Ефективність державної підтримки інноваційної діяльності

Головною проблемою державного регулювання є проблема ступеня втручання держави в дію ринкових механізмів, які фор­мують економічне середовище інноваційного процесу. Вирішити цю проблему можливо, якщо зіставити корисний ефект та суспіль­ні видатки, пов'язані з інноваційним процесом. Досвід індустріально розвинених країн світу показує, що в результаті застосування державної інноваційної політики вдається досягти значного про­гресу у прискоренні інноваційного процесу1.

Суспільні видатки на виробництво інноваційного продукту складаються з двох частин: по-перше, це приватні видатки суб'єкта інноваційного процесу (приватні видатки ще називають внутрішніми) і, по-друге, зовнішні для цього суб'єкта видатки, які здійснили інші юридичні чи фізичні особи в країні у зв'язку з продукуванням інноваційного продукту. Граничні видатки — це така величина суспільних видат­ків, яка характеризує приріст видатків унаслідок збільшення їх на одиницю виробництва інвестиційного

продукту.

Крім категорії видатків, в оцінці ефективності інноваційного процесу використовують категорії ефекту. Розрізняють приват­ний ефект — ефект, який отримує безпосередньо суб'єкт іннова­ційного процесу (такий ефект ще називається внутрішнім). Зов­нішній ефект — це ефект, який отримують інші юридичні чи фізичні особи в країні у зв'язку з використанням інноваційного продукту. Суспільний ефект є сумою перших двох ефектів.

Суспільні видатки та ефекти виступають зовнішніми парамет­рами інноваційного процесу, які відбивають додаткові витрати та зиски суспільства. Наслідком втручання держави в ринкові від носини між суб'єктами інноваційної діяльності у зв'язку зі сти­мулюванням підприємців-інноваторів буде перерозподіл таких зовнішніх ефектів на користь останніх.

Зовнішні ефекти виникають у третіх осіб через те, що в ціні товару в результаті дифузії інновацій не відображаються витрати, пов'язані з виготовленням цього товару, а також не відбувається перерозподіл ефекту між виробником і споживачем. Такі зовніш­ні ефекти та витрати дістали назву «екстерналії».

Позитивні екстерналії фактично означають наявність у товарі безкоштовних ресурсів і споживчих якостей, що отримуються третіми особами, які не беруть участі в інноваційному процесі. Наслідком позитивної екстерналії є недовиробництво інновацій­ного товару.

Вирішення проблеми позитивної екстерналії в економіці від­бувається шляхом переведення частини зовнішніх видатків та ефектів, які отримує суспільство, у внутрішні (приватні). Такий процес дістав ще назву «інтерналізація». До процесів інтерналі-зації в розвинених країнах активно втручається держава. Саме держава бере на себе функцію підтримки науково-технічного розвитку і за рахунок державних коштів компенсує виробникам інноваційного продукту недоотриману частину ефекту.

Ефективніший спосіб державної підтримки полягає в тому, що держава інвестує на пільгових умовах виробництво інноваційно­го продукту, збільшуючи при цьому як граничну приватну норму прибутку, так і обсяги виробництва.

Застосування і першого, і другого способів державної підтрим­ки виробників інноваційного продукту обмежується дотриман­ням таких економічних вимог: обсяг компенсації інноваторам ви­трат на створення інноваційного продукту не повинен перевищу­вати приросту надходжень до державного бюджету за рахунок розширення виробництва інноваційного продукту; кредити на розширення виробництва інноваційного продукту можуть нада­ватися лише за умови зростання внутрішньої норми прибутку у цьому виробництві відносно середньої внутрішньої норми при­бутку у виробництві аналогічних товарів.

Економічну доцільність державної підтримки інноваційної ді­яльності можна пояснити за допомогою графіка (рис. 5.9). На вер­тикальній осі відображено норму прибутку на капітал, вкладений в інноваційні проекти (г„), на горизонтальній — обсяги цих інве­стицій (К).

Рис.5.9. Ефективність державної підтримки інноваційної діяльності

З графіка видно, що при орієн­тації виробників інноваційної про­дукції на ринкові критерії макси-мізації прибутку продавця і відсут­ності інтерналізації позитивної екстерналії в країні буде здійснено тільки К1 інвестицій в іннова­ції, хоча суспільство готове оплатити такі товари в обсязі, відпо­відному інвестиціям K2 - Якщо держава бере на себе функцію ін­терналізації позитивної екстерналії у вигляді додаткових дер­жавних витрат на підтримку інноваційних проектів К(К2 – К1), функція граничної приватної норми прибутку на капітал зміс­титься вгору до лінії функції граничної суспільної норми прибут­ку на капітал, а обсяг інвестування зросте до K2, що приведе до збільшення виробництва інноваційних товарів.