Токсикологічна класифікація отрут

Загальний характер токсичного впливу	Характерні представники токсичних речовин
Нервово-паралітична дія (бронхоспазм, ядуха, судороги й паралічі)	Фосфорорганічні інсектициди (дихлофос, хлорофос, карбофос та ін.); нікотин, анабазин; БОР (зарин та ін.)
Шкірно-резорбтивна дія (місцеві запальні й некротичні зміни в поєднанні із загальтоксичними резорбтивними явищами)	Дихлоретан, гексахлоран, БОР (іприт, люїзит), оцтова есенція, миш’як і його з’єднання, ртуть (сулема)
Загальтоксична дія (гіпоксичні судоми, кома, набряк мозку, паралічі) Задушлива дія (токсичний набряк легенів)	Синильна кислота і її похідні, чадний газ, алкоголь і його сурогати, БОР (хлорціал, окисли азоту), БОР (фосген, дифосген)
Сльозоточива й дратівна дія (подразнення зовнішніх слизових оболонок)	Хлорпікрин, БОР (адамсит та ін.), пари міцних кислот і лугів Наркотики (кокаїн, опій), атропін, БОР (ЛСД – диетиламід, лізергінова кислота)
Психотична дія (порушення психічної активності – свідомості)	Наркотики (кокаїн, опій), атропін, БОР (ЛСД – диетиламід, лізергіновая кислота)

Класифікація отрут за “вибірковою токсичностю”

Характер “вибіркової токсичності”	Характерні представники токсичних речовин
1. “Серцеві отрути” Кардіотоксична дія – порушення ритму й провідності серця, токсична дистрофія міокарда	1. Серцеві глікозиди (дигіталіс, дигоксин, лантозид та ін.); трициклічні антидепресанти (іміпрамін, амітриптилін); рослинні отрути (аконіт, чемериця, заманиха, хінін та ін.); тваринні отрути (тетродотоксин); солі барію, калію
2. “Нервові отрути” Нейротоксична дія – порушення психічної активності, токсична кома, токсичні гіперкінези й паралічі	2. Психофармакологічні засоби (наркотики, транквілізатори, снотворні); фосфорорганічні сполуки; чадний газ; похідні ізоніазиду (тубазид, фтивазид); алкоголь і його сурогати
3. “Печіночні отрути” Гепатотоксична дія – токсична гепатопатія	3. Хлоровані вуглеводні (дихлоретан та ін.); отруйні гриби (бліда поганка); феноли й альдегіди
4. “Ниркові отрути” Нефротоксична дія – токсична нефропатія	4. Сполуки важких металів; етиленгліколь; щавлева кислота
5. “Кров’яні отрути” Гематотоксична дія – гемоліз, метгемоглобінемія	5. Анілін і його похідні; миш’яковистий водень, нітрити;
6. “Шлунково-кишкові отрути” Гастроентеротоксична дія – токсичний гастроентерит.	6. Міцні кислоти й луги; сполуки важких металів і миш’яку.

Найбільше значення для клінічної токсикології має поділ хімічних речовин за характером їхньої токсичної дії на організм. Це дозволяє поставити первинний клінічний діагноз отруєння, розробити принципи профілактики й лікування токсичного пошкодження й визначити механізм його розвитку. Однак токсикологічна класифікація отрут має тільки загальний характер і звичайно деталізується за рахунок додаткової інформації про їх “вибіркову токсичність”. Варто мати на увазі, що «вибіркова» токсична дія отрути не вичерпує всього різноманіття клінічних проявів даної інтоксикації, а лише вказує на безпосередню небезпеку, що грозить певному органу або системі організму як основному місцю токсичної поразки.

Відомо, що важкі форми гострих отруєнь супроводжуються проявом виражених ознак кисневого голодування організму–гіпоксії. Тому було запропоновано розділити отрути залежно від типу кисневого голодування, що дозволяє проводити більш цілеспрямовану специфічну терапію.

Класифікація отрут по типу гіпоксії, що розвивається (патофізіологічна)

Тип гіпоксії, що розвивається	Характерні представники токсичних речовин
Екзогенна гіпоксія (зниження парціального тиску кисню у вдихуваному повітрі).	Інертні гази, азот, водень, вуглекислий газ.
Дихальна гіпоксія (пригнічення функції дихального центра й дихальних м’язів).	Наркотичні речовини (опій), міорелаксанти (лістенон), фосфорорганічні інсектициди й холінолітичні речовини
Циркуляторна гіпоксія (порушення мікроциркуляції крові, екзотоксичний шок).	Отруюючи речовини (іприт, фосген), дихлоретан, сполуки миш’яку
Гемічна гіпоксія (порушення транспорту кисню кров’ю).	Оцтова есенція, анілін, нітрити, чадний газ, миш’яковистий водень.
Тканева гіпоксія (порушення окисних процесів у ферментних системах тканин).	Синильна кислота та інші ціаніди, сполуки важких металів, фторацетат.
Змішана гіпоксія (комбінація зазначених вище типів гіпоксії).	Дихлоретан, фосфорорганічні речовини, оцтова есенція й психофармакологічні засоби.

Патофізіологічні механізми кисневого голодування звичайно викликані впливом отрут на певні внутрішньоклітинні ферментні системи.

В інших спеціальних класифікаціях отрути розділені по специфіці біологічного наслідку отруєння (алергени, тератогени, мутагени, супермутагени, канцерогени) і ступеня його виразності (сильні, середні й слабкі канцерогени), що має факультативне значення для певної області біології й медицини.

Патохімічна класифікація отрут (по А. А. Покровському)

Механізм дії отрут на ферменти	Характерні представники токсичних речовин
Структурні аналоги даного ферменту (субстрату), взаємодіючі з ним по типу “конкурентного гальмування”	Фосфорорганічні й інші антихолинестеразні сполуки, малонат, циклосерин і ін.
Аналоги медіаторів	Інгібітори моноаміноксидази (іпразид)
Аналоги коферментів	Антивітаміни: РР (гідразид ізонікотинової кислоти), В 6 (дезоксипіридоксин) і ін.
Аналоги амінокислот	Пеніцилін, левоміцетин, ауреоміцин і ін.
Попередники структурних аналогів, з яких утворюються інгібітори ферментів.	Вищі спирти (етиленгліколь), метиловий спирт і ін.
Сполуки, що блокують функціональні групи білка або коферменту.	Ціаніди, сірководень, окис вуглецю, метгемоглобін утворюючі та ін.
Сполуки, що роз’єднують спільну діяльність ферментів.	Динітрофенол, граміцидин, фториди, деякі наркотики та ін.
Сполуки, денатуруючі білок.	Міцні кислоти й луги, деякі органічні розчинники і ін.
Біологічні отрути, що містять ферменти, які руйнують білкові структури.	Поліферментні отрути змій і комах, бактеріальні токсини (колагеназа та інші).

Класифікація отруєнь як захворювань хімічної етіології має у своїй основі три ведучі принципи: етіопатогенетичний, клінічний і нозологічний. Відповідно до першого принципу, отруєння ділять через їхнє виникнення.

Випадкові отруєння розвиваються незалежно від волі потерпілого внаслідок самолікування й передозування лікарських засобів (наприклад, що знеболюють при болючому синдромі або снотворних при безсонні), при алкогольній інтоксикації, у результаті помилкового прийому одних ліків замість іншого або засобу для зовнішнього застосування усередину, а також при нещасних випадках (вибух, витік отруйної речовини, розбита тара та ін.) на хімічному виробництві, у лабораторіях або в побуті (наприклад, при пожежі або несправності опалювальної системи).

Навмисні отруєння бувають пов’язані з усвідомленим застосуванням токсичної речовини з метою самогубства (суїцидальні отруєння) або вбивства (кримінальні отруєння). В останньому випадку можливі й несмертельні отруєння внаслідок застосування отрут для розвитку в потерпілого безпомічного стану (з метою пограбування, зґвалтування та ін.).

Суїцидальні отруєння можуть носити демонстративний характер, коли потерпілий насправді не переслідував мети самогубства, а лише зображував таку мету. На сьогоднішній час у світі реєструється в середньому 120 несмертельних суїцидальних отруєнь на 100 000 жителів і 13 смертельних, що являє собою складну соціально-психіатричну проблему, особливо в сучасних країнах із властивими постійними соціальними конфліктами. Близько 10–15% всіх суїцидальних отруєнь – це отруєння психічно хворих.

Отруєння розрізняються відповідно до конкретних умов (місце) їхнього виникнення. Виробничі (професійні) отруєння розвиваються внаслідок впливу промислових отрут, безпосередньо використовуваних на даному підприємстві або в лабораторії при аваріях або грубому порушенні техніки безпеки при роботі зі шкідливими речовинами. Побутові отруєння, які представляють найбільш численну групу цієї патології, пов’язані з повсякденним життям сучасної людини й зустрічаються в побуті при неправильному використанні або зберіганні численних лікарських засобів, домашніх хімікатів, а також при непомірному прийомі алкоголю і його сурогатів. Існує ще один вид отруєнь, які часто називають “медичними”, тобто в медичних установах при помилці медичного персоналу в дозуванні, виді або способі введення лікарських засобів.

У медичній практиці широко використовується класифікація “екзогенних” отруєнь відповідно шляху надходження токсичної речовини в організм, оскільки це багато в чому визначає міри першої допомоги при даній патології. Серед побутових отруєнь широко розповсюджені пероральні, які пов’язані з надходженням отрут через рот. До цієї категорії відноситься більша група харчових отруєнь, коли отрута попадає в організм разом з їжею. Навпаки, серед виробничих отруєнь переважають інгаляційні, наступаючі при вдиханні токсичних речовин, що перебувають у навколишнім повітрі. Крім того, часто відзначаються нашкірні отруєння при проникненні токсичних речовин через незахищені шкірні покриви.

Ін’єкційні отруєння спостерігаються при парентеральному попаданні отрути та при укусах змій і комах, а порожнинні – при попаданні отрути в різні порожнини організму (пряму кишку, піхву, зовнішній слуховий прохід та інші). Крім того, у медичній практиці зустрічаються інші позначення отруєнь відповідно походженню їхньої токсичної речовини, що його викликало. Отруєння, викликані надходженням отрути з навколишньої людини середовища, називаються екзогенних на відміну від ендогенних інтоксикацій токсичними метаболітами, які можуть утворитися й накопичуватися в організмі при різних захворюваннях, частіше пов’язаних з порушенням функції видільних органів (нирки, печінка та ін.).

Отруєння ліками відповідно одержали назву лікарських (медикаментозних), промисловими отрутами – промислових, алкоголем – алкогольних і інші.

Класифікація отруєнь по клінічному принципу передбачає насамперед облік особливостей їхнього клінічного перебігу. Гострі отруєння розвиваються при одномоментному надходженні в організм токсичної дози й характеризуються гострим початком і вираженими специфічними симптомами. Хронічні отруєння обумовлені тривалим, часто переривчастим, надходженням отрут у малих (субтоксичних) дозах. Захворювання починається з появи мало специфічних симптомів, що викликають первинне порушення функцій переважно нервової й ендокринної систем. Виділяють рідкісні по своїй поширеності під гострі отруєння, коли при одноразовому введенні отрути в організм клінічний розвиток отруєння дуже уповільнено й викликає тривалий розлад здоров’я. Цей вид отруєння звичайно розглядають разом з гострими, які більш близькі до них по патогенезу й симптоматиці.

Відповідно ступеню важкості визначають легкі, середньої ваги, важкі, украй важкі й смертельні отруєння, які прямо залежать від виразності клінічної симптоматики й у меншому ступені від величини прийнятої дози. Відомо, що розвиток ускладнень (пневмонія, гостра ниркова або печіночна недостатність та ін.) значно погіршують прогноз будь-якого захворювання, тому ускладнені отруєння звичайно відносяться до категорії важких.

У клінічній токсикології прийнято виділяти певні нозологічні форми отруєнь, які можуть викликати навіть різні по своїй хімічній структурі речовини за умови єдиного патогенезу їхньої токсичної дії, ідентичних клінічних проявів і патоморфологічної картини. Тому, нозологічна класифікація заснована на назвах окремих хімічних препаратів (наприклад, метиловим спиртом, миш’яком, чадним газом та ін.) або групи речовин (наприклад, барбітуратами, кислотами, лугами та ін.). Можливо використання найменувань цілого класу речовин, об’єднаного спільністю їхнього застосування (отрутохімікати, ліки) або походження (рослинні, тваринні й синтетичні отрути), однак у цих випадках використається не нозологічна, а видова класифікація отруєнь, необхідна для загальної систематизації всіх численних нозологічних форм захворювань хімічної етіології.