End Sub

Користувач має можливість самостійно створювати процедури та функції, які називаються власними процедурами та функціями.

4.3.2. Властивості модулів класу і стандартних модулів

Модулі класу – це модулі форм або звітів, які зв’язані з визначеною формою або звітом. Вони містять процедури обробки подій, що запускаються у відповідь на подію у формі або звіті. Процедури обробки подій використо­вуються для керування поводженням форми або звіту і їх відгуком на події, такі як натиснення кнопки. Модулі класу створюють тоді коли потрібно створити новий об’єкт бази даних. У стандартних модулях створюються про­цедури Sub та Function користувачем бази даних. Щоб відкрити існуючий модуль класу (форми або модуль звіту) необхідно відкрити форму або звіт у режимі конструктора і натиснути кнопку Програма на панелі інструментів.

Для того щоб відкрити стандартний модуль, необхідно клацнути ярлик Модули в списку Объекты, виберіть модуль, який потрібно відкрити, а по­тім натисніть кнопку Конструктор на панелі інструментів вікна бази даних.

Щоб відкрити новий модуль класу, не зв’язаний з формою або звітом, необхідно вибрати команду Class Module з меню Вставка. В результаті цих дій відкриється вікно VBA для написання програмного коду модуля.

4.3.3. Створення модуля з процедурою - функцією

Щоб створити процедуру - функцію, варто виконати наступне:

1. Клацнути по ярлику Модули в списку Объекты, щоб його відкрити а по­тім натисніть кнопку Создать на панелі інструментів вікна бази да­них.

2. Активізуйте команду Procedure (Процедура) з підменю Insert (Вста­вка).

3. У діалоговому вікні Add Procedure необхідно встановити прапорець на процедуру Function та ввести ім’я функції і клацнути ОК (рис.21).

4. У вікні що відкриється додати текст програми для обчислення у функ­ції (рис. 22).

Рисунок 21. Діалогове вікно Додавання Процедури

Рисунок 22. Вікно модуля

4.3.4. Зв’язування модуля з об’єктом або елементом управління

1. Відкрити форму або звіт у режимі конструктора.

2. Вивести на екран вікно властивостей відповідного об’єкта або елемента керування (форми, звіту, розділу або елемента керування у формі або звіті).

3. Перейти на вкладку События.

4. Вибрати властивість події, у відповідь на яку повинна виконуватися про­цедура. Наприклад, После обновления.

5. Натиснути кнопку Построителя (...) поруч з коміркою властивості, щоб відкрити діалогове вікно Построитель (рис. 23) і в ньому вибрати Выражения та натиснути кнопку ОК.

6. У вікні, що відкриється (Построитель выражений) розгорнути папку Функции та вибрати назву бази даних (рис.24).

7. У середньому вікні активізувати назву модуля.

8. У правому вікні двічі клацнути по назві процедури модуля, що її ім’я з’явилося у вікні Построителя выражений та клацнути по кнопці ОК.

9. Після закінчення роботи Построителя выражений активним стане ві­кно властивостей відповідного об’єкта чи елемента керування і в ньому буде ім’я функції. Це буде свідчити про те, що все зроблено вірно і треба закрити вікно.

Таким чином об’єкт чи елемент управління буде зв’язаним з модулем в якому є процедура обробки відповідної події.

Рисунок 23. Діалогове вікно Построитель

Рисунок 24. Діалогове вікно Построитель выражений

Контрольні питання до лекції № 4

1. Навіщо потрібна СУБД та де її можна використовувати?

2. Що таке дані, структура даних, база даних?

3. Що є основою бази даних?

4. Яка база даних називається реляційною?

5. Що таке СУБД?

6. Чи є різниця між СУБД та базою даних?

7. Що таке поле?

8. Яка різниця між полем та записом?

9. Яке поле може бути ключовим?

10. Коли потрібно робити декілька полів ключовими?

11. Яке поле по замовченню може бути встановлене ключовим?

12. Які існують зв’язки між таблицями?

13. Проаналізуйте етапи розробки бази даних та її підтримки?

14. З яких елементів складається вікно СУБД Access?

15. Яке розширення має файл бази даних СУБД Access?

16. Які існують способи створення бази даних?

17. Проаналізуйте вікно порожньої бази даних.

18. Які основні поняття треба знати для створення бази даних?

19. Проаналізуйте способи створення таблиць СУБД.

20. Які основні елементи має вікно конструктора таблиці?

21. Як побудувати таблицю використовуючи конструктор таблиці?

22. Що потрібно знати про дані щоб вірно вказати їх тип?

23. Чи потрібно встановлювати властивості поля таблиці при побудові таблиці в режимі конструктора, якщо так то які?

24. Чи можливо створену структуру таблиці скопіювати в буфер пам’яті а потім вставити її у чистому вікні конструктора?

25. Назвіть основні дії які можна виконувати у створеній таблиці?

26. Що таке схема даних?

27. Навіщо потрібно встановлювати реляційні зв’язки між таблицями?

28. Які дії потрібно виконати щоб встановити реляційні зв’язки між таблицями?

29. Які способи існують в СУБД для імпорту та експорту таблиць?

30. Що таке запит в СУБД?

31. Укажіть які види запитів можна створити у СУБД Access?

32. Проаналізуйте різницю між простим запитом на вибірку та запитами з умовою, з параметром та на додавання?

33. Які існують способи створення запитів?

34. Що дає об’єднання даних з декількох таблиць?

35. Чи можливо відобразити у підсумковому наборі записів відсоткову частку записів у запиті?

36. Складіть алгоритмстворення запиту на вибірку.

37. Де та як записуються умови при створенні запиту?

38. За допомогою яких операторів роблять вибір записів у запитах, значення яких знаходяться у визначеному відношенні з заданими значеннями?

39. Як створити запит з параметром?

40. Які існують способи виконання обчислень у запиті?

41. Як створити запит з обчисленням суми, середнього, числа елементів або інших підсумкових значень для груп записів у запиті?

42. Наведіть приклади виконання арифметичних операцій у полях запиту?

43. Наведіть приклади використання функцій дати, статистичних функцій та роботи з порожніми значеннями?

44. Навіщо потрібна мова SQL?

45. Проаналізуйте призначення інструкцій мови SQL?

46. Наведіть приклад використання мови SQL для створення запиту на об’єднання даних полів?

47. Навіщо потрібні форми та звіти БД?

48. Які існують способи створення форм та звітів?

49. Чи можливо робити обчислення у формах та звітах, якщо так то як це зробити?

50. Навіщо потрібна панель елементів?

51. Що таке підлегла форма, звіт та як вони створюються?

52. Що таке макрос, макрокоманда та як їх створювати?

53. Навіщо потрібна мова VBA для Access?

54. Як зв’язати модуль з об’єктом або елементом управління форми, звіту?

55. Навіщо потрібні сторінки доступу Web|, інтерфейс додатків та як вони створюються?

Ре­ко­мен­до­ва­на лі­те­ра­ту­ра

1. Баженов В.А., Резніков А.С, Кравчук С.О. та ін. Інформатика. Комп’ютерна техніка. Комп’ютерні технології: Підручник. 2-ге вид./ В.А. Баженов, А.С. Резніков, С.О. Кравчук та ін. – К.: Каравела, 2007.– 639 с., с. 364 - 459.

2. Пушкаря О.І. Інформатика. Комп’ютерна техніка. Комп’ютерні техноло­гії: Навчальний посібник / За. ред. О.І. Пушкаря. - К.:Академія, 2001. - 696 с., с.450 – 537.

3. Л.М. Дибкова. Інформатика та комп'ютерна техніка: Навчальний посіб­ник / Л.М. Дибкова. К.: Академія, 2002. - 320 с., с.159-173, 211-216.

4. Симоновича С.В. Информатика. Базовый курс: Підручник / С.В. Симоно­вич С.В. - Пб.: Питер, 2009. - 640 с., с.340 -367.

Лекція № 5

Тема лекції:

ОСНОВИ ОФІСНОГО ПРОГРАМУВАННЯ

Мета: Розглянути формалізацію та алгоритмізацію обчислювальних процесів, основи програмування на мові високого рівня Visual Basic, типи даних мови VBA, лінійні обчислювальні процеси та обчислювальні процеси, що розгалужуються, циклічні обчислювальні процеси, алгоритми обробки даних складних типів,використання процедур і функцій для розв’язання задач з економіки

План лекції:

1. Формалізація та алгоритмізація обчислювальних процесів.

2. Основи програмування на мові Visual Basic for Application.

3. Типи даних мови VBA та стандартні функції.

4. Програмування лінійних алгоритмів та алгоритмів, що розгалужуються.

5. Програмування циклічних алгоритмів обробки економічної інформації.

6. Програмування алгоритмів обробки даних складних типів.

7. Використання процедур і функцій для розв’язання задач з економіки.

1. Формалізація та алгоритмізація обчислювальних процесів

1.1 Алгоритм і його властивості

Алгоритм указує, які операції оброблення даних і в якій послідовності необхідно виконувати, що одержати розв’язок задачі.

Алгоритм – точне розпорядження, що визначає обчислювальний процес, який веде від початкових даних, що змінюються, до шуканого результату.

Основні властивості алгоритму:

Детермінованість (визначеність) – однозначність результату обчислювального процесу при заданих початкових даних.

Дискретність - розчленованість обчислювального процесу на окремі елементарні кроки, можливість виконання яких не викликає сумніву.

Масовість – забезпечення розв’язання будь – якої задачі з класу однотипних.

Результативність – забезпечення одержання результату через кінцеве число кроків

1.2. Способи задавання та схеми алгоритмів

Існують такі способи задавання алгоритмів: словесний опис послідовності обчислень, аналітичний (у вигляді формул), графічний (у вигляді схем), псевдокод (займає проміжне місце між словесним описом алгоритму і його записом алгоритмічною мовою), запис алгоритмічною мовою.

Схема алгоритму – графічне зображення його структури, в якому кожний етап процесу перероблення даних подається у вигляді різних геометричних фігур (символів).

Фігури з’єднуються між собою лініями потоку. У середині фігури дається опис відповідного етапу, якщо він не є занадто громіздким. Напрямок лінії потоку зверху і зліва направо прийнято за основний і, якщо вони не мають зламів, стрілками їх можна не позначати.

Символи графічних алгоритмів

1.3. Графічне зображення різних видів обчислювальних процесів

Обчислювальні процеси, що виконуються за заданим алгоритмом, поділяють на три основні базові види:

· лінійні;

· розгалужені;

· циклічні.

Вони як правило, є окремими частинами обчислювального процесу, тоді як загальний обчислювальний процес має комбіновану структуру.

У лінійному обчислювальному процесі всі операції виконуються послідовно у порядку їх запису. Обчислювальна схема складається з трьох етапів: введення початкових даних, обчислення за формулами, виведення результату.

Наприклад.

Скласти схему алгоритму роботи найпростішого касового апарату для визначення вартості товару, що обчислюється за формулою (рис.1.).

Вартість = Ціна * Кількість

Рисунок 1. Схема алгоритму роботи касового апарату

Обчислювальний процес називається розгалуженим, якщо для здобуття кінцевого результату передбачається вибір одного з кількох можливих напрямів обчислень (гілок) залежно від результату перевірки деякої умови.

Розглянемо алгоритм (рис.2) нарахування зарплати при відрядній формі оплати праці. Якщо відомо: Розцінка за одиницю продукції (Р), Фактична кількість продукції (К_ф), Премія (П), Надпланова кількість продукції (К_нд), Надбавка до розцінки (Р_нд) за перевиконання плану.

З = Р*К_ф – при відрядній простій формі оплати.

З = Р*К_ф + П – при відрядно - преміальній формі оплати.

З = Р*(К_ф- К_нд) + К_нд(Р+ Р_нд) – при відрядно прогресивній формі.

Рисунок 2. Схема алгоритму розрахунку заробітку

Циклом називається послідовність дій, що багаторазово повторяються, а обчислювальний процес, який містить цикл, має назву циклічного.

Керування повторенням циклу здійснюється за допомогою змінної, яка називається параметром циклу. Змінна циклу може змінюватися на деяку величину яка називається кроком циклу. Крок може бути позитивним або від’ємним. Цикл припиняється, якщо параметр циклу має значення, що лежить поза межами діапазону між початковим і кінцевим значенням. Розрізняють три види циклів: з передумовою, постумовою (рис.3) та параметром (рис.4).

Рисунок 3. Схема циклу з передумовою а), та схема циклу з постумовою б)

Цикл з параметром будується на основі циклу з передумовою або постумовою (рис.4). В даному алгоритмі можна використати графічне зображення шестигранника для циклічного процесу, в якому вказуються параметри циклу.

Рисунок 4. Схема циклу з параметром

Розглянемо приклад для схеми а) рис.3. Нехай потрібно визначити плановий показник підприємства за рік, якщо відомі планові показники за кожний місяць (рис.5).

Рисунок 5. Схема алгоритму визначення планових показників підприємства за рік

2. Основи програмування на мові Visual Basic for Application

2.1. Загальні відомості про мову програмування

Мова програмування Visual Basic (Basic - Beginners All - purpose Symbolic Instruction Cod – універсальна символьна мова інструкцій для починаючих) є найбільш поширеною що використовуються на ПК. Мова програмування є інструментальним засобом для розробки додатків. Слово Visual означає візуальний стиль програмування. Це означає, що спочатку створюється інтерфейс користувача, тобто проектується зовнішній вигляд робочого середовища а потім набирається програмний код (створюється програма) додатку. Мова Visual Basic розроблена в США фірмою Microsoft на базі простої мови Basic (1963 р.) а Visual Basic з’явився в 1991р. Visual Basic це сучасна могутня система програмування. Існують різні версії мови Visual Basic: Visual Basic 6.0, Visual Basic. Net (7.0.), VBA (Visual Basic for Application).

2.2. Інтегроване середовище розроблення прикладних програм у системі VBA

VBA може завантажуватись з будь-якого додатку пакета Office (Word, Excel, Access та ін.) за допомогою комбінації клавіш Alt+F11 або команди меню Сервис ►Макрос►Редактор Visual Basic, в результаті з’явиться головне вікно програми (рис.6).

Безпосередня взаємодія розробника програм з інтегрованим середовищем розроблення проекту додатка здійснюється за допомогою засобів керування, розташованих у головному вікні проекту рис.6.

Рисунок 6. Головне вікно проекту VBA

Рядок заголовка. Рядок розміщується у верхній частині головного вікна проекту. В ньому відображається назва проекту і назва його екранної форми. Крім того, у правому куту рядка заголовка є три кнопки, що керують вікном екрана: згорнути, розгорнути, закрити.

Рядок меню. Він знаходиться під рядком заголовка і містить кілька пунктів, кожний з яких має власне спадне меню, що відкривається клацанням лівою клавішею миші на цьому пункті. Спадне меню має список команд, які використовується під час роботи VBA.

Меню File містить такі основні команди:

· Save - збереження документа форми проекту;

· Import File – для імпорту файлу;

· Export File – для експорту файлу;

· Remove UserForm – для вилучення форми;

· Print – друкування тексту поточного проекту;

· Close and Return to Microsoft Word – закрити та повернутись до роботи з документом відповідного додатку.

Меню Edit містить досить відомі команди редагування: Cut – вирізати; Copy - копіювати; Paste - Вставити; Find and Replace – знайти та замінити; Delete - вилучити; Undo - скасувати; Redo – повернути; Select All – виділити все. Це меню містить також деякі команди форматування коду програми.

Меню View містить такі основні команди: Code – вікно редактора коду; Object – вікно екранної форми; Project Explorer – вікно провідника проекту; Properties Window – вікно властивостей; Toolbars - вікно елементів керування та палів інструментів; Object Browser – перегляд об’єктів, методів, функцій. Команди меню View дають можливість відкрити вікна необхідні для створення проекту. Основні з них такі: вікно розташування форми; вікно екранної форми; вікно провідника проекту (опис структури проекту, що створюється); вікно властивостей; вікно елементів керування.

Меню Insert (Вставлення) використовується для додавання різних форм та елементів проекту: Procedure, UserForm, Module, Class Module, File....

Меню Format – команди форматування проекту.

Меню Debug (налагодження) - містить команди для компіляції та перевірки програмного коду модуля.

Меню Run – для запуску підпрограм форми їх зупинки та переривання.

Меню Tools – дає змогу встановити додаткові програми: додаткові довідки, додаткові елементи контролю, опції проекту, ввести макрос та встановити електронний підпис.

Меню Add – Ins дає змогу додати деякі можливості до менеджера проекту.

Меню Windows дозволяє змінювати порядок розташування вікон у головному вікні: горизонтально, вертикально або каскадно.

Меню Help – одержання довідки.

Панель інструментів. Якщо вибрати команду Toolbars із меню View, то можна побачити список допустимих панелей інструментів, в якому для вибору потрібної панелі інструментів необхідно встановити позначку поруч із її ім’ям. За замовчуванням автоматично встановлюється стандартна панель інструментів (Standard). На стандартній панелі інструментів розташовані піктограми відомих команд редагування та додавання форм, крім того є піктограми старту проекту, переривання, скидання роботи програми, додавання провідника проекту властивостей вікон, перегляду об’єктів та панель елементів керування.

2.3. Вікна головного вікна проекту

Вікно елементів керування. Вікно елементів керування Toolbox забезпечує проектувальника набором інструментів, необхідних для розроблення інтерфейсу прикладної програми. Вони розміщуються на формі. Елементи керування – це візуалізований засіб для створення об’єктів на формі. Наприклад, на форму можна додати рисунки, написи, кнопки керування, списки, смуги прокручування, меню і геометричні фігури (рис 7). Розмістити на екранній формі об’єкт керування можна перетягнувши його з панелі інструментів на форму. Кожний елемент керування на формі можна форматувати змінюючи його розміри та положення як це робиться у програмах Windows. Розміщувати на формі можна скільки значків (зразків) об’єктів скільки потрібно для проекту. Кожний клас елементів керування має свій набір властивостей. Які визначають зовнішній вигляд та функціонування елемента керування і встановлюються у вікні властивостей.

Рисунок 7. Вікно елементів керування.

Вікно властивостей. Це вікно дає змогу змінювати властивості елементів керування інтерфейсу користувача (рис.8).

Рисунок 8. Вікно властивостей

У рядку заголовка вікна властивостей указується ім’я форми, до якої належить елемент керування або елемента керування. Із списку полів (другий рядок), що знаходяться під рядком заголовка, треба вибрати необхідний елемент керування (якщо вони є на формі проекту). Третій рядок після назви вікна (Properties) має кнопки: Alphabetic, Categorized для встановлення різних режимів перегляду вікна.

У списку, розташованого нижче, перераховано властивості цього елемента (за алфавітом або за категоріями). Набір властивостей залежить від типу елемента керування. Список властивостей складається із двох стовпців: у лівому перераховано назви властивостей, а у правому – їхні значення. Редагування вибраної властивості здійснюються вручну. Значення властивостей для кожного об’єкта інтерфейсу користувача можуть встановлюватися у процесі розроблення проекту у вікні властивостей або змінюватися в ході виконання програм.

Загальні властивості елементів керування До загальних властивостей елементів керування можна віднести такі: Позиція (Left, Top, Height, Width), Колір (BackColor, ForeColor), Параметри шрифту (Font), Доступність і видимість елемента керування (Enable, Visible), Ім’я (Name), Зовнішній вигляд (Appearance) елементів керування. Вони мають відповідні параметри. Позиція – задає розташування елементі керування на екранній формі та визначається чотирма величинами: Left, Top, Height, Width. Ці значення за замовчуванням вимірюються в твіпах. Твіп - це екранно-незалежна одиниця, що дорівнює 1/20 розміру точки принтера. Позицію елемента можна встановлювати ручну на екранній формі переміщуючи об’єкт. Відлік у системі координат ведеться зверху вниз та зліва направо. Колір – ця властивість дає змогу керувати кольором елемента, змінюється за допомогою властивостей BackColor, ForeColor. Параметри шрифту – цей параметр встановлюється за допомогою властивості Font. Доступність і видимість елемента керування. Часто під час роботи з додатком потрібно зробити недоступними для користувача деякі елементи керування. Для цього використовуються дві властивості: Enable та Visible які мають значення True та False. Властивість Visible робить елемент керування невидимим а властивість Enable робить елемент недоступним (елемент має сірий колір). Ім’я - ця властивість відіграє особливу роль вона є ідентифікатором елемента керування. Якщо зроблена помилка при завданні цієї властивості то це може призвести до серйозних помилок. Для вказання заголовка елемента керування використовується властивість Caption. Зовнішній вигляд встановлюється за допомогою властивості Appearance (зовнішній вид) та її параметрів.

Основні елементи керування. Стандартна кількість елементів керування у VBA 15.

- Select – Object. Вибір об’єктів керування на формі.

- Label (напис). Елемент керування призначений для відображення тексту, який користувач не може змінити з клавіатури та його виводу. Написи найчастіше використовуються для того, щоб вміщувати заголовки у формі і позначати текстові вікна для вказування користувачеві, що потрібно вводити в текстове вікно. Найважливіша властивість Caption (Заголовок) яка дає можливість привласнити даному елементу відповідний текст або виводити текстові дані при роботі програми. Для встановлення рамки для напису використовують властивість BorderStyle. Щоб текст повністю поміщався у рамці встановлюють властивість Autosize (True, False). Для переносу слів встановлюють властивість WordWrap та вказати параметр True.

- TextBox (текстове поле). Це основний елемент керування, призначений для введення даних. Найважливіша властивість цього елементу це Text. Ця властивість містить текст, який відображається в текстовому полі. Це текст який відображається в рядку програмного коду де цей елемент використовується. Властивість Multiline дає можливість вводити у поле кілька рядків тексту. Властивість Scrollbars дає змогу вибрати смугу прокручування, яку матиме текстове поле.

- Command Button. Цей елемент використовується для ініціювання події. Головною подією для кнопки є Click (клацання лівою кнопкою миші). Основна властивість є Default що означає активність кнопки за замовчуванням, якщо властивість має значення True то натискання Enter автоматично генерується подія Click. Властивість Cancel забезпечує перехоплення клавіші Esc і виклик події Click для відповідної кнопки. Якщо потрібно встановити для кожної відповідної кнопки ініціювання Click то необхідно встановити для властивостей Default і Cancel значення False а для Enabled - True).

Елементи керування для вибору об’єктів. До таких елементів керування належать:

· Checkbox (позначка);

· OptionButton (перемикач);

· Listbox (список);

· Combobox (поле зі списком).

· Toggle Button.

- елемент Checkbox (позначка) показує чи задіяний деякий параметр чи ні. Позначки не залежать одна від одної і користувач може встановити будь-яку їх кількість. Найважливішою подією для позначки є Click. Основна властивість для цього Value, яка може приймати значення True або False.

- елемент OptionButton (перемикач) надає користувачеві право вибору одного з багатьох параметрів. Найважливішою подією для позначки є Click. Основна властивість для цього Value, яка може приймати значення True або False.

- елемент Listbox (список) дає змогу користувачеві вибрати зі списку один чи кілька елементів. У список можна додавати нові елементи або вилучати існуючі. Якщо всі елементи не можуть одночасно відобразитися у полі списку, то їх можна побачити за допомогою смуги прокрутки. Для VBA треба написати процедуру додавання списку: ListBox1.AddItem(“рядки які додаються до списку”) командної кнопки, за допомогою якої і буде додаватися список. Властивість Multiselect дає можливість вибирати одночасно кілька елементів списку.

- елемент ComboBox (поле зі списком) дає можливість за допомогою елемента «список» вибрати із списку один елемент. Властивості як і у Listbox. Поля зі списком використовуються в тому разі, якщо не можна заздалегідь визначити значення, які потрібно включити до списку, або список містить дуже багато елементів.

-елемент Toggle Button. Цей елемент має два стана: увімкнути та вимкнути. Цей елемент має дві властивості True та False. Може замінити OptionButton та Checkbox.

Додаткові елементи керування. Це елементи керування які розширюють можливості розроблювальних додатків.

- Frame (Рамка). Цей елемент необхідний для об’єднання в групу логічних зв’язаних елементів. Об’єкти, об’єднанні за допомогою рамки, можна як єдине ціле переміщувати, активізувати, робити видимими або невидимими. Рамка не має особливих властивостей, є тільки Name, Caption, Font.

- TabStrip (вкладка). Цей елемент необхідний для створення вкладок у вікні додатку, але вкладка не буде контейнером.

- MultiPage. Цей елемент дає змогу створювати діалогові вікна з декількома вкладками для сторінок форми. Для додання вкладок треба використати контекстне меню цього елементу. Він має більші можливості ніж TabStrip.

- елемент ScrollBar (смуги прокручування вікна) дають можливість встановити горизонтальну чи вертикальну смугу прокручування вікна. Основні властивості: Value - визначає поточне положення повзунка; Min і Max – встановлюють діапазон прокручування. Клацання лівою клавішею миші на одній з двох кнопок зі стрілками на смузі змінює значення властивості Value залежно від властивості SmalChange. Якщо клацнути між повзункам і будь-якою з кнопок, то значення Value і відповідне положення повзунка буде змінюватись на стільки, як це визначає властивість LargeChange.

- Spin button. Аналогічний елементу ScrollBar тільки має менше переміщення.

- PictureBox (вікно з малюнком). Цей елемент призначений для відображення малюнків та інших графічних об’єктів. Він є елементом-контейнером, тому його можна використовувати для об’єднання інших елементів.

Вікно характеристик об’єкта. Це вікно (рис.9) як правило, застосовується для вибору об’єктів, методів або властивостей. Вікно містить список усіх об’єктів Visual Basic, згрупований за категоріями. Каталог об’єктів можна відкрити за допомогою кнопки панелі інструментів або команди Object Browser із меню View.

Рисунок 9. Вікно характеристик об’єкта VBA

Вікно екранної форми. Це основне вікно (рис.10) розробника програм у Visual Basic який розробляє зручний інтерфейс для користувача. Розроблення екранної форми полягає в доданні до існуючої форми деяких об’єктів, розташованих на панелі елементів керування, встановленні значення властивостей цих об’єктів і зв’язуванні елементів керування за допомогою мови Visual Basic між елементами керуванні та формою. Форми й елементи керування є свого роду цеглинками для створення інтерфейсу. Форми – це об’єкти, що мають властивості, які характеризують їхній зовнішній вигляд й описуються методами, що визначають їхню поведінку, та події, які відображають їх взаємодію з користувачем. Встановленням властивостей форми і розроблення коду для відгуку форми на події створюється об’єкт, що задовольняє вимоги певного додатку.

Рисунок 10. Вікно екранної форми

Вікно провідника проекту. Це вікно призначене для відображення структури проекту, який розробляється (Рис.11). Структура проекту відображається у вигляді «дерева», яке схоже на структуру папок у вікні провідника ОС Windows. Усі додатки Visual Basic будуються за модульним принципом.

Рисунок 11. Вікно провідника проекту

Збереження файлів проекту. Щоб зберегти весь проект необхідно викликати команду File ►Save. Для збереження форми з розширенням .frm використовують експорт форми File ►Export File з вказанням папки для збереження. Для завантаження використовують команду File ►Import File з вибором паки де знаходиться файл форми.

Вікно редактора коду. Це вікно, в якому мовою Visual Basic записується програмний код додатка, що складається з операторів мови, констант та оголошень. У вікні редактора коду можна переглядати і редагувати будь-який фрагмент коду додатка. Щоб відкрити це вікно, треба:

1. Двічі клацнути лівою клавішею миші на формі або елементі керування, для якого потрібно записати код.

2. Вибрати ім’я форми або модуля у вікні провідника проекту а потім клацну по кнопці View Code у вікні провідника або виконати цю команду через меню View ►Code. Для переходу в режим конструктора форми треба виконати команду View ►Object. У вікні редактора коду зверху є два списка, це список об’єктів ліворуч та список процедур праворуч.

Рисунок. Вікно редактора коду

2.4. Основні поняття мови VBA (Visual Basic for Application)

Технологія проектування мовою VBA ґрунтується на загальних принципах і поняттях, характерних для об’єктно - орієнтованого програмування. Одним із основних понять у системі Visual Basic є поняття об’єкта. Об’єкт це елемент керування який створюється на екранній формі для користувача інтерфейсу. Об’єкти можна переміщувати, змінювати їхні розміри, настроювати використовуючи властивості об’єктів. Сама форма також є об’єктом. Об’єкт характеризується властивостями, методами, подіями.

Подія це характеристика об’єкта що описує зовнішній вплив, на який реагує об’єкт. Подіями можуть бути завантаження форми, натиснення на клавішу клавіатури, клацанням мишею на елементі керування розташованому на формі, рух миші, такт системних годинників і таке інше. Події ініціюються: діями користувача; повідомленнями, які надходять від системних або інших додатків; додатком, що використовується. Для того, щоб подія мала вплив на об’єкт потрібно для нього створити процедуру обробки події. Процедура це дрібний блок коду (програми) додатка який є закінченим фрагментом програми і який називається підпрограмою. Процедура для елемента керування має шаблон який починається з рядка Private Sub ім’я процедури (аргументи) а закінчується рядком End Sub. Ім’я процедури елемента керування складається з істинного його імені (заданого у властивості Name) символу підкреслення «_» та імені події процедури. Між операторами Private Sub та End Sub записується програмний код (тіло подійної процедури) для об’єкта який може виконуватися при запуску програми в роботу. У подійних процедурах додатку різні частини коду виконуються залежно від події, що відбулася. Ще одна найважливіша характеристика об’єкта – метод. Метод – це дія яка може здійснюватися над об’єктом. Наприклад, щоб зробити об’єкт невидимим потрібно задати метод Hide(). Для виклику метода для об’єкта потрібно вказати об’єкт, потім поставити крапку і вказати метод наприклад, ToggleButton.Hide(). Додаток що розробляється на мові Visual Basic уявляє собою проект який складається з однієї або кількох екранних форм і одного чи кількох програмних модулів. При написання коду треба дотримуватися певних правил. Програма складається з операторів та функцій які мають певний синтаксис та записуються за допомогою зарезервованих ключових слів. У Visual Basic близько 200 вбудованих операторів і функцій. При виконанні арифметичних операцій у виразах використовуються слідуючи символи: + (додавання), - (віднімання), * (множення), / (ділення), \ (ділення без остачі), mod (обчислення залишку при діленні), ^ (зведення числа в ступінь).

В операціях порівняння використовуються символи: <, <=, >, >=, =,<>, Like. Наприклад, a Like b – це означає, якщо рядок a дорівнює рядку b тоді результат буде True інакше False. Ці символи можуть застосовуватися як до числових так і до символьних даних.

Якщо рядок програмного коду великий то для його перенесення на наступний рядок використовують символ підкреслення. Для пояснення програмних рядків використовують коментарі які починаються з апострофу або з оператора Rem. Якщо в одному рядку записано два і більше операторів то вони розділяються двокрапкою.

3. Типи даних мови VBA та стандартні функції

Перед тим як розглянути типи даних треба знати що таке змінна. Змінна – це іменована область пам’яті, призначена для збереження даних, яка в ході виконання програми набуває різних значень. Будь яка змінна має своє ім’я. Для доступ до вмісту пам’яті досить знати ім’я змінної. Воно є унікальним і незмінним. Правила запису змінної: першим символом змінної може бути літера; інші символи літери та цифри; можна використовувати символ підкреслення, не можна використовувати крапку; число символів не більше 255; ім’я не повинно мати ключові слова; між символами не можна залишати пропуску. Вибирати імена змінних слід так, щоб вони несли в собі інформацію про призначення змінної і не були дуже довгими. Значення змінної – це дані які зберігаються в іменованій пам’яті. Спосіб збереження та оброблення даних залежить від того, до якого типу вони належать. Для змінної характерна команда привласнення значення: x = x+ a. Типом даних називається спосіб збереження і подання даних у комп’ютерній системі, яка задає певний формат або розмір вмісту змінної. Основні типи даних наведені в таблиці 1.

Таблиця 1. Типи даних Visual Basic

№ п/п	Типи даних	Опис і діапазон даних
	Boolean	Тип даних, що набуває одного з двох значень: True або False. Розмір пам’яті 2 байти
	Byte	Позитивні числові значення в діапазоні від 0 до 255. Розмір пам’яті 1 байт
	Char	Алфавітно - числові символи від 0 до 65565. Розмір пам’яті 2 байти
	Currency (@)	Дані, що містять грошові одиниці (як цілі так і дробові) від -922337203685477,5808 до 922337203685477,5807. Цей тип даних дозволяє зберігати числа з рухомою комою (крапкою), але число розрядів після коми обмежено чотирма. Розмір пам’яті 8 байт.
	Date	Містить значення дати і часу. Дата може бути в діапазоні від 1 січня 100 р. до 31 грудня 9999 р. Розмір пам’яті 8 байт.
	Decimal	Числові значення (як цілі так і дробові) в діапазоні від +/-79 228 162 514 264 337 593 543 950 336 без десяткових знаків. +/-7,9 228 162 514 264 337 593 543 950 335 (28 знаків після коми). Найменше не нульове число +/- 0.0000000000000000000000000001. Має 28 десятирічних розрядів точності. Розмір пам’яті 14 байт. Для фінансових розрахунків
	Double (#)	Числові значення (як цілі так і дробові) в діапазоні від -1,79769313486232E+308 до - 4,94065645841247Е-324 (від’ємні числа); от 4,94065645841247Е -324 до 1.79769313486231E +308 (додатні числа). Тип даних Double є типом даних із подвійною точністю (double-precision). Розмір пам’яті 8 байт
	Integer (%)	Цілі числа (без десятирічної крапки) в діапазоні от -32768 до 32767
	Long (&)	Цілі числа від -2147483648 до 2147483648. Розмір пам’яті 4 байти
	Object	Особливий тип даних, який містить посилання на об’єкти, такі, як елементи керування і форми. Розмір пам’яті 4 байти.
	Single (!)	Числові значення (як цілі так і дробові числа) в діапазоні від -3.402 823 Е+38 до 1,401298Е – 45 (для від’ємних чисел); від 1,401298Е – 45 до 3.402 823 Е+38 (для додатних чисел). Тип даних Single називають типом даних з одинарною точністю (single -precision). Розмір пам’яті 4 байти.
	String ($)	Алфавітно - числові символи (тобто текстові дані). Від 0 до примірно 2 мільярдів символов Юнікода (під символ Юнікода відводиться 16 біт). Розмір пам’яті 8-16 байт.
	Variant	Дані будь-якого типу, що використовуються для елементів й інших додатків, для яких тип даних невідомий. Розмір пам’яті 8-16 байт. Числа (Double) та символи (до 2 мільярдів символов)
	Value Type	Тип даних обумовлений користувачем при створені структур даних. Діапазон визначається сумою розмірів членів структури, що входять до цього типу даних

3.2. Оголошення типів змінних

У багатьох мовах програмування всі змінні, що використовуються, мають бути оголошенні. Цією процедурою системі програмування повідомляється ім’я, тип змінної і ємність пам’яті, яку потрібно зарезервувати для неї. У мові Visual Basic існують три способи оголошення змінної:

· явне за допомогою оператора Dim або Static;

· за допомогою оператора Dim та ідентифікаторів типів;

· неявне оголошення змінних.

Наприклад:

· Dim FirstName As String або Dim FirstName As String,*30, зірка з числом вказує число символів.

· Dim FirstName$, Price@ = 523.

· При неявному оголошенні змінної тип даних не вказується.

Якщо тип даних змінної не вказується то приймається тип даних Variant. Змінна типу Variant змінює свій тип під час виконання програми залежно від її вмісту, але її використання не рекомендується розробниками мови так як при читанні коду не видно, який внутрішній тип має змінна в заданий момент. Це може надто ускладнити виявлення логічних помилок програмування.

Визначення області видимості змінної

Оператор, що оголошує змінну, повідомляє Visual Basic про те, що буде зберігатися в цій змінній і де цю змінну можна використати. Частину програмного коду, в якому можна застосувати змінну, називають областю видимості змінної.

У Visual Basic є три види області видимості, що характеризують доступність змінної:

· Локальна (змінна доступна тільки у поточній процедурі).

· Контейнерна (змінна доступна тільки у поточних формі, модулі).

· Глобальна (змінна доступна у всьому проекті, тобто у кожній процедурі, формі, модулі).

Локальні змінні оголошуються в операторах Dim та Static. Нестатична змінна при кожному виконанні програми буде ініцалізуватися заново, тому її значення не зберігається і вона буде визначатися заново. Статична зміна зберігає своє значення до наступного виконання програми і використовується при розрахунках при кожному виконанні програми.

Наступний приклад показує особливість оголошення змінних в операторах Dim та Static.