Головна книга. Рахунок №__ 5 страница

Відновлення суми заборгованості, що раніше була визнана безнадійною в результаті зміни фінансового становища покупця, відбиває записом:

дебет рахунка 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками»;

кредит рахунка 716 «Відшкодування раніше списаних активів».

Нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період відбивають у «Звіті про фінансові результати» в складі інших операційних витрат (рядок 090).

При використанні методів створення резерву на підставі платоспроможності окремих дебіторів і періодизації дебіторської заборгованості загальну суму розрахованого резерву заносять в дебет субрахунка 944 «Сумнівні та безнадійні борги» і кредит рахунка 38 «Резерв сумнівних боргів» за умови, що початкове сальдо резерву є нульовим.

Таблиця 1.9. – Оцінка величини резерву сумнівних боргів на основі класифікації дебіторської заборгованості на 31 грудня 2010р.

Дата балансу	Сальдо дебіторської заборгованості за продукцію, товари послуги відповідної групи, грн.	Заборгованість, визнана безнадійною в наступному році у складі сальдо дебіторської заборгованості за продукцію, товари, послуги відповідної групи на кінець попереднього року
Група 1	Група 2	Група 3	Група 1	Група 2	Група 3
31.12.2008р.
31.12.2009р.
Разом
31.12.2010р.				Х	Х	Х

Таким чином, коефіцієнт сумнівності відповідних груп дебіторської заборгованості складе:

— першої — (5000: 10000000) = 0,0005;

— другої — (1200: 170000) = 0,007;

— третьої — (2000: 10000) = 0,2.

Величина резерву сумнівних боргів на 31 грудня 2009р. складе 7710 грн.

Отже, величина резерву сумнівних боргів на 31 грудня 2010р. складе: (700000 грн. х 0,0005 + 240000 грн. х 0,007 + 26000 грн. х 0,2) = 7230 грн.

При застосуванні методу оцінки величини резерву сумнівних боргів, виходячи з питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг на умовах наступної оплати слід мати на увазі, що:

як базовий період для розрахунків пропонується використовувати рік;

як показники чистого доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг можна використовувати показники стор. 035 «Чистий доход від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» графи 3 річного Звіту про фінансові результати (форма N2), чистий доход визнаний за умови оплати коштами;

у розрахунках бере участь визнана безнадійна заборгованість;

підприємство самостійне вибирає період для спостереження.

У табл. 1.10 показано спосіб застосування методу визначення питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації.

Таблиця 1.10.- Застосування методу визначення питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації

Рік	Чистий дохід від реалізації продукції, товарів, послуг на умовах наступної оплати	Сума дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги, що визнана безнадійною

Коефіцієнт сумнівності, розрахований на підставі показників табл.1.10., склав: 9000 грн.: 15000000 грн. = 0,0006.

Принципова відмінність даного методу від методу класифікації дебіторської заборгованості полягає в тому, що отримана в результаті величина резерву сумнівних боргів не є обмеженням резерву сумнівних боргів, яку необхідно показати на дату балансу. Величина резерву сумнівних боргів додається до сальдо такого резерву на дату балансу.

Відповідно до норм останнього абзацу п.8 П(с)БО 10 максимальна величина резерву сумнівних боргів — це 50% від первісної (балансової) вартості дебіторської заборгованості, по якій такий резерв створювався.

Якщо підприємство сумнівається в платоспроможності дебітора, то весь його борг резервується як сумнівний записом Дт 944 «Сумнівні і безнадійні борги» — Кт 38 «Резерв сумнівних боргів». Якщо ж підприємство має достатні підстави одразу визнати борг такого дебітора безнадійним, то воно вправі одразу списати такий борг у витрати без резервування записом Дт 944 «Сумнівні й безнадійні борги» — Кт 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» і потім спостерігати за таким боргом, записавши його по субрахунку 071 «Невідшкодовані нестачі й втрати від псування цінностей».

Методика оцінки платоспроможності дебіторів дозволяє застосовувати її для оцінки заборгованості за реалізовані продукцію, товари, роботи, послуги, оформлену векселем.

Метод оцінки платоспроможності окремих дебіторів можна використовувати для оцінки поточної дебіторської заборгованості, відмінної від дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги, яка наведена на рахунку «Інша поточна дебіторська заборгованість».

Запитання для контролю засвоєння знань

1. Які критерії визнання дебіторської заборгованості?

2. Які існують методи визначення резерву сумнівних боргів?

3. Чи обов’язково визнавати резерв сумнівних боргів і вести його облік?

4. Яка заборгованість відноситься до дебіторської заборгованості за розрахунками?

5. Що є підставою для визначення резерву сумнівних боргів?

6. Чим відрізняється безнадійна дебіторська заборгованість від сумнівної заборгованості?

7. Відносно якої дебіторської заборгованості розраховується резерв сумнівних боргів?

8. Як вибрати метод розрахунку величини резерву сумнівних боргів?

9. Чи можна використовувати одночасно декілька методів розрахунку сумнівних боргів?

10. Чи є обмеження розміру резерву сумнівних боргів?

ТЕМА 9. Облік фінансових інвестицій

Терміни та визначення

Фінансові інвестиції - активи, які утримує підприємство з метою збільшення прибутку(у вигляді відсотків і дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора.

Довгострокові фінансові інвестиції – фінансові інвестиції на період більше одного року, а також всі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані у будь який час.

Поточні фінансові інвестиції – інвестиції підприємство утримає на строк,що перевищує один рік і які можуть бути вільно реалізовані в будь який час (крім інвестицій які є еквівалентами грошових коштів).

Зменшення корисності – витрата економічної вигоди в сумі перевищення балансової вартості інвестиції над сумою, яку підприємство очікує отримати за час утримання інвестиції.

Амортизаційна собівартість фінансової інвестиції – собівартість фінансової інвестиції за урахуванням часткового її списання в наслідок зменшення корисності, яка збільшена (зменшена) на суму накопиченої амортизації дисконту (премії).

Дисконт – сума перевищення вартості погашення боргових цінних паперів над їх собівартістю.

Премія - сума перевищення собівартості боргових цінних паперів над вартістю їх погашення.

Класифікація фінансових інвестицій

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про фінансові інвестиції визначаються П(С)БО 12 „Фінансові інвестиції”.

Довгострокові фінансові інвестиції обліковуються на рахунку 14 „Довгострокові фінансові інвестиції”, на якому узагальнюється інформація про наявність та рух довгострокових фінансових інвестицій у інші підприємства у вигляді цінних паперів, внесків до статутних фондів, облігацій державних і місцевих позик. Цей рахунок має такі субрахунки:

141”Інвестиції пов’язаним сторонам за методом обліку участі у капіталі”;

142”Інші інвестиції пов’язаним сторонам”

143”Інвестиції непов’язаним сторонам”

Поточні фінансові інвестиції обліковуються на рахунку 35 „Поточні фінансові інвестиції”, на якому фіксується наявність та рух поточних фінансових інвестицій і еквівалентів грошових коштів. Цей рахунок має субрахунки:

352 „Інші поточні фінансові інвестиції”

351 „Еквіваленти грошових коштів.

В обліку розділяють підприємства залежно від рівня впливу інвестора на це підприємство:

асоційоване підприємство - коли інвестору належить контрольний пакет (більше 20%) акцій (голосів) і воно не є дочірнім або спільним;

дочірні підприємства – коли підприємство знаходиться під вирішальним впливом на фінансову, господарську і комерційну політику (під контролем) материнського (холдингового) підприємства;

спільна діяльність – це господарська діяльність з створенням або без створення юридичної особи, яка є об’єктом спільного контролю двох або більше сторін у відповідності з письмовою угодою між ними.

Оцінка фінансових інвестицій при придбанні

Фінансові інвестиції первісно відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю придбання. Собівартість фінансових інвестицій складається з:

ціни придбання;

витрат пов’язаних з придбанням (податки, збори, обов’язкові платежі, мито, комісійні винагороди, інші витрати, які пов’язані з придбанням інвестиції).

Якщо фінансові інвестиції придбані за гроші, то собівартість фінансових інвестицій складається з сплачених грошових коштів та витрат, які зв’язані з придбанням. При придбанні фінансових інвестицій шляхом обміну на цінні папери власної емісії собівартість фінансових інвестицій складається зі справедливої вартості цінні паперів та витрат, які пов’язані з її придбанням. Якщо фінансові інвестиції придбані шляхом обміну на інші активи, собівартість фінансових інвестицій складається з справедливої вартості переданих активів та витрат, які пов’язані з їх придбанням.

Визначення справедливої вартості приведено в п.4 П(С)БО 19 у відповідності до якого сума, за якою може відбуватися обмін активу або оплата зобов’язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими і незалежними сторонами.

Стосовно до цінних паперів справедлива вартість являє собою поточну риночку вартість на фондовому ринку, а при її відсутності – експертна оцінка. Підтвердженням справедливої вартості власних цінних паперів може бути виписка зі звіту біржі про ціну такого цінного паперу.

Аналогічний підхід застосовується до первісної оцінки фінансових інвестицій, придбаних шляхом обміну на інші активи, коли собівартість фінансових інвестицій дорівнює справедливій вартості цих активів.

Оцінка інвестицій на дату балансу

На кожну дату балансу фінансові інвестиції відображаються з використанням таких оцінок:

- за справедливою вартістю;

- за собівартістю з урахуванням зменшення корисності;

- за амортизаційною собівартістю;

- за вартістю, яка визначена за методом участі у капіталі.

Метод обліку фінансових інвестицій за справедливою вартістю використовується до ринкових інвестицій по яких справедлива вартість визначається на підстав котировок активів, що є предметом інвестування.

Якщо справедлива вартість фінансових інвестицій відхиляється від їх балансової вартості, то потрібно проводити переоцінку, результат якої визнається як інші доходи, або інші витрати. У бухгалтерському обліку потрібно зробити такі записи (табл.):

Таблиця

Переоцінка фінансових інвестицій

Збільшення вартості фінансових інвестицій	Дебет 352 „Інші поточні фінансові інвестиції Кредит 746 „Інші доходи від звичайної діяльності
Зменшення вартості фінансових інвестицій	Дебет 975 „Уцінка необоротних активів і фінансових інвестиції” Кредит 352 „Інші поточні фінансові інвестиції

Втрати від зменшення корисності фінансових інвестицій у бухгалтерському обліку відображаються записом:

Дебет 975 „Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій

Кредит 352”Інші поточні фінансові інвестиції”

Метод ефективної ставки відсотка використовується для обліку фінансових інвестицій, які утримуються підприємством до погашення (як правило це довгострокові фінансові інвестиції, боргові цінні папери). Суть метода полягає у амортизації різниці між собівартістю фінансової інвестиції та сумою, яку підприємство очікує отримати в результаті її погашення (викупу), з урахуванням нарахованих відсотків. Премія і дисконт амортизуються таким чином, щоб в результаті отримати постійну ставку дохідності відносно балансової вартості інвестиції на початок кожного року її утримання.

Питання для самоперевірки та контролю засвоєння знань

1. Які інвестиції вважаються довгостроковими, а які поточними?

2. Як визначаться собівартість інвестиції в залежності від способу придбання?

3. Який склад первісної вартості фінансової інвестиції?

4. За якими оцінками може оцінюватися фінансова інвестиція на дату балансу?

5. Коли визнається доход від дивідендів?

6. Як відображаються у обліку поточні фінансові інвестиції за справедливою вартістю?

7. Як відображаються у обліку поточні фінансові інвестиції за собівартістю з урахуванням зменшення корисності?

8. Як визначається амортизаційна собівартість фінансової інвестиції?

9. Як визначається ефективна ставка відсотка?

10. Який порядок обліку фінансових інвестицій за методом участи у капіталі?

ТЕМА 10. Облік власного капіталу

Терміни і визначення

Вкладений капітал - капітал сформований за рахунок внесків власників підприємства, а також у наслідок конвертування боргових зобов’язань підприємства в акції або частки (паї)

Накопичений капітал – це капітал, сформований внаслідок господарської діяльності підприємства.

Неоплачений капітал - сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного фонду.

Зареєстрований капітал – юридично оформлена, офіційно об’явлена і належним чином зареєстрована частина внесків власників до капіталу підприємства.

Додатково вкладений капітал –сума внесків засновників понад зареєстровану частину, які пов’язані з придбанням корпоративних прав.

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) – частина чистого прибутку що не була розподілена між власниками.

Резервний капітал – сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

Визнання, класифікація та облік власного капіталу

За П(С)БО 1 „Фінансова звітність” та П(С)БО 2 „Баланс” власний капітал це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.

Власний капітал являє собою частину активів, яку підприємство моє вважати своєю власністю.

Порядок формування і розмір статутного капіталу підприємства визначаються в його установчих документах виходячи з вимог діючого законодавства, що розрізняються в залежності від організаційно-правової форми підприємства. Принципи й умови формування статутного фонду господарчих товариств сформульовані в Законі України "Про господарчі товариства". Для акціонерних товариств (закритих – ЗАТ і відкритих - ВАТ) статутний фонд не може бути менш суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної

Власний капітал
Вкладений капітал	Накопичений капітал
капітал сформований за рахунок внесків власників та унаслідок конвертування боргових зобов’язань в акції (паї)	Капітал сформований внаслідок господарської діяльності підприємства
Елементи капіталу
1 група	2 група
Зареєстрований капітал (40,41)	Додатково вкладений капітал (421,422)	Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) (44)	Резервний капітал (43)	Інший додатковий капітал (425)
Статутний капітал(40) Пайовий капітал(41)	Емісійний дохід(421) Інші внески засновників понад зареєстрованого статутного фонду(422)	Частина чистого прибутку що не була розподілена між власниками	Резерви створені за рахунок нерозподіленого прибутку	Капітал від до оцінки необоротних активів(423) Дарчий капітал(424)
Сплачений капітал
Неоплачений капітал (46)	Вилучений капітал (45)
Сума заборгованості власників за внесками до статутного капіталу	Фактична собівартість акцій власної емісії, або часток, викуплених товариством у його учасників

Схема. Класифікація капіталу

Облік формування і змін статутного капіталу

Порядок формування і розмір статутного капіталу підприємства визначаються в його установчих документах виходячи з вимог діючого законодавства, що розрізняються в залежності від організаційно-правової форми підприємства. Принципи й умови формування статутного фонду господарчих товариств сформульовані в Законі України "Про господарчі товариства". Для акціонерних товариств (закритих – ЗАТ і відкритих - ВАТ) статутний фонд не може бути менш суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення акціонерного товариства", а стосовно товариств з обмеженої відповідальністю (ТОВ) і товариствам з додатковою відповідальністю (ТДВ) статутний фонд повинний складати не менш суми, еквівалентним 100 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення товариства.

Внесками учасників (засновників) товариства можуть бути будинку, спорудження, устаткування та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою й іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, устаткуванням, а також інші майнові права (у тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, у тому числі в іноземній валюті. Вартість майна, внесеного в рахунок вкладу в статутний фонд визначається в грошовому виразі за узгодженням між сторонами в момент здійснення внеску.

Матеріальні цінності, що вносяться в статутний капітал, оцінюються по первинних документах, які підтверджують їх вартість, при відсутності таких документів, оцінюються на підставі протоколу зборів засновників.

Статутний капітал акціонерного товариства поділений на кількість акцій рівної номінальної вартості.

Відображення в обліку операції по випуску і розміщенню акцій

Після державної реєстрації підприємства його статутний фонд у сумі внесків засновників, передбачений у засновницьких документах, відображається кореспонденцією Д-т 46 ”Неоплачений капітал” К-т 40 „Статутний капітал” на суму об’явленого статутного фонду. Внесення учасниками своїх частин у бухгалтерському обліку буде супроводжуватися записами по К-т рахунку 46 „Неоплачений капітал” у кореспонденції з Д-т рахунків: 10 „Основні засоби”, 11 „Інші необоротні активи”, 12”Нематеріальні активи”, 20”Виробничі запаси”, 22 „Малоцінні і швидкозношувані предмети”, 28 „Товари”, 30 „Каса”,31 „Рахунки у банках”.

Вартість акцій, які не оплачені акціонерами, відображаються за Д-т рахунку 46 „ Неоплачений капітал” і К-т 40 „Статутний капітал”. Таким чином на К-т рахунку 40 „Статутний капітал” відображається фактична сума підписки на акції.

У обліку такі операції відображаються записами табл.:

Таблиця Бухгалтерські записи при змінах у власному капіталі підприємства

Зміст господарської операції	Дебет	Кредит
Збільшення статутного капіталу за рахунок збільшення номінальної вартості акцій
Збільшення статутного капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку
Зменшення статутного капіталу у зв’язку з виходом власника, або за рахунок зменшення номінальної вартості акцій

Відображення в бухгалтерському обліку додаткового капіталу

У обліку для узагальнення інформації щодо додаткового капіталу призначений рахунок 42” Додатковий капітал”, який має такі субрахунки:

421 – емісійний дохід

422 - інший вкладений капітал

423 – до оцінка активів

424 - безоплатно отримані необоротні активи

425 – інший додатковий капітал

У випадку, коли акції розповсюджені за ціною, яка перевищує їх номінальну вартість, різниця між емісією і номінальною вартістю акцій обліковується окремо на рахунку 42 „Додатковий капітал”, субрахунок 421 „Емісійний доход”. Списання цієї суми можливе при реалізації акцій за ціною, що нижче номінальної вартості.

На субрахунку 422 „Інший вкладений капітал” підприємства крім акціонерних товариств, обліковують інші внески засновників, які здійснені без рішення про зміну розміру статутного капіталу. Він може являти собою одним з джерел покриття збитків підприємства.

На субрахунку 423 „Дооцінка активів ” відображається сума дооцінки (уцінки) у випадках, які передбачені П(С)БО.

На субрахунку 424 „Безоплатно отримані необоротних активів” відображають вартість безоплатно отриманих активів від юридичних і фізичних осіб.

Відображення у обліку вилученого капіталу

Рахунки 45 „Вилучений капітал”, 46 „Неоплачений капітал”, 443 „Прибуток використаний у звітному періоді” не мають самостійного значення для визначення елементів капіталу. Ці рахунки призначені для узагальнення інформації про зміни у складі сплаченого капіталу і мають дебетові залишки.

Вилучений капітал це фактична собівартість акцій власної емісії, які викуплені товариством у його засновників (власників) для Ії подальшого перепродажу, розповсюдження серед своїх робітників або анульовані. Ці акції повинні бути реалізовані або анульовані у строк не більше одного року. Рахунок 45 „Вилучений капітал” має такі субрахунки:

- 451 „Вилучені акції”

- 452 „Вилучені вклади та паї”

- 453 „Інший вилучений капітал”

На субрахунку 443 „Прибуток використаний у звітному періоді” відображається розподіл прибутку між власниками (нарахування дивідендів), виплати за облігаціями, відрахування до резервного капіталу та інше використання прибутку в поточному періоді. У кінці року цей рахунок закривається на субрахунок 441” Прибуток нерозподілений” або дебет субрахунку 442 „Непокриті збитки”.

Відображення у обліку нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) і резервного капіталу

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) - це сума грошових коштів, що інвестована у підприємство, або сума непокритих збитків поточного та минулих років. Облік нерозподіленого прибутку (непокритих збитків) здійснюється на рахунку 44 „Нерозподілені прибутки (непокриті збитки).цей рахунок має такі субрахунки:

-441 „Прибуток нерозподілений”

-442” Непокриті збитки”

Резервний капітал – це сума резервів, створених у відповідності з діючим законодавством, або статутними документами за рахунок нерозподіленого прибутку у розмірі 5% від прибутку звітного року. Загальна сума резервного капіталу не повинна перевищувати 25% статутного капіталу підприємства.

На балансовому рахунку 43 „Резервний капітал” узагальнюється інформація про наявність та рух резервного капіталу.

При відображенні у обліку операцій на цих рахунках використовуються наступні бухгалтерські записи табл.

Таблиця

Зміст господарської операції	Дебет	Кредит
Нарахування дивідендів акціонерам
Списання нарахованих дивідендів за рахунок нерозподіленого прибутку
Нарахування премії по випущених облігаціях
Прибуток, що направлений н створення резервного капіталу
Використання коштів резервного капіталу на покриття збитків звітного року
Відображення збитків отриманих від господарської діяльності
Відображення прибутку, який отримано від господарської діяльності
Використання коштів резервного капіталу на покриття збитків звітного періоду
Використання коштів резервного капіталу на дивіденди по привілейованих акціях

Облік цільового фінансування і цільових надходжень

До цільового фінансування і цільових надходжень відносяться засоби, виділені по цільовому призначенню в розпорядження підприємства на проведення відповідних заходів, не зв'язаних з формуванням власних оборотних коштів.

Цільове фінансування і цільові надходження з державного бюджету регламентуються Законами України і відповідних урядових постанов і нормативних документів.

Для ведення бухгалтерського обліку наявності і руху коштів цільового фінансування і цільових надходжень використовується балансовий рахунок 48 «Цільове фінансування і цільові надходження», по кредиту якого відбивають грошові кошти цільового призначення, отримані як джерело фінансування визначених заходів, по дебету - використані суми по визначених напрямках, визнання їхнім доходом, а також повернення невикористаних сум.

Основні бухгалтерські проводки по обліку цільового фінансування і цільових надходжень відбиті в табл..

Таблиця

Бухгалтерські проводки по обліку цільового фінансування і цільових надходжень

Господарські операції	Дебет	Кредит
Зараховані на поточний рахунок підприємства цільові надходження
Засоби цільових надходжень перераховані підрядчикові на фінансування капітального будівництва
Відбито використання засобів цільового фінансування на капітальне будівництво
Грошові кошти з бюджету включені у склад доходів у вигляді грантів і субсидій

Питання для самоперевірки та контролю засвоєння знань

1. Як на підприємстві формується власний капітал?

2. Як обліковується неоплачений капітал?

3. Як у обліку відображається викуп акцій власної емісії?

4. Який порядок створення і використання резервного капіталу?

5. Як у обліку відображаються операції по випуску і розміщенню акцій?

6. Як обліковуються зміни, що відбуваються у власному капіталі?

7. Як у обліку відображається вилучений капітал підприємства?

8. Як обліковується додатковий капітал підприємства?

9. Які операції відображаються у кореспонденції з рахунком „ Інший додатоковий капітал”?

10. Як у обліку відображається безоплатна передача активіві?

11. Що включається до складу майбутніх витрат і платежів?

12. Який порядок утворення і використання резерву на оплату відпусток працівниками підприємства?

13. Перелічите бухгалтерські проводки по обліку майбутніх витрат і пла­
тежів?

14. Яке призначення цільового фінансування і цільових надходжень?

15. Порядок створення цільового фінансування і цільових надходжень?

16. Назвіть основні проводки по обліку цільового фінансування і це-
левых надходжень?

ТЕМА 11. Облік зобов’язань

Терміни та визначення

Забезпечення – зобов'язання з невизначеними сумою чи часом погашення на дату балансу.

Поточні зобов'язання – зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом 12 місяців, починаючи з дати балансу.

Сума погашення – не дисконтована сума коштів чи еквівалентів, що, як очікується, буде сплачена для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Теперішня вартість – дисконтована сума майбутніх платежів, що, як очікується, буде необхідна для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Сума погашення – не індексована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов’язань в процесі звичайної діяльності підприємства.