Зна чення окремого провадження. 3 страница

Справа розглядається судом у строк не пізніше трьох днів після відкриття провадження за обов'язковою участю представника протитуберкульозного закладу, що його за заявою відкрито провадження у справі, представника особи, стосовно якої вирішується питання про госпіталізацію. Сама особа, щодо якої ставиться питання про її примусову госпіталізацію, відповідно до ст. 285 ЦПК може брати участь у судовому засіданні, крім випадків, коли за даними протитуберкульозного закладу вона становить загрозу розповсюдження хвороби.

За результатами розгляду справи суд ухвалює рішення, яким відхиляє або задовольняє заяву. Рішення про задоволення заяви є підставою для обов'язкової госпіталізації або подальшого лікування особи в протитуберкульозному закладі впродовж встановленого законом строку.

22.12. Розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб (ст. ст. 287-290 ЦПК).

Банківська таємниця відповідно до ст. 30 Закону України «Про інформацію» належить до інформації з обмеженим доступом та є конфіденційною. Нею вважають інформацію щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнтові (ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), її правову охорону закріплено також ЦК (ст. 1076) Законом України «Про Національний банк України» та іншими актами законодавства.

В окремих випадках така інформація може бути розголошена (банківська таємниця розкрита), що раніше не потребувало судового розпорядження і тільки із набранням чинності новим ЦПК потребує звернення до суду.

Предметом судової діяльності є визначення наявності підстав та законності звернення того чи іншого суб'єкта з клопотанням про надання уповноваження банку щодо розкриття інформації, яка містить банківську таємницю. Процесуальний порядок розгляду та вирішення цієї категорії справ судом визначений ст.ст. 287-290 ЦПК, ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Правом на звернення до суду наділені орган чи особи, які заінтересовані в отриманні інформації, що містить банківську таємницю. Лише особистої заінтересованості в отриманні такої інформації недостатньо, необхідним є наділення такого органу (особи) правом на отримання такої інформації. Наприклад, відповідно до ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» таке право мають органи прокуратури (ст. 20 Закону України «Про прокуратуру»), Служби безпеки (ст. 25 Закону України «Про Службу безпеки України»), Міністерства внутрішніх справ (ст. 11 Закону України «Про міліцію»), Антимонопольного комітету (ст. 221Закону України «Про Антимонопольний комітет України»), Державної податкової служби (ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»), Державної контрольно-ревізійної служби (ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»), спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань фінансового моніторингу (ст. 5 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»), органи державної виконавчої служби, інші органи, визначені законом. Крім замовника, сторонами виступають також заінтересовані особи, якими є банки та інші фінансово-кредитні установи — носії банківської таємниці та фізичні чи юридичні особи—володільці рахунків.

Заява подається до суду за місцем знаходження банку, що обслуговує фізичну чи юридичну особу і володіє інформацією, яка є банківською таємницею. Форму та зміст заяви визначено ст.ст. 119, 288 ЦПК. У ній має бути зазначено: найменування суду, до якого подається заява; ім'я (найменування) заявника та особи, щодо якої вимагається розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, їх місце проживання або місцезнаходження, а також ім'я представника заявника, якщо заява подається представником; найменування та місцезнаходження банку, що обслуговує особу, щодо якої необхідно розкрити банківську таємницю; обґрунтування необхідності та обставини, за яких вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, із зазначенням положень законів, які надають відповідні повноваження, або прав та інтересів, які порушено; обсяги (межі розкриття) інформації, яка містить банківську таємницю та мету її використання.

Розгляд справи відбувається у п'ятиденний строк з дня надходження заяви з повідомленням заявника, особи, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, та банку, а у випадку, коли справа розглядається з метою охорони державних інтересів та національної безпеки, — тільки з повідомленням заявника. Якщо суд не визнав явку осіб, які беруть участь у справі, обов'язковою, їхня неявка не перешкоджає розгляду справи. Справа відповідно до ст. 289 ЦПК розглядається у закритому судовому засіданні.

У рішенні суду про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи (ст. 290 ЦПК) зазначаються: ім'я (найменування) одержувача інформації, його місце проживання або місцезнаходження, а також ім'я представника одержувача, якщо інформація надається представникові; ім'я (найменування) особи, щодо якої банк має розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, місце проживання або місцезнаходження цієї особи; найменування та місцезнаходження банку, що обслуговує особу, щодо якої необхідно розкрити банківську таємницю; обсяги (межі розкриття) інформації, яка містить банківську таємницю, що має бути надана банком одержувачу, та мета її використання.

Рішення суду про розголошення банківської таємниці підлягає негайному виконанню. Копії рішення суд надсилає банку, що обслуговує юридичну або фізичну особу, заявникові та особі, щодо якої надається інформація.

Рішення суду у справі може бути оскаржене в апеляційному порядку, однак цей порядок має свої особливості. Правом на апеляційне оскарження наділені особа, щодо якої банк розкриває банківську таємницю, та заявник. Це право може бути реалізоване протягом п'яти днів з дня ухвалення рішення, причому оскарження рішення не зупиняє його виконання (ст. 290 ЦПК).

Тема 23. Апеляційне провадження.

23.1. Поняття та значення апеляційного провадження.

Забезпечення апеляційного оскарження рішень суду (п. 8 ст. 129 Конституції України) віднесено до основних засад судочинства, проте реалізація цієї засади тривалий час була неможливою, допоки цивільне процесуальне законодавство не було приведене у відповідність до положень Конституції України. Тому Законом України від 21 червня 2001 року «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України» цю прогалину було ліквідовано. Цивільним процесуальним законодавством запроваджена нова стадія, новий процес перевірки законності та обґрунтованості рішень, ухвал суду першої інстанції, що не набрали законної сили -

апеляційне Провадження.

Провадження в суді апеляційної інстанції являє собою комплексне явище. Апеляційний суд, розглядаючи справу, здійснює перевірку законності, обґрунтованості рішення суду першої інстанції, а також торкається самої суті спору, в певній мірі повторно перевирішуючи його.

Аналіз норм, що регламентують апеляційне провадження (ст. ст. 291-322 ЦПК), дає підстави визначити такі характерні риси цієїстадії:

1) апеляційна скарга подається на рішення, ухвалу суду першої інстанції, що не набрали законної сили;

2) в зв'язку з поданням апеляційної скарги справа направляється на розгляд суду вищого рівня (апеляційного суду);

3) суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу, вирішує не тільки питання відповідності судового рішення вимогам законності та обґрунтованості, а й торкається суті спірних правовідносин;

4) апеляційний суд здійснює розгляд справи у відповідних межах.

Завдання апеляційного провадження (ст. 303 ЦПК):

перевірка законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, проте апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення. Крім того, суд апеляційної інстанції:

• Перевіряє справу в повному обсязі, якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась явна незаконність або необґрунтованість рішення першої інстанції у справах окремого провадження;

• Досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Зміст норм ЦПК, що регулюють апеляційне провадження, що визначає можливість подання нових доказів лише за чітко вказаних в законі певних виключних умов, уповноважує апеляційний суд передавати ним справи до суду першої інстанції для нового розгляду, свідчить про закріплення неповної апеляції.

Розгляд справ в апеляційному порядку дозволяє

виправити помилки, допущені сприяє єдиному розумінню і

судом першої інстанції; правильному застосуванню

законів судами першої інстанції.

23.2. Право апеляційного провадження та його строки.

ПРАВОМ АПЕЛЯЦІЙНОГО ОСКАРЖЕННЯ наділені насамперед сторони та інші особи, які беруть участь у справі.:

• третіх осіб, представників сторін та третіх осіб — в справах позовного провадження;

• заявників, інших заінтересованих осіб, їх представників — в справах наказного та окремого провадження;

• органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (ст. 45 ЦПК);

• особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Об'єктом оскарження є рішення, ухвали суду першої інстанції, що не набрали законної сили, їх може бути оскаржено як повністю, так і частково. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, чітко передбачених ст. 293 ЦПК. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Реалізація права апеляційного оскарження здійснюється шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення (ухвали) суду першої інстанції, апеляційної скарги на рішення (ухвалу) у встановлені законодавством строки. Строк апеляційного оскарження - період часу, встановлений законом для подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги.

Заяву про апеляційне оскарження рішення

суду першої інстанції

можу бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення

Заяву про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції може бути подано протягом

п'яти днів з дня проголошення ухвали

Апеляційна скарга на рі шення суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів

після подання заяви про апеляційне оскарження

Апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції — протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження

Проте апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо це зроблено у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Пропущений строк на подання заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги може бути поновлений судом апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, та за наявності достатніх підстав. У разі відсутності таких підстав заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення встановлених законодавством строків апеляційного оскарження, залишаються без розгляду.

Законом чітко регламентовано вимоги до форми і змісту заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. При оскарженні як рішення, так і ухвали суду першої інстанції, що не набрали законної сили, ст. 295 ЦПК визначає однакові вимоги до письмової заяви про апеляційне оскарження, у якій мають бути зазначені:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) ім'я (найменування) особи, яка подає заяву, її місце проживання або місцезнаходження;

3) рішення або ухвала, що оскаржується.

В апеляційній скарзі на рішення або ухвалу суду першої інстанції має бути зазначено:

1) найменування суду, до якого подається скарга;

2) ім'я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце проживання або місцезнаходження;

3) ім'я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або знаходження;

3) дата подання заяви про апеляційне оскарження;

4) в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин);

5) нові обставини, які підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів у суд першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції;

6) клопотання особи, яка подала скаргу;

7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга мають бути підписані особою, яка їх подає, або її представником. У разі подання заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги представником, до них має бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо ці документи раніше не подавалися. Відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, до заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги додаються їх копії та доданих письмових матеріалів.

Порядок подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги визначається ст. 296 ЦПК. З метою створення сприятливих умов для реалізації права на апеляційне оскарження, вказані документи подаються до суду апеляційної інстанції через місцевий суд, який ухвалив оскаржуване рішення, ухвалу. Після одержання усіх апеляційних скарг у справі від осіб, які подали заяви про апеляційне оскарження, або через три дні після закінчення строку на подання апеляційної скарги, суд першої інстанції надсилає їх разом зі справою до суду апеляційної інстанції. Апеляційні скарги, що надійшли після цього, не пізніше наступного робочого дня після їх надходження направляються до апеляційного суду.

Справа, надіслана судом першої інстанції, реєструється в апеляційному суді та передається у порядку черговості судді-доповідачеві, який протягом трьох днів після її надходження має вирішити питання про прийняття апеляційної скарги до розгляду апеляційним судом. У разі подання особою апеляційної скарги, яка не відповідає за змістом та формою вимогам ст. 295 ЦПК, або несплати суми судового збору чи витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, суддя-доповідач постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляється відповідна особа, якій надається строк для усунення виявлених недоліків. У випадку, якщо особа, яка подала апеляційну скаргу, в установлений строк виправить усі недоліки, то скарга вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше скарга вважається неподаною і повертається особі. Про прийняття апеляційної скарги до розгляду або повернення скарги суддя-доповідач постановляє ухвалу. Ухвала судді про повернення апеляційної скарги може бути оскаржена в касаційному порядку.

Не пізніше наступного дня після постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду суд апеляційної інстанції надсилає копії заяви про апеляційне оскарження, апеляційної скарги та доданих до них матеріалів особам, які беруть участь у справі. Отримавши зазначені документи, особи, які беруть участь у справі, вправі подати заперечення на апеляційну скаргу, у строк, встановлений апеляційним судом. Слід зазначити, що ЦПК не містить вимог щодо змісту вказаних заперечень.

Відповідно до ст. 299 ЦПК до апеляційної скарги можуть приєднатися особи, які беруть участь у справі, причому до скарги, поданої особою, на боці якої вони виступали. Особи, які не брали участі у справі, також можуть приєднатися до апеляційної скарги у випадку, якщо суд першої інстанції вирішив питання про їх права та обов'язки. Це право реалізується шляхом подання відповідної заяви до початку розгляду справи в апеляційному суді.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, може також її доповнити, змінити, відкликати або відмовитися від неї повністю чи частково. Доповнення чи зміна скарги можливі протягом строку на апеляційне оскарження. Відкликання скарги допускається до початку розгляду справи в апеляційному суді. Інша сторона має право визнати апеляційну скаргу обґрунтованою як повністю, так і частково. Відмова від апеляційної скарги може бути прийнята судом протягом усього часу розгляду справи. Питання про прийняття відмови від апеляційної скарги і закриття у зв'язку з цим апеляційного провадження вирішується апеляційним судом, що розглядає справу, в судовому засіданні. Повторне оскарження цього рішення, ухвали з тих самих підстав не допускається.

23.3. Підготовка та порядок розгляду справи апеляційним судом.

Суддя-доповідач протягом десяти днів з дня отримання

справи, з метою підготовки її до розгляду, вчиняє комплекс процесуальних дій, передбачених ст. 301 ЦПК:

1) з' ясовує питання про склад осіб, які беруть участь у

справі;

2) визначає характер спірних правовідносин та закон, який їх регулює;

3) з' ясовує обставини, на які посилаються сторони та інші особи, які беруть участь у справі, як на підставу своїх вимог і заперечень;

4) з' ясовує, які обставини визнаються чи заперечуються сторонами та іншими особами;

5) вирішує питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції;

6) за клопотанням сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача;

7) вирішує питання, за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, щодо вжиття заходів забезпечення позову;

8) виконує інші дії, пов'язані із забезпеченням розгляду

справи.

Після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів. Дійшовши висновку, що всі необхідні підготовчі дії вчинено і справа до розгляду готова, колегія суддів призначає її до розгляду. За необхідності колегія вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій.

Відповідно до ч. 2 ст. 302 ЦПК справа має бути призначена у розумний строк, але не пізніше п'ятнадцяти днів після закінчення підготовки справи до розгляду.

Процесуальний порядок розгляду справи апеляційним судом врегульовано правилами, встановленими для розгляду справ судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, передбаченими для апеляційного провадження (ч. 1 ст. 304 ЦПК). У призначений для розгляду справи час головуючий відповідно до ст. 163 ЦПК відкриває судове засідання і оголошує, яка справа, за чиєю скаргою та на рішення (ухвалу) якого суду розглядатиметься. Хоча така деталізація прямо не передбачена ЦПК, а вироблена судовою практикою, вона є досить важливою, оскільки ще до доповіді судді-доповідача усі присутні в залі судового засідання одержують інформацію про справу.

Надалі секретар судового засідання доповідає судові, хто з викликаних по справі осіб з' явився в судове засідання, чи вручено судові повістки та повідомлення тим, хто не з'явився, та повідомляє причини їхньої неявки, якщо вони відомі. Це дозволяє з'ясувати, чи є необхідність у вчиненні наступних процесуальних дій, чи слід відкласти розгляд справи. Суд встановлює особи тих, хто з' явився, а також перевіряє повноваження представників.

Необхідно підкреслити, що процесуальні наслідки неявки в засідання суду апеляційної інстанції не збігаються з наслідками неявки осіб, які беруть участь у справі, в суді першої інстанції. Це зумовлено специфікою завдань, що стоять перед судом першої та апеляційної інстанцій. Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК нез'явлення сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Особи, які беруть участь у справі, не зобов'язані з'являтись на слухання справи, але повинні бути повідомлені про час її слухання для того, щоб вони могли реалізувати відповідні процесуальні права. Суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано поважними.

Якщо розгляд справи розпочався і виявилося, що хтось з осіб, які беруть участь у справі, не володіє мовою судочинства і в судове засідання в зв'язку з цим викликався перекладач, то головуючий відповідно до ст. 164 ЦПК роз'яснює перекладачеві його права та обов'язки, попереджає під розписку про кримінальну відповідальність. Перекладач приводиться до присяги, текст якої ним підписується та приєднується до матеріалів справи.

В подальшому викликані у судове засідання свідки видаляються із зали судового засідання у відведене для цього приміщення, причому мають бути вжиті заходи щодо того, щоб свідки, які допитані, не спілкувалися з тими, яких суд ще не допитав.

Далі головуючий оголошує склад суду, а також прізвища експерта, перекладача, спеціаліста, секретаря судового засідання і роз'яснює особам, які беруть участь у справі, право заявляти відводи. У разі, якщо заява про відвід була відхилена або відвід не був заявлений, головуючий роз'яснює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їхні права та обов'язки.

Заяви та клопотання осіб, які беруть участь у справі, розглядаються судом після того, як заслухано думку решти присутніх у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, про що постановляється ухвала. Ухвала суду про відмову в задоволенні клопотання не перешкоджає повторному його заявленню.

Якщо у судове засідання викликано експерта, йому роз'яснюються права та обов'язки. Він попереджається під розписку про кримінальну відповідальність, складає присягу.

Далі суд переходить до розгляду справи, який розпочинається доповіддю судді-доповідача, що її зміст встановлений ч. 2 ст. 304 ЦПК:

Після доповіді головуючий має з'ясувати, чи підтримує особа, яка подала апеляційну скаргу, свої вимоги, чи не відмовляється вона від поданої апеляційної скарги та чи не бажають сторони закінчити справу мировою угодою. В суді апеляційної інстанції діє принцип диспозитивності, тому позивач має право відмовитись від позову (ст. 306 ЦПК).

ПОРЯДОК ДА ЧІ ПОЯСНЕНЬ:

Після доповіді судді-доповідача дає пояснення особа, яка подала апеляційну скаргу. Якщо апеляційні скарги подали обидві сторони, — першим дає пояснення позивач. Далі дають пояснення інші особи, які беруть участь у справі.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами, згідно з правилами гл. 4 розд. 3 ЦПК.

Закінчивши з'ясування обставин і перевірку їх доказами, апеляційний суд надає особам, які беруть участь у справі, можливість виступити у судових дебатах у такій послідовності, в якій вони давали пояснення. Суд може обмежити тривалість судових дебатів шляхом оголошення на початку судового засідання часу, що для них відводиться. При цьому кожній особі, яка бере участь у розгляді справи в апеляційному суді, надається однаковий проміжок часу для виступу.

Після закінчення дебатів суд виходить до нарадчої кімнати для постановлення ухвали, ухвалення рішення. За необхідності під час розгляду справи може бути оголошено перерву або розгляд її відкладено.

23.4. Повноваження суду апеляційної інстанції.

ПОВНОВАЖЕННЯ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ -

це сукупність його прав та обов'язків, пов'язаних зі здійсненням встановлених законом процесуальних дій щодо рішення (ухвали) суду першої інстанції, що не набрало законної сили та є предметом перевірки за апеляційною скаргою.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на РІШЕННЯ суду першої інстанції апеляційний суд має право (ст. 307 ЦПК):

1) відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення без

змін;

2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог;

3) змінити рішення;

4) скасувати рішення суду першої інстанції і закрити провадження у справі або залишити заяву без розгляду;

5) повністю або частково скасувати рішення суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу, а рішення залишає без змін, якщо визнає, що оскаржуване рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіряючи рішення, суд апеляційної інстанції може виявити окремі порушення, допущені судом першої інстанції, які не вплинули на правильність ухваленого рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 308 ЦПК не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Суд апеляційної інстанції вправі змінити рішення суду першої інстанції або скасувати його і ухвалити нове рішення відповідно до підстав, передбачених ст. 309 ЦПК:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Неповне з'ясування судом обставин справи полягає в тому, що суд не встановив всіх юридичних фактів, передбачених нормою матеріального права, наявність чи відсутність яких впливає на остаточне вирішення справи, або дослідив факти, не передбачені такою нормою.

Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, має місце у випадку безпідставних припущень щодо певних обставин, попри те, що вони не підтверджені зібраними по справі доказами, на підставі недостовірних, суперечливих, недопустимих доказів.

Невідповідність висновків суду обставинам справи має місце в тому разі, якщо суд на підставі встановлених фактів зробив неправильний висновок про взаємовідносини сторін.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо:

о Застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини • Не застосовано закон, який підлягає застосуванню

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише в тому випадку, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Апеляційний суд скасовує рішення із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду за наявності підстав, визначених ст.ст. 205, 207 ЦПК. У разі ухвалення судом першої інстанції законного і обґрунтованого рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи—сторони у спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, не може бути підставою для застосування вищевказаних положень.

Суд апеляційної інстанції також має право скасувати рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції у разі, якщо допущені останнім помилки не можуть бути виправлені при розгляді справи в апеляційному порядку. Рішення суду відповідно до ст. 311 ЦПК підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:

Справу розглянуто неповноважним суддею або складом суду

Рішення ухвалено чи підписано не тим суддею, який розглядав справу

Справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання

Суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі

Суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції

Висновки і мотиви скасування рішення судом апеляційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 307 ЦПК суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду скарги на УХВАЛУ суду першої інстанції має право:

1) відхилити апеляційну скаргу і залишити ухвалу без змін
- якщо суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням вимог
закону;