Прямі та непрямі методи реалізації науково-технічної політики

Досягнення цілей та завдань науковот технічної політики здійснюється державою через застосування конекретних методів її реалізації. За ознакою форми впливу на науково-техн розвиток у промисловості весь арсенал цих методів поділ на прямі та непрямі.

До методів прямого регулювання належать: Визначення державних пріоритетів розвитку науки та техніки, державні науково-технічні програми, державні замовлення в науково технічній сфері, державна наук.-техн експертиза, бюджетне фінанс-ня досліджень та робіт, що викон-ся в рамках пріор. Напрямків розвіитку науки та техніки, Держ політика у сфері патентів та ліцензій

До методів непрямого регулювання належать: диференційована податкова політика, стимулювальна фінансово-кредитна політика, гнучка аморизаційна політика, правовий захист інтелектуальної власності. Державна політика у сфері міжнародного науково-технічного співробітництва.

Методи прямого регулювання передбачають безпосередньо участь держави у розвязанні як загальних проблем наук-техн розвитку так і його окремих сфер та напрямків. Методи непрямого регулювання створюють економічні та правові умови для прискорення науково-техніч. прогресу. Це однак не означає, що ці умови мають бути однаковими для всіх напрямів розвитку науки та техніки. Держава може їх диференціювати відповідно до визначенних пріорітетів.

Методи реалізаціїдержавної НТП за способом впливу можна поділити на 3 групи.: правові, адміністративні та економічні. З-поміж методів НТП виділяють також прості методи, які спираються на один з способів впливу і складні, які поєднують усі три способи. Так, наприклад бюдж фінансування досліджень та робіт, що викон-ся в рамках пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки відносять до складних методів, тому що конекретні обсяги фінансування цих досліджень та робіт з одного боку, визначаються органами влади, тобто адмін рішеннями, з другого втілюються в показниках держ бюджету, тобто мають економічнйи характер