, у якому платник податку приводить розрахунок прибутку і податку з нього). Характерною рисою такого методу є те, що виплата податку робиться після одержання прибутку особою яка цей прибуток отримує (прикладом такого способу стягнення може служити податок з прибутку);

З джерела. При такому способі стягнення, податок вноситься особами які отримують прибуток, тому сплата податку робиться до його одержання При одержанні прибутку сума його зменшується на суму сплаченого податку.

Наприклад, прибутковий податок з фізичних осіб. Цей податок виплачується підприємством або організацією, де працює фізична особа, до виплати заробітної плати. З неї відраховується сума податку і перераховується до бюджету, а залишок суми виплачується працівнику.

Державне регулювання податків здійснюється в слідуючих основних напрямках:

- регулювання ринкових відносин;

- товарно-грошових відносин;

Таким чином, розвиток ринкової економіки регулюється фінансово-економічними методами — шляхом застосування налагодженої системи оподатковування, маневрування позичковим капіталом і процентними ставками, виділенням з бюджету капітальних вкладень і дотацій, державних закупівель і здійснення народногосподарських програм тощо. Маневрування податковими ставками, пільгами та штрафними санкціями, зміна умов оподаткування, введення одних та вiдмiна інших податків державними органами створює умови для прискореного розвитку пріоритетних галузей і виробництв, сприяє рішенню актуальних для суспільства проблем.

Центральне місце в цьому комплексі фінансово-економічних методів займає податкова система.

За допомогою податків, пільг і санкцій держава стимулює:

- розвиток науково-технічного прогресу;

- збільшення числа робочих місць;

- капітальні вкладення в розширення виробництва тощо.

Стимулювання науково-технічного прогресу за допомогою податків виявляється насамперед у тому, що сума прибутку, спрямована на науково-технічне переозброєння, реконструкцію, розширення виробництва товарів народного споживання, устаткування для виробництва продуктів харчування та інше, звільняється від оподатковування.

За допомогою податків у державному бюджеті концентруються засоби, що направляються потім на рішення народногосподарських проблем, як виробничих, так і соціальних, фінансування великих міжгалузевих, комплексних цільових програм — науково-технічних, економічних і ін.

Принципами побудови системи оподаткування є:

стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;

стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності — введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

обов’язковість — впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об’єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

рівнозначність і пропорційність — справляння податків з юридичних осіб здійснюються у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов’язкових платежів) на рівні прибутки і пропорційно більших податків і зборів (обов’язкових платежів) — на більші доходи;

рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації — забезпечення однакового підходу до суб’єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов’язків щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів);

соціальна справедливість — забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;

стабільність — забезпечення незмінності податків і зборів (обов’язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

економічна обґрунтованість — встановлення податків і зборів (обов’язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

рівномірність сплати — встановлення строків сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;

компетенція — встановлення і скасування податків і зборів (обов’язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами;

єдиний підхід — забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов’язковим визначенням платника податку і збору (обов’язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов’язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов’язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;

доступність — забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов’язкових платежів).

Україна, як і багато інших країн, що стали на шлях формування ринкової економіки, стикається з рядом характерних проблем: інфляція та дефіцит бюджету, падіння темпів економічного розвитку, низька ефективність виробництва. Створити ефективну податкову систему для вирішення цих проблем дуже непросто. Податки знаходяться на перехресті економічних інтересів різних груп платників та споживачів державних ресурсів. Задовольнити вимоги усіх неможливо. Потрібні пошуки компромісу. Завдання ускладнюється тим, що податковий механізм виявився технічно набагато складнішим, ніж можна було передбачити.

Виходячи з вищезазначеного можна визначити основні напрямки подальшого вдосконалення податкової системи України:

1. Рівень податкової ставки має бути установлений з урухуванням можливостей платника податків, тобто рівня його доходів.

Необхідно зважати при стягненні податків на умови та розміри отриманих доходів, оскільки можливості різних фізичних і юридичних осіб неоднакові, в ідеалі для них можуть бути встановлені диференційовані податкові ставки, тобто податок на прибуток повинен бути прогресивним, що підтверджується досвідом таких зарубіжних країн, як США, Франція, Японія та інші. Зниження податків мало значну стимулюючу дію на економіку. Почало швидко скорочуватися безробіття.

Цього принципу додержуються далеко не завжди. Однак ідея необхідності обкладання податками доходів і майна за прогресивними ставками заслуговує на увагу.

Дуже високий рівень оподаткування позбавляє підприємців стимулів до виробництва, можливостей інвестування коштів у виробничі процеси. Така політика призводить до того, що підприємства втрачають оборотні кошти, а разом з ними і можливість відновлення виробництва. Як результат ми маємо скорочення виробництва та підвищення безробіття. Все це призводить до масового ухилення суб’єктів підприємницької діяльності від сплати податків.

2. Тому другим напрямом подальшого вдосконалення податкової системи є зведення до мінімума негативного впливу на економіку країни тіньового бізнесу. Тому, що тіньова діяльність підприємців спричиняє в однаковій мірі збитки, як державі так і кожному легальному підприємцю.

3.Оподаткування доходів має носити одноразовий характер.

Багаторазове оподаткування доходу або капіталу неприпустиме.

Один доход не повинен оподатковуватись більше одного разу, тобто треба запобігати подвійному і багаторазовому оподаткуванню. Прикладом здійснення цього принципу є заміна податку з обороту податком на додану вартість, де новостворений чистий продукт обкладається податком усього один раз аж до його реалізації. В результаті кожна надбавка до ціни сировини, що виникає в міру її проходження по виробничому ланцюжку аж до кінцевого продукту, оподатковується лише один раз. У цьому одна з головних переваг податку на додану вартість. Цьому питанню присвячено розділ 1.2. представленої роботи.

4. Сплата податків має носити обов’язковий характер.

Податкова система не повинна залишати сумніву у платника податків у неминучості платежу. Система штрафів і санкцій, громадська думка в країні мають бути сформовані таким чином, щоб несплата або невчасна сплата податків були менш вигідні платникові, ніж власне й чесне виконання зобов'язань перед бюджетом.

Необхідно урегулювати процесуальні питання відповідальності за невиконання податкових зобов’язань, а також за порушення норм податкового законодавста України. Відповідно до Указу Президента “Про утворення ДПА України та місцевих державних податкових адміністрацій” від 22 серпня 1996 р. ДПА повинна контролювати цей процес.

5.Система та процедура сплати податків повинні бути простими, зрозумілими і зручними для платників податків та економічними для установ, які збирають податки.

За прикладом, що підтверджує необхідність дотримання цього принципу, далеко ходити не треба. Ніяк не назвеш простими й доступними для розуміння законодавчі акти щодо податку на додану вартість і податку на прибуток у тому вигляді, в якому вони існують сьогодні. Дійшли до того, що для обчислення цих податків головні бухгалтери винаходять нові рахунки і мало не системи бухгалтерського обліку. В результаті розрахунки цих податків стали заплутаними та незручними як для платників, так і для контролюючих органів. Всі складові оподаткування повинні бути чітко визначеними і незмінними хоча б протягом одного бюджетного року.

6. Податкова система має бути гнучкою і такою, що легко адаптується до мінливих суспільно — політичних і економічних потреб.

Один із важливих аспектів цього положення — практика надання різних пільг. Ми завжди виступали проти їх безоглядного і безсистемного “роздавання”. Але при цьому вважаю за необхідне практикувати адресне податкове стимулювання пріоритетних галузей або регіонів. Податкові пільги мають свою значну долю в розвитку економіки, так, як вони сприяють залученню нових інвестицій; підтримують державні заклади, неприбуткові організації.

Пільги повинні надаватися на певний строк і за умови обов’язкового використання коштів на визначені державні цілі, тобто вони повинні бути цільовими і контрольованими.

7. Податкова система повинна мати чітке визначення часу сплати податку.

Потрібно припиняти введення в дію чи зміни ставок податків або скасування чи введення пільг і т.д. заднім числом, що останніми роками стало досить поширеним явищем. Час повинен визначатися до того, як почнеться період дії того чи іншого податку.

8. Досягнення узгодженості внутрішньої податкової системи з податковими системами суміжних країн, які являються основними економічними партнерами України. Утворення удосконалої податкової системи в середині однієї окремо взятої країни не вирішує повністю усіх проблем. Уряд різних держав може бути в будь-яких відносинах, але підприємці намагаються і будуть намагатися до співпраці, якщо вона взаємовигідна. У випадку, якщо в податковому законодавстві не буде враховані такий фактор, то не тільки держава, а й підприємці понесуть суттєві збитки.

9. Податкова система має забезпечувати розумний перерозподіл створюваного внутрішнього валового продукту і бути ефективним інструментом державного регулювання економічної політики.

Взагалі, яке ж призначення податкової системи та податкової служби України?

Відповідь на це запитання — у непорушних постулатах, що визначають функції держави, а саме:

забезпечення оборони країни;

підтримка правопорядку;

соціальний захист;

освіта та охорона здоров’я громадян, а для цього необхідно постійне поповнення державного та місцевого бюджетів країни.

Визначені вище основні шляхи вдосконалення податкової системи України дають можливість більш детального вивчення впливу податків на ведення бізнесу і надають можливість менеджерам різних рівнів в розробці стратегії роботи в податковому полі України.