Класифікація отрут і отруєнь

Кількість хімічних сполук, використовуваних у даний час у народному господарстві й побуті, настільки велике, а характер їхньої біологічної дії настільки різноманітний, що доводиться застосовувати кілька видів класифікацій. Вони діляться на дві групи: загальні, засновані на якому-небудь загальному принципі оцінки, що підходить для всіх без винятку хімічним речовинам, і спеціальні, що відбивають зв’язок між окремими фізико-хімічними або іншими ознаками речовин і проявами їхньої токсичності. Найбільше широко використається хімічна класифікація, що передбачає розподіл всіх хімічних речовин на органічні, неорганічні й елементоорганічні. Виходячи із прийнятої хімічної номенклатури, визначають клас і групу цих речовин.

Принципи класифікації отрут і отруєнь:

Класифікація отрут:

I. Загальні:
- По хімічних властивостях (хімічна);
- По меті застосування (практична);
- По ступеню токсичності (гігієнічна);
- По виду токсичної дії (токсикологічна);
- По ”виборковій токсичності“.

II. Спеціальні
- По типу гіпоксії, яка розвивається (патофізіологічна);
- По механізму взаємодії з ферментними системами (патохімічна);
- По характеру біологічного наслідку отруєнь (біологічна);
- По ступеню канцерогенної активності та ін.

Класифікація отруєнь:

I. Етіопатогенетичні
- По причині розвитку;
- За умовами (місцю) розвитку;
- По шляху надходження отрути;
- По походженню отрут і ін.

II. Клінічні
- По особливостях клінічного протікання;
- По важкості захворювання;
- По наявності ускладнень;
- По результатам захворювань та ін.

III. Нозологічні
- По назвах окремих отрут, їхніх груп або класів.

Велике значення для профілактики отруєнь має класифікація токсичних речовин за метою застосування.

Розрізняють:

1) промислові отрути, використовувані в промисловому середовищі. Серед них органічні розчинники (дихлоретан), палива (метан, пропан, бутан), барвники (анілін), холодоагенти (фреон), хімічні реагенти (метиловий спирт), пластифікатори й інші;

2) отрутохімікати, застосовувані для боротьби зі шкідниками сільськогосподарських культур: хлорорганічні пестициди – гексахлоран, поліхлорпінен та ін.; фосфорорганічні інсектициди – дихлофос, карбофос, хлорофос, фосфамід, трихлорметафос-3, метилмеркаптофос та ін.; ртутьорганічні речовини – гранозан та ін.

Залежно від призначення отрутохімікатів (пестицидів) розрізняють: інсектициди – нищівних комах; акарициди – нищівних кліщів; зооциди – нищівних гризунів; фунгіциди – нищівні грибкові мікроорганізми; бактерициди – нищівні бактерії; гербіциди – пагубнодіючі на рослини, до яких відносяться також дефоліанти (для видалення листів рослин) і десиканти (для їхнього висушування), репеленти – відганяючі комах та ін.;

3) лікарські засоби, що мають свою фармакологічну класифікацію;

4) побутові хімікалії, використовувані в побуті сучасної людини у вигляді харчових добавок (оцтова кислота); засобів санітарії, особистої гігієни й косметики; засобів догляду за одягом, меблями, автомобілем та ін.;

5) біологічні рослинні й тварини отрути, які знаходяться в різних рослинах і грибах (аконіт, цикута та ін.), тварин і комах (змії, бджоли, скорпіони та ін.) і викликають отруєння при попаданні в організм;

6) бойові отруйні речовини (БОР), застосування яких як токсична зброя, як засобу ведення хімічної війни для масового знищення людей до сьогоднішнього дня входить у плани армій різних країн (зарин, іприт, фосген і ін.).

Загальне визнання одержала гігієнічна класифікація отрут, запропонована С. Д. Заугольниковим та співавторами, в основу якої покладена кількісна оцінка токсичної небезпеки хімічних речовин згідно з експериментальними даними по визначенню їх CL50, DL50 і ПДК. Користуючись цією класифікацією, дана токсична речовина можне бути віднесена до певного розряду токсичності, що характеризує його більшу або меншу небезпеку.