Головна книга. Рахунок №__ 4 страница

Бухгалтер зобов'язаний систематично, але не рідше одного разу в тиждень (декаду) перевірити правильність оформлення первинних документів на надходження і витрату матеріалів і своєчасність запису складського обліку. Перевірку записів і виведених комірником залишків бухгалтер підтверджує своїм підписом у відповідному рядку складської картки. Одночасно проводиться приймання-здача первинних документів, що оформляються спеціальним реєстром типової форми М-13.

Лімітні картки здаються на склад в міру використання ліміту. Взаємозв'язок складського сортового обліку з даними бухгалтерського обліку контролюється за допомогою відомості або в книзі обліку залишків матеріалів на складі типовою формою М-14. Вона відкривається бухгалтером на один рік по кожному складу. У неї матеріально-відповідальне особа з карток складського обліку переносить кількісні залишки на початок нового місяця. Щомісяця кількісні залишки по відомостях збільшуються на прийняті облікові ціни. Підсумкові дані підраховуються по окремих групах матеріалів рахункам і субрахункам. Первісні документи, що надійшли зі складу, після перевірки таксуються і групуються по складах і облікових групах матеріалів для складання групових накопичувальних відомостей окремо по приходу і витраті матеріальних цінностей.

Виведені у відомостях залишки в грошовому виразі повинні бути зіставлені по кожнім синтетичному рахунку з аналітичними даними, приведеними в накопичувальній відомості чи групових відомостях синтетичного обліку.

Тотожність цих даних служить підтвердженням правильності ведення аналітичного обліку матеріалів.

Основні правила документального оформлення операцій по оприбуткуванню матеріальних цінностей,що залишаються у результаті ліквідації основних засобів відбиті в типовій інструкції про порядок списання будинків, що прийшли в непридатність, споруджень, машин, устаткування, транспортних засобів і іншого майна стосовного до основних фондів затверджений Міністерством фінансів СРСР 1.07.1985 №100.

Необхідно мати на увазі, що відповідно до постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР» від 12.09.1991 №1545 –XII Ці документи діють у частині, що не суперечить чинному законодавству.

Облік товарів

Товарами називаються товарно-матеріальні цінності, придбані і збережені для подальших продажів. На рахунку 28 „Товари” ведеться облік руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство для продажу. Цей рахунок використовують в основному збутові, торгові, заготівельні підприємства й організації, а так само підприємства громадського харчування. Постачальницькі, збутові і торгові організації на рахунку 28 «Товари» ведуть облік покупної тари і тари власного виробництва, крім інвентарної тари.

На субрахунку 281 «Товари на складі» ведеться облік руху і наявності товарних запасів, що знаходяться на оптових і розподільних базах, складах.

На субрахунку 282 «Товари в торгівлі» ведеться облік наявності товарів, що знаходяться на підприємствах роздрібної торгівлі.

На субрахунку 283 «Товари на комісії» відбиваються товари передані в торгівлю і по який не передбачається перехід права власності на товар.

На субрахунку 284 «Тара під товарами» відбивається облік наявності і руху тари під товарами і порожньою тарою. Торгові підприємства можуть вести облік тари по середніх облікових цінах, що диференційовані по видах.

Різниця між цінами придбання і середніх облікових цін на тару відносяться на субрахунок 285 «Торгова націнка». На цьому рахунку торгові, постачальницькі і збутові підприємства при веденні обліку за продажними цінами відбивають торгові націнки на товари, тобто різницю між покупною і продажною (роздрібної) вартістю товару.

Питання для самоперевірки та контролю засвоєння знань

1. Які активи належать до виробничих запасів?

2. Які запаси обліковуються на забалансових рахунках?

3. Що являє собою первісна оцінка запасів?

4. Як визначити суму транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули?

5. За якими оцінками відображається у обліку вибуття запасів?

6. У чому полягають методи списання запасів ФІФІ і ЛІФО?

7. Що відноситься до браку у виробництві, як брак відображається у обліку?

8. У яких випадках проводиться переоцінка запасів?

9. Що таке чиста вартість реалізації запасів?

10. Як у обліку відображається переоцінка запасів?

ТЕМА 8. Облік грошових коштів і дебіторської заборгованості

8.1. Облік грошових коштів

Терміни і визначення

Кошти – готівка, гроші на рахунках у банках і депозити до запитання.

Валюта України – грошові знаки, у вигляді банкнот, казначейських квитків, монет, що перебувають в обороті.

Іноземна валюта – іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських квитків, що перебувають у обороті на території іноземної держави, платіжні документи й інші цінні папери в іноземній валюті.

Каса підприємства – приміщення або інше місце призначене для прийняття і видачі, зберігання готівки та інших касових документів і цінностей.

Касові операції – операції підприємств між собою і з фізичними особами, зв'язані з прийомом і видачею готівки, при здійсненні розрахунків через касу з відображенням цих операцій у касовій книзі.

Порядок організації розрахунків готівкою.

Підприємства, що відкривають поточні рахунки у відділеннях банків зберігають їх на договірних умовах і проводять розрахунки за своїми обов'язками в безготівковому і готівковому порядку, що затверджений Національним Банком України.

Видача готівки під звіт проводиться з кас підприємств за умови повного звіту підзвітної особи по раніше виданим під звіт сумам. Підзвітна особа зобов'язана надати в бухгалтерію підприємства разом з невикористаним залишком готівки авансовий звіт про витрату отриманих з каси сум у наступний термін:

· по відрядженнях – протягом 3-х робочих днів після повернення.

· на закупівлю сільгосппродукції і продуктам переробки, заготівлі вторинної сировини (крім металобрухту) – протягом 10-ти робочих днів із дня видачі готівки.

· на інші господарські потреби – наступного дня після видачі готівки під звіт

Підприємством застосовуються штрафні санкції відповідно до діючого законодавства за:

- перевищення встановленого ліміту каси.

- не повне або не оприбуткування в касах готівки.

- перевищення встановлених термінів використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівки без повного звіту по раніше виданих коштах.

- за витрату готівки з виторгу на виплати, зв'язані з оплатою праці при наявності податкового боргу.

- за використання готівки не по цільовому призначенню і за проведення розрахунків без надання одержувачам платіжного документа, який би підтверджував оплату.

Порядок оформлення касових операцій

Касові операції відбиваються прибутковими і видатковими касовими ордерами. Прийом готівки касами в тому числі й отриманої з банку проводиться по прибуткових касових ордерах, які підписані головним бухгалтером чи особою, уповноваженою керівником. Про прийом готівки видається квитанція за підписом головного бухгалтера, касира і завіряється печаткою (штампом) підприємства. При прийомі готівки касир керується правилами визначення платоспроможності банкнот і монет, що затверджені правлінням НБУ. Оборотні пам'ятні і ювілейні монети, що є дійсними платіжними засобами приймаються в касу по номіналі без обмеження.

Видача готівки з кас проводиться по видаткових касових ордерах чи належним чином оформленим платіжним відомостям.

Прибуткові касові ордери і квитанції до них, а також видаткові документи повинні заповнюватися тільки чорнильною чи кульковою ручкою, за допомогою друкарських машинок, комп'ютерних засобів для забезпечення зберігання записів.

Затверджені такі первинні документи обліку касових операцій:

- видатковий касовий ордер, що використовується для оформлення видачі грошей з каси, виписується в одному екземплярі працівником бухгалтерії, підписується керівником і головним бухгалтером. Цей документ має код ДО-2 і реєструється в журналі реєстрації видаткових і прибуткових касових документів.

- журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів ДО-3. Він окремо відкривається для видаткових і прибуткових документів.

- касова книга ДО-4, використовується для обліку руху коштів у касі. Кожен лист касової книги складається з 2 рівних частин, заповнюється касиром 1-ий екземпляр залишається в книзі, а 2-ий відривається.

- книга обліку прийнятих і виданих касиром грошей ДО-5. Використовується для обліку грошей, виданих з каси довіреній особі, що виплачує заробітну плату і повертає готівку й оплачені документи. Видача і повернення грошей оформляються підписами.

Готівка, що зберігається в касі, але не підтверджена прибутковими документами вважається надлишком готівки. У випадку виявлення під час інвентаризації нестачі чи надлишку в акті інвентаризації вказується сума нестачі або надлишку, з'ясовуються обставини їх виникнення. Сума нестачі стягується з винної особи (ДТ 947(375) КТ 301), а надлишок прибуткується в касі і зараховується як дохід(ДТ 301 КТ 719).

Для обліку операцій з готівкою, використовується активний балансовий рахунок Каса-30, що має субрахунку:

301- каса в національній валюті;

302- каса в іноземній валюті.

По ДТ рахунки каса відбивається надходження коштів у касу підприємства, а по КТ – виплати коштів.

Підприємство одержує в банку гроші по грошових чекових книжках, що видаються підприємствам за заявою. Містять 10, 25, 50 аркушів. Кожен чек містить корінець і відривний чек. Номера на корінці і відривному чеку однакові. Чек заповнюється чорнилом або кульковою ручкою.

Облік операцій по поточних рахункам підприємств

Банки відкривають рахунка у встановленому законодавстві порядку юридичним особам і іншим суб'єктам підприємницької діяльності, іншим організаціям і установам, фізичним особам на умовах відповідних законодавству і договору між банком і суб'єктом підприємницької діяльності.

Кожне підприємство може мати кілька рахунків у різних банках (один з який є головним – основним).

Рахунки відкриваються з письмового дозволу керівника установи банку. При відкритті рахунків банк зобов'язаний сповістити податкову інспекцію по місцю реєстрації власника рахунка в 3-х денний термін. Юридичною адресою власника рахунка є адреса зазначений у картці зі зразками підписів і відбитком печатки.

Порядок відкриття рахунків

Для відкриття рахунків підприємства надають у установи банку такі документи:

1. Заяву на відкриття рахунка встановленого зразка, яка підписується головним бухгалтером та керівником.

2. Копію свідоцтва про реєстрацію в органах виконавчої влади, засвідчену нотаріально.

3. Копію рішення про створення підприємства, засвідчену нотаріально.

4. Копію статуту, засвідчену нотаріально.

5. Картку зі зразками підписів відповідно до чинного законодавства. У ній так само робиться зразок відбитка печатки.

6. Ф-4ОПП про реєстрацію підприємства, як платника податку.

7. Довідку про реєстрацію підприємства в пенсійному фонді.

8. Копію, нотаріально завірених ідентифікаційних кодів керівника і головного бухгалтера.

9. Довідку зі Статистичного управління про внесення до єдиного реєстру.

10. Ксерокопії паспортів директора і головного бухгалтера.

Банки здійснюють обслуговування (розрахунково-касове) своїх клієнтів на підставі договорів і своїх внутрішніх планів здійснення безготівкових розрахунків. Кошти з рахунку клієнтів банки списують тільки за дорученням власника рахунку.

Порядок оформлення прийому, обробки розрахункових документів в електронному виді регулюється окремими нормативно-правовими актами НБУ.

Доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків приймаються банками до виконання в межах наявності на цих рахунках коштів.

Списання коштів з рахунка, документально оформляється в банку платника розрахунковим документом, меморіальним ордером, реєстром чеків. Розрахункові документи складаються на бланках, форми яких визначені в інструкції про безготівкові розрахунки.

Усі текстові елементи бланків повинні бути виконані українською мовою. Відповідальність за правильне заповнення реквізитів несе оформлювач цього документа, який надає його в банк.

Банки перевіряють відповідність заповнення реквізитів документів і повертають без виконання документи якщо:

- розрахунковому документі не заповнений хоча б один реквізит;

- відсутні супровідні документи, або їхній термін минув.

Розрахунковий документ виписується в кількості екземплярів необхідних для всіх учасників безготівкових розрахунків, але не менш 2-ух. Дозволяється заповнювати розрахункові документи від руки кульковою або чорнильною ручкою. Банк не має право робити виправлення в розрахунковому документі. Банки приймають до виконання тільки розрахункові документи своїх клієнтів, що надають їх у банк у порядку передбаченому законодавством.

Платіжні вимоги на примусове списання чи стягнення здійснюється тільки за розпорядженням судів.

Списання коштів з рахунка платника здійснюється на підставі 1-го екземпляру розрахункового документа, що залишається і зберігається в банку. Інший екземпляр банк передає платнику.

Бухгалтерський облік операцій на поточному рахунку й інших банківських рахунках.

У бухгалтерському обліку рух коштів на поточному рахунку за даними виписок банків відбивається на активному рахунку 31- «Рахунки в банках», що має 4 субрахунки:

311-поточні рахунки в національній валюті.

312 – поточні рахунки в іноземній валюті.

313 – інші рахунки в банках у національній валюті.

314 інші рахунки в банках у іноземній валюті.

Для відображення в бухгалтерському обліку коштів перевіряється й обробляється виписка банку з прикладеними до неї документами. На підставі записів у виписці банку бухгалтер робить кореспонденцію рахунків, при цьому кошти, що надійшли, дебетуються, а списання коштів кредитується. При обробці банківських документів і виписки банку бухгалтер повинен пам'ятати, що у виписці надходження коштів відбивається по Кт, а списання по Дт.

У бухгалтерському обліку на підприємстві це відбивається навпаки.

При помилці, допущеної у виписці банку роблять запис по Дт чи по Кт рахунка 374 «розрахунки по претензіях». Про цю помилку потрібно повідомити в банк не пізніше 10 днів із дня виписки. Про виправлення записів банком підприємство довідається при одержанні чергової виписки.

Поточні банківські операції в національній валюті ведуться на 311”Поточні рахунки в національній валюті ” рахунку, а в іноземній на 312 „Поточні рахунки в іноземній валюті”. На ці рахунки відбивається надходження коштів по Дт, а по Кт списання.

Відповідно до діючого законодавства в Україні в бухгалтерському обліку суми відбиваються в гривнях. При одержанні підприємством іноземної валюти, у бухгалтерському обліку кошти відображаються шляхом перерахування іноземної валюти в гривні за курсом НБУ на дату здійснення операції.

Вартість придбаної іноземної валюти розрахована в Українській валюті за курсом НБУ на дату зарахування валюти на рахунок підприємства відбивається по Дт312 „Поточні рахунки в іноземній валюті” і Кт333 «Грошові засоби в дорозі в національній валюті».

Для бухгалтерського обліку руху коштів на інших рахунках, акредитивах, розрахункових чекових книжках застосовується рахунок 313 „Інші рахунки у банках ї у національній валюті” і 314 „Інші рахунки у банках у іноземній валюті”.

Питання для самоперевірки та контролю засвоєння знань

1. Який в Україні діє порядок організації розрахунків готівкою?

2. Що таке ліміт каси і як він установлюється?

3. Які терміни повернення готівки взятої під звіт у касу підприємства?

4. Якими документами оформлюються касові операції?

5. Який порядок ведення касової книги?

6. Які обов’язки має касир підприємства?

7. Який діє порядок відкриття рахунків у банку?

8. Який порядок проведення розрахунки за допомогою платіжних доручень та платіжних вимог-доручень?

9. Як організувати і відобразити у обліку розрахунки за допомогою акредитивів?

1. Як організувати і відобразити у обліку операції по розрахунках за допомогою чеків?

8.2. Облік дебіторської заборгованості

Терміни і визначення

Дебіторська заборгованість — це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату;

Дебітори — юридичні й фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів;

Операційний цикл — час між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції, робіт, послуг (товарів);

Довгострокова дебіторська заборгованість – сума дебіторської заборгованості фізичних і юридичних осіб, яка не виникає у ході нормального операційного циклу і буде погашена після 12 місяців з дати балансу;

Поточна дебіторська заборгованість – сума дебіторської заборгованості, що виникає у ході нормального операційного циклу і буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу.

Сумнівний борг – поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Справедлива вартість дебіторської заборгованості — теперішня (дисконтована) сума, яка підлягає отриманню, що визначена за відповідною поточною відсотковою ставкою за вирахуванням резерву сумнівних боргів та витрат на отримання дебіторської заборгованості.

Безнадійна дебіторська заборгованість — поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давнини.

Визнання дебіторської заборгованості

Підприємства, організації та інші юридичні особи незалежно від форм власності при формуванні й узагальненні в бухгалтерському обліку і звітності інформації про дебіторську заборгованість повинні керуватися нормами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» (далі П(с)БО 10).

П(c)БО10 визначає методологічні основи формування в бухгалтерському обліку і розкриття у фінансовій звітності інформації про дебіторську заборгованість. Норми цього Положення застосовують з урахуванням особливостей оцінки і розкриття інформації щодо дебіторської заборгованості, встановлених іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Слід зазначити, що норми П(с)БО10 не поширюються на бюджетні установи.

Критерії визнання дебіторської заборгованості,
аналогічні критеріям визнання, активів

Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо:

• існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод;

• сума може бути достовірно визначена.

Для визнання поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги необхідно, щоб виконувалися критерії визнання доходу:

- покупцеві передані ризики й вигоди, пов’язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

- підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

Класифікація дебіторської заборгованості

Під дебіторською заборгованістю слід розуміти заборгованість юридичних і фізичних осіб, яка виникла внаслідок минулих подій, що заборгували підприємству визначені суми коштів, їхніх еквівалентів або інших активів.

З метою складання фінансової звітності дебіторську заборгованість класифікують за такими ознаками:

• термінів погашення та зв’язок з нормальним операційним циклом;

• об’єктів щодо яких виникла дебіторська заборгованість;

• своєчасності оплати дебіторської заборгованості.

Виділяють довгострокову й поточну дебіторську заборгованість (табл. 1.6.).

Таблиця 1.6.- Визначення дебіторської заборгованості

Довгострокова заборгованість	Сума дебіторської заборгованості, що не виникає в результаті нормального операційного циклу і буде погашена після 12 місяців з дати балансу.
Поточна заборгованість	Сума дебіторської заборгованості, що виникає в результаті нормального операційного циклу і буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу.

Поточною також вважається дебіторська заборгованість, що продовжується більше одного року, але очікується, що вона буде погашена в ході нормального операційного циклу підприємства.

Дебіторська заборгованість по об’єктах виникнення класифікується як (схема.):

Схема Дебіторська заборгованість по об’єктах виникнення

Поточна дебіторська заборгованість, зв’язана з реалізацією продукції, товарів, послуг, представлена в Балансі у складі оборотних активів окремими статтями вказаних різновидів.

Довгострокова дебіторська заборгованість представлена на схемі. Залежно від своєчасності оплати дебіторську заборгованість поділяють на:

• дебіторську заборгованість, термін оплати якої не наступив (нормальна);

• дебіторську заборгованість, не оплачену в термін (прострочена);

• дебіторську заборгованість, по якій минув термін позовної давності (безнадійна).

Схема Класифікація довгострокової дебіторської заборгованості.

Безнадійна дебіторська заборгованість — поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давнини.

Можна виділити ще два особливі види дебіторської заборгованості:

— відстрочені податкові активи — сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню у наступних періодах і виникає у випадку, коли обліковий прибуток менший за податковий прибуток. Відстрочені податкові активи відображаються у рядку 060 Балансу в складі довгострокової дебіторської заборгованості;

— витрати майбутніх періодів — витрати, здійснені у звітному періоді, але які будуть визнані витратами у Звіті про фінансові результати в майбутніх звітних періодах згідно з принципом відповідності доходів та витрат. Такі витрати тимчасово відображаються в окремому розділі Балансу.

Первісна оцінка довгострокової дебіторської заборгованості

Довгострокова дебіторська заборгованість, на яку нараховуються відсотки, оцінюється і відображається в Балансі за її теперішньою вартістю.

Теперішня вартість — це дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), що, як очікується, буде отримана для погашення цієї заборгованості. Визначення теперішньої вартості залежить від виду заборгованості та умов її погашення.

Виділяють такі види довгострокової дебіторської заборгованості:

• дебіторська заборгованість за майно, що передане у фінансову оренду;

• довгострокові векселі одержані;

• інша довгострокова дебіторська заборгованість.

Первісна оцінка поточної дебіторської заборгованості

Виділяють такі види поточної дебіторської заборгованості:

— дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги (забезпечена і незабезпечена векселями);

— дебіторська заборгованість за розрахунками (з бюджетом, за виданими авансами, з нарахованих доходів, із внутрішніх розрахунків);

— інша дебіторська заборгованість.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги виникає, в момент реалізації продукцію (товари, роботи, послуги). Така дебіторська заборгованість визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації товарів, робіт і послуг і оцінюється за первісною вартістю.

Облік поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги ведеться на субрахунках 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» та 362 «Розрахунки з іноземними покупцями».

За дебетом рахунку 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» відображається вартість реалізованої продукції, товарів, робіт, послуг, яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори (обов'язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджетів та позабюджетних фондів і включені до вартості реалізації.

Для обліку іншої поточної дебіторської заборгованості «Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 листопаду 1999р. №291, передбачені рахунки:

371 «Розрахунки за виданими авансами»;

372 «Розрахунки з підзвітними особами»;

373 «Розрахунки за доходами»;

374 «Розрахунки за претензіями»;

375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків»;

376 «Розрахунки за позиками членам кредитних спілок»;

377 «Розрахунки з іншими дебіторами».

Оцінка поточної дебіторської заборгованості на дату балансу

У Балансі відображається первісна й чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості і резерв сумнівних боргів.

Оцінка поточної дебіторської заборгованості на дату балансу залежить від ступеня визначеності її погашення. Так, залежно від платоспроможності дебіторів можуть мати місце:

• поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги, по якій існує непевність її погашення боржником;

• поточна заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги, по якій існує впевненість про її неповернення боржником або по якій минув термін позовної давнини.

У Балансі відображається первісна та чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги та резерв сумнівних боргів.

Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги

=

Первісна вартість дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги

–

Резерв сумнівних боргів

Для достовірної оцінки поточної дебіторської заборгованості, зв'язаної з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг, на дату балансу, необхідно виключати безнадійну дебіторську заборгованість зі складу поточної дебіторської заборгованості.

Відповідно до п.8. П(С)БО 10 передбачені такі методи визначення сумнівних боргів (табл. 1.7):

Таблиця 1.7. – Методи визначення резерву сумнівних боргів

Методи визначення розміру резерву сумнівних боргів
Виходячи з платоспроможності окремих дебіторів	Виходячи з питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації продукції, товарів, послуг на умовах подальшої оплати	На основі класифікації дебіторської заборгованості

Створення резерву сумнівних боргів, виходячи з платоспроможності окремих дебіторів, передбачає аналіз платоспроможності кожного з дебіторів підприємства за попередні періоди.

Створення резерву сумнівних боргів, виходячи з класифікації дебіторської заборгованості, передбачає групування дебіторської заборгованості по термінах її погашення з установленням коефіцієнта сумнівних боргів для кожної групи. Для розрахунку суми резерву сумнівних боргів визначають такі показники:

1) коефіцієнт сумнівності (відсоток безнадійних боргів) по оплаті дебіторської заборгованості, виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за попередні періоди, згрупованої по збільшенню термінів непогашення;

2) суму поточної дебіторської заборгованості, згрупованої по відповідних групах збільшення термінів її непогашення.

Для нарахування та обліку резервів сумнівних боргів «Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій» та Інструкцією про його застосування передбачений балансовий контрактивний рахунок 38 «Резерв сумнівних боргів».

Створення резерву відображається у кореспонденції з рахунками обліку витрат та рахунками обліку дебіторської заборгованості.

Зменшення нарахованих резервів відображається у кореспонденції з рахунками обліку доходів.

Аналітичний облік на рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів» ведуть в розрізі боржників або по термінах непогашення дебіторської заборгованості.

Суму списаної дебіторської заборгованості враховують на забалансовому субрахунку 071 «Списана дебіторська заборгованість» протягом не менше трьох років від дати списання для спостереження за можливістю її утримання у разі зміни майнового стану боржника.

Дебіторську заборгованість остаточно списують із субрахунку 071 після надходжень суми в порядку відшкодування або в зв’язку із закінченням терміну обліку такої заборгованості.

Таблиця 1.8. – Відображення в обліку резерву сумнівних боргів