Запобігання забрудненню нафтопродуктами водних ресурсів

Охорона навколишнього природного середовища в автопарках (парках техніки) військових частин (підприємств) полягає у виконанні заходів щодо запобігання забрудненню грунту і водних ресурсів (водних джерел, поверхне­вих і підземних вод) нафтопродуктами та іншими токсичними (шкідливими) речовинами - виробничими відходами. Під парками техніки тут і далі мається на увазі: територія, обладнання для зберігання, обслуговування та ремонту автомобільної, бронетанкової, авіаційної, інженерної, артилерійської, морсь­кої та іншої техніки військ (сил) Збройних Сил України.

З метою запобігання забрудненню навколишнього природного середови­ща в місцях дислокації військ (сил), в парках техніки мають бути обладнані наступні першочергові природоохоронні споруди:

система зливової (дощової) та виробничої каналізації;

пункти чищення і миття техніки, система зворотного (повторного) вико­ристання води;

пункти збирання та утилізації нафтопродуктів, виробничих відходів (агре­сивних рідин, кислот та солей важких металів, акумуляторних батарей, гуми тощо).

Всі стічні води з території парків техніки надходять з пунктів миття техніки (місць стоянки техніки, з території складів і пунктів заправки ПММ, майданчиків ЕТО, ПТОР, ТЕЧ, котелень на рідкому паливі тощо). Перед скидом стічних вод в каналізацію вони підлягають очищенню від нафтопро­дуктів (токсичних речовин) у нафтовловлювачах (бензонафтовловлювачах), на пунктах очистки та нейтралізації.

У парках техніки пункти чистки і миття техніки можуть складатись з окремих або сумісних пунктів (попереднього очищення від бруду та пунктів остаточного миття техніки). При наявності на території парку доріг з твердим покриттям попереднє очищення техніки від бруду може

проводитись на спеціально обладнаному майданчику - попереднього очи­щення техніки.

В усіх випадках в парках пункти митття техніки обладнуються на майдан­чику з твердим покриттям і системою повторного (зворотного) водокорис­тування. Пункти миття техніки повинні мати:

одну або декілька естакад з механічною або ручною системою миття;

систему очисних споруд або відстійників;

насосну станцію або устаткування з пунктом управління подачі води.

Очисні споруди (відстійники) повинні мати систему очищення (освітлен­ня) води, нафтовловлювач, грязевідстійник і стічні жолоба.

Схема очищення системи зворотного використання води пункту миття техніки показана на мал. 6.

Мал. 6. Принципова схема системи очищення пункту миття техніки зворотного

(повторного) використання води:

1 - грязевідстійник - нафтовловлювач; 2 - нафтоловушка - відстійник вторинної

очистки води; 3 - резервуар очищеної води; 4 - труба подачі стічної води; 5 - кришки

- люки, що знімаються; 6 - водозабірна труба до насосу - труба подачі води на мийку;

7 - труба для переливання води; 8 - перегородка для переливання

Для вловлювання нафтопродуктів зі стічних вод після дощу та миття техніки (при відсутності на території парку техніки зливової каналізації) об­ладнуються лотки (жолоби), що відводять ці стічні води на найпростіші відстійники - нафтовловлювачі, принципова схема яких показана на мал. 1. Резервуар (колодязь) для збору нафтопродуктів повинен своєчасно очища­тись (нафтопродукти відкачуються у спеціальні піддони для утилізації або здачі на переробку). Всі відпрацьовані мастила, використані розчинники (спеціальні рідини) підлягають обов'язковому збиранню та здачі на склади ПММ. Місця можливого проливу нафтопродуктів і майданчики для збору відпрацьованих нафтопродуктів мають бути обладнані твердим покриттям (асфальтобетоном, бетоном, залізобетоном) і водозбірними лотками.

Слід забезпечити також організований водовідвід: зливові стоки, забруд­нені нафтопродуктами, допускається скидати в каналізаційні мережі лише після їх очищення в спеціально обладнаних нафтовловлювачах (бензо-мас-ловловлювачах, грязевідстійниках) або фільтраційних установках типу "Кристал" (де використовуються фільтри із нетканих синтетичних ма­теріалів).

Мал. 7. Принципова схема:

а - нафтовловлювача (бензомасловловлювача);

6 - маслозбірника в ПТОР або на майданчику ЕТО;

1- труба подачі стічної води (води після миття або зливової води); 2 - гря­зевідстійник - нафтозбірник; 3 - нафтовловлювач - відстійник води; 4 - труба для пе­реливання води; 5 - кришки - люки, що знімаються; 6 - замкова труба для збирання очищеної води; 7 - оглядова яма; 8 - колесовідбійник; 9 - картер двигуна; 10 - піддон для зливання відпрацьованих масел (нафтопродуктів).

Місце для збору відпрацьованих нафтопродуктів обладнується навісом, щоб закрити місткості (піддони) від попадання в них атмосферних опадів (до­щу, снігу), вони заповнюються через лійку і в місткостях передбачаються зливні пристрої.

У разі відсутності у військовому містечку водопровідних та каналізаційних

мереж на території парку техніки обладнуються водойми (резервуари з во­дою), а для збору і очищення стічних вод після миття техніки повинні бути обладнані відстійники або бетоновані вигрібні ями з грязенафтовловлювача-ми (мал. 6 та 7).

На пунктах миття техніки в усіх парках для миття техніки необхідно ви­користовувати воду тільки технічного призначення, використання для цих потреб питної води забороняється. В районах, у місцях дислокації військ, де відсутні поверхневі водні джерела і є достатні запаси підземних вод питної води, з дозволу територіальних природоохоронних органів допускається ви­користання цих вод для технічних потреб (з обов'язковою умовою в видано­му Дозволі на спецводокористування про використання води питної якості на технічні потреби - миття техніки).

Категорично забороняється скидати стічні води з території автопарків (парків техніки) без попереднього очищення від домішок нафтопродуктів:

у загальну каналізаційну мережу;

у водойми (річки, струмки, канали, озера, ставки тощо); у долини річок та болота;

на рельєф місцевості (яри, балки, поля, луги тощо) і в ліси.

У військах в процесі обслуговування та ремонту транспортних засобів (спеціальної техніки та озброєння) утворюються відходи різних ор­ганічних і неорганічних речовин (кислот, електролітів, отруйних технічних рідин), хімічних елементів (токсичних речовин - ртуть, сви­нець, хром тощо). Кількість та хімічний склад виробничих відходів виз­начається характером діяльності військової частини (виробництва підприємства, організації), також встановленим методом їх очищення (знешкодження).

З метою зниження рівня забруднення навколишнього природного се­редовища та збереження здоров'я людей всі виробничі відходи, що утво­рюються у військовій частині (на підприємстві), повинні піддаватись ней­тралізації або знешкодженню (похованню).

Під час обслуговування акумуляторів в парках техніки (в акумулятор­них) проводиться заміна електроліту (розчину соляної кислоти або лугу) і свинцевих пластин (чищення нальоту солей важких металів), внаслідок чого утворюються стічні води, що мають у своєму складі кислоту та сви­нець. При зливанні цих стічних вод без нейтралізації забруднюється на­вколишнє природне середовище, оскільки сірчана кислота дуже сильна і викликає хімічні опіки (руйнує матеріали органічного походження, бетон, метал тощо), а при попаданні в грунт вбиває мікроорганізми (ушкоджує кореневу систему рослин). В результаті скидів кислотних стоків у водой­ми зменшується показник рН середовища - реакція води стає кислою (пригнічується життєдіяльність мікроорганізмів і гине водна рос­линність), порушується процес самоочищення води. При надходженні стічних вод, що містять кислоту, на комунальні побутові очисні споруди порушується процес бродіння (гниття) осадів у відстійниках (емшерах, септиках) і біохімічного окислення забруднень в аеротенках. Тому всі

відходи електроліту та інших кислот (всі кислі стічні води, що утворили­ся), повинні обов'язково нейтралізовуватись при їх скиданні у ка­налізацію або на рельєф.

Мал. 8. Принципова схема установки термоокислювального знешкодження

кислотних речовин стічних вод:

7 - подача повітря; 2 - подача палива (гасу); 3 - пальник (срорсунка); 4 - зона горіння палива; 5 - зона випарювання води та окислювання токсичних домішок; б — відведен­ня в повітря парів води та окислювальних домішок; 7 - подача неочищеної води (стічної води) на знешкодження (окислювання); 8 - бункер для збирання осадів

Нейтралізація розчинів кислот виконується додаванням до них речовин, що мають лужні властивості: каустичну соду, кальциновану соду, вапняк, до­ломіт тощо, при наявності яких утворюється нейтральна сіль і вода. Повно­та нейтралізації кислих стічних вод контролюється за зміною кольору універсального лакмусового паперу: в кислому середовищі вона забарв­люється в рожевий (червоний) колір, у нейтральному середовищі зали­шається жовтою, а при надлишку нейтралізуючої речовини набуває сіро-зе­леного кольору.

В акумуляторних нейтралізація кислотних стоків повинна проводитись в

спеціальній тарі або в спеціально обладнаних приямках. Аналогічно нейт­ралізуються стічні води, що містять азотну кислоту, але солі азотної кисло­ти та солі азотистої кислоти (відповідно - нітрати та нітрити), що утворю­ються в процесі нейтралізації, мають токсичні властивості. Тому перед ски­дом вони повинні розбавлятись водою до концентрації солей в перерахунку на азот, що дорівнює 10 мг на літр.

Мал. 9. Принципова схема очищення конденсату котельні, що працює на мазуті:

1 - труба подачі конденсату від підігрівачів мазуту (від регламенту мазутних міст­костей); 2 - розширювальний бак; 3 - насос; 4 - резервуар для збирання мазуту; 5 - фільтр; 6 - місткість для бруду (грязі); 7 - теплообмінник; 8 - місткість очищен-ного конденсату; 9 - заглушка для дренажу; 10 - резервуар для збирання очищен-ного мазуту; 11 - випаровування в атмосферу; 12 - труба для переливання мазуту; 14 - труба для скидання очищеної води у каналізацію

Для знешкодження і нейтралізації стічних вод, що містять кислотні речо­вини, котрі не очищуються біологічним методом (механічним способом), ви­користовуються термоокислювальне знешкодження - "вогневий" метод (токсичні речовини в стоках окислюються киснем при високій температурі 900 - 1000 °С. Принципова схема показана на мал. 8.

У циклонну камеру, нагріту продуктами горіння гасу, вприскується стічна вода (що підлягає нейтралізації),яка містить токсичні домішки, вода випаро-

вується, а токсичні домішки згорають (окислюються). Вогневим методом знешкоджуються і газоподібні токсичні речовини.

Недоліками вогневого методу є великі витрати пального (гасу) і обмеже­ний строк служби циклонних камер (високі температури призводять до за-коксування і псування форсунок).

Крім того, для нейтралізації стічних вод, що містять у собі токсичні домішки, можуть використовуватись і такі сучасні методи, як радіаційно-хімічне та озонове окислення, хімічна обробка стоків (метод осадження та нейтралізації).

У військових частинах (на підприємствах) повинні передбачатись збір і утилізація люмінісцентних світильників (ламп ДРЛ), балони яких запов­нені парами ртуті. Ці лампи, що вийшли з ладу, є потенційними джерела­ми забруднення атмосферного повітря, водойм і грунту надзвичайно ток­сичною речовиною - ртуттю (ГДК = 0,0003 мг/куб.м). Тому їх необхідно зберігати в упакованому вигляді у спеціальному приміщенні та періодич­но здавати для утилізації ртуті (знешкодження). При викиданні люмінісцентних ламп (ДРЛ) разом з сміттям на звалище, у разі руйнуван­ня скляного балону лампи, атмосферне повітря забруднюється парами ртуті, а в результаті атмосферних опадів забруднюється ртуттю грунт, тобто утворюється тривалий час діюче джерело забруднення, дуже не­безпечне для здоров'я людини.

Основний шлях запобігання забрудненню водних ресурсів нафтопро­дуктами та іншими токсичними речовинами: утримання у військах всіх технічних засобів у налагодженому стані, негайне усунення будь-якої непо­ладки, що виникає, безперечне виконання вимог експлуатаційної докумен­тації та проведення природоохоронних заходів по скороченню викидів (скидів) шкідливих речовин від усіх джерел, а також виготовлення своїми си­лами найпростіших систем і пристроїв для вловлювання (збору) скидів (ви­кидів) шкідливих речовин.

На мал. 9 показана найпростіша схема очищення конденсату котельні, що працює на рідкому паливі (мазуті).