Українське козацтво в системі міжнародних відносин

На рубежі ХVІ – ХVІІ ст. козацтво дедалі більше заявляє про себе, як про впливову силу не тільки у Речі Посполитій, а й на міжнародній арені. Насамперед це виявилося у тому, що козацтво, міцно завоювавши позиції лідера національно-визвольного руху, водночас стає основною перешкодою турецько-татарській агресії в українські землі. Але в боротьбі з агресорами козаки не обмежувалися тільки обороною, а й застосовували активну наступаючу тактику.

Так, влітку 1567 р. козаки здійснили штурм Варни, захопили фортецю Усіану, вели бої під Бендерами. В 1606 р. запорожці взяли турецьку фортецю Варна, яка до того вважалася неприступною; у 1608 р. захопили хитрістю Перекоп, 1609 р. напали на придунайські турецькі фортеці Ізмаїл, Кілію, Білгород та ін. Перепливши Чорне Море, 1614 р. козаки висадилися на турецькому узбережжі Малої Азії, та зруйнували Синоп і Трапезунд. Навесні 1615 р. запорожці з`явилися під мурами турецької столиці – Константинополю. Нарешті, 1616 р. козаки під проводом Сагайдачного здійснили похід на Крим, під час якого здобули й спалили головний невільничий ринок регіону – Кафу – та визволили полонених.

Запорожці майже завжди координували свої великі воєнні акції проти Кримського ханства й султанської Туреччини з донськими козаками, з якими зберігали традиційні добросусідські відносини і військовий союз.

Боротьба українського козацтва проти турецько-татарської агресії пов’язана з такими уславленими іменами, як: Іван Підкова, Богдан Ружинський, Самійло Кішка, Михайло Найманович, Петро Сагайдачний, Іван Сірко та ін.

Водночас слід диференційовано підходити до оцінки того чи іншого походу козаків проти турок і татар. Оскільки Запорожжя не мало міцної економічної основи, частина козацьких походів зводилися до пограбування турецьких берегів. Але, в цілому, активна протидія туркам і татарам з боку запорожців сприяла руйнуванню турецької імперії та визволенню підкорених народів, блокувала та стримувала розгортання турецько-татарсьскої агресії вглиб українських земель, захищала національний генофонд від знищення.

Особливо виявило себе козацтво як впливовий чинник міжнародного життя під час Хотинської війни, виступивши на допомогу полякам проти, турок. Втративши майже 80 тис. осіб, турки в жовтні 1621 р. були змушені піти на укладення миру з поляками. Ця перемога внесла відчутні зміни в міждержавні стосунки. Позиції Польщі на міжнародній арені зміцніли. Туреччина вступила в період затяжної кризи.

Відігріваючи провідну роль в боротьбі проти турок і татар, Запорізька Січ, в той же час, втручалася в непрості відносини між Кримом і Туреччиною (підтримка Шагін-Гірея в 1623-1628 рр. під час міжусобної боротьби за ханський престол).

Про активний вихід козаків наприкінці ХVІ – на початку ХVІІ ст. на міжнародну арену свідчить їхнє залучення до боротьби за престол Молдавії (Іван Підкова), Росії та інших країн. У ході цих баталій вони здобувають не тільки військовий, а й політичний досвід, розширюють своє світобачення, стають спроможними вирішувати державні проблеми.

У ХVІІ ст. козацтво активно втручається у внутрішні справи Московської держави (1604-1605 рр. – участь у поході Лжедмитрія І на Москву, 1607-1610 рр. – приєднання до загонів Лжедмитрія ІІ, 1618 р. – похід П. Сагайдачного з 20-тисячним козацьким військом на Москву з метою визволити з Пушинської облоги королевича Владислава.

Приблизно з початку ХVІІ ст. встановлюються сталі міждержавні зв’язки Запорозької Січі із Західною Грузією, які базувалися на спільних економічних інтересах і боротьбі проти султанської Туреччини.

Через грузинських правителів Кіш Запорозький у 1616 р. встановив дипломатичні відносини з шахом Персії Аббасом.

Активну участь українське козацтво взяло в тридцятилітній війні (1618-1648), яка втягнула в свою орбіту майже всі європейські держави. Віддаючи належне військовий майстерності козаків, їх запрошували до себе на службу правителі Росії, Австрії, Франції, Швеції.

В Італії, Німеччини, Франції та Англії у цей час виходить понад десяток творів, присвячених військовому мистецтву запорожців.

Отже, на рубежі ХVІ-ХVІІ ст. козацтво стало впливовим чинником міжнародного життя. Водночас, через недостатній політичний досвід, слабкість економічної бази, відсутність єдності та інші причини козацтво, ставши впливовою силою, не перетворилося на самостійну силу міжнародного життя; воно не вирішувало, а лише допомагало вирішувати тій чи іншій державі її проблеми.

Питання для самоперевірки

1) Як оцінюється значення козацтва у вітчизняній та зарубіжній історіографії?

2) Охарактеризуйте поширені в історичній літературі версії походження козацтва.

3) Чому Запорозьку Січ називають козацькою республікою?

4) Проаналізуйте еволюцію визвольного руху українського народу наприкінці ХVІ – на початку ХVІІ ст.

5) Яке місце займало українське козацтво в системі міжнародних відносин?

Методичні вказівки до лекції.

Додаткову інформацію з питань, розглянутих у лекції, можна отримати у виданнях: Бойко О.Д. Історія України: Посібник – К., 2001. Борисенко В.Й. Курс української історії з найдавніших часів до ХХ століття. – К., 1996; Голобуцький В. Запорозьке козацтво. – К., 1994; Грушевський М.С. Ілюстрована історія України. Репринтне відтворення видання 1913 р. – К., 1990; Історія України: Нове бачення: Навч.посібник видання 2-е, доповнене й перероблене. -К., 2000. Сергійчук В.І. Іменем Війська Запорозького. – К., 1991; Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків. У 3-х т. – К., 1990. – Т.1,2.