Розрахунки акредитивами 5 страница

При використанні позамовного методу обліку витрат на виробництво кожному замовленню присвоюється власний номер, який вказується у всіх документах про витрати на замовлення. Використання цього методу передбачає, що всі виробничі витрати збираються в розрізі окремого замовлення, яке є унікальним виробом (роботою, послугою), що виготовляється із додержанням конкретних вимог замовника.

Попередільний метод обліку витрат (від слова “переділ” – певна сукупність технологічних операцій, внаслідок яких отримують продукт праці) на виробництво використовується у виробництвах, де продукція одержується внаслідок послідовної переробки вихідної сировини по окремих стадіях (переділах) на безперервній основі.

Попередільний метод обліку витрат на виробництво використовується у серійних виробництвах на безперервній основі для обліку витрат на виготовлення окремого виду однакової продукції. Наприклад: випікання одного сорту хліба, печива, виготовлення одного виду макаронних виробів, фармацевтичних препаратів, взуття тощо.

Для обчислення собівартості продукції при попередільному методі вартість всіх виробничих витрат (прямих та непрямих), які були здійснені на підприємстві протягом одного звітного періоду, ділиться на загальну кількість зразків готової продукції.

Попередільний метод має два варіанти: однопередільний (простий) та багатопередільний.

При застосуванні однопередільного методу технологічний процес не поділяється на окремі етапи, а від першої до останньої операції складає одне ціле. Наприклад, хлібовипікання тощо.

Багатопередільний метод використовується у випадку, коли технологічний процес поділяється на декілька технологічних фаз (переділів). При цьому наприкінці кожного переділу одержують напівфабрикат, собівартість якого калькулюється.

При нормативному методі витрати протягом відповідного періоду обліковуються згідно нормативів, а в кінці періоду знаходиться відхилення нормативних витрат від фактичних.

Змішаний метод використовується, в основному, в серійних виробництвах, де готова продукція має багато загальних та індивідуальних характеристик. Наприклад, одночасний випуск на одній технологічній лінії декількох марок телевізорів, комп’ютерів, автомобілів. При цьому облік витрат на виробництво будь-яких окремих ідентичних деталей (наприклад, корпусів до телевізорів) можна вести, використовуючи позамовний метод, а облік витрат на технологічній лінії (збирання або конвеєр), де із сировини одержується готовий продукт – попередільний.

3.Аналітичний облік витрат виробництва

Аналітичний облік витрат виробництва ведуть за видами виробництв (основні, допоміжні, обслуговуючі), за підрозділами цехами, ділянками тощо), за статтями витрат і видами або групами продукції.

4.Синтетичний облік прямих виробничих витрат

В синтетичному обліку прямі виробничі витрати збираються по Д-у рахунку 23 «Виробництво» з кредиту різних рахунків на основі даних аналітичного обліку і первинних документів.

Рахунок 23 «Виробництво» активний. За дебетом збирають витрати виробництва, а за кредитом відображають списання завершеної виробництвом продукції (робіт, послуг) за фактичною виробничою собівартістю.

Кореспонденція рахунків

Відображено:

прямі матеріальні витрати:

Дт 23 “Виробництво”

Кт 20 “Виробничі запаси”

Кт 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”

прямі витрати на оплату праці:

Дт 23 “Виробництво”

Кт 66 “Розрахунки з оплати праці”

Інші прямі витрати:

Дт 23 “Виробництво”

Кт 65 “Розрахунки за страхуванням”

Кт 13 “Знос необоротних активів” тощо.

фактичну виробничу собівартість завершеної виробництвом продукції:

Дебет 26 “Готова продукція”

Кредит 23 “Виробництво”

вартість виконаних робіт та послуг:

Дебет 90 “ Собівартість реалізації”

Кредит 23 “Виробництво”

5.Синтетичний облік непрямих виробничих витрат

Синтетичний облік непрямих виробничих витрат ведуть на рахунку 91 “Загальновиробничі витрати”.

За дебетом рахунку 91 “Загальновиробничі витрати” відображається сума визнаних витрат, за кредитом – щомісячне, за відповідним розподілом, списання на рахунки 23 “Виробництво” та 90 “Собівартість реалізації”. Цей рахунок залишку ніколи немає.

Порядок розподілу і включення до собівартості продукції загальновиробничих витрат залежить від їх зв'язку з обсягом виробництва. По відношенню до обсягу виробництва розрізняють постійні і змінні загальновиробничі витрати.

Постійні загальновиробничі _витрати - витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності.

Змінні загальновиробничі витрати - виграти на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності.

Згідно з П(С)БО 16 "Витрати" підприємства самостійно визначають перелік та склад змінних та постійних загальновиробничих витрат.

П(С)БО 16 передбачено порядок віднесення змінних загальновиробничих витрат на собівартість продукції з використанням бази розподілу (заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) виходячи із фактичної потужності звітного періоду. А це означає, що змінні загальновиробничі витрати повністю включаються до складу виробничої собівартості готової продукції.

Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу при нормальній виробничій потужності.

Згідно П(С)БО 16 нормальна виробнича потужність – це очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.

Виходячи з нормальної потужності роботи підприємства постійні загальновиробничі витрати поділяються на розподілені та нерозподілені. Методика розподілу постійних загальновиробничих витрат на розподілені та нерозподілені наведена в П(С)БО 16 "Витрати".

Розподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до виробничої собівартості продукції (Дт 23), а нерозподілені – списуються на собівартість реалізованої продукції (Дт 90).

Відображення в обліку витрат на виробництво продукції

№ п/п	Зміст операцій	Кореспонденція рахунків
Дебет	Кредит
	Відображені загальновиробничі витрати	91”Загальновиробничі витрати”	20 “Виробничі запаси” 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками” 131 “Знос основних засобів” 661 “Розрахунки за заробітною платою” 65 “Розрахунки за страхуванням” тощо
2.	Списані змінні загальновиробничі витрати на собівартість продукції	23”Виробництво”	91 ”Загальновиробничі витрати”
3.	Списані розподілені постійні загальновиробничі витрати на собівартість продукції	23”Виробництво”	91 “Загальновиробничі витрати”
4.	Списані нерозподілені загальновиробничі витрати	901 ”Собівартість реалізованої готової продукції”	91 “Загальновиробничі витрати”

6.Облік браку у виробництві

Брак у виробництві - це продукція, напівфабрикати, деталі, вузли й роботи, які не відповідають за своєю якістю встановленим стандартам або технічним умовам і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням, або можуть бути використані тільки після додаткових витрат на виправлення.

Залежно від місця виявлення брак продукції поділяється на внутрішній та зовнішній. Внутрішній брак продукції - це брак, виявлений у процесі виробництва. Зовнішній брак продукції - брак, виявлений споживачем і пред'явлений для відшкодування збитків.

Залежно від характеру внутрішній брак продукції поділяють на виправний (піддягає виправленню) та остаточний (не підлягає виправленню).

Важливо при в процесі обліку правильно визначити загальну суму втрат від браку, яка включає фактичну собівартість забракованої продукції та всі витрати на виправлення браку.

Якщо із загальної суми втрат від браку виключити вартість забракованої продукції за ціною її можливого використання, суми, що відшкодовуються винними особами, то одержана сума – це остаточних втрат від браку, яка списується на затрати основного виробництва.

Для обліку та узагальнення інформації про втрати від браку у виробництві призначено рахунок 24 "Брак у виробництві ".

За дебетом рахунку 24 відображаються:

-витрати через виявлений зовнішній та внутрішній брак (вартість браку та витрати на виправлення браку);

-витрати на гарантійний ремонт в обсязі, що перевищує норму;

-витрати на утримання гарантійних майстерень.

За кредитом рахунку 24 відображаються:

-сума, що списується на витрати виробництва як остаточні втрати від браку;

-суми зменшення втрат від браку продукції (вартість відходів від бракованої продукції або реалізації її за зменшеною ціною, вартість утримання з винуватців браку);

-суми відшкодувань, що підлягають одержанню від постачальників недоброякісних матеріалів та напівфабрикатів, які спричинили брак продукції.

Аналітичний облік за рахунком 24 ведеться за видами виробництв. Підставою для аналітичного і синтетичного обліку є акти про брак.

Відображення на рахунках обліку браку

№ з/п	Зміст операції	Кореспонденція рахунків
Дебет	Кредит
	Виявлено брак продукції	24 "Брак у виробництві"	23 "Виробництво"
	Відображено витрати по виправленню браку:	24 "Брак у виробництві"
- матеріали	20"Виробничі запаси”
- напівфабрикати	25 "Напівфабрикати"
- заробітна плата	66 "Розрахунки з оплати праці"
- страхування	65 "Розрахунки за страхуванням"
- послуги сторонніх організацій	63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками"
	Списання остаточних втрат від браку на собівартість продукції	23 "Виробництво"	24 "Брак у виробництві"
	Відшкодування втрат від браку:
- вартість відходів	209 "Інші матеріали"	24"Брак у виробництві"
- утримання з робітників-винуватців браку	66 "Розрахунки з оплати праці"
375 "Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків"
- суми, що підлягають відшкодуванню постачальниками недоброякісних матеріалів	374 “Розрахунки за претензіями"

7.Зведений облік витрат виробництва

У загальному вигляді система обліку витрат виробництва має дві стадії.

Накопичення витрат (витрати об’єднують за однорідними елементами: зарплата, матеріали тощо);

Віднесення витрат (накопичені витрати відносять до певних об’єктів витрат; при цьому прямі відносять повною сумою на підставі документів, а непрямі розподіляють між об’єктами витрат).

Отже, в синтетичному обліку всі прямі і непрямі витрати збираються по Д-ту рахунку 23”Виробництво”. При журнальній формі обліку ці витрати збираються в журналі 5 (для підприємств, які для обліку витрат використовують тільки рахунки класу 9 "Витрати діяльності") чи 5а (для підприємств, які для обліку витрат використовують рахунки класу 8 "Витрати за елементами" та класу 9 "Витрати діяльності").

Тема 4.4: Облік готової продукції та її реалізації

1.Поняття, класифікація та формування первісної вартості готової продукції.

2.Документування господарських операцій, пов’язаних з рухом готової продукції.

3.Порядок організації аналітичного обліку готової продукції.

4.Бухгалтерське відображення операцій, пов’язаних з рухом готової продукції.

5.Облік реалізації продукції та розрахунків з покупцями.

1.Поняття, класифікація та формування первісної вартості готової продукції

До готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками і відповідає технічним умовам і стандартам.

В бухгалтерському обліку готова продукція повинна оцінюватись за первинною вартістю. Така вартість може бути визначена після збирання всіх витрат та калькулювання фактичної собівартості. Тому протягом звітного місяця в обліку можливе відображення готової продукції не за фактичною собівартістю, а за обліковими цінами з подальшим визначенням відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від вартості готової продукції за обліковими цінами.

Для визначення первісної вартості готової продукції використовують П(С)БО 16 “Витрати”. Порядок формування первісної вартості готової продукції наведений на рисунку.

Первісна вартість готової продукції

Прямі матеріальні витрати	Прямі витрати на оплату праці	Інші прямі витрати	Виробничі накладні витрати

Змінні	Постійні розподілені

2.Документування господарських операцій, пов’язаних з рухом готової продукції

Передача готової продукції з цехів виробництва на склад оформлюється накладними, в яких вказується: дата, шифр цеху і складу, найменування продукції, номенклатурний номер, одиниці виміру, кількість. Вони виписуються в двох примірниках, один з яких призначений для здавальника, а інший залишається на складі.

Відпуск продукції покупцю оформлюється видатковими накладними із зазначенням номера накладної і дати оформлення, номера і дати договору з замовником, назви та реквізитів замовника, одиниць виміру, кількості, ціни, вартості. На підставі цієї накладної в бухгалтерії, як правило, виписують рахунок-фактуру. Одночасно виписують і платіжну вимогу-доручення.

При відпуску готової продукції покупцю безпосередньо із складу одержувач повинен пред’явити довіреність на право її отримання.

Первинні документи з руху готової продукції у встановлені терміни здаються комірником до бухгалтерії.

3.Порядок організації аналітичного обліку готової продукції

Аналітичний облік готової продукції ведеться за видами готової продукції на складах та в бухгалтерії.

Складський облік готової продукції ведуть в кількісному виразі в картках складського обліку. Картки відкриваються на кожен номенклатурний номер готової продукції. Записи в картках здійснюють по кожному прибутковому і видатковому документу. Після кожного запису виводять залишок. При сальдовому методі обліку готової продукції для звірки складського і бухгалтерського обліку на перше число кожного місяця комірник складає відомість залишку готової продукції на складі.

Аналітичний облік руху готової продукції в бухгалтерії ведуть на підставі первинних документів в спеціальних накопичувальних відомостях. Оскільки фактична собівартість готової продукції може бути визначена тільки після зібрання всіх витрат та калькулювання, то її протягом місяця обліковують за обліковими цінами. В кінці місяця знаходять рівень (відсоток) відхилення фактичної собівартості готової продукції від її вартості за обліковими цінами (для розподілення суми відхилення між реалізованою продукцією та залишком готової продукції на складах). Рівень (відсоток) відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від вартості готової продукції за обліковими цінами визначається діленням суми відхилень на початок місяця з сумою відхилень з продукції, що надійшла на склад за звітний місяць, на суму вартості залишку готової продукції за обліковими цінами на початок місяця та вартості оприбуткованої за звітний місяць з виробництва готової продукції за обліковими цінами. Сума відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від вартості готової продукції за обліковими цінами, що повинна бути віднесена до вартості відпущеної готової продукції, визначається як добуток рівня (відсотку) відхилень і вартості відпущеної зі складу готової продукції за обліковими цінами.

4.Бухгалтерське відображення операцій, пов’язаних з рухом готової продукції

Для синтетичного обліку готової продукції в бухгалтерії призначений рахунок 26 “Готова продукція”. Рахунок 26 “Готова продукція” активний, балансовий. По дебету рахунку 26 “Готова продукція” відображають надходження готової продукції за фактичною виробничою собівартістю, по кредиту – вибуття (списання) готової продукції. Сума відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від її вартості за обліковими цінами, що відноситься до реалізованої продукції, відображається за кредитом рахунка 26 “Готова продукція” і дебетом рахунків, на яких відображено вибуття готової продукції. Від’ємна сума відхилень фіксується методом “червоного сторно”, додатня – звичайним записом.

Приклад кореспонденції рахунків за операціями з руху готової продукції:

1. При оприбуткуванні на склад з виробництва готової продукції складають запис:

Д-т 26 “Готова продукція”

К-т 23 “Виробництво”

2. Виявлені лишки готової продукції при інвентаризації:

Д-т 26 “Готова продукція”

К-т 719 “Інші доходи від операційної діяльності”

3. Списана собівартість реалізованої готової продукції:

Д-т 901 “Собівартість реалізованої готової продукції”

К-т26 “Готова продукція”

4. Використана готова продукція для адміністративних потреб:

Д-т 92 “Адміністративні витрати”

К-т 26 “Готова продукція”

5.Списана вартість готової продукції, використаної для досліджень:

Д-т 941 “Витрати на дослідження і розробки”

К-т 26 “Готова продукція”

6.Списані витрати, пов’язані з уцінкою готової продукції:

Д-т 946 “Втрати від знецінення запасів”

К-т 26 “Готова продукція”

7.Списана за результатами інвентаризації нестача готової продукції:

Д-т 947 “Нестачі і втрати від псування цінностей”

К-т 26 “Готова продукція”

5.Облік реалізації продукції та розрахунків з покупцями

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) за П(С)БО 16 “Витрати” складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. Собівартість реалізованої готової продукції відображається за дебетом субрахунка 901 “Собівартість реалізованої готової продукції”:

- списана виробнича собівартість реалізованої готової продукції:

Д-т 901 “Собівартість реалізованої готової продукції”

К-т26 “Готова продукція”

- списана сума нерозподілених загальновиробничих витрат:

Д-т 901 “Собівартість реалізованої готової продукції”

К-т 91 “Загальновиробничі витрати”

Для узагальнення інформації про доходи від реалізації готової продукції призначено рахунок 70 “Доходи від реалізації” (субрахунок 701 “Доход від реалізації готової продукції”). По кредиту субрахунку 701 “Доход від реалізації готової продукції” відображається збільшення (одержання) доходу, по дебету – належна сума непрямих податків та списання у порядку закриття на рахунок 79 “Фінансові результати”:

на суму виручки від реалізації продукції:

Д-т 36 “Розрахунки з покупцями і замовниками”

К-т 701 “Доход від реалізації готової продукції”

на суму ПДВ:

Д-т 701 “Доход від реалізації готової продукції”

К-т 64 “Розрахунки за податками і платежами”

Інформація про розрахунки з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи та надані послуги, крім заборгованості, яка забезпечена векселем, узагальнюється на рахунку 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”. Рахунок 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками” активний, балансовий, призначений для обліку розрахунків.

По дебету рахунку 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками” відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг, яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори, обов’язкові платежі, що включені до вартості реалізації. По К-у 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками” – сума платежів, які надійшли на рахунки підприємства в банківських установах, в касу та інші види розрахунків. Сальдо рахунку дебетове і відображає заборгованість покупців та замовників за одержану продукцію (роботи, послуги).

До рахунку 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками” відкриваються субрахунки:

361 “Розрахунки з вітчизняними покупцями”

362 “Розрахунки з іноземними покупцями”

Порядок та форми розрахунків між постачальником та покупцем визначаються, як правило, в господарських договорах. Основними джерелами інформації для контролю розрахункових відносин по товарних операціях служать первинні документи по розрахункам з покупцями (накладні, рахунки-фактури, рахунки, податкові накладні, товаро-транспортні накладні, виписки банку, векселі).

Побудова аналітичного обліку повинна забезпечити отримання даних про заборгованість, строк сплати по якій ще не настав, а також заборгованість несплачену в строк.

Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками ведеться за кожним покупцем та замовником, за кожним пред’явленим до сплати рахунком.

На субрахунку 362, крім того, аналітичний облік ведеться в гривнах та валюті, обумовленій договором.

Тема 5: Облік основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів

Тема 5.1: Облік основних засобів та інших необоротних матеріальних активів

Основні засоби: сутність, класифікація та первинна оцінка.

Документування господарських операцій з руху основних засобів.

Аналітичний та синтетичний облік основних засобів.

Синтетичний облік надходження основних засобів.

Облік зносу (амортизації) основних засобів.

Облік переоцінки основних засобів.

Синтетичний облік вибуття основних засобів.

Облік оренди (лізингу) основних засобів та розрахунків з орендодавачами.

Облік поліпшень основних засобів.

Інвентаризація основних засобів.

Сутність та облік інших необоротних матеріальних активів.

1.Основні засоби: сутність, класифікація та оцінка

Згідно з П(С)БО 7 “Основні засоби”: основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

(Згідно Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” під терміном “основні фонди” слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів із дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом.)

Критерії визнання основних засобів аналогічні критеріям визнання, які застосовуються для всіх активів, а саме: об'єкт основних засобів визнається активом, коли:

існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з використанням цього об'єкта;

його вартість може бути достовірно визначена.

Крім того, у визначенні основних засобів наведені такі критерії їх визнання, як:

• матеріальність (мають матеріальну форму):

• призначення (утримуються з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій);

• термін корисного використання (більше року або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Визначення первісної вартості об'єкта основних засобів залежить від способу їх надходження на підприємство:

1) придбання або створення;

2) безоплатне отримання;

3) внески до статутного капіталу;

4) обмін на подібні або неподібні активи.

Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, якавключає:

суми, що сплачують постачальникам та підрядникам (без непрямих податків);

реєстраційні збори, державний збір і аналогічні платежі, здійснювані в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

суми ввізного мита;

суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;

інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Не включаються до первісної вартості об'єкта основних засобів витрати на сплату відсотків за користування кредитом (якщо основні засоби повністю або частково були придбані (створені) за рахунок позикового капіталу). Такі витрати на сплату відсотків відносяться на фінансові витрати того періоду, протягом якого вони сплачувалися.

Первісна вартість об'єктів основних засобів, зобов'язання за які визначені загальною сумою, визначається розподілом цієї суми пропорційно до справедливої вартості окремого об'єкта основних засобів.

Справедлива вартість активу - це сума, за якою може бути здійснений обмін активу, або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Види основних засобів	Визначення справедливої вартості
Земля та будівлі	Ринкова вартість
Машини та устаткування	Ринкова вартість. У разі відсутності даних про ринкову вартість – відновлювана вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки
Інші основні засоби	Відновлювана вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки

Первісна вартість основних засобів, створених господарським способом, визначається як сума витрат, безпосередньо пов'язаних із їх виготовленням.

Якщо первісна вартість виготовлених власними силами основних засобів перевищує їх справедливу вартість, підприємство здійснює їх переоцінку відповідно до вимог П(С)БО 7.