Електричні контакти

Електричними контактами називають складові частини електричного апарата, виготовлені з провідникового матері­алу, які можуть контактувати один з одним і забезпечувати проходження ними електричного струму в замкненому і роз­рив електричного кола в розімкненому положенні.

В електричних апаратах, що використовуються в елект­роприводах робочих машин, найчастіше використовуються такі види контактів (рис. 2.1): а - важільні, б - місткові, в - з плоскими пружинами.

Контактна група (рис. 2.1) складається з нерухомого 2 та рухомого 3 контактів. Рухомий контакт переміщується і дотикається до нерухомого контакту, що забезпечує прохо­дження струму по замкнених контактах і провідниках 1.

Електричні контакти класифікують на замикаючі та роз­микаючі.

Замикаючі контакти знаходяться в розімкненому стані при спрацюванні електричного апарата. Умовне графічне позна­чення на електричних схемах замикальних контактів пока­зано в п. 31 додатку А.

Розмикаючі контакти знаходяться в замкненому стані, коли апарат відключений, і розмикаються при спрацюванні електричного апарата. їх умовне графічне позначення пока­зано в п. 32 додатку А.

Для електричних контактів використовують такі понят­тя, як зазор і провал.

Зазор - відстань між контактами при їх розімкненому положенні. Величина зазору залежить від напруги, сили стру­му та середовища, у якому відбувається комутація електрич­них контактів.

Провал - відстань, на яку перемістився б рухомий кон­такт з моменту початку його контактування з нерухомим контактом до моменту повного їх притиснення, якби нерухо­мий контакт був відсутній. Провал забезпечується або наяв­ністю контактних пружин, або пружними силами елементів рухомого контакту. Провал зменшує силу удару при зітк­ненні контактів та їх вібрацію, а також забезпечує надійне контактування та проходження струму в місці контактування.